Osvita.ua Вища освіта Реферати Педагогіка Орлай Іван Семенович
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Орлай Іван Семенович

Іван Орлай (Орлаі де Карбі, Орлаян) народився в 1770(1) р. в селищі Хуст колишньої Австро-Угорщини (тепер Мукачівський район Закарпатської області) у сім'ї угорських дворян...

Розпочинав навчання Іван Орлай, згідно з тодішніми вимогами австро-угорської системи освіти, у мукачівській елементарній школі з українською мовою викладання. У 1779 хлопчика віддають до Ужгородського народного училища з латинською мовою навчання, потім у 1782 році він вступає, а в 1885 році закінчує курс місцевої гімназії. Можливостей для подальшого продовження освіти в Ужгороді, невеликому тоді містечку, не було. Орлаі де Карбі переїжджає до міста Орадя (зараз Румунія), де, провчившись один рік у місцевій академії, здобуває повну середню освіту.

Єдиним вищим навчальним закладом в Австро-Угорщині, де Іван Орлаі, який уважав себе карпатським русином, міг здобути освіту російською мовою, був Львівський університет. Тут і навчався три роки майбутній педагог на філософському факультеті. У 1789 р., можливо, через нестачу коштів, І. Орлаі вступає в Йозефінську семінарію і стає членом ордену піарістів (заснований у 1597 р. римсько-католицький орден).

Після кількох невдалих спроб, улаштуватись викладачем у світський навчальний заклад, І. Орлаі переїздить у Росію, де змінює своє прізвище спочатку на Орлов, а потім на Орлай (Див. Байцура Тамара. Иван Семенович Орлай. Жизнь и деятельность. - Словацкое педагогическое издательство. - 1976. - С. 17). Провчившись два роки в медичному училищі, Орлай отримав диплом лікаря й на довгий час присвятив себе медицині. Протягом двох десятків років він працював ординатором у Генеральному сухопутному госпіталі, лікарем у Семенівському полку, постійно знайомився з новітніми досягненнями в медицині, досліджував проблеми, пов'язані з лікуванням віспи, раку, ревматичної епілепсії тощо, викладав у медичних навчальних закладах, у 1811-1814 рр. був редактором „Всеобщего журнала врачебной науки». Його внесок у розвиток науки був відзначений не лише російською, а й світовою громадськістю. І. Орлай - доктор медицини та хірургії Дерптського університету, доктор філософії, магістр словесних наук Кеніґсбергського університету, учений секретар Державної медичної Колегії в Петербурзі, почесний член Російської Імператорської академії наук. За участь у Вітчизняній війні 1812 р. Іван Семенович Орлай був нагороджений орденом і бронзовою медаллю.

На початок 1817 року стан здоров'я Івана Семеновича погіршився настільки, що він був змушений на два роки припинити будь-яку трудову діяльність. Клімат Петербурга не сприяє його видужанню, й під впливом багатьох обставин (фінансові труднощі, складні службові стосунки), після тривалих коливань і роздумів він залишає медичну службу. Незважаючи на привабливі пропозиції з Московського та Харківського університетів, І. Орлай вибирає шлях педагога і до кінця життя залишається пов'язаний з розвитком освіти в Україні. Роки діяльності в Ніжинській гімназії й Одеському ліцеї можна вважати роками розквіту його педагогічного таланту.

Восени 1821 р., після численних клопотань його було призначено директором Ніжинської гімназії вищих наук, заснованої в 1820 р. на кошти братів А. та І. Безбородків. Обов'язки лікаря цього навчального закладу Іван Семенович виконував без винагороди.

Гімназія створювалась як привілейований вищий навчальний заклад із дев'ятирічним терміном навчання. Шість років учні навчалися за гімназійними програмами, а останні три роки охоплювали університетський курс. Учні 7-9-х класів називалися студентами. У гімназії викладали російську, латинську, грецьку, німецьку, французьку мови та літератури, географію, історію, фізико-математичні, природничі, політичні та військові дисципліни, креслення, танці. У 7-9-х класах вивчалися ще й логіка, основи моральної філософії та права, державного господарювання, історія римського права та російське кримінальне право. Навчального плану не було, що давало можливість експериментувати, уводити нові дисципліни.

