Osvita.ua Вища освіта Реферати Філософія Зародження та розвиток античної філософії. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Зародження та розвиток античної філософії. Реферат

У рефераті розглянуто античну філософію. Зокрема, філософію піфагорійців, елейську школу, та філософію Емпедокла і Анаксагора

Виникла в VІ ст. до н.е. в м.Мілеті, була одним з осередків іонійської філософської традиції. Основними представниками були Фалес (625-547 рр. до н.е.), Анаксімандр (610-546 рр. до н.е.), Анаксімен (588-525 рр. до н.е.).

Вчення мілетців про природний початок світу протиставляється міфологічним уявленням про створення світу богами із хаосу. Міфи про богів мілетці вважають зайвим припущенням про сторонні сили, які світові не потрібні для його виникнення та існування. Міфологічно-теогонічне тлумачення світу у мілетців замінюється Логосом (у значенні «слово», »смисл», «судження», «задум», «порядок», «гармонія», «закон»).

Даний термін мілетцями ще не використовувався, їхнє вчення фактично відповідає головним визначенням поняття «Логос». Вперше цей термін ввів послідовник мілетської філософії Геракліт, маючи на увазі космічний порядок, який забезпечується незалежним від людей і богів законом буття. В спробах визначити першопочаток ці філософи повністю ще не відмежувалися від міфологічної традиції використовувати чуттєво-наочні образи, тому ззовні їх тексти нагадують міф, а не аналітичну систему понять.

Уподоблення першопочатку особливій природній стихії, що доступна чуттєвому сприйняттю (це: вода - Фалес, повітря - Анаксімен, вогонь - Геракліт) продовжує традиції саме міфологічного опису. Проте вже у Анаксімандра поняття про «апейрон», який не дається безпосередньо чуттям, а може бути осягнутий лише розумом, являє собою крок до суто поняттєвого відображення світу. Апейрон, однак, ще не уявляється як поняття взагалі, він визначається як найменша частинка, першоречовина, яка з причин мікроскопічності своїх розмірів не може бути відчутною.

Визначальна тенденція цієї школи - намагання знайти невидиму простим оком єдність у видимій багатоманітності речей. Ця єдність може бути опанована тільки розумом. Причому вона розглядається як завжди існуюча в безмежному Космосі. Першопочаток породжує всю багатоманітність речей, обіймає все існуюче, оформлюючи його в упорядкований Космос, і керує рухом та розвитком Космосу.

Перші філософи стародавньої Греції визначили фундаментальну філософську проблему виникнення порядку, Логосу із Хаосу. Існування Логосу поряд із Хаосом суперечить визначенням цих термінів. Вирішення даної суперечності було здійснене Гераклітом завдяки створенню першого вчення про розвиток, зміни в світі шляхом боротьби протилежностей.

Філософія піфагорійців. Найчастіше називається «піфагореїзм». Така назва походить від імені засновника - Піфагора (VІ ст. до н.е.).

Спочатку піфагорейство виникло як релігійний рух, що сформувався у релігійну громаду в місті Кротон (південна Італія - колонія Греції). Основними положеннями релігійного вчення були віра в живе тіло Космосу (вогнене кулевидне тіло - міф про Саламандру), що вбирає в себе безмежну порожнечу і Хаос безмежного простору, перетворюючи цей простір у Космос із його відокремленням усіх речей між собою, підпорядкуванням речей єдиному законові. Ця релігійна громада була переконана в переселенні душі людини після її фізичної смерті в тіла інших істот.

В подальшому (V-ІV ст. до н.е.) серед піфагорейців набула поширення філософська тенденція самоусвідомлення. Найбільш відомими піфагорейцями були Філолай, Евріт, Архіт, Алкмеон. Поштовхом до створення власної філософської системи було вирішення проблеми взаємозв’язку Порядку і Хаосу, яке відрізняється від традиції Мілетської школи. Основою вирішення цієї проблеми, як і у мілетців, була ідея протилежностей, спочатку єдиного та множинного, потім межі та безмежного (або ж оформленої та неоформленої речовини).

Внаслідок змішування, поєднання протилежностей - безмежного та межі - утворюються усі речі, які ототожнювалися піфагорейцями з числами. Це ототожнення було можливим за умов невіддільності чуттєво даного і неданого в уявленні. Наділення чуттєво не даного властивостями утворювати закони для чуттєво даного фактично призвело до створення вчення про виникнення Космосу із Логосу, а не першоречовини.

