Osvita.ua Вища освіта Реферати Педагогіка Професійне спілкування вчителів. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Професійне спілкування вчителів. Реферат

При розгляді нинішнього етапу становлення і реформування системи освіти проблема взаємодії між учнями і вчителями, проблема їхніх стосунків, особливо зберігає значну актуальність. На перший план виступає професійне спілкування вчителів - педагогічне спілкування

Психологи, досліджуючи педагогічне спілкування вказують на характерні відмінності різних сторін спілкування, що являють собою окремі складові цього процесу, але можуть використовуватись для виявлення відмінностей спілкування у різних людей. Сюди можна віднести психолого-педагогічну спостережливість [1], рівень глибини емпатії [5], точність соціальної перцепції [4] та ін.

Часто науковці у своїх дослідженнях із проблем педагогічної психології вказують на те, що значна частина педагогічних прорахунків і труднощів визначається не стільки недоліками методичної підготовки вчительських кадрів, скільки деформацією сфери професійного педагогічного спілкування [2 та ін.].

Важливу роль у роботі вчителя з учнями відіграє стиль спілкування педагога з ними. У психологічній літературі стиль спілкування розглядається як індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії вчителя, які формують певні ставлення до нього учнів. При цьому зміст стилю спілкування визначається і особистісними характеристиками самого вчителя і реалізацією ставлень до нього учнів. У стилях спілкування проявляються особливості комунікативно-перцептивних можливостей вчителя, особливості класного колективу і кожного учня зокрема, характер взаємостосунків вчителя зі своїми вихованцями, його творча індивідуальність тощо.

У багатьох психологічних дослідженнях вказується на позитивний вплив у навчально-виховному процесі демократичного стилю спілкування. А на негативні тенденції - у процесі застосування авторитарного і пасивного стилів. Зокрема, підкреслюється, що такі стилі гальмують розвиток психічної активності особистості, її адекватної самооцінки, супроводжуються негативними тенденціями в стосунках між однокласниками, коли їхнім вчителям притаманні такі стилі [1].

Не менш важливим у педагогічному процесі є взаємини вчителя зі своїми колегами, які, за словами В.А.Кан-Каліка, суттєво впливають на загально-психологічний клімат під час виконання завдань навчання і виховання [7, 41]. При цьому потрібно бути максимально доброзичливим у ставленні до інших членів педагогічного колективу, прагнути до співпраці, шукати те що зближує, а не те що роз'єднує, постійно настроюватись на бажання спільної творчої діяльності, знаходити в досвіді своїх колег найбільш цінне, цікаве, корисне.

У всіх описаних вище дослідженнях педагогічного спілкування автори звертають увагу на його вплив при формуванні ефективного навчально-виховного процесу. Адже спілкування, як зазначають А.А.Деркач і Н.В.Кузьміна, торкається чи не всіх основних сторін міжособистісної взаємодії. Так, зокрема вони вказують, що спілкування виступає не стільки як обмін інформацією, скільки процес взаємодії і взаємовпливу. В залежності від характеру змістової і кількісної сторін "індивідуального" відображення з утворенням форми колективного мислення людей.

Під час спілкування, внаслідок систематичних контактів в ході спільної діяльності її учасники отримують різноманітні знання про себе, своїх друзів, способи найбільш раціонального вирішення поставлених завдань. У спілкуванні проявляються емоційні стани і переживання кожного учасника стосовно інших, виробляються вміння діяти в інтересах колективу та ін.

Аналіз літературних джерел показує, що вчені надаючи великої уваги проблемам спілкування, також вказують на його особливу роль при вирішенні навчальних і виховних завдань, на вміння педагогів його ефективно використовувати у роботі зі своїми вихованцями. Все це вказує на ту важливу роль підготовки майбутніх вчителів до міжособистісної перцепції у своїй професійній діяльності, а також поліпшення форм і методів відповідної роботи.

Одним із таких вагомих засобів є застосування інтеракційних методик [3]. Сутністю цих методик, на думку В.В.Власенка є те, що вони передбачають організовану на спеціальних заняттях взаємодію учнів між собою та вчителів з учнями за алгоритмами, які забезпечують включеність у роботу з більшим чи меншим ступенем активності всіх її учасників і стимулюють посилення інтенсивності оцінної перцептивної взаємодії учнів один з одним та вчителем у експериментальному спілкуванні.