І. Орлай узяв на себе керівництво гімназією в тяжкий для неї час. Проект статуту був затверджений лише в 1825 році, процес формування педагогічного колективу знаходився на початковій стадії, не вистачало вихователів, адміністративних працівників. В університетських класах не було викладачів основних дисциплін.

У 1822 р. міністр народної освіти затвердив запропонований Іваном Семеновичем порядок керівництва гімназією, і він приступив до створення колективу освічених, творчих, відданих своїй справі педагогів. Йому вдалося запросити на роботу таких талановитих викладачів, як М. Білоусов, С. Шапалинський, М. Соловйов, С. Андрущенко, Ф. Зінгер, І. Ландражин. Проте кілька із запрошених ним педагогів не поділяли його поглядів, що пізніше призвело до конфліктів і непорозумінь.

У центрі уваги педагогічного колективу Ніжинської гімназії знаходились питання організації навчально-виховного процесу, змісту, рівня та методики викладання. І. Орлай прагнув, щоби шкільні предмети відображали тогочасний рівень знань в окремих галузях науки, особливо коли мова йшла про фізику, математику, географію, природознавство. Він закликав учителів удосконалювати свої дидактичні прийоми, був проти зубріння, відстоював принципи послідовності та логіки викладу, закликав не переобтяжувати навчальний процес зайвим матеріалом. Педагог виступав за реалізацію наочності в навчальному процесі, створив у гімназії кабінет мінералогії та фізичний кабінет зі 128 приладами.

Великого значення надавав педагог громадському життю школи. Так, у 1826 р. в гімназії виходило більше десятка рукописних журналів: «Метеор литературы», «Парнасский навоз», «Литературное эхо» тощо, де публікували свої перші поетичні та прозові твори учні гімназії М. Гоголь та Є. Гребінка. У створеному в 1824 р. гімназійному театрі ставили п'єси сучасних драматургів. Ніжинська гімназія часів І. Орлая дала суспільству М. Гоголя, Є. Гребінку, П. Редкіна та багатьох інших.

Іван Семенович Орлай брав активну участь у діяльності масонських організацій початку ХІХ ст., які пропагували мирні способи розв'язання конфлікту між багатством і бідністю на принципах братства, релігії, гуманності, філантропії. Послідовний прихильник просвітницької ідеології, він стає ініціатором викладання в гімназії природного права (теорії про існування незалежних від держави правових норм, які відповідали би природі людини й забезпечували її свободу, право на життя та власність).

Демократичні перетворення, що їх проводив І. Орлай у гімназії, та викладання природного права стали причиною розколу в учительському колективі. Прихильники деякої лібералізації у викладанні філософських дисциплін створили гурток, на засіданнях якого обговорювали різноманітні морально-етичні питання, за що були звинувачені у вільнодумстві та раціоналізмі й заарештовані. У ІІІ жандармському управлінні на І. Орлая заводять таємне досьє, де він характеризується як людина, «схильна до таємних товариств, масонських лож і зв язків з людьми, викритими за лихі задуми проти уряду» (Див. Ярмаченко М. Д., Калениченко Н. П. та їн. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х-початок ХХ ст.). - К. - 1991. - С. 241).

Теоретичні погляди Івана Семеновича Орлая на питання розвитку освіти найбільш повно розкриті у двох його статтях, написаних у 1825-1826 рр. і вміщених у журналі конференції Ніжинської гімназії.

Стаття «Мнение Орлая о преобразовании училищ в России», яка розкриває погляди педагога на шляхи реформування шкільних училищ, уперше була опублікована в 1879 р. у скороченому вигляді та зі зміненою назвою. Прихильник австрійської системи освіти, педагог пропонував створити в Росії розгалужену сітку, що складалась із шести видів навчальних закладів: парафіяльні училища; повітові трикласні училища; губернські чотирикласні гімназії; ліцей, який відповідав одному з факультетів університету; академія - навчальний заклад із двома університетськими відділеннями; університет - навчальний заклад з чотирма факультетами (філософським, медичним, юридичним і богословським).

