Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Мито в Україні: види та характеристика. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Мито в Україні: види та характеристика. Реферат

Ввізне, вивізне і транзитне мито. Види мита за способом нарахування. Види заохочення імпорту ввізним митом. Види обмежуючого мита при імпорті (експорті) товарів

В умовах реформування економіки України мито є найважливішим інструментом зовнішньоторгової полічи пси держави, що використовується з метою обмеження ввезення іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання вивезення національних товарів.

Введення мита може мати декілька цілей, серед яких фіскальні, економічні та політичні. На відміну від інших податків, стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки з фіскальною метою (формування дохідної частини бюджету), скільки спрямоване в основному на формування раціональної структури експорту й імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави до цієї сфери. Метою введення мита може бути здійснення економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння за політичними мотивами.

В економічно розвинених країнах найбільш розповсюдженим є мито, що стягується з товарів, ввезених до країни, тобто регулюванню підлягає тільки Імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, лише в країнах з невисоким рівнем економічного розвитку.

Товари і предмети, які ввозяться до митної території України та вивозяться за межі цієї території, підлягають накладенням мита.

Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів (інших предметів), які переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або проходять транзитом, і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Розміри ставок та види мита в Україні встановлюються відповідно до Митного тарифу України, визначеного Законом України "Про Єдиний митний тариф України" та міжнародними договорами.

Митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, якими обкладаються товари, які ввозять до митної території України.

Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Зміни і доповнення до Митного тарифу України мають бути офіційно опублікованими в загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше, ніж за 45 днів до дати введення їх в дію. У тому випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, офіційною публікацією вважається публікація в офіційному періодичному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номеру цього видання.

Ввізне, вивізне і транзитне мито

В залежності від напрямку руху товару в Україні застосовується ввізне та вивізне мито.

Ввізне мито – це мито, яке стягується митницями при надходженні іноземних товарів на внутрішній ринок.

Вивізне мито – це мито, яке нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Воно застосовується в деяких країнах і встановлюється на певний строк, як правило, в разі нестачі сировини в країні.

В деяких країнах застосовується транзитне мито. Однак його роль в сучасних умовах знижується. Воно встановлюється, як правило, лише для покриття витрат, пов’язаних з контролем транзиту іноземних вантажів.

Види мита за способом нарахування

За способом нарахування мита: адвалерне, специфічне, комбіноване.

Адвалерне мито – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Специфічне мито – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Комбіноване мито – це мито, що поєднує особливості адвокорного і специфічного митного обкладання.

На окремі товари та інші предмети може бути встановлене сезонне, ввізне та вивізне мито на термін не більший від чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Специфічні та комбіновані ставки ввізного мита в Україні встановлено з другого півріччя 1995 р. Застосування системи видів ввізного мита, зокрема комбінованого, позбавляє імпортерів можливості ухилятися від сплати обов’язкових митних платежів, унеможливлює зниження митної вартості товарів.

Варто зазначити, що застосування комбінованого мита на значну частину товарних позицій може заохотити імпортерів ввозити дешеві мало якісні товари, що мають низьку митну вартість. З метою запобігання таким тенденціям створені державні управлінські структури, що входять до системи нетарифного регулювання і регулюють імпортні надходження продукції певного рівня якості.

Ці документи є підставою для митного оформлення імпорту і впуску імпортного товару у вільний обіг на ринку України. До таких державних органів належать інспекція з карантину рослин, інспекція з екологічної безпеки, органи сертифікації продукції, санітарно-епідеміологічна служба.

Види заохочення імпорту ввізним митом

За ступенем заохочення імпорту ввізне мито диференціюється за наступними видами: преференційне, пільгове, повне.

Преференційне мито – найкраще мито, яке встановлюється державою для створення особливо сприятливого режиму для одного чи декількох держав при ввезенні всіх або окремих груп імпортованих тарифів. Преференційне мито надається на засадах взаємності чи в однобічному порядку, але без поширення принципу найбільшого сприяння на треті країни. Це мито широко використовується країнами розвиненою ринковою економкою.

Рівень преференційних мит, наданих країнам з розвиненою промисловістю на товари з країн, що розвивають різний імпорт з найменш розвинених країн здійснюється здебільшого на безпечній основі, а з інших випадках – підлягає, як правило, накладанню мита в розмірі звичайних ставок.

