Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Інноваційні плани: прогнозування, планування і забезпечення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Інноваційні плани: прогнозування, планування і забезпечення. Реферат

Прогнозування і планування нововведень. Прогнозування інновацій і його роль у діяльності організації

Система інноваційного менеджменту передбачає необхідність виконання певних дій. пов'язаних з розробкою науково-технічних прогнозів. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням, яке. як відомо, є однією з найважливіших функцій управління. Воно дозволяє передбачати можливість появи тих чи інших результатів у майбутньому і являє собою науково обґрунтоване судження про можливі стани організації і ЇЇ середовища, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення.

Прогнозування є необхідною умовою оптимального функціонування, як окремої організації, так і видів її діяльності. Саме воно дозволяє організації не тільки побачити своє майбутнє і намітити мету, але й розробити програму дій з її досягнення.

Основна мста науково-технічного прогнозування полягає в пошуку найбільш ефективних, шляхів розвитку досліджуваних об'єктів на основі ретроспективного аналізу і вивчення тенденцій їхньої зміни.

У системі управління прогноз забезпечує вирішення наступних найважливіших завдань:

  • визначення можливих цілей і пріоритетний розвиток прогнозованого об'єкта;
  • оцінка соціальних і економічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих об'єктів;
  • визначення варіантів заходів, необхідних для забезпечення кожної з можливих альтернатив розвитку прогнозованих об'єктів;
  • оцінка ресурсів, необхідних для здійснення намічених програм заходів.

Прогноз дозволяє:

  • скорочувати кількість варіантних пророблень при формуванні плану;
  • підвищувати глибину і якість обґрунтування плану;
  • моделювати можливі шляхи розвитку об'єкта прогнозу:
  • намічати необхідні заходи щодо досягнення очікуваних результатів.

Таким чином, прогноз, насамперед, відіграє роль головного критерію обґрунтованості планових рішень. Однак прогнозні розробки можуть використовуватися і для визначення можливих наслідків виконання чи невиконання планових завдань.

Необхідність розробки різних видів науково-технічних прогнозів визначається складністю інноваційної сфери як об'єктів управління. Прогнози розрізняються за характером об'єктів, видом і цілями прогнозування, змістом, періодом і ступенем комплексності, рівнем розробки, методами прогнозування і т.д.

Прогнозування є важливою сполучною ланкою між теорією і практикою в житті кожної організації. Воно має дві різні площини конкретизації: власне передбачувану (дескриптивну, описову) й іншу, поєднайну з нею, що відноситься до категорії управління, — передбачувану (прескриптивну, розпоряджувальну). Пророкування має на увазі опис можливих чи бажаних перспектив, станів, вирішення проблем майбутнього. Крім формального прогнозування, заснованого на наукових методах, до пророкування відносяться передчуття і передбачування. Передчуття — це опис майбутнього на основі ерудиції, роботи підсвідомості й інтуїції. Передбачування використовує життєвий досвід і знання обставин.

Пророкування є власне вирішення цих проблем, використання цих проблем, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності. Таким чином, у проблемі прогнозування розрізняють два аспекти: теоретико-пізнавальний й управлінський, пов'язаний з можливістю прийняття управлінських рішень на основі отриманого знання. (Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься з більш широким поняттям — передбаченням як випереджальним відображенням дійсності, заснованим на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. У залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

Гіпотеза характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідну базу гіпотези складають теорія і відкриття на її основі закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків функціонування і розвитку досліджуваних об’єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика досліджуваних об'єктів, ще виражає загальні закономірності їхнього поводження.

Прогноз у порівнянні з гіпотезою має велику визначеність, оскільки ґрунтується не тільки на якісних, але й на кількісних параметрах і том}' дозволяє характеризувати майбутній стан організації і її середовища також і кількісно. Прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези меншим ступенем невизначеності і більшим ступенем вірогідності.

План являє собою постановку точно визначеної мети і передбачення конкретних, детальних подій у досліджуваній організації і її зовнішнім середовищі. У ньому фіксуються шляхи і засоби розвитку-відповідно до поставлених завдань, влаштовуються прийняті управлінські рішення. Його головна відмінна риса — визначеність і директивність завдань. Таким чином, у плані передбачення одержує найбільшу конкретність і визначеність. План визначає те, що повинно відбутися з волі людини в обговорений час.

