Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Державний податковий менеджмент. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Державний податковий менеджмент. Реферат

Податкове прогнозування і планування – складова частина державного податкового менеджменту. Оптимізація податку на прибуток

При централізованій системі управління народним господарством такі важливі сфери управлінських дій, як податкове планування, прогнозування, інформаційний аналіз, контроль, були жорстко регламентовані. Це забезпечувало досяжність мети за будь-яку ціну, тобто виконати директивно встановлюваний план.

Державний податковий менеджмент як особливий науково-практичний процес надзвичайно місткий за своїм змістом, умовами організації і цільовими установками.

В даний час особливою гостротою відчувається необхідність систематизованого аналізу надходження податків, тенденцій розвитку податкової бази і її елементів та науково-обґрунтоване прогнозування поступлень платежів до бюджету. Від того наскільки вміло і послідовно буде вирішуватися це завдання в значній мірі залежить ефективність податкової системи в цілому. Питання прогнозування надходжень актуальні у зв’язку із недостатньою їх науковою розробкою. На сьогодні податкові органи не мають достатніх методичних розробок по аналізу поступлень, а особливо аналізу бази оподаткування.

Податкове прогнозування і планування – складова частина державного податкового менеджменту

Дуже часто податкові органи на місцях самостійно розробляють методики прогнозування надходжень. Однак таке розв’язання цих проблем є недостатнім, а іноді просто шкідливим, оскільки на має достатнього наукового підґрунтя. Саме ці і пов’язані з ними проблеми спонукають до вивчення питання прогнозування надходжень та його удосконалення.

Планування податкових платежів — це процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих та у підзаконних актах з метою своєчасного й повного визначення податкових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів, а також обов'язкових платежів і зборів у позабюджетні фонди.

Залежно від рівня управління розрізняють:

  • державне планування податкових платежів;
  • планування податкових платежів місцевими органами самоврядування;
  • податкове планування підприємства.

Державне планування податкових платежів відбувається при розробці плану державного бюджету на майбутній період. Головним при цьому є аналіз виконання бюджету за попередній період, витрат держави та розрахунок витратних статей бюджету на майбутній період. Дохідна частина бюджету розраховується, виходячи з витратної частини.

Планування податкових платежів місцевими органами самоврядування має свої особливості:

  • Перелік місцевих податків, обов'язкових платежів і зборів, їх максимальні ставки визначаються централізовано на державному рівні. Конкретні розміри податкових платежів по кожному податку встановлюють місцеві органи влади.
  • Місцеві податки і збори становлять незначну частку в структурі доходів місцевих бюджетів. Основна частка коштів на покриття витрат місцевих органів влади надходить з державного бюджету.
  • Затвердження місцевих бюджетів, в силу їх залежності від дотацій з державного бюджету, відбувається після визначення всієї допомоги, на яку можуть розраховувати місцеві органи самоврядування.
  • Нестабільність ставок оподаткування. Це негативно впливає на планування податкових платежів і на розвиток підприємництва в регіоні.
  • Визначення розмірів податкових платежів з боку місцевих органів самоврядування має переважно суб'єктивний характер.

Податкове планування підприємства має примусовий характер і здійснюється згідно з тією законодавчою базою, яка існує в державі, у тому числі й з підзаконними актами, які затверджуються на державному та місцевому рівнях. На рівні підприємства податки сплачуються незалежно від бюджету підприємства, тобто від його витрат та прибутків.

Головним типом податкового планування на рівні державного та місцевих бюджетів є стратегічне податкове планування. Рішення приймаються на підставі розробленого плану податкових платежів і прогнозування. Основна мета його — економічне обґрунтування якісних і кількісних параметрів для забезпечення фінансування соціально-економічного розвитку держави.

Податкове планування базується на результатах наукових досліджень звітних аналітичних даних, їх збору та обробки, визначенні негативних і позитивних рис оподаткування в поточному році, їх впливу на різні напрями економічної діяльності.

Розробка податкового прогнозу (плану) на державному рівні складається з чотирьох етапів.

