Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Науково-технічні відносини: суть, форма та міжнародна передача технологій. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Науково-технічні відносини: суть, форма та міжнародна передача технологій. Реферат

Суть міжнародних науково-технічних відносин. Форми міжнародних науково-технічних відносин. Міжнародна передача технологій

Суть міжнародних науково-технічних відносин

Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових досягнень науки та техніки.

Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по:

  • спільному проведенню науково-дослідних робіт;
  • спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і стандартів;
  • обміну результатами наукових робіт;
  • проведенню спільних досліджень (НД, ДКР);
  • впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм.

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні відносини можна класифікувати на:

  • обмін загальною науково-технічною інформацією;
  • укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР;
  • здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.);
  • спеціалізація в галузі науково-технічних робіт;
  • кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач);
  • міжнародні науково-виробничі об’єднання.

Міжнародні науково-виробничі об’єднання можуть бути такі:

  • міжнародні науково-дослідні організації;
  • міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних досліджень в Дубліні);
  • міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у Варшаві);
  • міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню – інститут ім. Патона).

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС:

  • Створення координаційних міжнародних програм, спільних науково-технічних досліджень.
  • Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями.
  • Міжнародний інжиніринг.
  • Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.
  • Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.
  • Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій.
  • Розробка науково-технічних прогнозів.
  • Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:
  • Електронізація та автоматизація виробничих процесів.
  • Надійне мирне використання атомної енергії.
  • Розширення практичного використання біотехнології та генної інженерії(клонування).
  • Космічні дослідження.

Форми міжнародних науково-технічних відносин

Форми міжнародних науково-технічних відносин:

  • обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів);
  • "ноу-хау" – надання технічного досвіду, новинок і секретів виробництва;
  • інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;
  • міжнародні виставки та ярмарки;
  • міжнародні зв’язки між науковими установами;
  • підготовка та перепідготовка кадрів.

Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної власності.

Предметом (об’єктом) інтелектуальної власності є: новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва.

Інтелектуальна власність - це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності.

Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).

Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, конечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов'язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу.

Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно-консультативних послуг.

Види інжинірингових послуг:

  • Передпроектні послуги – дослідження пов'язані з вивченням ринку товарів, що вироблятиме об'єкт, яки будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі.
  • Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.
  • Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.

Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться більше в науково-дослідних інститутах, а в США традиційна наука твориться в університетах, а прикладна наука – в пошукових лабораторіях при великих фірмах.

Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу. Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами: через наукову літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних науково-дослідних закладів, проведення різного роду симпозіумів та конференцій.

Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на основі зв’язків між вузами. Найрозповсюдженішими формами міжнародних відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів.

Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють на рівні міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно виділяється Світова організація інтелектуальної власності – це міжурядова організація, що має статус спеціалізованого закладу ООН, заснована в 1970 році і має на меті: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією; управління союзами, що входять до складу СОІВ, Паризький союз – охорона промислової власності, Союз РСТ – договір про патентну кооперацію, Мадридський союз – угода про міжнародну реєстрацію знаків. Україна однією з перших стала членом СОІВ в 1970 році.

Міжнародна передача технологій

Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій діяльності.

Міжнародна передача технологій включає:

  • вибір і придбання технології;
  • адаптацію і освоєння нової технології;
  • розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з врахуванням потреб національної економіки.

Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:

  • зростання швидкими темпами НТП;
  • посилення нерівномірності економічного розвитку держав;
  • закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є важливим засобом подолання технічної відсталості;
  • монополізація НТП крупними фірмами;
  • загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому ринку.

Основні канали передачі технологій:

  • внутрішньофірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової торгівлі ліцензіями);
  • міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших угодах з іноземними фірмами;
  • зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.

Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові розрахунки між покупцями і продавцями технологій.

Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій (обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і т.д.).

Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми (ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.

Форми передачі технологій на некомерційній основі:

  • інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних, патенти, довідники і т.д.;
  • конференції, виставки, симпозіуми, семінари;
  • навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами;
  • міграція вчених і спеціалістів, "відплив мозку" з наукових структур.

Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на не патентоспроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.

Головні форми комерційної передачі технологій:

  • продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів, обладнання, технологічних ліній, і т.д.;
  • іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних товарів, а також лізингом;
  • продаж патентів;
  • продаж ліцензій, на всі види запатентованої власності;
  • продаж "ноу – хау";
  • спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;
  • інжиніринг.

Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або оформляється ліцензійним договором.

Література

1. Киреев И.П. Мировая экономика. Ч – 1. М.: 1997.

2. Кредисов А.И. Управление внешнеэкономической деятельностью. Учебное пособие. – М., 1996.

3. Спиридонов И.А. Мировая экономика. - М.: 1998.

4. Международные экономические отношения./ Под ред. Сутырина. - Санкт-Петербург, 1996.

5. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. – К., 1994.


27.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!