І. Орлай підкреслював, що перші два типи навчальних закладів являють собою, з одного боку, народні училища, з іншого - початкові школи для дворян, що відповідало його ідеї безстанової школи. Коли б усі стани населення були освіченими, то чиста моральність і благочестя запанували б у всьому світі, наступило б мирне життя й загальне щастя, уважав педагог. Він засуджував становість освіти, закриті навчальні заклади в Росії називав «інквізиторськими». Ліцеї та академії, на думку педагога, повинні сприяти розвитку освіти в невеликих, віддалених від університетських центрів містах.

І. Орлай високо цінував класно-урочну систему навчання, виступав проти схоластики й формалізму в навчально-виховній роботі з учнями. У цілому його погляди щодо дидактичних вимог, навчальної літератури, іспитів відповідали потребам шкільної освіти в тогочасній Росії та були популярні серед творчих педагогів.

Навчання педагог уважав наймогутнішим засобом формування особистості, яке повинно не лише збагачувати юнацтво знаннями про всесвіт, а й розвивати його розумові здібності, високі моральні якості, бо виховуючий характер навчання - це шлях до гармонійного розвитку школяра. На думку педагога, виховання корисне лише тоді, коли буде народним, здатним виховувати патріота свого народу, любов до своєї рідної мови, до історії, до батьківщини (Див. Орлай С. И. О преобразовании училищ в России по системе австрийской // Известия Историко-филологического института кн. Безбородко. - К. - 1879. - С. 148).

Стаття І. Орлая «О необходимости обучаться преимущественно отечественному языку и нечто об обучении языкам иностранным» (Див. Записки, издаваемые от Департамента народного просвещения. - Спб. - 1825. - Кн. І. - С. 320-330) являє собою звернення до міністра народної освіти, в якому він запропонував змінити порядок викладання мов у Ніжинській гімназії. На думку педагога, освіта людини повинна стати критерієм її громадської користі, а молодь повинна керуватись перш за все свідомістю своєї відповідальності перед суспільством.

Іван Семенович підкреслював, що одним з основних завдань школи має стати виховання в молодого покоління почуття гордості за свій народ і його мову, оскільки мова являє собою дзеркало моральних і розумових здібностей народу, його громадянських ідеалів. У часи, коли більшість навчальних предметів у привілейованих навчальних закладах Росії вивчались іноземними мовами (німецькою, французькою), педагог твердив, що в системі викладання мов перше місце повинно належати російській мові. Він закликав оберігати рідну мову від засилля іноземних слів. Вивчення іноземних мов Орлай уважав важливою ланкою освіти, але підкреслював, що воно повинно проводитись не за рахунок інших дисциплін.

Подальше погіршення здоров'я, загострення конфлікту в педагогічному колективі Ніжинської гімназії змусили І. Орлая подати клопотання про переведення на посаду директора Рішельєвського ліцею в Одесі. Ще однією важливою причиною від'їзду педагога з Ніжина були матеріальні труднощі, що переслідували його родину. В Орлая було семеро дітей, яким важко було дати добру освіту та прилаштувати в маленькому містечку.

Рішельєвський ліцей виник у 1817 р. шляхом злиття Благородного виховного інституту та комерційної гімназії як станово-дворянський навчальний заклад. Складався ліцей із п'яти класів із дворічним терміном навчання та двох додаткових училищ: правознавства та політичної економії з комерційними науками. Крім цього при ліцеї працювали педагогічний інститут і початкове училище. Справи ліцею знаходились у заплутаному стані, працювала спеціальна ревізійна комісія. Таким чином, Ніжинську гімназію з уже налагодженим навчально-виховним процесом педагог змінив на навчальний заклад, що переживав складні часи становлення.

