Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Норми корпоративної культури в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Норми корпоративної культури в Україні. Реферат

З метою забезпечення балансу інтересів усіх учасників корпоративного управління, уникнення проявів конфліктності необхідно сформувати набір норм корпоративної культури – від бачення предмета та мети бізнесу до внутрішньо-корпоративних стандартів, при жорсткому дотриманні вимог щодо відкритості та прозорості діяльності акціонерного товариства

На всіх етапах історичного розвитку України суттєвий вплив на її економічне середовище та економічну культуру мали ті чи інші особливості національного буття, національного характеру суспільної свідомості та психології українства. Особливо важливе значення в зазначеному контексті має, як зазначає А.Скуратівський, національний характер [2].

Національний характер є важливою складовою будь-якої національної культури, у тому числі й корпоративної. Національний характер являє собою не стільки сукупність психологічних явищ, скільки буття, форми самоусвідомлення народу. З одного боку, розвиток національного характеру залежить від стану розвитку суспільства, держави, права, економічної культури, від можливості людини реалізувати свої права і свободи. З другого боку, національний характер здійснює суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток суспільства, у тому числі корпоративності, корпоративної культури, корпоративної свідомості.

Досліджуючи вплив національного характеру українців на формування корпоративної культури, слід враховувати ту обставину, що для української культури є характерним надання пріоритету не формальному розуму, а нормам морального життя суспільства. Ці норми базуються на принципах індивідуальності та людяності, гармонії з природою. Формування корпоративної культури передбачає засвоєння людиною як акціонером, як індивідуумом, певного мінімуму з системи загальних корпоративних норм та принципів внутрішньої культури (корпоративності) акціонерного товариства.

У цьому контексті слід мати на увазі, що, засвоївши свого часу візантійську культуру, Київська Русь, проте, не прийняла основного принципу візантизму – панування загального над індивідуальним. Як слушно зазначає С.Кримський, в українській культурі завжди домінували образи людей вільного ратного духу, «вогненні душі» козаків, степових лицарів, яким було притаманне «буяння вільної індивідуальності, особистісного завоювання світу, що було архетипічним для менталітету України» [3].

У національному характері українців, їх ментальності існувала (існує і сьогодні) ціла низка рис, які не вписуються в норми корпоративної культури. Витоки невисокого рівня економічної культури, зокрема економічний нігілізм, поза публічність життя багатьох тощо, які й сьогодні є реальністю ментальності значної частини населення, коріняться у глибинах національного характеру, етнічній психології нашого народу, які формувались упродовж багатьох століть.

Негативно впливають на формування корпоративної культури такі риси характеру українців, як комплекс «меншовартості», сконцентрованість на внутрішніх переживаннях, «відступи у себе», поєднані із замкненістю та недовірою, настороженим ставленням людини до оточення, стиль притаєного існування з життєвою філософією «моя хата з краю, нічого не знаю», «тихіше води, нижче трави». Негативно впливає на розвиток корпоративної культури – безпосередньо чи опосередковано – також інертність, не активність у громадських справах, суміш індивідуалізму та егоїзму, надто приземлений прагматизм. До цього слід додати надмірну довірливість, піддатливість зовнішнім впливам, пристосуванство.

Однією з особливостей національного характеру українців, яка суттєвим чином впливає на формування корпоративної культури, є індивідуалізм, який зумовлений специфікою суспільного життя. У результаті в українському національному етносі індивідуальний чинник взяв гору над колективним. Із часом сформувався український індивідуалізм, пріоритет індивідуального над загальним, колективним як вияв свободолюбства особистості.

Враховуючи ту обставину, що утворення акціонерного капіталу здійснюється за принципом «через індивідуальне до колективного», з опосередкованим володінням власністю в ньому, то зазначена риса національного характеру українців об’єктивно сприяє формуванню корпоративної культури, норм корпоративної філософії. З іншого боку, індивідуалізм, прагнення до свободи, яке мало прогресивний історичний сенс, призвело у свій час до самоізоляції, руйнування організаційних форм упорядкування суспільного, до невміння створювати і втримувати владу, що на сьогодні є гальмівним чинником процесу формування корпоративної культури.

Індивідуалізм став причиною безсилля українського народу радикально вирішити проблему свого сталого, стабільного існування, створити соціонормативні, правові форми суспільної діяльності [2]. Як підтвердження цього висновку має місце довготривалий процес політичної кон’юнктури навколо прийняття Закону України «Про акціонерні товариства», який дозволить створити абсолютно нові організаційні та структурні засади перерозподілу акціонерного капіталу в Україні, управління ним, контролю за діями управлінського персоналу товариств, а, головне, прискорення впровадження норм корпоративної культури.