Перший етап — регіональна оцінка прибутковості власності, визначення потреб у технічному оновленні галузей і підприємств, переспеціалізація регіону, рівень доходів населення та їх динаміка, ресурсна база та ступінь задоволення потреб у ресурсах, кількість та обсяги експортно-імпортних зв'язків, виробнича та соціальна інфраструктура. На підставі цієї інформації проводиться розрахунок економічного, соціального, фінансового та податкового потенціалу регіону.

Другий етап — розробка плану податкових надходжень з урахуванням темпів економічного зростання регіону. Визначення розміру податкових надходжень дає змогу більш чітко з'ясувати співвідношення між потребами регіонального бюджету та прогнозними надходженнями з метою визначення подальшої податкової політики та удосконалення податкового законодавства.

Третій етап — прогнозування зміни вартості регіональної власності за рахунок проведення інвентаризації всього ресурсного потенціалу, визначення ступеня забезпечення власних потреб за рахунок ресурсів регіонів і можливості утворення на території залишків, внесення різних коректив щодо узгодження державних, корпоративних та особистих інтересів.

Четвертий етап — розрахунок загального розміру дефіциту бюджету, в тому числі й регіонального, та прогнозування економічних наслідків, до яких належать рівень інфляції, зміна індексів цін, кон'юнктура ринку тощо.

Головна мета державного планування податкових платежів — визначення обсягів фінансових ресурсів по платниках податків для централізації грошових коштів у загальнодержавному бюджеті.

На всіх рівнях управління планування податкових платежів здійснюється наступними методами.

Загальні методи планування, які можуть застосовуватись для планування будь-яких показників і процесів. До них належать балансовий, експертних оцінок, економіко-математичні тощо.

Особливі методи, які дають можливість досягти найбільшого ефекту. Основні з них:

  • 1). Методи кореляції та регресії, якими користуються при розрахунку планів податкових платежів на підставі встановлення взаємозв'язків між різними чинниками або їх групами. За їх допомогою тенденції, що були в попередньому періоді, переносяться на майбутній період. Найбільший ефект досягається при застосуванні комп'ютерів та іншої обчислювальної техніки.
  • 2). Економіко-статистичні методи. До них належать методи теорій ігор, масового обслуговування, стохастичного програмування тощо. Найчастіше вони застосовуються при визначенні обсягів пропозиції товарів, зміні цін та їх структури, стану податкової дисципліни.
  • 3). Метод варіантної розробки плану. При цьому методі розробляється кілька варіантів плану й поступово відхиляються ті з них, які дають негативний результат. Врешті-решт, залишається тільки один план, найсприятливіший для підприємства в певних умовах.
  • 4). Детерміновані моделі — насамперед лінійного та кількісного програмування. Ці методи застосовуються, коли діє багато змінних чинників, між якими встановлюються взаємозв'язки, й потрібно визначити найоптимальніший варіант.

На підприємстві виділяють три рівні планування — стратегічне, поточне та оперативне. Кожний з них має свою мету, завдання та форми реалізації.

Стратегічне (податкове планування здійснюється на період від одного року й більше (як правило, на період не більший ніж три роки). Його мета — визначення податкової стратегії на майбутній період на підставі загальної економічної стратегії підприємства і його мети.

Головне завдання стратегічного планування — це підвищення добробуту власників підприємства за рахунок збільшення отриманих доходів та прибутку і зменшення податкових платежів, які є частиною загальних витрат підприємства.

Розробка стратегічного плану податків тісно пов'язана з податковою політикою підприємства та з іншими стратегіями. Розробка стратегії податкових платежів, як частина загальної фінансової стратегії, складається з шести етапів.

На першому етапі визначається загальний строк дії стратегії податкових платежів. Цей етап залежить від періоду та умов дії загальної економічної стратегії та загальної державної податкової політики, її передбачуваність, стабільність законодавчої бази, постійність загальної економічної політики держави. Цей етап в умовах перехідного періоду до ринкової економіки в Україні, становить один — два роки.

