Osvita.ua Вища освіта Реферати Педагогіка Слово...
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Слово...

Мабуть, ніхто не буде проти того, що не всі учні однаково сприймають слово вчителя, як би він не хотів, щоб його вчили всі, тому дехто займається своєю "справою"

...Коли маєш справу з рукописом, треба розслабитись. Ні про що не думати. Аж поки ваша уява не зробить вас одночасно й пером, що ширяє над папером, і самим папером, поверх якого приємно лоскоче дотик чорнила. Ось тоді ви зможете прочитати..., проникнути в намір письменника, його думки, його вагання, його прагнення; тоді ви збагнете той сенс, що його він вклав у написані рядки. Ви зможете побачити все так чітко і ясно, наче ви - сама свічка, що освітлювала папір, коли його торкалось легкокриле перо.

- Яка ж правда! Яка відвертість у цих словах! Наскільки багатогранні значення слів, коли написані вмілою рукою. Як багато ми губимо, читаючи бійцем будь-який текст і особливо слово художньої літератури, і без міри; правда, коли ми читаємо вірші, ці неоціненні подарунки миті, людського таланту й нескінченних мрій. Інформація, що закладена у творчості поета, якщо він не тільки римувальник, повідомляє світу нову якість, слово легше запам'ятовується, ніж формула, рима - тим більше. Пушкін, як і Шевченко, - заримована філософія, кодекс моралі й водночас ретроспектива людської історії. Слово повинно відображати правду, тим більше написане. Почуття в написаному слові переплавляться в логіку, хай і безжалісну, але в цьому і є найвища сердечність слова. У свій час атака кінематографа на слово призвела не до краху літератури, але до чіткої покадрової прояви думки в письмі Пастернака та Хемінгуея.

В Україні нема свого «Даля», а час плине швидко. Багато слів уже загубили, замінивши їх сучасним «сміттям», на наш погляд, але це не примхи людські, це дія, і не зворотна дія «часу», з його шаленою швидкістю, безліччю інформації, міграції людей по всьому світу і, звичайно, взаємний вплив різних мов на рідну мову. Так повинно бути. Так буде. Універсальність мов. Спілкування людське задає цьому руху вдосконалення. І, може, так і буде, коли ще за наш вік деякі мови можуть стати «мертвими», як і латинь. Нічого дивного. Але прикро губити те, що маємо. Треба зберегти для нащадків. Щоб не довелось їм «розшифровувати» ієрогліфи з метою одержання знань.

- Тату, будь ласка, почитай.

- А що це? Уривок із твору... - десь хвилин десять батько читає, а донечка уважно слухає. Дивлячись на вираз її очей, міміку обличчя, розумієш, що те, що вона чує, відображається не тільки на обличчі...

Дехто скаже: ну і що? Ну, по-перше, слухає твір десятикласниця. По-друге, ця процедура тягнеться десь близько 6-7-и років. Тобто все почалося значно раніше, коли тато читав донечці казки. Читав виразно, з відчуттям казкової події. Та це перейшло у звичку. Коли він поцікавився, а чи не пора тобі самій починати читати, вона відповіла, що так краще засвоюється матеріал. Дійшло до того, що вона просила почитати умови складної задачі з геометрії, алгебри. Після прочитаного вона із задоволенням переказувала прослухане, причому з точністю до знаків зупинки, а задачі рішалися значно швидше.

І знову запитання: ну і що? А те, що ми бурчимо на наших дітей, що вони дуже ліниві, книжок не читають узагалі, тільки те, що додому задають. А що читають, то таке сміття, що краще б його й не бачити.

Розмірковуючи над цим, доходиш висновку: і правда, і неправда... Правда в тому, що вони не читають «запоєм», так, як читало наше покоління, здебільшого, коли цікаву книжку «зачитували до дір», передаючи з рук у руки. І не тільки О. Пушкіна або А. Толстого, а й багато іншого.

Неправда в тому, що вони також цікавляться класикою, і не менше нашого, і не тільки «сучасною». Але «чтиво» взяв, прочитав і забув... А Достоєвського треба читати не похапцем, сидячи в затишку, на одинці, або лежачи під схованою лампою... А де на це взяти час? Ви подивіться на молодих людей. Майже в кожного «плеєр» або «дебільник» (мобільник), на ходу або виконуючи якусь роботу, вони слухають, і не тільки музику, і не тільки «класику», а і прозаїчну літературу.

Тобто стрімкий рух нашого буття не дає можливості виділити часину на читання дійсно літератури, пізнавати думки «наших», і не тільки, інженерів людських душ.

