Osvita.ua Вища освіта Реферати Педагогіка Фізичне виховання дитини. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Фізичне виховання дитини. Реферат

Метою фізичного виховання у школі є формування фізичної культури школяра, невід’ємного компонента загальної культури майбутнього фахівця, здатного реалізувати її в навчальній, соціально-професійній діяльності й у родині

Значення і місце фізичної культури в системі загальної освіти. На відміну від навчальних дисциплін, які представляють такі області загальної освіти як математика, гуманітарні науки, мистецтво, технологія та ін., фізична культура пройшла досить довгий і важкий шлях проникнення в структуру змісту загальної освіти на правах самостійного навчального предмету.

Фізична культура почала складатися на окремому рівні економічного та суспільного розвитку в епоху верхнього палеоліту, тобто близько 50 тисяч років назад.

Становлення фізичної культури в змісті освіти на правах однієї із одиниць його структури вимагало багатовікових зусиль мислителів-гуманістів, педагогів і ентузіастів фізичної культури епохи Відродження, соціалістів-утопістів, російських соціал-демократів та інших представників прогресивної педагогічної думки.

В 50-60-і роки предмет “Фізична культура” трансформувався в системоутворюючу форму організації фізичного виховання в закладах загальної освіти та об’єднав навкруг себе позапредметні (позакласні) форми організаційних занять фізичними вправами: фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки і паузи на уроках, ігри і фізкультурні забави на перервах), позакласна і позашкільна спортивно-масова робота.

До того часу, як дитина зможе скористатися формальним навчанням, і зможе бути наполегливою, жартівливою, цікавою і передбачуваною, віна має навчитися досягати мети і програвати. Їй необхідно отримувати задоволення від фізичної та розумової праці.

Сучасні діти мало рухаються, менше, ніж раніше грають в рухомі ігри з-за прив’язаності до телевізору і комп’ютерним іграм. Зменшується і кількість відкритих місць для ігор. Батьки і педагоги все більше і більше занепокоєні тим, як, де і коли можна надати дітям можливість активно і творчо пограти. А щоб підтримати інтерес дітей до таких ігор, вони повинні їх взнати, і завдання педагога допомогти їм в цьому.

Компонентом всебічного гармонійного розвитку особистості є фізичне виховання.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Фізичному розвитку школярів сприяють різноманітні форми позаурочної фізкультурно-спортивної діяльності. Найпоширеніші з них:

  • гімнастика до уроків, мета якої – організація учнів на початку навчального дня, запобігання викривленню постави, підвищення працездатності учнів упродовж дня, загартування організму. Для її проведення потрібне місце. Слід також прагнути, щоб гімнастику робили всі учні;
  • фізкультурні хвилинки і паузи для зняття втоми. Для виконання вправ учні виходять із-за парт, ослаблюють комірці та ремінці. Вправи проводять в 1—8 класах на кожному уроці після 20-30-хвилинної роботи протягом 2,5—3 хв. Діти виконують 3—4 вправи з 6—8-разовим повторенням. Фізкультурні паузи практикують також у групах продовженого дня і вдома з учнями середніх і старших класів протягом 10-15 хв. кожні 50—60 хв. навчальної праці. На таких “хвилинках” доцільно опрацьовувати домашні завдання з фізичної культури;
  • позаурочні заняття (гуртки та секції), завдання яких – створення умов для прищеплення учням звички до систематичних занять, сприяння запровадженню фізичної культури в побут. На позаурочних заняттях закріплюються й удосконалюються здобуті на уроках знання, практичні вміння та навички. Характерною рисою позаурочних форм занять є їх добровільність;
  • година здоров’я, яку в багатьох школах проводять щодня після 2-го або 3-го уроку і яка триває 45 хв. Час для неї звільняють за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5 хв. Вправи виконують переважно на свіжому повітрі (учні займаються в спортивній формі). Вчителі можуть виконувати вправи разом з учнями, або з окремою групою;
  • масові змагання, спортивні свята передбачають чітку організацію, дотримання певних ритуалів. Усе це забезпечує комплексне розв’язання завдань виховання школярів: фізичного, морального, естетичного та ін.