На другому етапі досліджуються зовнішні чинники, які впливають на податкові платежі підприємства. Насамперед це стосується законодавчої бази держави, її стабільності та напрямів економічної політики держави. Особливого значення набувають зміни кон'юнктури ринку, в тому числі й фінансової, зміни у світовому економічному середовищі, системі оподаткування в інших країнах.

На третьому етапі формуються стратегічні цілі податкової політики підприємства. До них належать підвищення добробуту власників і співвласників підприємства, рівня прибутковості продукції та підприємства тощо. На підставі цього і визначається стратегічна мета податкової політики — зменшення податкових платежів, їх оптимізація, сплата податків у розмірах, які можуть бути відносно постійними протягом певного періоду, та ін.

На четвертому етапі розробляється податкова політика, плани по окремих видах податків і напрямах діяльності. Залежно від напряму діяльності підприємства визначається податкова політика, перелік податкових платежів, зборів та обов'язкових платежів, а також визначається можливість диверсифікації напрямів діяльності й залежно від цього — можливість зміни податкової політики підприємства. На цьому етапі розробляються плани податкових платежів по окремих видах податків, визначаються можливості їх зменшення при зміні напрямів діяльності.

На п'ятому етапі розробляються різні заходи щодо досягнення стратегії податкової політики та її реалізації, а також визначаються система керівництва та склад виконавців стратегії, цілі, завдання та напрями діяльності. Податковий менеджмент окреслює коло виконавців і ступінь їх відповідальності, розробляється система стимулювання виконавців.

На шостому етапі оцінюється ефективність розробленої стратегії податкової політики. З цією метою здійснюється:

  • узгодження стратегії податкових платежів із загальною економічною стратегією підприємства, стратегією його розвитку;
  • відповідність прогнозованого розвитку навколишнього екологічного середовища фактичним змінам;
  • визначається співвідношення цілей. завдань і стратегій, а також їх спрямованість і можливість виконання;
  • реалізація стратегій податкових платежів. При цьому оцінюється рівень кваліфікації податкових менеджерів та їх досвід;
  • результативність розробленої стратегії.

Обрахування бази оподаткування та прогнозування і забезпечення надходжень податків і обов'язкових платежів здійснюється по таких видах доходів:

  • податок на додану вартість;
  • акцизний збір;
  • податок на прибуток підприємств;
  • прибутковий податок з громадян;
  • плата за землю;
  • податок з власників транспортних засобів;
  • платежі за використання природних ресурсів (плата за спеціальне використання лісових ресурсів, прісних водних ресурсів, надр при видобуванні корисних копалин);
  • платежі підприємств нафтогазопромислового комплексу;
  • податок на промисел;
  • збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
  • державне мито;
  • місцеві податки і збори;
  • надходження до Фонду для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
  • збір на обов‘язкове страхування на випадок безробіття до державного фонду сприяння зайнятості населення;
  • інші доходи.

Обрахунок бази оподаткування та прогнозування надходжень доходів, перелічених в пункті 3 цих вказівок складаються на підставі:

  • основних напрямків економічного і соціального розвитку території;
  • облікових даних про кількість платників по кожному виду доходів, суми нарахованих платежів з врахуванням пільг;
  • діючих ставок справляння податків і обов'язкових платежів;
  • нових законодавчих актів, що вводяться в прогнозованому періоді;
  • прогнозних розрахунків окремих підприємств, що мають визначальне значення в надходженнях;
  • розрахунків до доходів бюджету відповідного рівня;
  • термінів сплати платежів чи перехідних платежів;
  • звітних даних органів статистики;
  • даних про надходження за звітний період, та очікуваних до кінця періоду про залишки податкової заборгованості і переплати;
  • врахування бюджетних призначень з тим, щоб забезпечити їх виконання;
  • індексу інфляції, курсу гривні до долара США та ЄВРО на прогнозний період;

При розрахунку суми податку на додану вартість використовуються прогнозні макроекономічні показники Мінекономіки, обласних економічних управлінь, окремих платників податків та розрахунки по інших платежах до бюджету.