Отримавши нове призначення, І. Орлай відразу ж почав клопотатись про розширення повноважень директора ліцею, надання йому вирішального голосу у правлінні. Він став першим директором цього навчального закладу, який «получил право председательства как по учебной, так и по хозяйстенной части» (Див. Михневич И. Исторический обзор 40-летия Ришельевского лицея (1817-1857 гг.). - Одесса. - 1857. - С. 31).

Наступним, не менш важливим, ніж здобуття повноти керівництва, завданням І. Орлая в Рішельєвському ліцеї була реорганізація структури цього закладу. Прагнучи прирівняти ліцей до інших навчальних закладів Росії такого ж типу, педагог поділив усіх учнів на одинадцять класів: три класи початкового училища, чотири гімназійних, чотири ліцейних із двома відділеннями (філософським та юридичним). Учні переводились із класу у клас не через два роки, а щорічно після здачі перевідних іспитів. Навчальний рік став розпочинатись першого серпня й закінчуватись на початку липня.

Велику увагу І. Орлай приділяв і змісту навчально-виховного процесу. Він прагнув, щоб навчальні програми складались на основі наступності. Окрім основних ліцейних дисциплін (філософії, логіки, права та ін.) Іван Семенович надавав великого значення вивченню мов, використовуючи для цього досвід Ніжинської гімназії. У системі філологічної освіти домінуюче становище стало належати вивченню російської мови та літератури, а не іноземних мов. Обов'язковим було вивчення грецької мови та літератури. Крім цього, учні мали можливість вибрати для вивчення одну з іноземних мов (німецьку, французьку чи італійську).

Щоб досягти глибокого засвоєння мови, вирішено було поділити учнів на шість груп, ураховуючи здібності та знання кожного ліцеїста зокрема, незалежно від того, в якому класі він навчався. У першому відділенні учні вивчали основу мови, у другому займалися словотворенням, у третьому - побудовою речень, у четвертому - знайомилися з оригінальними творами, у п'ятому - з поезією, у шостому класі розбирали питання теорії й історії мистецтва.

Іван Семенович ліквідував у ліцеї станову диференціацію учнів - до цього класи формувались у залежності від знатності батьків учнів. Він сприяв зростанню кількості вільних слухачів, унаслідок чого порушувалася станова замкнутість цього навчального закладу.

Як і в Ніжинській гімназії, у ліцеї гостро стояло питання формування педагогічного колективу із кваліфікованих викладачів. І. Орлай багато зусиль витрачав на пошуки педагогів, віддаючи перевагу випускникам Харьківського та Львівського університетів, слов'янофілам за переконанням.

В історії української школи Іван Семенович Орлай залашився перш за все як практик, організатор освіти. Його заслуга - у налагодженні роботи двох провідних навчальних закладів України, що діють і сьогодні.

Орлай був сердечною, тактовною людиною у стосунках із колегами та вихованцями. За справедливість, веселу вдачу та гуманність вихованці та викладачі любили його, ставились до нього з повагою й довір'ям.

Багатогранна особистість І. Орлая привертала увагу багатьох дослідників. Його педагогічну діяльність висвітлювали у своїх працях, присвячених юності М. Гоголя, П. Куліш, Н. Лавровський, І. Сребницький. Ґрунтовно життєвий і творчий шлях І. Орлая вивчали І. Свенціцький, Д. Іофанов, словацька дослідниця Тамара Байцура.

Помер Іван Семенович Орлай 17 лютого 1829 р. в Одесі.

ТВОРИ

  • Орлай И. С. О необходимости обучаться преимущественно отечественному языку и нечто об обучении языкам иностранным // Записки, издаваемые от Департамента народного просвещения. - Спб., 1825. - Кн. І. - С. 320-330.
  • Орлай С. И. О преобразовании училищ в России по системе австрийской // Известия Историко-филологического института кн. Безбородко. - К., 1879. - С. 145-158.

Автор: Л. Пироженко


21.09.2008


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!