Форми позакласних занять

Коли говорять про масовість фізкультурної, спортивної, туристичної праці мають на увазі кількість школярів, залучених до занять. По формі організації занять фізичними вправами виділяють:

  • Масові заходи – із залученням відразу великої кількості учасників, наприклад, масові ігри, змагання, різні розваги.
  • Секційні і гуртові заняття, що охоплюють обмежену кількість школярів, окремі групи.
  • Індивідуальні заняття.

До позакласних відносяться всі форми колективних і індивідуальних занять до початку уроків, в режимі шкільного дня і по закінченню уроків, включаючи заняття в позакласних закладах. Проводяться вони школярами як самостійно, так і під керівництвом вчителів, або інструкторів.

Для позакласних занять фізичними вправами характерна спортивна спрямованість. Якщо заняття в режимі навчального дня об’єднують учнів переважно одного класу, то позакласні заняття охоплюють дітей з різних класів.

Частина форм позакласних занять (робота гуртків, секцій, змагання, індивідуальні заняття та ін.) вивчається у процесі викладання спортивно-педагогічних дисциплін.

Змагання

Змагання ґрунтується на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Його виховна сила виявляється лише за умови, що вона стає дієвою формою самодіяльності учнівського колективу.

Змагання, конкуренція, боротьба за існування, як і життя, вічні, вони – пружина розвитку. Змагання сильне гласністю, об’єктивним порівнянням підсумків. Воно організовує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, навчає перемагати. У його підсумках, як у фокусі, відображається вся багатогранність життя школи. Змагання змушує відстаючих підтягуватися до рівня передових, а передових надихає на нові успіхи.

У шкільній практиці використовують різноманітні види змагання школярів, які враховують їхні вікові особливості у процесі виконання ними трудових і творчих завдань. Практикують такі форми змагання: конкурси, олімпіади, фестивалі й огляди художньої самодіяльності, виставки образотворчого мистецтва і технічної творчості, шкільні спартакіади, вікторини та ін. Під час цих змагань виявляються і розвиваються інтереси й творчі здібностей учнів, розширюються їхні знання і кругозір, активізується пізнавальна та інші види корисної діяльності.

Педагогічно доцільно організоване змагання має відповідати таким вимогам:

  • знання учнями його умов і регулярне підведення підсумків, залучення учнів до аналізу змагання і підведення підсумків;
  • гласність змагання;
  • наочне оформлення його процесу і результатів;
  • матеріальне і моральне стимулювання.

Некласифікаційні змагання школярів. Важко переоцінити значення змагань, як головного спортивного атрибуту у фізичному вихованні школярів. Використання елементів змагань у навчальній діяльності відкриває широкі можливості для підвищення емоційного тонусу й активності учнів.

У межах обов’язкового курсу фізичного виховання в загальноосвітній школі використання змагальних форм занять підпорядковане передусім логіці педагогічного процесу, інтересам його якості, розв’язанню освітніх і виховних завдань. Беручи участь у змаганнях, школярі збагачуються новими враженнями, глибше пізнають себе і своїх товаришів, зазнають радість перемог і гіркоту поразок. Атмосфера змагань дає змогу усвідомити важливість занять фізичними вправами.

Класифікаційні змагання, які проводяться згідно зі спортивною класифікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної роботи. Тому в змаганнях з окремих видів спорту (легкої атлетики, гімнастики, волейболу, баскетболу) бере участь незначна частина учнів і практично не беруть участі молодші школярі. У зв’язку з цим у багатьох школах проводяться так звані некласифікаційні змагання. Участь в них не дає права на присвоєння розрядів, оскільки:

  • вони не передбачені спортивною класифікацією;
  • їхня програма може певним чином відхилятися від класифікацій;
  • під час їх проведення допускаються передбачені програмою порушення правил змагань.

До таких змагань належать усі міні-ігри на майданчиках зменшених розмірів, зі скороченням часу, використанням нестандартного інвентарю, зміненою кількістю гравців, із дозволеним частковим порушенням окремих правил тощо.

Змагання за шкільною програмою.

