Osvita.ua Вища освіта Реферати Педагогіка Основні форми організації навчання. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Основні форми організації навчання. Реферат

Організаційні форми навчання. Поняття про форми навчання. Загальна характеристика систем навчання

Зміст навчання, його ціль і завдання, методи навчання реалізуються у формах навчання. В дидактиці форма означає спосіб організації навчання. Вона являє собою побудову способів спілкування вихователя і вихованців по перше спланованому порядку.

Кожна з організаційних форм характеризується своєю структурою принципом впорядкованості її елементів. Наприклад, для семінарського заняття як форми навчання характерні такі ознаки: дидактична ціль, задача, об’єм роботи, запитання для роздумів, місце проведення. Основною формою навчання на сьогодні є класно-урочна система, одиницею якої являється урок. У своєму історичному розвитку класно-урочна система пройшла тяжкий і довгий шлях. Вона прийшла на зміну індивідуальному навчанню, яке панувало у школах середньовіччя.

Сутність індивідуального навчання заключалася в тому, що вчитель проводив заняття з одним учнем або у себе вдома, або у домі учня. Позитивними якостями цього навчання можна назвати такі:

  • високий рівень самостійності;
  • можливість регулювати темп роботи;
  • ефективність про оволодінні поглибленими знаннями, уміннями і навичками;
  • організація систематичного контролю і можливість підібрати диференційовані завдання.

Негативні якості є:

  • учні не спілкуються один з одним;
  • не вчать позитивного ідеалу;
  • потребуються великі матеріальні затрати.

На сьогоднішній день індивідуальне навчання використовується у вигляді репетиторства, доповнюючи колективне навчання, а також рекомендується окремим учням за медичними показниками.

В скорому часі на зміну індивідуальному навчанню прийшло індивідуально-групове. Групи не були постійного складу, діти були не одного віку і рівня знань. В школах такого типу матеріал зазубрювали тому, що вчитель вимагав точного повторення матеріалу.

В 20-30 рр. XVI століття, коли стали розвиватися міста, торгівля промисловість, виникли початки класно-урочної системи.

Першим розробив важливі питання класно-урочної системи великий чеський учений – педагог Я.А. Коменський. Разом з тим він висвітлив ряд правил; якими користуємося і сьогодні, учня приймаються до школи раз в рік; діляться на класи з постійним складом учнів; класні заняття повинні проводитися щоденно по 4-6 годин з перервами між ними; вчитель повинен працювати з усім класом. Великий внесок у розвиток класно-урочної системи приніс відомий педагог і психолог ХІХ століття К.Д. Ушинський.

На початку ХХ ст. була зроблена спроба відмовитися від класно-урочної системи. Американська вчителька з міста Дальтона Елен Пракхерст запропонувала свій план, суть якого полягала в тому, що замість класів уроки проходили в лабораторії. Вчитель давав індивідуальні завдання, допомагав кожному учневі, якщо було потрібно.

Другою формою яка виникла в другій половині ХІХ ст. в США, був так званий метод проектів. Основою цього методу була формула “навчання за засобами праці”. З’явились тематичні центри, в яких навчання поєднувалося з трудовою діяльністю.

В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. були відомі і такі форми навчання, як Мангеймська, запроваджена в Германії І.А. Зикингером.

Він поділяв усіх дітей на 4 групи:

  • основні класи для дітей з середніми здібностями – навчання 8 років;
  • класи для мало здібних дітей – навчання 4 роки;
  • допоміжні класи для розумово-відсталих дітей – навчання 4 роки;
  • класи для талановитих – навчання 6 років.

В американській школі використовувалася і така форма, як план Грампа, який відводив 40% часу на навчання учнів в великих групах (100-150 чоловік); 20% - в малих групах (10-15 чоловік); 40% - на самостійну роботу.

Практично ні одна з цих форм не прижилася в школі і залишилася основною формою класно-урочна система.

Позитивними якостями класно-урочної системи як форми навчання являється чітка впорядкованість навчального процесу, емоції викладача, зміст викладання нового навчального матеріалу з самостійною роботою учнів.

Негативні сторони уроку як форми навчання – неможливість повідомляти учням одночасно різну інформацію, рівність до середнього учня, труднощі у індивідуальному підході.

До уроку як форми організації навчання ставляться дидактичні, виховні і організаційні вимоги.

Дидактичні вимоги пропонують:

  • визначення освітніх завдань уроку і його складових елементів, місце конкретного уроку в системі других занять;
  • визначення оптимального складу змісту уроку з вимогами навчальної програми, цілями уроку і рівнем розвитку учня;
  • вибір раціональних методів, прийомів, засобів навчання, які забезпечують пізнавальну активність учнів.

Виховні вимоги до уроку пропонують:

  • наявність виховного завдання уроку;
  • формування наукового світобачення;
  • високих моральних і естетичних смаків, забезпечення зв’язку навчання з практикою і з життям;
  • формування і розвиток у учнів пізнавальних інтересів, позитивних мотивів навчання, навичок самостійної роботи.