План і прогноз являють собою взаємодоповнюючі стадії планування при визначальній ролі плану як ведучої ланки управління організацією. При цьому прогноз виступає як фактор, що орієнтує існуючу організацію на можливості розвитку в майбутньому, а прогнозування — як інструмент розробки планів.

Форми поєднання прогнозу і плану можуть бути різними: прогноз може передувати розробці плану (як правило), випливати з нього (прогнозування наслідків прийнятого в плані рішення), проводитися в процесі розробки плану. Таким чином, прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого боку — є його складовою частиною, використовується на різних стадіях здійснення діяльності з планування і застосовується:

  • на етапі аналізу середовища і визначення передумов для формування стратегії організації (як загальної, так і функціональної, наприклад, інноваційної);
  • на стадії реалізації планів для оцінки можливих результатів і їхнього відхилення від планових показників і має на меті організацію додаткових керуючих впливів на ліквідацію відхилень.

Незважаючи на те, що поняття планування і прогнозування тісно пов'язані між собою, між ними існують серйозні розходження. Головне полягає з тому, що план має директивний, а прогноз — ймовірний характер. План — це однозначне рішення, у тому числі і тоді, коли він розробляється на варіантній основі. Прогноз же за самою своєю суттю має альтернативний, варіантний зміст. У цьому значенні прогнозування являє собою дослідницьку баз}' планування, що має. однак, власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів заснована на прогностичних методах, у той час. як планування спирається на більш строгі і точні методи.

Планування спрямоване на прийняття і практичне здійснення управлінських рішень, ціль прогнозування — створити наукові передумови для їхнього прийняття. Ці передумови включають: науковий аналіз тенденцій розвитку суспільного виробництва; оцінку можливих наслідків прийнятих рішень, обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку підприємства. Таким чином, завдання прогнозування, з одного боку, — з’ясувати перспективи найближчого чи більш віддаленого майбутнього, а з іншого боку — сприяти виробленню оптимальних поточних і перспективних планів з опорою на складений прогноз і оцінку прийнятого рішення з позицій його наслідків у прогнозованому періоді?

Для прогнозування інноваційної діяльності організації використовуються різні тини прогнозів. Кожен тип прогнозу має свої відмінні ознаки. До числа найбільш важливих ознак відносяться: час попередження чи часовий обрій прогнозу, масштаб прогнозування, характер об'єкта, функції прогнозу, можливість впливу організації на своє майбутнє і т.д. У сучасних умовах для успішного вирішення економічних, соціальних і науково-технічних проблем все більшого значення для організацій набуває система взаємозалежних прогнозів. Система прогнозів поєднує в один цілий перспективний розвиток усі сторони діяльності організації (економіки, виробництва, продукції, технології, соціальної сфери і т.д.) і її зовнішнього середовищах.

Розроблені й пов'язані між собою окремі прогнози розвитку організації і зовнішнього середовища складають систему прогнозів організації. При розробці прогнозів можна виділити наступні основні етапи:

  • передпрогнозна орієнтація (визначення мети, завдань, часу попередження, робочих гіпотез, методів, структури й організації дослідження);
  • прогностичний фон (збір готових даних за суміжними непрофільними галузями прогнозування);
  • створення вихідної чи базової моделі, тобто системи показників, параметрів, що відображають характер і структуру об'єкта;
  • пошукова модель (проекція в майбутнє системи показників вихідної моделі на дату попередження за тенденцією, що спостерігається, з урахуванням факторів прогностичного фону);
  • нормативна модель для керованих явищ (проекція в майбутнє системи показників вихідної моделі відповідно до заданих цілей і норм за заданими критеріями);
  • оцінка ступеня вірогідності (верифікація) й уточнення попередніх моделей за допомогою рівнобіжних контрольних методів, звичайно опитувань експертів;
  • вироблення рекомендацій для оптимізації прийняття рішень у плануванні, управлінні і т.п. на основі зіставлення прогностичних моделей.

Варіанти розробки прогнозів можуть мати кілька рівнів прогнозних показників, зокрема верхній і нижній, що дозволяє врахувати ряд факторів, що виникають згодом.


19.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!