Вона передбачає завдання:

  • із техніки виконання засвоєних вправ або тих, що вивчаються;
  • на результат (наприклад, штрафні кидки, або удари по воротах з різних точок та відстані, кидання в ціль тощо);
  • на прояв фізичних якостей (стрибки, підтягування, згинання і розгинання рук в упорі лежачи та ін.) і обов’язково комплексні естафети.

Конкурс. Мета цього виду змагань – розвивати вміння самостійно користуватися фізичними вправами, складати комплекси і комбінації, засвоювати певну інформацію.

Цінність конкурсів – в їхній спрямованості на раціональне розв’язання самими учнями рухових завдань. Конкурси можуть проводитись всередині класів і між ними. У другому випадку програма конкурсу повинна передбачати індивідуальні та групові завдання. Наприклад, доцільно влаштовувати конкурси на краще складання і виконання комплексу ранкової гімнастики, створення нових вправ із двох або трьох запропонованих, кращу комбінацію вільних вправ із раніше вивчених рухових дій тощо.

Змагання “з листка”. Мета змагань – спонукати учнів до рівноцінного засвоєння усіх розділів шкільної програми.

“Веселі старти”. Ігри – ефективний засіб загартування та оздоровлення дітей, тому доцільно їх використовувати в колективах шкіл, у таборах літнього відпочинку і за місцем проживання.

Під час командних ігор і естафет діти надзвичайно збуджуються, тому необхідно вжити заходів, щоб уникнути можливих травм. Через це не рекомендується включати в програму перекиди на швидкість, біг по вузькій високій опорі, спускання з каната на швидкість та інші подібні вправи. Для заспокоєння збуджених учасників треба по закінченню чергової гри дати вправи на увагу.

Обов’язковою умовою чіткої організації естафет та ігор є добре продумана підготовка місць їхнього проведення (розмітка, встановлення орієнтирів, обмежувачів, підготовка інвентарю та обладнання).

Спортивні змагання являють собою одну з самих цікавих та захоплюючих форм позакласної роботи з фізичного виховання в школі. Вони сприяють заохоченню учнів до систематичного заняття фізичними вправами вдома, підвищують їх фізичну підготовку.

Шкільні спортивні змагання поділяють на масові, в яких беруть участь всі чи більшість учнів, та немасові – з участю невеликих команд. Головну увагу приділяють масовим змаганням, як з основних видів спорту – легка атлетика, лижі, гімнастика, спортивні ігри, так і окремим вправам, наприклад бігу, стрибкам, а також комплексним.

Найкращим часом для проведення змагань є канікули – зимові, весняні і літні (одразу після закінчення навчального року).

В програму змагань з легкої атлетики можна включати види які входять до чотирьохбір’я: біг, стрибки в довжину і у висоту з прямого розбігу, метання ядра. Можна проводити змагання по гімнастичним вправам, які добре засвоєні на уроках фізичної культури, чи на заняттях в секціях загальної фізичної підготовки: фігурне марширування, вільні вправи з предметами і без них, вправи на рівновагу.

Фізкультурні свята в школі проводяться як традиційні заходи, в організації яких приймають участь вчителі, фізичні організатори, батьки. Свята проводяться у вихідні дні, чи підчас канікул. До участі в них слід заохочувати всіх школярів. В програму зимових свят включаються лижні прогулянки, катання на санках і ковзанах.

Під час весняних канікул слід проводити гімнастичні свята, в програму яких включаються виступи з вільними вправами, гімнастичні змагання, показові виступи гімнастів – майстрів спорту і першорозрядників, масові ігри, спортивні атракціони.

Восени і навесні свята проводяться на відкритому повітрі – на стадіоні, спортивній площадці, на лісовій галявині.

Фізкультурні свята, як правило, організовуються в зв’язку з початком чи кінцем навчального року. Зазвичай програма свята включає святкове відкриття і закриття (парад учасників, нагородження, тощо), спортивно-показову частину (показові виступи, змагання), і масово організовану (ігри, атракціони, конкурси, вікторини).

Загальна характеристика позаурочних занять

Крім уроку – провідної організаційної форми навчання – використовують також позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.

