Osvita.ua Вища освіта Реферати Педагогіка Аркас Микола Миколайович
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Аркас Микола Миколайович

Автобіографії Миколи Аркаса нажаль не збереглося. Є лише заповнена ним власноручно анкета, де він визначає свій світогляд як демократично-національний

Микола Миколайович Аркас народився 7 січня 1852 року в Херсонській губернії в сім'ї військового моряка грецького походження. Навчався в Одеській приватній гімназії Стародубцева. У 1875 році закінчив курс Новоросійського університету, природознавчий факультет.

Світогляд Миколи Миколайовича сформувався під впливом сімейних традицій, гімназійних учителів, знайомства із творчістю Т. Шевченка, П. Куліша, публікаціями «Основи». Симпатію до рідного краю прищепила йому в дитинстві мати - Софія Петрівна, яка ніколи не забувала про своє козацьке походження, добре знала українську мову, народні звичаї, фольклор. Багато в цьому плані дала йому дружба з дітьми села Богданівка, що під Миколаєвом, де був маєток батька Миколи Миколайовича.

У студентські роки більш усвідомленим стає його інтерес до історичного минулого України, до духовних надбань народу. Знайомство та дружба з М. Кропивницьким спонукали Аркаса до вивчення народних пісень (особливо кобзарських). Результатом цих захоплень стало написання опери «Катерина» (за однойменним твором Т. Шевченка), поставленої М. Кропивницьким у 1899 році.

Опера йшла з великим успіхом чотири роки. М. Аркас планував написання ще кількох музичних творів, але крововилив у мозок і параліч правої руки не дали змоги сідати за фортепіано. Опера «Катерина» лишилась єдиною у творчому доробку композитора.

Неможливість займатися музичною творчістю привела Миколу Миколайовича до нової сфери діяльності - на початку ХХ ст. він починає вивчати історію України. Метою досліджень були аналіз та узагальнення української історії в найдоступнішій формі, зрозумілій навіть підлітку з незакінченою середньою освітою. М. Аркас планував написати в одному-двох примірниках книгу для домашніх потреб: навчання й виховання онука Миколи. Попри такі скромні задуми ставлення автора до роботи було надзвичайно серйозним. Микола Миколайович не лише налагоджує офіційні контакти з бібліотеками та видавництвами, а й знаходить компетентних людей, схильних підтримати його, сприяти наданню необхідної літератури. У цей час зав'язується його переписка з М. Грушевським. Микола Миколайович захоплюється працями історика, підтримує його починання матеріально: «...посилаю 500 карбованців, як невеличку лепту мою <...> як кілька камінців, що ляжуть у мур вашої будівлі».

М. Аркас, людина не багата, значну частину своїх прибутків від маєтку віддавав на розвиток української культури. Так, він позичає гроші, щоби від чужого імені надіслати їх В. Доманицькому, допомагає видавництву Б. Грінченка. Прохань про допомогу було так багато, що в одному зі своїх листів Микола Миколайович скаржиться: «Велике лихо уславитись заможним чоловіком, а в дійсності не мати зайвої копійки».

Цікавий досвід М. Аркаса по відкриттю невеликої сільської чотирирічної школи в селі Богданівка, що на Миколаївщині. Протягом двох років (1907-1909 рр.) навчання там велося виключно українською мовою. Микола Миколайович надавав великого значення тому, що хай навіть всього лише 40 дітей, але вчаться не на чужій їм російській, а рідною мовою.

Відредагована В. Доманицьким праця М. Аркаса «Історія України-Русі» вийшла в Петербурзі небаченим досі 7-тисячним тиражем і розійшлася протягом семи місяців. Видання принесло автору визнання та матеріальні нестатки. Щоби видати книгу, Микола Миколайович, не маючи власних коштів, позичив 10 тисяч під великі відсотки. Цей борг після смерті в 1909 році М. Аркаса ліг на плечі його сім'ї. Другого видання «Історії» (краківського) він так і не побачив.

Щоби зрозуміти, яке значення мала книга для української громадськості початку ХХ ст., поглянемо на свідчення сучасників. Бібліотекар Одеської «Просвіти» А. Квітковський у своєму листі до М. Аркаса від 6 січня 1908 року писав: «...автором зроблено все, щоби зміст книги легко й хутко і надовго западав у голову читачеві - це і ілюстрації і, особливо, помітки на полях, котрі мають уявити з себе конспект. ...написано популярно і пристосовано до середнього читача. Бо зараз ми такої книги не маємо».

Сучасники вважали книгу М. Аркаса справді першою книгою з історії України для малоосвічених категорій населення, дітей. Попри всі свої переваги, ні «История украинского народа» О. Єфіменко, ні «Очерк истории украинского народа» М. Грушевського не були написані живою українською мовою в манері, доступній самому середньому читачеві. Та й сам автор оцінював свою працю перш за все з точки зору її доступності: «Хоч і писав д. Кролецький, що вона ведмежа послуга українському людові, проте я певен, що вона не одному землякові одкриє очі і наведе на думку і дасть зрозуміти: хто він є і чиїх батьків ми діти, з'ясує несвідомому суспільству правду про наше історичне становище поміж іншими народами, а цього з мене досить».