Організаційні вимоги до уроку пропонують наявність продуманого плану уроку; організаційну чіткість його проведення; раціональне використання засобів навчання.

Щоб визначити спільні сторони уроку необхідна їх класифікація.

В дидактиці існують різні підходи до класифікації уроків:

  • за способом проведення – урок – лекція, кіно урок, урок практичних завдань; урок – бесіда;
  • за характером пізнавальної діяльності – урок первинного закріплення; урок освітніх понять і термінів;
  • за ступенем самостійності – урок самостійної роботи, урок роботи педагога з групою.

Найбільш відомою в наш час є класифікація уроків за дидактичними цілями і місцем уроків в їх спільній системі.

В поєднанні з даною класифікацією виділяють такі типи уроків:

  • урок оволодіння новими знаннями;
  • урок формування умінь і навичок;
  • урок повторення і закріплення;
  • контрольно-перевірочний урок;
  • комбінований урок;
  • урок систематизації і узагальнення знань, умінь і навичок.

Урок має певну будову (структуру).

В поняття “структура” входять три ознаки: з яких елементів складається урок; послідовність, в якій ці елементи включаються в урок; взаємозв’язок цих елементів.

В уроках виділяють такі спільні структурні елементи:

  • організація учнів до уроку;
  • перевірка засвоєння навчального матеріалу;
  • оголошення теми і завдання уроку;
  • пояснення, закріплення, повторення;
  • домашнє завдання.

Дидактичними цілями уроку є вивчення навчального матеріалу, формування знань, їх закріплення, перевірка.

Дидактична структура є необхідною для всіх типів уроків. Вона може бути наступною: актуалізації попередніх знань; формування нових понять і способів діяльності; формування умінь, навиків, розумових і практичних явищ.

Логіко-психологічна структура виходить з характеру процесу творчої пізнавальної діяльності учнів і може включати виникнення проблемної ситуації і поставлення певної проблеми.

Наведемо приклад комбінованого уроку. Організація знань умінь, навиків; мотивація вивченого; вивчення нового матеріалу, його розуміння, осмислення; первинне закріплення знань; засвоєння знань; умінь і навиків, самостійна робота по творчому засвоєнню знань; перевірка результатів праці; підсумок уроку, домашнє завдання.

В даний час використовуються нестандартні уроки. Це інтегрований урок, коли матеріал декількох тем вивчається одним блоком; між предметний урок, коли об’єднується матеріал декількох родинних предметів; урок – ессе, театральний урок, урок – конкурс; урок – суд, урок – екскурсія.

Ефективність використання різних форм навчання виділяється в багатьох випадках способами організації навчальної діяльності учнів. Виділяють три способи: індивідуальна, групова, колективна робота учнів на уроці.

Індивідуальна робота на уроці передбачає виконання завдань самостійно кожним учнем на рівні його навчальних можливостей. Це форма роботи використовується і в умовах програмового і комп’ютерного навчання.

Фронтально робота передбачає виконання всіма учнями одного і того ж завдання.

Групова робота – це такий спосіб організації навчальних занять, при яких ставляться певні завдання групі з 5-7 чоловік.

Основні вимоги до форм організації навчання:

  • виховні – єдність видів виховання спільної культури учнів; формування працелюбності, відповідальності; вироблення навиків до систематичної праці;
  • дидактичні – реалізація принципів навчання; чітке визначення цілей і завдань вивчення; вміла організація навчальної роботи; визначення структури заняття;
  • психологічні – результат психологічних особливостей учнів, їх реальних можливостей; стимулювання позитивних відношень учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формування позитивної мотивації учнів. Важливий і настрій педагога, який потребує зібраності, самоконтролю, уваги, спілкування з групою;
  • гігієнічні – не допускати стомлення учнів; попереджувати одноманітність учнівській роботі, монотонність пояснення.

У форму організації навчання входять такі форми, як лекції, семінари, практикуми, консультації, факультативи, самостійна робота, курсові і дипломні проекти, навчальна практика.

Основна дидактична ціль лекції – сформувати орієнтаційну основу для подальшого засвоєння навчального матеріалу. В лекції реалізуються дві функції – методологічна і організаційна. Перша вводить студентів в науку в цілому, додає навчальному курсу концептуальність; друга пов’язує всі інші форми навчальних занять, які логічно слідкують за нею, опираються на неї змістовно і тематично.

Лекція складається з трьох основних етапів:

  • вхідна частина. Формування цілей і завдань лекції. Коротка характеристика проблеми. Показ складу питання. Список літератури;
  • виклад. Докази, факти, аналіз понять, демонстрація слайдів. Характеристика різних точок зору. Зв’язок з практикою. Область використання одержаних знань;
  • закінчення. Формування основного висновку. Настанова для самостійної роботи. Методичні поради, відповіді і запитання.

Лекція буде повноцінною, якщо будуть виконані такі умови:

  • правильно спланований зміст лекції;
  • знайдені точні засоби, які можуть довести зміст матеріалу до учнів;
  • забезпечення чіткого контакту з аудиторією.