Усі форми фізичного виховання об’єднуються спільною метою і завданнями. Кожна з них, сприяючи розв’язанню загальних завдань, вирішує і специфічні. Ось чому для оптимального розв’язання всіх завдань фізичного виховання варто практикувати різноманітні форми занять шляхом запровадження фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, широкого залучення учнів до занять спортивних секцій і гуртків, популяризації додаткових факультативних занять, відродження масових спортивно-художніх свят і днів здоров’я, різноманітних змагань і конкурсів, створюючи для цього необхідні умови.

Особлива увага в позаурочних заняттях повинна звертатися на реалізацію школярами в повсякденному житті знань, умінь і навичок, набутих на уроках.

Характерною рисою позаурочних форм занять є їхня добровільність. Тому організатори повинні піклуватися про те, аби викликати в учнів зацікавлення до них. Це досягається передусім їх високою емоційністю. Дуже важливо, щоби кожен учень міг проявити себе в них незалежно від рівня своєї підготовленості.

Характеристику різних форм фізичного виховання в позаурочний час, що надається далі, не варто розглядати як обов’язкову до виконання, а лише як можливість використати ті форми, які за конкретних умов дадуть найвищий ефект у кожній окремій школі.

Фізичне виховання протягом шкільного навчального дня організовується, переважно, у складі класу під керівництвом класовода або класного керівника, за допомогою інструкторів старшокласників, та під методичним керівництвом учителя фізичної культури. Семінарські заняття. Їх поділяють на підготовчу (просемінарські), власне семінарські заняття (9—12 клас), між предметні семінари-конференції. Розрізняють такі види власне семінарських занять:

  • розгорнута бесіда;
  • доповідь;
  • диспут.

Практикум. Передбачає самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт, застосування знань, умінь і навичок.

Факультативні заняття. Ця форма організації навчання – єднальна ланка між уроками та позакласними заняттями (7—9 кл.), і сходинка від засвоєння предмета до вивчення науки, засіб ознайомлення учнів з методами наукового дослідження (10-12 кл.).

За освітніми завданнями існують такі види факультативів:

  • з поглибленого вивчення навчальних предметів;
  • з вивчення додаткових дисциплін;
  • з вивчення додаткової дисципліни із здобуттям спеціальності;
  • між предметні.

Екскурсії. Залежно від місця в навчальному процесі екскурсії поділяють:

  • за відношенням до навчальних програм – програмні та позапрограмні;
  • за змістом – тематичні й комбіновані;
  • за часом проведення щодо матеріалу, який вивчається, - вступні, поточні, підсумкові;
  • щодо навчального предмета – ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні та ін.

Значення екскурсій полягає в тому, що:

  • учні здобувають наочні знання в природних умовах; отримують багатий матеріал для спостережень;
  • сприймають явища в цілісності;
  • накопичують багатий матеріал для наступної роботи.

Предметні гуртки. Їх створюють з різних навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.)

Домашня навчальна робота учнів. Її мета як форми організації пізнавальної діяльності учнів – розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов’язку та відповідальності.

Консультації. Потреба в консультуванні учнів виникає з різних причин. Нерідко вони стикаються з певними труднощами під час самостійного опрацювання навчального матеріалу або виконання завдання. Правильно організована консультація допомагає подолати їх.

Фізкультурно – оздоровча робота в режимі шкільного дня

Гімнастика до занять. В режим шкільного дня входить гімнастика до уроків. Вона сприяє вихованню в учнів звички до регулярних фізичних вправ, формуванню навиків правильного їх виконання, а також здійснення ряду оздоровчих завдань, до яких відносяться: активізація обмінних процесів, зміцнення м’язів, покращення самопочуття і настрою, підвищення працездатності школярів на уроках.

Для виховання навиків гігієни і фізичної культури вона менше ефективна, ніж ранкова гігієнічна гімнастика: виконується в шкільній формі, після ранкової гімнастики і водних процедур, після сніданку і прогулянки по дорозі до школи, не індивідуально, часто в тісних і погано провітрених приміщеннях. Тому основна мета гімнастики перед уроками в школі – співпрацювати з організаціями школярів до початку першого уроку.

