Osvita.ua Вища освіта Реферати Педагогіка Образ собору в романі Віктора Марі Гюго «Собор паризької богоматері»: розробка уроку. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Образ собору в романі Віктора Марі Гюго «Собор паризької богоматері»: розробка уроку. Реферат

У рефераті наведено розробку уроку метою якого є: показати ставлення Віктора Гюго до пам'яток архітектури; розкрити погляди письменника на християнство; учити учнів працювати з художніми текстами; виховувати в учнів почуття поваги до минулого

Тип уроку: урок-лекція.

Зміст уроку

«...сама церква, цей величезний Собор, що з усіх боків її обнімав, охороняв і зберігав, діяв цілюще...»

«...храм набирав химерного надприродного, жахливого вигляду...»

В. М. Гюго

Матеріали до лекції вчителя. Думка зосередити події у творі навколо Собору Паризької Богоматері належала самому письменникові. В. Гюго захоплювався старовинною архітектурою.

Епоха Середньовіччя — це епоха безвладдя, самосуду, жорстоких покарань. Людина сприймалася як істота, що має тваринне походження. Водночас чудові архітектурні пам'ятки свідчили про надзвичайну працьовитість людських рук і неймовірну фантазію мозку. У середньовічних спорудах було поєднання романтичного й готичного стилів.

У романі «Собор Паризької Богоматері» звучить і антиклерикальна ідея. У період Реставрації у Франції активізувалися клерикали, вони негативно впливали на законотворчість.

Антиклерикальна спрямованість роману позначилась, насамперед, на образі демона в сутані Клода Фролло, носія Зла, також на образах кардинала Бурбонського, який міг у храмі благо чинно правити вечірню, а після неї в Бурбонському палаці брати участь у гульбищах.

Але антиклерикальні ідеї роману аж ніяк не шкодять духові Любові до християнства, якою наповнені сторінки «Собору...»

Прихильністю Гюго до християнської віри пояснюється й вибір назви твору і головного героя — образу-символу Собору, величної культової споруди, безпосередньо в якій відбуваються основні події роману.

Собор утілює романтичний принцип «усе в усьому». Він — символ духовності, символ вічності. Собор — це символ християнської культури, самого християнства, що має вивести людство на шлях Добра і Справедливості.

На думку письменника, християнський храм — це «велична кам'яна симфонія, колосальне творіння однієї людини й одного народу, єдине і складне». Собор — чудовий витвір спільних зусиль цілої епохи.

Гюго - романтик суворо дотримується погляду на роль християнства в житті людства, його вплив на розвиток цивілізації.

Собор, за словами письменника, — величний символ невичерпного таланту французьких майстрів, яких надихали християнська мораль і віра.

Дотримуючись проголошеного в літературному маніфесті головного принципу романтичної поетики — зображення життя в його контрастах, Гюго й в описі подій, які відбуваються в самому Соборі, показує зіткнення Добра і Зла, прекрасного і потворного.

Можна пригадати розділ «Добрі душі» (кн. 4,1), де розповідається про те, як парафіянки, побачивши на дерев'яному настилі паперті потворне маленьке створіння (Квазімодо), вирішують кинути його у «вогонь з доброї в'язки хмизу»; як урятував і навіть усиновив це «маленьке страмовисько» порядний священик Клод Фролло і зробив із нього «найпокірнішого раба і най слухнянішого собаку». Пригадаймо розділи, у яких ідеться про перебування Есмеральди в келії Собору, що став її тимчасовим притулком; сповнені ніжного суму сцени її спілкування із Квазімодо і просякнуті ненавистю епізоди, де розповідається про «залицяння» до Есмеральди архідиякона Клода Фролло.

Вимоги Гюго зображувати життя в його суперечностях, контрастах, у зіткненні протидіючих сил наближали мистецтво до правдивого відтворення дійсності.

Опис Собору Паризької Богоматері побудований саме на контрастах.

Учні читають уривки, де зображено Собор або подається його опис. «...храм набирав химерного надприродного, жахливого вигляду. Тут і там роззявлялися пащеки, спалахували очі, чути було гавкіт, сичання і виття кам'яних псів, зміїв і драконів, які, витягнувши шиї і широко відкривши пащі, день і ніч стережуть суворий Собор».

«... сама церква, цей величезний Собор, що з усіх боків її обнімав, охороняв і зберігав, діяв цілюще. Величні лінії її архітектури, релігійний характер усіх предметів, що оточували молоду дівчину, благочестиві і світлі думки, які ніби видихало це каміння з усіх пор, благотворно впливали на неї всупереч її волі...»