Розрахунок поступлень податку на додану вартість включає:

  • суми прогнозного фонду оплати праці та прогнозного прибутку по прибуткових підприємствах (прогноз фінансових результатів збиткових підприємств не враховується). Інформація отримується від економічних служб державних адміністрацій регіонального рівня, інформацію про прогнозний фонд оплати праці можна отримати в регіональних відділеннях Пенсійного фонду;
  • суми нарахувань на обов‘язкове державне пенсійне та соціальне страхування;
  • суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів, яка отримується з довідника "Основні параметри економічного і соціального розвитку регіону на прогнозований рік", розробленого економічними службами державних адміністрацій регіонального (підрозділи Міністерством економіки України) або зі зведеної декларації про прибуток підприємств;
  • суми прогнозу акцизного збору;
  • суми відрахувань на будівництво і утримання автомобільних шляхів (використовуються прогнозні розрахунки надходження цього збору обласних управлінь дорожнього будівництва);
  • суми відрахувань на геологорозвідувальні роботи;
  • суми відрахувань до Державного інноваційного фонду.

Величина показнику доданої вартості визначається також як сума:

  • плати за спеціальне використання водних ресурсів;
  • плати за спеціальне використання лісових ресурсів;
  • збору за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;
  • плати за короткострокові кредити банку;
  • збору за забруднення навколишнього середовища;
  • платежів за рекламу;
  • рентних платежів;
  • сум, що виділяються на службові відрядження.

До розрахунку суми податку на додану вартість включається також сума пільг, яку згідно до чинного законодавства отримуватимуть в прогнозному періоді платники податку на додану вартість. Сума пільги обчислюється як сума податку на додану вартість, створена на підприємствах, які її отримують. Інформація щодо обсягів виробництва пільгової продукції отримується безпосередньо на підприємствах виробниках.

В разі неможливості отримання сум обсягів реалізації окремих видів товарів (робіт, послуг), на які поширюються пільги Закону України "Про податок на додану вартість", безпосередньо від виробників або установ, що володіють такою інформацією, суму пільг по податку на додану вартість можна отримати зі звіту 1-ПП "Звіт про суми отриманих пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг, щодо кожного виду податку за попередній рік" і скоригувати її на індекс цін прогнозного періоду та індекс прогнозованого росту (падіння) виробництва, сума податку на додану вартість по експорту товарів.

При прогнозуванні надходжень по акцизному збору слід керуватися законодавчими та нормативними актами Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Державної податкової адміністрації України щодо справляння акцизного збору. Суми акцизного збору обчислюється за ставками.

Розрахунок надходжень акцизного збору на прогнозний період здійснюється по підакцизних товарах в залежності в залежності та із зазначенням конкретної характеристики, властивої для кожного товару (групи або підгрупи), виходячи із обсягів виробництва підакцизної продукції в прогнозному році та ставок акцизного збору в ЄВРО, розмір якої перераховано відповідно до фактичної характеристики зазначеної продукції (наприклад, вмісту спирту, або інших характеристик, властивих підакцизній продукції продукції). Наприклад, по сигаретах при повній ставці акцизного збору 2,5 ЄВРО за 1000 штук в графі 5 проставляється 2500 (відповідно до таблиці одиниця виміру дорівнює 1 млн. шт. — (2,5/1000*1000000).

Для підакцизних товарів — спирту етилового, спирту етилового для виготовлення спиртованих соків, морсів, настоїв та парфумів, лікеро-горілчані виробів, коньяків, бренді, які мають різну місткість спирту, складаються окремі таблиці-розрахунки.

При встановленій законом ставці акцизного збору 2 ЄВРО за 1 л 100 відсоткового спирту проставляється 0,8 ЄВРО, тобто проводиться перерахунок на фактичну місткість (40%) спирту. Для цього необхідно скласти пропорцію: 2 ЄВРО — 1л 100-відсоткового спирту, Х ЄВРО — 1л 40-відсоткового спирту, тоді: Х = (2*40): 100 = 0,8 ЄВРО; в таблицю заноситься 800 ЄВРО (0,8*1000 л).