Дехто вважає організацію гімнастики перед заняттями надто складною. Водночас досвід багатьох шкіл свідчить, що труднощів можна уникнути за дотримання необхідних організаційних і методичних умов. До цих умов належать:

  • чітке і реальне визначення завдань гімнастики та глибоке розуміння її значення педагогами;
  • особиста зацікавленість кожного учня в “зарядці”, розуміння ним різниці між ранковою гімнастикою і гімнастикою перед заняттями;
  • погодження з батьками необхідності більш раннього приходу дітей до школи;
  • уміння всіх педагогів школи виконувати цю гімнастику, а також керувати її виконанням;
  • підготовка активу учнів і місць занять на повітрі й у приміщенні.

Така гімнастика має на меті: організацію учнів на початку навчального дня, попередження викривлень постави, підвищення працездатності учнів на перших уроках, загартування організму.

Передусім необхідно визначити місця кожному класу й окремому учневі на спортивному майданчику й у приміщенні на випадок несприятливої погоди, підготувати відповідальних педагогів та інструкторів—старшокласників, скласти комплекси, вивчити вправи на уроках.

Для кожного класу складають свій комплекс вправ, але їхня кількість у різних комплексах, число повторень і характер однакові.

Проведення гімнастики на відкритому повітрі загартовує організм і підвищує опір його до простудних захворювань.

Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи

Завдання цих двох форм однакові:

  • повернути втомленій дитині працездатність, увагу;
  • зняти м’язове і розумове напруження;
  • попередити порушення постави.

Організація фізкультурних хвилинок передбачає підготовку приміщення й учнів, які для виконання вправ виходять з-за парт, послаблюють комірці, ремені. Фізкультхвилинки проводяться в I—VIII класах на кожному уроці за перших ознак втоми.

Організовуючи фізкультурні хвилинки, дуже важливо дотримуватися певних методичних умов, а саме: належної їх тривалості (2,5-3 хв.), включення 3-4 вправ з 6-8-разовим повторенням кожної. Окремі вправи для рук, для відчуття постави можуть виконуватися за партою. Крім загально розвиваючих вправ, виконують біг на місці, стрибки, рухливі ігри.

Фізкультурні паузи (фізкультпаузи)

Фізкультпауза – невеликий комплекс фізичних вправ, проводиться під час уроку із загальноосвітніх предметів.

Видатний російський педагог К. Д. Ушинський писав: “Не важко, здається, примусити дітей всім разом встати і сісти, обернутися туди і назад, підняти руки і опустити їх, вийти з-за парт і в порядку знову сісти за ними струнко, ловко, без шуму і штовхання. Та якби, хоча б ці прості методи примінилися в наших школах, то допомогли б зруйнувати ту тяжку, усипляючу атмосферу, яка в більшій мірі панує в них, і багато посприяли би не тільки зберіганню здоров’я дітей, але й свіжості їх життя і навчання. Дайте дитині трохи порухатися, і вона подарує вам знову десять хвилин уваги, а десять хвилин живої уваги, якщо Ви змогли ними скористуватися, дадуть Вам в результаті більше тижня напівсонних занять ”.

Години здоров’я

Години здоров’я проводяться щоденно після 2—3 уроку і тривають 45 хв., для чого спеціально вивільняється час, як звичайно, за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5 хв. можуть проводитись і в інший час або через день. Проте в будь-якому випадку проведення годин здоров’я повинно визначатися розкладом занять.

Засобом є матеріал навчальної програми кожного класу. При цьому перевага надається вправам та іграм, які найбільше цікавлять учнів. Наприклад старшокласники більше люблять народні ігри, кидки м’яча в баскетбольний кошик, гандбольні ворота, удари по футбольних воротах, вправи з гантелями та іншими вантажами, кроси; молодші школярі – ігри та розваги просто неба (наприклад, взимку – спорудження снігових фортець, сніговиків, кидання сніжків, спуск із гірок на санках, хокей).

Зміст і характер годин здоров’я можуть визначатися поточними завданнями, що розв’язуються школою на кожному конкретному етапі (участь у районних змаганнях, спартакіада “Старти надій”, підготовка масових виступів школярів, участь у святах тощо).