В Україні преференційне мито застосовується до товарів та інших предметів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

У зв’язку з відсутністю переліку країн, до товарів яких застосовується преференційний режим митного накладення, та міжнародних угод про створення митного союзу або спеціальних митних зон, преференційні ставки мита, передбачені митним тарифом, сьогодні в Україні не застосовуються.

Пільгове мито – це мито, що створює режим найбільшого сприяння імпорту товарів з країн та економічних союзів, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму. Таким чином, іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн чи союзників мають пільгові ставки ввізного мита.

В даний час діє перелік країн, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. При ввезенні до митної території товарів та інших предметів, які походять з зазначених у переліку країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

Повне мито – це мито, яке застосовується до товарів, що походять з країн, які не увійшли до переліку держав, з якими укладено угоди про вільну торгівлю та торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, а також до товарів, країну походження яких не встановлено.

Законом України від 03.04. 97 за №170/97-ВР "Про вн6сення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" визначено перелік країн, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, і перелік країн, з якими підписано угоди про вільну торгівлю.

Визначення країни походження товарів відбувається відповідно до статті 18 Закону України "Про єдиний митний тариф" та різних міжнародних угод, в яких бере участь Україна.

Рада глав урядів СНД 25.09. 93 р. ухвалила Рішення про правила визначення країни походження товарів. Цим рішенням передбачені такі умови і правила звільнення від сплати мита:

  • безпосередня закупівля;
  • пряме відвантаження;
  • пряме транспортування, якщо ці операції здійснюються відповідно до умов, передбачених двосторонніми міжнародними договорами про вільну торгівлю.

Такі митні пільги можуть бути надані за наявності сертифікату походження товару за формою СТ-1.

Якщо товари ввозять в Україну з країн Балті, то окремими угодами передбачено подання сертифікатів походження товару типу ЕUR-1, або ЕUR-2, якщо вартість не перевищу суму 3000 EURO.

Зміст поняття "безпосередня закупівля" означає, що для звільнення від сплати імпортного мита український суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен укласти контракт купівлі-продажу безпосередньо з резидентом тієї країни, звідки відбувається експорт цього товару.

Зміст поняття "пряме відвантаження" полягає в тому, що експорт товару має відбутися з тієї країни, яка видає сертифікат походження товару своєму резидентові під конкретну партію або на всю сукупність експортних товарів, зазначених у контракті.

Види обмежуючого мита при імпорті (експорті) товарів

Виходячи з принципу обмеження імпорту (експорту) в окремих випадках при ввезенні (вивезенні) до митної території України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися наступні: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито:

Спеціальне мито - вид мита, рівень ставок якого встановлюється на більш високому рівні в порівнянні зі звичайним як міра захисту внутрішнього ринку від надмірного імпорту.

Спеціальне мито застосовується:

  • по-перше, як захисна міра, якщо товари ввозяться до митної території України в такій кількості або на таких умовах, що завдають або загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів;
  • по-друге, як захід попередження учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій області, а також як міра для припинення незаконної конкуренції у випадках, передбачених законами України;
  • по-третє, як відповідь на дискримінаційні і недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їх союзів, що обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

При цьому ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.

Антидемпінгове мито - вид ввізного мита, що забезпечує захист внутрішнього ринку країн від ввезення товарів за демпінговими цінами.

Демпінг - продаж товарів монополіями на зовнішніх ринках за непридатними цінами, тобто за цінами, більш низькими, ніж на внутрішньому ринку.

В промислове розвинених країнах прийнято національні антидемпінгові закони (в СІЛА- у 1921 р., Великобританії 1957р., Франції - 1958 р., ФРН - 1962 р., Італії - 1963 р., Україні - 1998 р.), які правилах стягнення та розрахунку антидемпінгового мита. Антидемпінгове мито, як правило, стягується з імпортних товарів або реалізованих за непридатними цінами, або завезених з країн, які субсидують експорт.

Антидемпінгове мито підвищує ціни на іноземні товари на внутрішньому ринку. Тому використання цього мита загострює протиріччя між країнами і спричиняє митні війни. Міжнародне співтовариство неодноразово намагалося створити міжнародні угоди, які регулюють застосування антидемпінгового мита.