Обрахунок бази оподаткування та прогнозування надходжень податку на прибуток підприємств здійснюється на підставі Закону України від 22. 05. 97 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на початок прогнозованого періоду, інших законодавчих та нормативних актів ВР України, Кабінету Міністрів та Державної податкової адміністрації України.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається за даними Мінекономіки, обласних економічних (фінансових) управлінь, платників податків, або на базі даних зведеної декларації про прибуток підприємства шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

В першому випадку прибуток прибуткових підприємств корегується на суму збільшення (зменшення) прибутку за рахунок прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів, дія яких починається в прогнозованому періоді.

Крім того, сума пільг, яку згідно до чинного законодавства отримають в прогнозованому періоді платники податку на прибуток на базі даних звіту 1-ПП “Звіт про суми отриманих пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг, щодо кожного виду податку за попередній рік”.

Сума реструктуризованої заборгованості по податку на прибуток з графіка погашення реструктуризованої податкової заборгованості з терміном погашення в прогнозованому періоді також враховується при проведенні розрахунків.

Розрахунок надходжень податку на прибуток на прогнозований період на базі зведеної декларації, яка складається на регіональному та центральному рівні щоквартально, включає:

  • суми валових доходів платника податку;
  • суми амортизаційних відрахувань по основних фондах та нематеріальних активах;
  • суми прибутку, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 відсотків;
  • суми прибутку, що оподатковується за ставкою 15 відсотків.

При розрахунку враховується також очікуваний прибуток за базовий період, який визначається з урахуванням фактичних даних зведеної декларації, від’ємного значення об’єкта оподаткування, перенесеного на наступний податковий період, зміни кількості зареєстрованих платників податку, змін в законодавстві.

Прибуток на прогнозований період, розраховується виходячи з очікуваного прибутку з урахуванням впливу змін в законодавчих документах, від’ємного значення об’єкта оподаткування, перенесеного на прогнозований податковий період, цінових факторів та зміни обсягів виробництва і основних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку на прогнозований рік).

Сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму коштів, спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців, вартість торгових патентів на прогнозований період з урахуванням кількості суб’єктів підприємницької діяльності, що придбавають торгові патенти, сезонності придбання торгових патентів та зміни їх вартості.

Зведену декларацію про прибуток прибуткових підприємств доцільно робити в розрізі галузей. Це дасть можливість проводити поглиблений аналіз надходжень по податку і точніше прогнозувати податок на прибуток з урахуванням особливостей окремих галузей промисловості. Такий порядок обрахування бази оподаткування та прогнозування суми податку на прибуток зберігається для банківських та страхових установ. Прогнозування ведеться на підставі відповідних зведених декларацій. При прогнозуванні можливих надходжень по податку на прибуток необхідно враховувати крім зазначених факторів, суму недоїмки і переплат.

Розрахунок бази оподаткування та надходження прибуткового податку з громадян здійснюється відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (із змінами та доповненнями), інших законодавчих та нормативних актів Верховної Ради і Уряду України, наказів, розпоряджень та вказівок у других формах Державної податкової адміністрації України, зокрема Інструкції про прибутковий податок з громадян.

Дані про кошти, спрямовані на оплату праці робітників, службовців, працівників кооперативів, малих та спільних підприємств отримуються безпосередньо від економічних служб державних адміністрацій. Середня ставка податку вираховується шляхом відношення сум фактичних надходжень по даній категорії платників податку до фактичного фонду оплати праці за ряд попередніх звітних періодів. Сума податку вираховується шляхом множення середньої ставки податку на суму коштів, спрямованих на оплату праці.