У сучасної молоді набули популярності різні системи єдиноборств, як українські, коріння яких сягає козацької доби, так і східні. Вони сприяють загартуванню юнаків, виховують спритність, витривалість.

Основні задачі фізкультурно-оздоровчої діяльності школярів

Зміцнення здоров’я, ліквідація недоліків статури, підвищення функціональних можливостей організму.

Розвиток рухових якостей: швидкості, гнучкості, сили, витривалості, швидкісно-силових і координаційних.

Виховання ініціативності, самостійності, формування адекватної оцінки власних фізичних можливостей.

Виховання звичок здорового способу життя, звички до самостійних занять фізичними вправами й обраними видами спорту у вільний час, організація активного відпочинку і дозвілля.

Педагогічний контроль у школі висуває високі вимоги до викладачів фізичного виховання. Безпосередня педагогічна діяльність жадає від викладача не тільки глибокого знання свого предмета, але і визначеної системи, послідовності дій.

Головною особливістю викладачів фізичного виховання є специфіка праці. Об’єктом діяльності педагога служить особистість студента.

Педагогічна діяльність викладача складається з визначених елементів, що спільно утворюють своєрідну психологічну структуру. І безперечно, при цьому кожен школяр повинний:

  • систематично відвідувати навчальні заняття по фізичному вихованню у дні і годин, передбачені навчальним розкладом;
  • проходити медичне обстеження у встановлений термін, здійснювати самоконтроль за станом здоров’я і фізичного розвитку, спортивної підготовленості;
  • активно опановувати знання по основах теорії і методики фізичного виховання, використовуючи відповідну літературу;
  • дотримувати раціональний режим навчання, відпочинку і харчування;
  • самостійно виконувати фізичні вправи, регулярно займатися ранковою і виробничою гімнастикою, спортом і туризмом, дотримувати необхідний тижневий руховий режим, використовуючи консультації викладача;
  • активно брати участь у масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходах у навчальній групі і на міжшкільному рівні.

Успіх викладання залежить і від того, яким буде контакт між викладачами і школярами.

У роботі зі школярами викладач повинний уміти чітко і грамотно висловлювати свої думки, уважно спостерігати за класом, почувати його і знаходити з ним спільну мову, правильно використовувати наочні прилади й ілюструвати матеріал. Для успішної роботи кожен педагог повинний:

  • досконально знати матеріал дисципліни в обсязі програмних вимог, а також основні положення педагогіки і психології школи;
  • володіти методикою підготовки і проведення відповідних видів практичних занять;
  • чітко, ясно і грамотно висловлювати свої думки;
  • мати уявлення про зміст і обсяг матеріалу, який викладається по суміжних дисциплінах, і про місце фізичної культури в загальній системі підготовки фахівця;
  • вести наукову працю і володіти сумою практичних навичок, необхідних фахівцю для ведення навчальної дисципліни;
  • знати сучасний рівень науки і поточну літературу в обсязі практичних занять;
  • представляти загальний розвиток і тенденції у фізкультурі і спорті;
  • проводити консультації в межах курсу практичних занять.

Метою фізичного виховання у школі є формування фізичної культури школяра, невід’ємного компонента загальної культури майбутнього фахівця, здатного реалізувати її в навчальній, соціально-професійній діяльності й у родині.

Курс фізичної культури передбачає рішення наступних задач:

  • включення школяра в реальну фізкультурно-спортивну практику по творчому освоєнню фізичної культури, її активного використання у всебічному розвитку особистості;
  • сприяння різнобічному розвитку організму, збереженню і зміцненню здоров’я, підвищенню рівня товариськості, фізичної підготовленості, розвитку професійно-важливих фізичних якостей і психомоторних здібностей майбутніх фахівців;
  • оволодіння системно упорядкованим комплексом знань, що охоплюють філософську, соціальну, природо наукову і психолого-педагогічну тематику;
  • формування потреби школярів у фізичному самовдосконаленні і підтримці високого рівня здоров’я через свідоме використання всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивною діяльністю;
  • формування навичок самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізкультури і спорту;
  • оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізкультури.