Так, наприклад, зупинимось на особливостях проведення методики за умовною назвою “Графічний символ особистості”.

Мета її проведення полягає у тому, щоб дослідити взаємні оцінні ставлення однокласників між собою, вчителів з учнями і використати сам процес взаємодії і одержані дані як засіб корекції стосунків.

Процедура проведення. Клас поділяється на кілька груп. Їх кількість може бути парною або не парною, в залежності від числа учнів в класі. В групі має бути не більше семи осіб. В противному разі, коли кількість перевищує вказане число, в групах з’являються явні лідери і практично зовсім пасивні учні, що унеможливлює спільну колективну роботу.

Кожній групі надається номер по порядку. Якщо кількість груп парна, то, скажімо, група № 1 “працює” на групу № 2 і навпаки (далі, відповідно, група № 3 - на групу № 4, група № 4 на групу № 3 і т.д.). Якщо кількість непарна, то схемою функціонального зв’язку стає замкнений ланцюжок. Наприклад, при наявності трьох груп залежність виглядає так: група № 1 “працює” на групу № 2, група № 2 - на групу № 3 і група № 3 - на групу №1.

Когнітивний аспект взаємодії в даній методиці. Досліджуваним необхідно відшукати головну, найхарактернішу ознаку особистості кожного учня і виразити її через певний, найбільш адекватний (на думку групи), графічний символ. Цей символ повинен відображувати не зовнішні форми поведінки, а глибинні, суттєві особистісні якості. Наприклад, намальований футбольний м’яч - явна ознака зовнішньої поведінки - “любитель футболу, болільник”, а вже троянда з колючками може свідчити про суперечливість характеру.

Необхідною умовою є перенесення малюнків всіх груп на класну дошку, тобто це є тим, що зміцнює емоційність сприйняття ходу інтеракційного обміну інформацією. Також значний емоційний вплив чинить варіант проведення методики, при якому графічний символ для кожного учня зображається ще й на окремому аркуші паперу і “дарується” після проведення методики.

Обробка і аналіз одержаних даних. Школярам пропонується оцінити за десятибальною шкалою ступінь їх згоди з тим, наскільки запропонований символ виражає основну суть їх особистості.

За результатами порівняння малюнків, оцінок в балах ступеня згоди, суджень, висловлених в ході бесіди, висвітлюються такі питання:

  • Якою мірою школярам вдалося виразити через графічні символи саме особистісні якості, а не зовнішні форми поведінки?
  • В чому полягає інформаційний та оцінний зміст символів?
  • Як успішно учні впізнали “свої” символи?
  • Чим зумовлені помилки при впізнаванні?
  • Як зображали учні суттєві якості лідерів, “середніх” і пасивних?
  • З якими малюнками досліджувані погоджувались, а з якими - ні і чому? Що нового дали графічні символи для впізнання особистості учнів і їх взаємних оцінних ставлень?

Ведучий аналізує також власні дії під час проведення ігрової інтеракції, відповідаючи на питання, які наводились в попередніх методиках.

Аналіз різноманітних підходів щодо вивчення проблеми професійних комунікативних зв’язків у педагогічній діяльності, наштовхнув нас на розробку програми комунікативної підготовки майбутніх вчителів за допомогою інтеракційних методик.

Вирішуючи завдання, що були покладені в основу проведення спеціального навчання було необхідно:

  • сформувати у майбутнього вчителя позитивну професійну мотивацію до розв’язання проблем соціально-психологічної взаємодії міжособистісної перцепції у всіх аспектах своєї діяльності і прагнення до підвищення компетентності у комунікативних процесах;
  • розвиток вміння особистісної орієнтації досліджуваних у ситуаціях комунікативного характеру шляхом відповідної комунікативної підготовки на основі засвоєння теоретичних знань і теоретичного досвіду (оволодіння інтеракційними методиками).

Нами було розроблено програму спецкурсу, розраховану на 38 годин, серед яких 6 годин лекційних, 30 годин для практичного засвоєння студентами інтеракційних методик та застосування їх у роботі з учнями під час проходження навчально-виховної педагогічної практики. Для підведення підсумків роботи було заняття у формі семінару [6].

Після проведення теоретичних і практичних занять був зроблений повторний діагностичний зріз у експериментальній і контрольній вибірках, що дало можливість простежити кількісні і якісні зміни, які відбулися у процесі комунікативної підготовки майбутніх вчителів інтеракційними методиками.