Семінарське заняття дає учням можливість розвивати продуктивне мислення, володіти уміннями точно і доказано виражати свої думки на мові конкретної науки, вести дискусію діалог. Для семінару характерний безпосередній зв’язок між педагогами і учнями, атмосфера взаєморозуміння. Особливістю семінару є те, що він проводиться за поданим планом. Критерії оцінювання семінарського заняття:

  • цілеспрямованість – подання проблеми, зв’язок з практикою;
  • планування;
  • організація роботи – вміння викликати і підтримувати дискусію;
  • стиль проведення занять – пропозиція вирішення гострих питань;
  • взаємовідносини педагога і учнів, учнів між собою;
  • керування групою – спілкування з учасниками семінару;
  • закінчення – кваліфікаційний, змістовний висновок.

Практикум – це форма зв’язку теорії з практикою, яка служить для закріплення знань шляхом включення учнів в рішення різного типу навчально-пізнавальних завдань. Ця форма роботи використовується після вивчення великих розділів навчального курсу.

Способом керування навчальної діяльності учнів при проведенні практикуму служить інструкція, яка за певними правилами послідовно виділяє діяльність учнів.

В проміжку відведеного на практикум часу викладач складає план роботи, доповнюючи інструкції і настанови у навчальних посібниках і підручниках.

Практикум сприяє розвитку високого рівня самостійності учнів їх творчих відносин до виконання завдання.

Зовнішньою формою, яка служить для поглиблення і вирішення науково-теоретичних знань, розвиток творчої здібності, є факультативи. За дидактичними цілями виділяють такі види факультативів:

  • з глибшим вивченням навчальних предметів;
  • з ціллю одержання професії;
  • з вивченням додаткових дисциплін;
  • між предметні факультативи.

Факультативи поділяються на теоретичні і практичні. Кожний з них має свою структуру. Теоретичний включає основні теми, теоретичну і практичну значимість розгляду запитань, склад проблемної ситуації і її рішення, обговорення результатів пошук тих чи інших положень.

Практичні факультативи служать формуванню навичок і умінь пошукового характеру з ціллю поглиблення знань. Структура їх така:

  • постановка завдання;
  • основа актуального і практичного значення;
  • конкретизація результатів роботи, їх обговорення і підведення висновків.

На факультативах в залежності від дидактичних цілей і логіки навчального предмету використовуються оглядові і загальні лекції. Оглядові лекції ознайомлюють учнів з напрямком теми чи курсу в цілому. Вона має проблемно-пошуковий, пошуково-інформаційний характер. Завжди після такої лекції проводиться семінар, де детально обговорюються проблеми, поставлені в лекції.

Оглядові лекції, як правило, використовуються для систематичності знань матеріалів великих об’ємів.

До теоретичних факультативів відносяться такі форми навчання, як навчально-теоретична і навчально-практична конференція. Ціль першої підведення підсумків по факультативі і ознайомлення учнів з досягненнями науки. Ціль другої – ознайомлення учасників конференції з результатами пошукової роботи.

До індивідуальної роботи навчального процесу відносяться педагогічна практика, виконання курсових і дипломних робіт.

Педагогічна практика складає певний процент для навчання творчого взаємозв’язку між вузом і підприємством.

Практику проводять на тих підприємствах, куди спеціалісти будуть направлені на роботу.

Дипломні і курсові роботи, реферати виконуються відносно навчального плану.

Дипломна робота по структурі нагадує кандидатську дисертацію. До неї входять: вступ, де розкривається актуальність теми, об’єкт, предмет роботи; в першому розділі розкриваю теоретична частина; в другому розділі проводиться пошуково-практичне посвідчення роботи з прикладом, а також з використанням малюнків, таблиць, діаграм; закінчення, яке повинне складатися з висновків.

Дипломною роботою керує викладач високої кваліфікації; її захист, проводиться на державному екзамені.

За аналогією пишуть курсові роботи і реферати, які узагальнюють вузьку тему і розкривають її ширше, ніж у підручнику. Роль викладача при написанні дипломних і курсових робіт велика. Вони дають настанови по виконанню робіт, повідомляє перспективні теми курсових і дипломних робіт, проводить консультації, допомагає у виборі літератури, визначає пошуково-експериментальну частину.

Консультації призначені для показання учням педагогічно-образної допомоги в їх самостійній роботі по кожній дисципліні навчального плану. Взагалі консультації проводяться по мірі необхідності після лекцій перед семінарськими і практичними заняттями, в період підготовки до екзаменів, заліків. Запитання, які даються на консультації можна поділити на такі групи:

  • визначені проблемами в знаннях, неправильно сформованими способами діяльності;
  • націлення на одержання додаткової інформації розширення границі навчального курсу;
  • проблемні і орієнтаційні на обговорення, вияснення точки зору учнів.

Консультації можуть проводитися в індивідуальному порядку чи для групи в залежності від цілей, які ставляться викладачем.

В даний час, коли значення самостійної і індивідуальної роботи студентів зростає, роль консультації збільшується.


16.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!