Osvita.ua Вища освіта Реферати Філософія Матеріалістична філософія Нового часу. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Матеріалістична філософія Нового часу. Реферат

Формування нової парадигми філософствування Нового часу. Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів

Формування нової парадигми філософствування базується на кардинальних змінах у житті суспільства Західної Європи. Розглянемо деякі з таких змін.

Соціально-економічні зміни:

  • Розлад феодальних відносин;
  • зростання міжнародного виробництва, торгівлі, економічних і культурних зв’язків між країнами;
  • інтенсивний розвиток економічних буржуазних відносин.

Соціально-політичні зміни:

  • буржуазна революція в Нідерландах (XVI ст.-поч. XVII ст.);
  • буржуазна революція в Англії (сер. XVII ст.);
  • становище і розвиток капітальних відносин;
  • зміни в соціальній структурі суспільства;
  • зміни в політичній системі суспільства.

Природно-наукові відкриття:

  • механіка небесних і земних тіл;
  • астрономія;
  • теорія опору матеріалів;
  • фізика: вивчення електричних і магнітних явищ;
  • хімія.

Зміни в державній сфері суспільства:

  • розвиток ідей гуманізму епохи Відродження;
  • відмова від натурфілософії;
  • формування нових світоглядних орієнтирів форм мислення.

У центрі природознавства цього часу знаходилась механіка небесних і земних мас. Вона набуває переважного розвитку і надала всьому природознавству механічного характеру.

Найбільш розповсюджений – експериментальний метод: дослідження прагнули роботи аналіз окремих явищ, процесів, фактів.

Домінуючою тенденцією у розвитку філософії XVII-XVIII ст. Став матеріалізм (XVII ст. Праці Р. Байля).

Оскільки наукова революція посідала певне місце у світогляді епохи Нового часу, то і у філософії на перший план виходять проблеми теорії пізнання.

Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів

Основними напрямами гносеологічної орієнтації філософів є таки:

  • емпіризм визначає чуттєвий досвід джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений як опис цього досвіду або зведений до нього;
  • раціоналізм визначає розум основного пізнання і поведінки людей;
  • сенсуалізм визначає життєвість головною формою достовірного знання.

Методи дослідження:

  • індукція – метод дослідження, який забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень до узагальнення на основі даних досліду;
  • від загального о одиничного, від накопиченого до теоретичного обґрунтованого матеріалу, до його більш послідовного вивчення.

Процес пізнання – діалектичний, суперечливий процес, який містить чуттєве, емпіричне та теоретичне пізнання і тому не можна абсолютизувати індукцію або дедукцію.

Ф. Бекон (1561-1626) – підкреслює необхідність пізнавати об’єктивно суттєві речі і явища , відмовитися від схоластичної відірваності від природи і людини. Джерело буття знаходиться в почуттях, які виникають в процесі практичного впливу індивіда на природу. Розробив індуктивний метод.

Р. Декарт(1596-1650). Кінцева мета знання людини – панування над силами природи, пізнання причин її розвитку, удосконалення природи самої людини. Для досягнення цієї мети необхідно використовувати принцип сумніву, який направлений проти сліпої віри і потребує попередньо сумніватися у всьому науковому існуванні. Основний вид пізнання – раціональне пізнання – раціональне пізнання, інструментом якого є розум.

Перебільшував можливості раціонального пізнання, відкрив його від чутливого. Вихідними поняттями для дедукції всіх наукових знань повинні бути вроджені ідеї.

Лейнібц (1646-1716). Вважав, що джерелом необхідності і загальності знання може бути тільки розум.

Б. Спіноза (1632-1667). Пізнання світу йде не через пізнання Бога , а через пізнання природи.

У своїй раціональній теорії виділяє 3 ступені:

  • Найвищий ступінь пізнання – істина, яка досягається безпосередньо розумом, вона видима інтуїтивно і не залежить від не від якого досвіду.
  • Середній ступінь пізнання – розмірковування розуму (потребує доведення).
  • Знання, що отримані за допомогою органів чуття, вони неповні, поверхневі та недостовірні.

Дж. Берклі (1684-1753) – обґрунтував суб’єктивний ідеалізм. “Трактат про начала людських знань – пізнання має справу не з об’єктами, які існують незалежно від свідомості людини, а лише із сукупністю відчуттів. об¢єкти, котрі ми чуттєво сприймаємо, існують лише у думці, всі якості речей - суб¢єктивний, тому саме їх існування залежить від суб’єкта свідомості. Без суб’єкта свідомості. Без суб’єкта немає і об’єкта (ідеалістичний сенсоналізм)”.