«...йому здалося, що церква теж захиталася, заворушилася, зарухалась, ожила, що кожна товста колона перетворилася на величезну лапу, яка тупала по підлозі своєю широкою кам'яною стопою, і що весь гігантський Собор перетворився в казкового слона, який пихтів і ступав своїми колонами-ногами...»

«...Старовинний храм, увесь тріпотливий і дзвінкий, був сповнений нестихаючою веселістю дзвонів. У ньому постійно відчувалася присутність якогось гомінкого і свавільного духу, що виспівував усіма цими мідними вустами».

«Сидячи навпочіпки перед якоюсь із цих статуй, він інколи годинами розмовляв з нею. Коли хтось приходив, він утихав, немов коханець, зненацька захоплений під час серенади. Собор заміняв йому не тільки людей, але й увесь світ, усе, що існує».

Собор у романі — образ гротесковий: без гротеску неможливо було створити цілісний образ. Простежуючи в літературному маніфесті появу і розвиток гротеску в західноєвропейській культурі і мистецтві, письменник-ро-мантик зазначав: «Особливо характерний він для чудової архітектури Середньовіччя, яка замінила тоді собою всі мистецтва. Гротеск відзначає собою фронтони соборів, обрамляє картини пекла і чистилища під аркою порталів, палає на кольорових вітражах вікон, розгортає своїх потвор, своїх псів і своїх демонів навколо капітелей, уздовж фриз біля самісіньких країв дахів».

Пригадаймо описи Собору в романі, скульптурні зображення демонів і драконів, що так лякали парафіян і так подобались дзвонарю. Квазімодо. Статуї святих, єпископів, королів співіснували в Соборі із зображенням химер і страховиськ, красиве співіснувало з потворним, вродливе з бридким. І все це потворне, бридке відтіняло красу храму, підкреслювало божественну силу добра, що має завжди перемогу над злом.

Завдяки дотриманню проголошених у літературному маніфесті естетичних принципів, використанню контрастів і гротеску у створенні образів і відображенні реалій життя, Гюго зумів «оживити» собор Паризької Богоматері, зробити його символічним героєм твору. Певною мірою цьому сприяв і створений ним образ Квазімодо, який своєю зовнішністю нагадував страховиськ, що «оселилися» на даху Собору.

Історична довідка. Собор Паризької Богоматері — це споруда перехідного періоду від романського стилю до готичного. Зводилася вона з 1163 до 1257 року.

Шпилястість, ажурність створюють враження легкості Собору. Спершу досить скромна, ця споруда ніби розгортається, збільшується, але ще остаточно не наважується спрямувати свої стріли вгору, як це буде згодом в багатьох інших дивних соборах. Нотр-Дам наче притіняє сусідство важких круглих стовпів — ознак романського стилю.

Кожен камінь знаменитої пам'ятки — це не тільки сторінка історії Франції, але й історії науки і мистецтва.

Робота за лекцією вчителя.

Бесіда. Створення цитатного плану.

Чому В. Гюго звернувся до теми Середньовіччя?

Розкажіть про погляди письменника на християнство.

Як ви зрозуміли образ-символ Собору в романі?

Як доля головних героїв пов'язана із Собором Паризької Богоматері?

Чому Собор зображений в романі гротескно?

Як описаний Собор у розділі «Собор Богоматері»?

Чому провідна думка роману пов'язана із Собором?

Хто із героїв духовно найближчий до образу-символу Собору?

Як побудований опис Собору в романі? Наведіть приклади.

Цитатний план розділу «Собор Богоматері»:

  • «Час прожерливий, людина ще прожерливіша».
  • «Це немовби велика кам'яна симфонія...»
  • «...наводить жах — який своєю громадою наводить жах на глядачів...»
  • «...А хто підмінив давній готичний олтар...»
  • «Мода нанесла більше шкоди, ніж революції...»
  • «Це споруда перехідного періоду...»
  • «Великі споруди, як і високі гори, — витвір століть».
  • «Побудова християнського храму залишається непорушною».

Ознайомлення з роботою «художників».Учні, готуючись до уроку, удома робили ілюстрації — малюнки до теми «Образ Собору». На уроці учні демонструють свої малюнки і зачитують цитати з роману до малюнків.

Творча робота. Учні за обраною темою пишуть твір-мініатюру «Екскурсія до Собору Паризької Богоматері»; «Я — настоятель Собору Паризької Богоматері»; «Прекрасне і потворне — дві сторони життя».


18.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!