У 1947 р. було прийнято Генеральну Угоду з Тарифів і Торгівлі (ГАТТ), у 1967 р. - Антидемпінговий кодекс, в якому наводяться визначення демпінгу та методика розрахунку антидемпінгового мита. Відповідно до вимог ГАТТ використання антидемпінгового мита дозволяється у випадку, якщо демпінг завдає матеріальних збитків національній промисловості країни.

Погіршення економічного становища країн у 70-х роках викликало різке загострення конкурентної боротьби між монополіями США, країн ЄЕС і Японії. В цих умовах стало широко застосовуватися антидемпінгове мито для обмеження імпорту з країн-конкурентів.

Так, країни ЄЕС наприкінці 70-х років ввели антидемпінгове мито в розмірі 10-20% на імпорт японських підшипників, а наприкінці 1980-тимчасові антидемпінгове мито на деякі товари хімічної промисловості СІЛА, експортовані за демпінговими цінами. У серпні 1980 р. СІЛА підняли з 4 до 25% мито на японські малогабаритні вантажівки, що стало початком автомобільної війни між цими країнами.

Антидемпінгове мито в нашій державі застосовується:

  • по-перше, у разі ввезення до митної території України товарів за ціною істотно нижчою від їх конкурентної ціни в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає або загрожує завдати збитку вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;
  • по-друге, в разі вивезення за межі N0111101 території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні до митної території України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито - це мито, стягнене понад звичайний розмір ввізного мита. Компенсаційне мито застосовується з метою зниження конкурентоздатності імпортних товарів на внутрішньому ринку і тим самим відіграє протекціоністську роль.

В умовах різкого загострення проблеми збуту іноземні постачальники, які широко користуються в своїй країні державними субсидіями, стали штучно підвищувати конкурентоздатність експортованих товарів шляхом зниження цін. Ставка компенсаційного мита залежить від розміру субсидій і тому може значно перевищувати ставку ввізного мита на той же товар.

В Україні компенсаційне мито застосовується в разі:

  • по-перше, ввезення до митної території України товарів, при виробництві, експорті яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке ввезення завдає або загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;
  • по-друге, вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, експорту яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій. Для встановлення факторів, що дають підстави для застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування.

Розслідування проводиться Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків за заявою українських або іноземних зацікавлених державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України.

Висновки

1. Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності, що сприяє досягненню нею головних, стратегічних цілей.

2. Імпортний митний тариф (ввізне мито) – головний інструмент зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпортних надходжень.

3. Основні види ввізного та вивізного мита – адвалерне, специфічне та комбіноване.

4. Ввізне мито впливає на життєвий рівень у державі, особливо на споживачів імпортної продукції, а також на державний бюджет. Виробників, та на світову економіку в цілому.

5. Загалом застосування ввізного мита знижується життєвий рівень споживачів і за їх рахунок частину збитків перерозподіляє на користь вітчизняних виробників аналогічної до імпортованої продукції. Решту збитків споживачів отримує бюджет держави і певна частина економічних втрат споживачів вистачається для суспільства безповоротно.

6. Вступ будь-якої держави до митного союзу змінює механізм застосування нею ввізного і вивізного мита і впливає на величину митних надходжень до державної казки.

7. застосування ввізного мита веде до зниження ціни на внутрішньому ринку для споживачів виробників даного товару.

8. Конституція США забороняє застосовувати вивізне мито на вітчизняний експорт.

Література

1. М. Терещенко: Основи митного законодавства К,: Либідь. 2002 р.

2. В. Дубчак: Митна справа: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002 – 310 с.

3. В. Пашко: Митна справа Видавництво наука – К.: 2000р.

4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю /За ред. А. И. Кредитова. – К.: Фенікс, 1996.

5. Борковський І. Історія міжнародної торгівлі. – К.: Основи, 1996.

6. киреєю А. П. Международная экономика. Учебн. посообие. М., 1997.

7. Пебро М. Международные экономические, валютно-финансовые отношения. М. Прогрес – Універсал, 1994.

8. Ермов А. Д. Основы управление и организация в таможенном деле: Учебн. Пособие- Спб: ИВЭСЭП, С. Петерб. Филиал РТА им. Б. Бобкова, знание, 1999.


01.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!