Доброзичливою й конструктивною була критична стаття історика В. Липинського, який з великою повагою, не обминувши слабких місць, проаналізував «Історію». Він різко відмежувався від недоброзичливої критики М. Грушевського, котрий у своїй роботі «Про культуру і критику» писав: «...тої ідеології, яка була би нам бажана, того висвітлення історії України, в якім ми його бачимо, - в книзі Аркаса нема». Називаючи книгу Аркаса дилетантською та шкідливою, М. Грушевський головним її недоліком вважав те, що «д. Аркас цілу стару Україну перебрав на «московський кшалт».

Нищівна критика М. Грушевського не зіпсувала загального враження, хоч і стала причиною різкого погіршення здоров'я як М. Аркаса, так і В. Доманицького. Тяжко переживаючи, М. Аркас писав Б. Грінченку: «Ви розумієте, що воно таке, коли чоловік загубив віру у свої сили?! Ні до чого не сила узятись, стоїть як мара, як сувора пересторога: «З праці твоєї може вийти одна тільки шкода для рідного краю». Ці слова страшні стоять перед очима, бринять у вухах, а свідомість, що ти дійсно тільки нікчемнісінький дилетант, припиняють усякі заходи до будь-якої праці». Характерною відповіддю на критику М. Грушевського був лист Гната Хоткевича: «д. Грушевський, правда, має таку ерудицію, котрої Ви, певне, не маєте. Але з того зовсім не виходить, ніби тільки він має право писати історію».

Дуже високо оцінив факт виходу «Історії України-Русі» В. Біднов: «Ні одна українська книжка крім «Кобзаря», не мала такого успіху, який випав на долю труда М. Аркаса... Автор цих рядків був свідком того, як книжка Аркаса поширювалася серед робітництва та селянства Катеринославщини, роблячи скрізь надзвичайно велике враження на своїх читачів і пробуджуючи в них національну свідомість. Автор її безумовно зробив велику послугу нашому національному рухові; наукові та художні хиби не заважали їй робити вплив на ті кола, серед котрих книга розповсюджувалась. Досвід наших днів дає нам яскраві докази того, що не науковість захоплює громадянство, а щось інше, протилежне першій».

«Історія України-Русі» безперечно заслужила таку високу оцінку сучасників. Книга приваблює надзвичайною простотою викладу, гарною українською мовою, а головне - підходами до подання матеріалу. Мова проста, образна, за словами В. Липинського, «селянська». Авторська розповідь то посилюється, то підтверджується уривками літописів, легенд, билин, народних пісень. Фольклор є невід'ємною частиною «Історії». Так, характеристика Володимира «Красне сонечко» дається виключно в дусі давньоруських билин: князь-гуляка і воїн, якого не цікавить ніщо, крім потреб дружини та бенкетів. І через те, що Володимир був загальним улюбленцем, Київ ширився та багатів. У підготовленій передмові до другого видання М. Аркас писав: «Діди-прадіди наші зберегли та нам передали незлічимий скарб: не тільки землю й те, що в ній та на ній, а й мову, пісні, звичаї - все те, що ми звемо нашим рідним, та що відрізняє нас від інших людей <...> кажучи по письменному - передали нам свою рідну культуру».

Особливістю викладу М. Аркаса є органічне вплетіння в розповідь діалогів історичних осіб, узятих здебільшого з фольклору. Часто зустрічається й озвучення історичних документів чи умов їх прийняття.

Уперше в навчальних книгах з історії України застосовуються деякі методичні прийоми: розділи поділені на параграфи, деякі параграфи поділені на частини. Найважливіші дати та імена історичних осіб винесені на поля. Виділені іншим шрифтом головні поняття та причини і наслідки тих чи інших подій, як от причини визвольної війни (революції 1648-1654 рр.), не лише перераховані та виділені, а й пояснені. Для полегшення сприйняття цього матеріалу читачем автор порівнює їх із тогочасними урядовцями. Перераховуються не лише посадові особи козацького війська і Генеральна старшина, а й суди всіх категорій. Дається коротка характеристика станів (шляхти, селян, міщан, духовенства, козаків) для кожного періоду. Найважливіші документи подаються не цитуванням, а способом переказу живою, сучасною автору народною мовою.

«Історія України-Русі» сприяла поширенню знань з історії України серед самих широких верств населення, спонукала їх до подальшого, більш детального вивчення історії своєї Батьківщини. Вона стала відчутним внеском у розвиток українського підручникотворення.

Помер Микола Миколайович Аркас 26 березня 1909 року. Життєвий шлях і музичну спадщину композитора досліджували в радянські часи Л. Кауфман, педагогічну та літературну діяльність - В. Сарбей.

Автор: Л. Пироженко


29.09.2008


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!