Чуттєво не даним, але реально існуючим, що підкоряє своїм законам усе чуттєво дане, є число, взаємовідношення чисел. Тому піфагорейці вважали, що тільки математика може дати знання законів Космосу (1 - це точка, 2 - лінія, 3 - площина, 4 - тіло тощо). Знаходження числових закономірностей світу готувало народження суто ідеалістичної філософії. Таблицю множення, теорему Піфагора і т. ін. піфагорейці розглядали саме як доказ їхньої теорії світу.

Елейська школа. Виникла в м.Елеї на півдні Італії у YІ-Y ст. до н.е. Головними її представниками були Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський, Мелісс Самоський, Горгій.

На відміну від мілетської та піфагорейської традицій розглядати дійсність як узгодження, єднання протилежностей, елеати аргументовано критикують всі вчення, де визнається рухома, мінлива першооснова речей. Елеати обґрунтовують поняття про незмінну сутність істинного буття, спозірність усіх помітних змін та відношень між речами, бо в іншому випадку будь-яке вчення про ту чи іншу річ стає простою марою, жодне не є знання опорою ані в теорії, ані в практичному житті.

Елейська школа вперше розрізнила мислення (і мислиме буття) та чуттєві дані (і буття, що сприймається чуттєво), виділила буття як поняття про дійсність. Завдяки цьому вперше був здійснений поділ між поняттям і тим, що воно позначає, поняття стає окремим предметом дослідження. Елеати змогли сформулювати поняття єдності, єдиного буття як неперервного, незмінного, неподільного цілого, однаково наявного в усіх елементах чуттєво даної дійсності.

Поняття «буття» стало одним з головних для класифікації відомої дійсності, для побудови перших логічно обґрунтованих систем знання за принципом поєднання відомих уявлень у висловлювання, які не суперечать одне одному.

Здійснені перші спроби аналізу понять, що використовувались філософами, привели до відкриття феномену обмеженості, суперечливості понять. Так, відомі апорії Зенона засвідчили, що поняття «єдине-множинне», «обмежене-необмежене» та інші неспроможні відобразити дійсність, яку за своїми визначеннями вони повинні відображати. Завдяки цьому відкриттю постала проблема створення нових понять, більш придатних для пізнання Космосу. Перш за все, це - проблема відображення засобами логіки зміни, руху, процесів.

Філософія Емпедокла і Анаксагора. Емпедокл із сицилійського міста Агрігента (біля 490-430 рр. до н.е.) і Анаксагор із малоазійського міста Клазомени (біля 500-428 рр. до н.е.) першими здійснили поєднання уявлень про різноманітність та багатомірність дійсності з уявленнями про єдине буття.

Емпедокл дійшов висновку про хибність позиції щодо існування єдиного першоелементу Космосу (як це вважали представники мілетської школи), проголосивши такими першоелементами відразу чотири «стихії» - вогонь, землю, повітря і воду, які він називав «коренями усіх речей». їх єднання створює щось нове, не схоже на жоден із елементів, нову якість. Самі по собі «корені» незмінні і вічні, але внаслідок своєї відмінності одного від одного отримують можливість взаємно обмінюватися місцями, що і становить рух.

З’єднання і роз’єднання цих елементів і дає картину народження і руйнування усіх речей і процесів навколишнього світу. Досить механічне тлумачення з’єднань і роз’єднань не дозволяє довести уявлення про їх об’єднання в нове якісно ціле до висновку про існування нових законів, яким підкорюється це якісно нове.

Сам процес з’єднання і роз’єднання у Емпедокла мислиться як спричинений дією двох космічних сил - «Любові» і «Розбрату». Коли переважає Любов, усе виявляється «з’єднаним», але таке переважання не вічне, з периферії Космосу починає свій наступ Хаос, що несе Розбрат і призводить до повного роз’єднання усіх «коренів». Потім знову перемагає Любов. Хоча в уявленнях Емпедокла переважають міфологічні теми, за своїми здобутками він - філософ, котрий не відноситься до конкретної школи.

Аналогічне положення і у Анаксагора, який прожив понад 30 років у Афінах, продовжував «логіку» Емпедокла, відноситься до певної філософської традиції і створив власну традицію, але не може бути віднесений до певної школи.

Анаксагор, як і Емпедокл, відстоює позицію принципової множинності фундаменту Космосу, але фундамент цей складається не з чотирьох першоелементів, а з нескінченного розмаїття часточок усяких речовин, що є своєрідним «сім’ям» речей. Подібно до «коренів» Емпедокла, «сім»я» Анаксагора само по собі незмінне і непорушне, але, постійно змішуючись відповідно до законів буття, воно роз’єднується і з’єднується, утворюючи розмаїття навколишнього світу.


06.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!