Зроблений аналіз дає можливість підтвердити наші припущення стосовно позивного впливу застосування спеціальних алгоритмів на ефективність комунікативної підготовки майбутніх педагогів.

При порівнянні результатів стосовно виявлення рівнів творчого підходу до оволодіння навичками майбутньої професійної діяльності, можна сказати, що під дією формуючих впливів 56,9% оптантів за експериментальною вибіркою вважають, що вони були включені у такі види діяльності як навчально-пізнавальну, професійно-трудову, організаційно-управлінську при критичному ставленні до себе. У контрольній групі така цифра сягає лише 37,3%, що свідчить про незначні зміни у порівнянні з попереднім діагностичним дослідженням.

У відповідності з рівнем теоретичної і психологічної підготовки, змінювалося і ставлення досліджуваних до психологічної науки. Такі зміни є цілком очікувані, адже оволодіння студентами більшим обсягом психологічних знань, розширювало їх можливості у практичному використанні таких знань безпосередньо у педагогічній діяльності.

Після завершення формуючого експерименту, переважна більшість членів експериментальної вибірки, які дали позитивну оцінку ставлення до психології, обґрунтовували таке ставлення за результатами засвоєння теоретичного матеріалу спецкурсу та експериментальної практичної діяльності в школі. При цьому вказувалось на ефективність застосування знань з психології у вивченні системи взаємин у класі, проведенні корекційної роботи. Тут встановлено статистично значущий кореляційний зв’язок між ставленням до психології і з рівнем та ставленням до використання інтеракційних методик (r = 0,43 і r = 0,51 на рівні P<0,01).

Проводячи комунікативну підготовку на якісно нових засадах, ми, передусім, прагнули змінити ставлення досліджуваних до педагогічної діяльності.

В результаті проведеної роботи відбулися значні зміни у ставленні реципієнтів до майбутньої професії. Кількість небажаючих працювати за фахом у контрольній групі становить 23,5% а у експериментальній вибірці ця цифра сягає не більше 7,8%. Тут встановлено значущий кореляційний зв’язок між ставленням до педагогічної діяльності і ставленням до можливості використання інтеракційних методик (r = 0,40 на рівні P<0,01).

У результаті застосування інтеракційних методик у навчально-виховному процесі майбутніми вчителями як засобу підвищення рівня комунікативної підготовки можна зробити наступні висновки:

  • комунікативна підготовка майбутніх вчителів інтеракційними методиками передбачає цілеспрямоване навчання за спеціальною програмою у вузі;
  • застосування спеціальних алгоритмів сприяє формуванню у переважної більшості досліджуваних експериментальної групи готовності високого рівня до професійного спілкування в процесі оволодіння інтеракційними методиками. Такий підхід дозволяє значною мірою посилювати ефективність процесу взаємодії педагога з учнями та успішніше формувати готовність майбутніх вчителів до комунікативної діяльності;
  • впровадження в навчально-виховний процес розробленої нами програми комунікативної підготовки актуалізувало процес самовизначення майбутніх вчителів щодо педагогічної діяльності;
  • готовність використовувати інтеракційні методики у навчально-виховному процесі з метою вивчення психологічних особливостей своїх вихованців та корекції їх поведінки майбутні педагоги пов’язують із проходженням відповідної комунікативної підготовки у вузі.

Література

1. Березовин Н.А., Коломинский Я.Л. Учитель и детский коллектив: Психолого-педагогическое исследование.- Минск: Изд-во Белорус. гос. ун-та, 1975.-160с.

2. Бодалев А.А., Ломов Б.Ф., Матюшкин А.М. Психологиическая наука - реформе школы//Вопросы псиихологии.-1984.-N6.-С.74-81.

3. Власенко В.В. Вчителі - учні: психологія взаємних оцінних ставлень.-К.,1995, 154с.

4. Донцов А.И. Симпозиум по проблемам межличностного восприятия в группе // Вопросы психологии.-1981.- N2.- С.182-184.

5. Карамуратова Р.Б. Психологическое исследование роли оценочной эмпатии в педагогическом процессе: Автореф. дис ... канд. психол. наук: 19.00.07 /НИИ психологии ГССР им. Д.Н.Узнадзе.-Тбилиси, 1985.-24с.

6. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтеракційними методиками: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / НПУ ім. М.П.Драгоманова. - Київ, 1997. - 220с.

7. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И.Рувинского. -М.: Педагогика, 1987.-160с.


04.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!