Джеон Локк (1632-1704). Всі людські знання мають чуттєве походження. Заперечував думку Декарта про “вроджений ідеал”, людський розум від народження є “tabula rasa”. Все, що ми знаємо, це результат впливу зовнішнього світу, це результат виховання і освіти.

Ж. Ламетрі (1709-1751) – пізнання повинно починатися з чутливого сприйняття реальних речей, їх подальшого досвідно-експериментального дослідження і завершатися раціональним узагальненням виявлених фактів.

Гельвецій (1715-1771) – людина становить фізичну чутливість, і тому її знання ніколи не досягають більшого, ніж дають почуття індивіда. Все, що є недоступне почуттям людини, є недосяжним і для її розуму. Другий засіб пізнання - пам’ять, яка становить тривалим, але послабленим відчуття.

3. Для Бекона (“Новий органон”) існування об’єктивного матеріального світу не викликає сумніву. Активність багатоякісної матерії пов’язана з рухом, причому це не тільки математичний, механічний рух, але і внутрішня сила, внутрішня напруга, життєвий рух матерії. Існує лише конкретно визначена матерія, природа є з¢єднанням активів, молекул, який притаманна вага, протяжність, рух.

Т. Гоббс розглядав об’єктивний світ як сукупність окремих матеріальних тіл, котрім притаманні протяжність, твердість, обсяг і інші властивості. Матеріальні тіла не мають таких якостей, як колір, запах, звук, оскільки подібні якості виступають лише суб’єктивними уявленнями людини. Рух – це механічне пересування тіл у просторі, воно внутрішньо не притаманне матерії, але саме матерія є вічна. Окремі тіла є тимчасові, вони коли-небудь виникають і потім зникають.

Світ – єдина матеріальна субстанція, а все існуюче і зникаюче лише різні форми її прояву.

Декарт – “Роздуми про метод”, “Методичні роздуми”, “начала філософії”. В основі світу є незалежні одна від одної субстанції: духовна, яка іде від Бога і втілюється в душі, матеріальна, тілесна, протилежна.

Спіноза. Світ -це нескінчена природа, матеріальна субстанція, яку він також називає Богом. Субстанція є причиною самої себе і має безліч властивостей. Вона вічна і незліченна, їй властива ідея збереження. Бог – вияв самого природнього буття.

Лейбніц – творець вчення про монади (одиниця, неділима). Монади – це прості вічні неподільні духовні першоелементи, з яких складається Всесвіт. Монади як субстанції не залежать одна від одної, не можуть вживати одна одну. Число монад є нескінчене і кожна з них володіє здатністю сприйняття і прагнення, тобто руху. Сам світ регулюється наперед уставленою гармонією, котра була встановлена між мандрами, вищою монадою в особі Бога.

Локк (1632-1704). Матеріальним тілам світу властиві лише кіот кісні особливості. Заперечував якісну різноманітність матерії і не визнавав, що матерія не видна не тільки кількісно, а й якісно. Тіла відрізняються одна від одної лише за розмірами, за фігурою, рухом чи спокоєм. Ці якості він називав первинними. Інші (колір, смак, запах, звуки) – вторинні, вони є суб’єктивними і не притаманними матеріальним тілам.

Гольбах (1723-1789). Матеріальні тіла володіють здатністю пересування тільки по механічним траєкторіям. Природа – це сукупність різних рушійних сил матерії, за якими постійно знаходяться у русі. Необхідними можуть бути лише причина і наслідок. За їх допомогою можна пояснити будь-який процес і людську поведінку.

Ламетрі. У Всесвіті існує лише одна субстанція і людина вступає найдосконалішим проявом. Підкреслюючи одноманітність природи, він не вбачав якісних відмінностей між органічним, рослинним і тваринним світом, до якого відносить людину.

Дідро. Відстоював ідеї про єдину, вічну і нестворену матерію, яка виступає єдиною субстанцією, існуючою поза і незалежно від людської свідомості. Установлював єдність матерії і руху, виступав проти введення руху до просторового пересування і вважав, що і нерухоме тіло змінюється, розвивається.

Іслон Адріан Гельвецій “Про дух”, “Про розум”. Світ – матерія, що перебуває у русі. Простір і час – форми існування матерії. Людину відносять до загальної системи роздумів, невіддільної від неї і підпорядкованї тим самим законам, що і природи.

Висновки. Матеріалісти Нового часу гостро критикували ідеалістичне розуміння проблем онтології. Гострі проблеми набули нових засобів і методів аргументації поглядів, що свідчить про багатоплановість і складність розвитку філософської думки.

У вирішенні проблем онтології – матеріалісти цілком залишалися на позиціях метафізичного, механічного матеріалізму. Вони не розуміли принципу загального зв’язку явищ, предметів реального світу, а їх рух – кваліфікували лише як пересування тіл у просторі.


03.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!