Фізичне виховання у навчальних закладах проводиться протягом усього періоду навчання і здійснюється в наступних формах:

1. Навчальні заняття:

  • обов’язкові заняття (практичні, теоретичні, консультації), що передбачаються в навчальних планах по всіх спеціальностях в обсязі трьох годин у тиждень і включаються в навчальний розклад протягом усього періоду навчання понад установлений педагогічний обсяг навчального навантаження;
  • консультативно-методичні заняття, спрямовані на створення для школярів методичної і практичної допомоги в організації і проведенні самостійних занять фізкультурою;
  • індивідуальні заняття для школярів, що мають слабку фізпідготовку чи відстають в оволодінні навчальним матеріалом, що організуються за особливим розкладом протягом навчального року, канікул.

2. Позашкільні заняття:

  • фізичні вправи в режимі навчального дня (малі форми самостійних занять у виді комплексів “хвилина бадьорості” і подібних);
  • заняття в секціях, неформальних групах і клубах по фізичних інтересах;
  • масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи.

Комплексне використання усіх форм фізичного виховання повинне забезпечити включення фізкультури в спосіб життя школярів, досягнення оптимального рівня фізичної активності.

Для оцінки фізичного стану організму людини і його фізичної підготовленості використовують антропометричні індекси, вправи-тести і т.д.

Фізкультурно-художні свята

Для фахівця фізкультурно-художнє свято – це комплексний захід, який включає в себе не тільки спортивні (змагання, показові виступи, конкурси, вікторини, ігри, лотереї та ін.), а й художні, мистецькі фрагменти.

Свята проводяться для відзначення видатних подій, знаменних історичних дат у житті людей.

Свято не має чітко визначеної форми, вона може змінюватися залежно від бажань учасників, самодіяльність яких не тільки регламентується, а й заохочується. Водночас, свято має певні обряди, які дають йому стабільності. Тому кожне свято повинно мати свою, характерну обрядову структуру, яка надає йому оригінальності та неповторності.

Обряди – це соціальне явище, що являє собою комплекс символічних, традиційно закріплених умовних дій, спрямованих на оформлення певних подій у житті людей, держави, приурочених окремим етапам трудової діяльності та відзначенню певних календарних дат.

Слово “обряд” означає “приводити в належний вигляд (обряджати), впорядковувати, прикрашати”.

Мета обряду – за допомогою символів і символічних дій висловити, передати, закріпити традиційні для суспільства (соціальної групи) ідеї, ідеали, норми, цінності, зразки життєдіяльності, викликати в його учасників адекватні почуття, настрої, переживання.

До активної участі у святі залучаються всі учні, педагоги, батьки, громадські організації. При цьому активна участь у спортивних заходах не виключає участі в інших фрагментах свята, а заохочується його організаторами.

Спортивно-художні вечори

Спортивно-художні вечори можуть присвячуватися різним подіям у житті колективу фізичної культури. Це може бути, наприклад, “Вечір спортивної слави”, присвячений підбиттю підсумків фізкультурної і спортивної роботи школи за рік. Вечори можуть присвячуватися високим досягненням команди або окремих спортсменів школи, проводитися за типом спортивно-художніх КВК, “нумо, хлопці”, “нумо, дівчата” тощо. У будь-яких випадках вони є ефективною формою реалізації ідеї синтезу спорту і мистецтва, спробою об’єднати спортивні заходи з художніми.

Завдання вечора – заохочення фізкультурників і спортсменів школи, пропаганда їхніх досягнень і розумного способу життя та залучення до систематичних занять фізичною культурою нових поколінь школярів.

Випуск стінної газети – загально шкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших. Така діяльність сприяє розвитку спостережливості, вміння аналізувати, визначати власну позицію щодо фактів і явищ життя.

Радіо і телепередачі, художні фільми. У школах практикують спеціальні радіопередачі про всі аспекти її життя і тих, хто так чи інакше відзначився останнім часом. Шкільне радіо транслює репортажі з засідань учнівського комітету, комісії дисципліни і порядку, іншу інформацію.


23.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!