Суттєвий вплив мають особливості соціального розвитку, зокрема соціальної структури українського суспільства. Специфічна соціальна структура українського суспільства впродовж тривалого часу характеризується недостатньою соціальною диференціацією, переважанням в ній селянства. Це наклало на психіку українського населення відбиток «селянськості», що, на нашу думку, не є позитивним у соціальному портреті сучасного українського акціонера у більшості акціонерних товариств, які розташовані у містах.

Негативно впливає на формування корпоративної культури належність більшої частини акціонерів до соціальних груп з наявністю селянської психіки, яка не виробляє здатність оволодівати та повноцінно сприймати знання, науку як систему абстрактних понять, у тому числі категорії корпоративного управління. Українському народу більше притаманне заглиблення у внутрішній світ особистого переживання, аніж у світ соціальних організацій, до яких слід віднести акціонерні товариства.

На формування корпоративної культури впливають також певні негативні риси ментальності національної еліти, зокрема інтелігенції. Протягом тривалого періоду часу характерним був поширений перехід значної частини української національної еліти, яка якраз і повинна брати активну участь у впровадженні культури відносин у сфері економіки, зокрема корпоративних, у польську, російську адміністративну і культурну сфери, потім у радянську.

Тепер слід проаналізувати таке соціальне явище як козацька свобода і його вплив на корпоративну культуру. Вона не була внормованою, структурованою та юридично забезпеченою свободою, а була втіленням спонтанності, нерегламентованого волевияву в стихійному демократизмі відносин козацької громади, що не могло сприяти формуванню правових засад життєдіяльності козаків, яких М.Грушевський назвав «степовими авантюристами» [4, С.154].

Негативно впливають на формування корпоративної культури психологічні чинники, які пов’язані з недавнім тоталітарним, радянським минулим, зокрема, безініціативність, безпорадність, подвійна мораль, звичка покладатися на опіку держави і водночас не довіряти їй (порушувати закони). Не сприяє формуванню корпоративної культури втрата почуття відповідальності, ірраціональна віра у всесилля «вождів», очікування на прихід «месії», який вирішить усі проблеми.

Разом із тим слід зазначити, що початок корпоративної культури можна прослідкувати, звернувшись до колишнього СРСР. Так прикладом перших ознак корпоративної культури радянських часів, на нашу думку, була діяльність підприємств оборонно-промислового комплексу колишнього СРСР.

Хоча переважна більшість українських підприємств цієї галузі не пройшла акціонування, проте саме на цих підприємствах, завдяки їх специфіки (режимність) були започатковані риси корпоративності, дисциплінованості, структурної ієрархії, внутрішньої публічності, а також деякого демократизму у діяльності адміністрації підприємства (обговорення питань на закритих зборах активу, що в чомусь нагадувало сучасні загальні збори акціонерів). Негативним у розвитку цих перших паростків корпоративної культури були наявність повного бюджетного забезпечення, безконтрольне отримання коштів із державного бюджету, жорстка плановість і т. ін.

Підсумовуючи, слід зазначити, що особливості національної культури українців, незважаючи на деякі негативні риси, які обумовлені історичним розвитком суспільства, характеризуються цілою низкою конструктивних рис української вдачі, які можуть сприяти засвоєнню нормативних цінностей корпоративної культури. Йдеться про високий рівень розвиненості волелюбства, природного демократизму, що можуть бути закріплені не тільки в політичній, а і в корпоративній культурі.

Демократичні цінності українського суспільства, що впродовж кількох століть поступово слабшали, «вимивалися», та пов’язані з цим риси національного характеру в умовах незалежності України можуть бути відтворені. Це дає підстави стверджувати, що більшість конструктивних рис українського національного характеру можуть виступати важливими чинниками у побудові системи управління національним капіталом, його складової – акціонерного капіталу.

Крім того, на нашу думку, на формування корпоративної культури впливає модель соціально-економічних перетворень українського суспільства. Виступаючи у пресі стосовно президентського Послання «Європейський вибір...» у Верховній Раді України, помічник Президента України Анатолій Гальчинський зазначив: «Ми відверто заявляємо, що віддаємо перевагу західноєвропейській або, точніше, рейнської моделі… Вона органічно поєднує в собі три компоненти – загальну демократію, громадянське суспільство і не просто ринкову, а соціально-ринкову економіку, яка базується на принципах верховенства права і забезпечення прав людини» [5].

В цьому контексті щодо обрання західноєвропейської моделі слід зважити на існуючий опосередкований вплив російського капіталу на розробку вищезазначених норм. Це твердження не є безпідставним, якщо врахувати, що, за оцінкою журналу «Експерт», до 2005 р. 70% виробленої в Україні продукції буде випускатися за участю російського капіталу [7].