А якщо ще відвертіше, то ми в цьому самі винні, «заборонивши» та замінивши всю класичну літературу сучасними «класиками» на кшталт В. Стуса. Е. Лімонов, до речі, теж говорить, що він другий Гоголь, якщо не перший.

Напрошується висновок: природа не любить порожнечі... сучасна молодь пробує сприймати довкілля, як і знання, на слух і на зір. Дійсно, майже всі учні виконують удома ту чи іншу роботу, супроводжуючи все музикою, легенькою, ледве чутною, ближче до класики, і це полегшує засвоєння матеріалу.

Не пам'ятаю жодного випадку, щоб молодь не слухала з величезним захопленням читання на пам'ять віршів, цілих поем старшими товаришами. Або вдало вставлене в розмову, вчасно, четверостишшя або сура, та ще прочитана, як кажуть, «с чувством, с толком, с расстановкой». Найдивніше це те, що почуте западає в пам'ять на все життя.

Слово! Воно може врятувати, підбадьорити і... вбити. Декламація, дикція, артикуляція, артистизм чи не є тим ключиком, що може до деякої міри вирішити довічну проблему засвоєння науки? Чому наші українські пісні ніхто не «вчить», а всі знають, як на Русі, так і особливо на Кубані. Чому одну й ту ж лекцію студенти в одного вчителя слухають із захопленням, а у другого... нудота та й тільки. Знання однакові, а викладання різне.

У продажу вже з'являються дискети та диски з «художніми» творами, особливо в Інтернеті, цій «павутині» всесвіту. Ви тільки погляньте, що робиться. На обкладинках «ігрових журналів» «Розважайся на всі сто!», пікантні логотипи, мелодії, фільми, секс-тексти, «Тисяча і одна ніч» і... без кінця блондинки, брюнетки... А що робиться в Інтернеті!

Чи не запізнюється наша школа? Чи не пора подумати, як, не забороняючи оцю зливу «порно-сміття», перехопити ініціативу та не почати переробляти всю інформаційну техніку на користь, і не малу?

Стосовно зберігання рідної мови. Якщо йти від розуміння «не носиш шаровари, сорочку-вишиванку, козацькі причандали - ти не українець», то нічого з цього не вийде. Стрімкий час нашого буття перемішує всі національності й рідні мови. Мало того, що існує нестримна міграція людей у всіх напрямках світу, перемішуються звичаї, традиції, мова. Ось вам: звичайний зойк «ой» замінено словом «вау»! І це тільки крихта. Читаючи ЗМІ, багато слів просто не розумієш, а особливо серед «Фабрики зірок». Маючи на увазі, що весь світ обплутала павутина Інтернету, зупинити катастрофічне зникнення рідної мови неможливо. Та й чи треба? Мабуть, рятувати не треба, а от зберегти рідну співучу мову з тим, щоб вона увійшла в міжнародну лексику, украй необхідно. Для цього треба, щоб знайшовся свій український «Даль» і зробив словник з їх ознакою та походженням від слов'янського кореню.

У педагогічних інститутах, як і в більшості гуманітарних закладів, існують «лінгвістичні» кабінети. На нашу думку, це не що інше, як прообрази майбутнього навчального закладу. Не може вчитель щодня говорити про предмет з натхненням, замовленням, переконливо. Людина - істота або система, яка дуже вразлива і на її почуття зовні середовище впливає не тільки позитивно, а й негативно. «...Не вистачає грошей... зламалась лопата, потік кран, неслухи... щоб вам так жилося!» А на комп'ютерну «лекцію», записану на дискеті під диктовку диктора, ніщо не може вплинути. І тому, на наш погляд, навчальна аудиторія повинна бути обладнана, як зал Верховної Ради, де вчитель почуває себе як керівник навчального процесу і вчасно та кваліфіковано втручається у процес вивчення того чи іншого предмета.

Мабуть, ніхто не буде проти того, що не всі учні однаково сприймають слово вчителя, як би він не хотів, щоб його вчили всі, тому дехто займається своєю «справою». А техніку можна налагодити, відповідним чином пристосувавши її майже для кожного учня.

Це не фантастика. Це сьогодення. І чим швидше буде впроваджена навчальна література на «дискетах-книжках», тим знання наших людей будуть значно кращими в усіх відношеннях, особливо в тих, у кого «чешуться» руки «покерувати».

Саме на основі комп'ютеризації повинна будуватись майбутність наших знань, а знання це - життя, це існування всього живого на планеті Земля.

Автори: Л. Корсун, Н. Корсун


15.07.2008

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!