Вплив, на нашу думку, буде здійснюватися через структурні елементи корпоративного управління акціонерним товариством, а саме: членство представників російських бізнесових кіл в органах управління (спостережна рада та правління товариства), а також вироблення та прийняття внутрішніх нормативних документів (положення про спостережну раду, правління товариства і т. ін.) на загальних зборах акціонерів, в яких беруть участь акціонери – нерезиденти України. Як зазначав А.Гальчинський, «російський напрямок і у подальшому буде залишатися одним із наріжних каменів української зовнішньої політики» [5].

Якими ж є критерії формування корпоративної культури акціонерного товариства? Деякі автори визначають характерні риси, які мають бути притаманні акціонерному товариству з елементами корпоративної культури. Це:

  • сучасна організація діяльності з матеріальними та духовними складовими культури;
  • гармонійна організація, в якій окремі елементи культури за рівнем свого розвитку, направленістю, ідейністю, цілями, завданнями, способами досягнення мети відповідають один одному;
  • організація, яка живе за нормами закону, а не «за поняттями»;
  • соціально-економічна система, що базується на досягненнях сучасної науки;
  • організація, в якій людей визначають як головну цінність, і відповідно організовують взаємодію між окремими людьми і групами на певному психологічному рівні, враховуючи, що найцінніше у людині – її внутрішній стан;
  • організація, що розвивається, будує свої стосунки з суб’єктами внутрішнього та зовнішнього середовища на підставі розуміння їхньої системної сутності і унікальності, і прикладає максимум зусиль для отримання якнайповніших відомостей про ділових партнерів і співробітників з метою їх кращого розуміння.

На нашу думку, на основі цих визначень можна говорити про таке поняття як «моральний кодекс» акціонерного товариства.

Зарубіжна теорія і практика корпоративного управління надають самостійного значення проблемі формування корпоративної культури. Корпоративна культура – це «постулати віри та етичні стандарти» [6, С.66], які домінують в акціонерному товаристві. Дослідження провідних американських публічних компаній, проведені американськими вченими Пітерсом і Робертсом, показали, що роль корпоративної культури у досягненні ефективного управління надзвичайно велика. Можна стверджувати, що ця культура є основним елементом корпоративної стратегії, хоча цей факт залишається неусвідомленим в акціонерному товаристві.

Постулати віри – це проголошені офіційно, історично усталені твердження, що сприймають на віру, які торкаються тих чи інших сторін діяльності акціонерного товариства або стилю поведінки його співробітників усіх рівнів. Основною ж функцією етичних стандартів є розмежування «дозволеного» і «недозволеного» з моральної точки зору. Етика в акціонерному товаристві формується історично, і на неї найбільший вплив має рівень корпоративного управління.

Зважаючи на вищенаведене, слід зауважити, що в Україні існує низка акціонерних товариств з корпоративною ідеологією такого рівня, які виникли у процесі приватизації державного майна (так звані «флагмани радянської індустрії») та акціонерні товариства, в яких є частка іноземного капіталу в статутному фонді.

Саме впровадження корпоративної культури вітчизняних акціонерних товариств, на нашу думку, дозволить удосконалити сферу корпоративного управління, запобігти виникненню конфліктів. Далі наведені складові корпоративних стосунків, відповідно до яких можуть бути сформульовані такі постулати:

  • стиль відносин між структурними підрозділами акціонерного товариства;
  • значущість споживачів і якість їхнього обслуговування;
  • ставлення до якості товару, інновацій;
  • ставлення до співробітників і обов’язки акціонерного товариства стосовно співробітників;
  • ставлення до відповідальності перед акціонерами, постачальниками;
  • ставлення до відповідальності перед суспільством та оточуючими.

Етичні стандарти можуть бути сформульовані таким чином:

  • дотримання чинного законодавства при продажу товару та у маркетингових прийомах, що використовуються;
  • відповідна поведінка при конфліктах інтересів;
  • ставлення до конфіденційності внутрішньоакціонерної інформації та про сторонні організації;
  • здійснення політичної діяльності в акціонерному товаристві;
  • використання ресурсів акціонерного товариства в особистих інтересах;
  • керування цінами, контрактами, банківськими рахунками.

З метою забезпечення балансу інтересів усіх учасників корпоративного управління, уникнення проявів конфліктності необхідно сформувати набір норм корпоративної культури – від бачення предмета та мети бізнесу до внутрішньокорпоративних стандартів, при жорсткому дотриманні вимог щодо відкритості та прозорості діяльності акціонерного товариства.

Література

1. Спивак В. Корпоративная культура. – СПб: Питер, 1995. – 318с.

2. Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2002. – №1. – С.255-261.

3. Кримський С. Національні архетипи // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.

4. Грушевський М. Очерк истории украинского народа. – К.,1991.

5. Гальчинський А. На перетині інтересів // Зеркало недели. – 2002. – №25(400) – 6 липня.

6. Забелин П. Основы корпоративного управления концернами. – М.: «Издательство ПРИОР», 1998. – 176с.

7. Експерт. – 2002. – № 6. – 11 лют. – С.41.


22.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!