Перехідні платежі вираховуються виходячи з того, що виплата заробітної плати за грудень відбувається у січні, а фонд заробітної плати прогнозується на рік в цілому. Для обрахунку суми перехідних платежів необхідно додати перехідні платежі минулого року та відняти розрахункову суму податку за 1 місяць від річної суми податку прогнозованого періоду. Перехідні платежі викликані необхідністю у випадках зростання фонду оплати праці у прогнозованому періоді.

Сума прибуткового податку з доходів від заняття підприємницькою діяльністю розраховується, виходячи з рівня фактичних надходжень цього податку за ряд минулих періодів, динаміки кількості платників, росту рівня доходів та змін податкового законодавства з питань оподаткування прибутковим податком цієї категорії платників.

Розрахунок державного мита проводиться на базі фактичних надходжень за ряд минулих періодів, з урахуванням зміни неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, даних отриманих від нотаріальних контор, арбітражних судів та селищних Рад народних депутатів по здійснених нотаріальних діях. Для здійснення розрахунків складаються розрахункові аналітичні таблиці довільної форми динаміки надходжень за ряд минулих періодів окремо по надходженнях до місцевого та державного бюджетів.

При розрахунку плати за землю за базу оподаткування слід вважати площі земельних ділянок, що є у власності або в користуванні на умовах оренди. Для проведення розрахунку плати за землю необхідно отримати у регіональному відділенні Державного комітету по земельних ресурсах дані про площі земельних угідь регіону за використанням та їх грошову оцінку.

На основі отриманих даних від Держкомзему, застосувавши встановлені законодавством ставки плати за землю, визначити обсяги плати за землю окремо по категоріях земель. Узагальнено обсяг плати за землю, якщо встановлена грошова оцінка землі, розраховується за формулою:

Пз = Пзд ´ Го ´ Сп,

де Пзд — площа земельної ділянки, що оподатковується, га;

Го — грошова оцінка 1 га землі, грн.;

Сп — ставка земельного податку.

Плата за землю у населених пунктах, для яких грошова оцінка земельних ділянок не встановлена, визначається за формулою:

Пз = Пзгнп ´ Спс ´ К пм,

де Пзгнп — обраховувана площа землі населеного пункту, що за чисельністю населення відноситься до конкретної групи, визначеної статтею 7 Закону України "Про плату за землю", тис. кв. м. або кв. м.;

Спс — середня ставка податку в грн. за 1 кв. м.;

Кпм — підвищуючий коефіцієнт, що застосовується для розрахунку плати за землі у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та обласного підпорядкування згідно статті 7 Закону України "Про плату за землю".

Плата за земельні ділянки, що надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення справляється у розмірі 5 відс. від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області:

Пзп = Пзп ´ Гор ´ 0,05,

де Пзп — площа земельної ділянки , що оподатковується, га або тис. га;

Гор — грошова оцінка одиниці площі ріллі по області, грн. за 1 га.

При підрахунках загальної суми надходжень по платі за землю необхідно врахувати перехідні платежі минулого та майбутнього періодів (плюс перехідні минулого року, мінус перехідні майбутнього) і врахувати надходження сум реструктуризованої заборгованості по платі за землю згідно графіку погашення реструктуризованої заборгованості. Крім того, необхідно враховувати суми пільг, що надаються відповідно до Закону України "Про плату за землю", Закону України про державний бюджет на прогнозований період (рік), місцевими органами самоврядування.

При розрахунку податку на промисел базою оподаткування є прогнозована вартість товарів за ринковими цінами, що можуть зазначатися у своїх деклараціях громадянами, які подаються до державної податкової інспекції. Обрахунок бази оподаткування та прогнозування податку на промисел здійснюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел", інших законодавчих і нормативних актів законодавчої та виконавчої влади України. Розрахунок сум надходження податку на промисел ведеться експертним шляхом в розрізі територіальних одиниць, виходячи з фактичних надходжень ряду звітних періодів, темпів росту за звітний період, розміру мінімальної заробітної плати.

Оптимізація податку на прибуток

У сучасних умовах, для системи оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні найбільш оптимальної є регресивна шкала стягування податку, відповідно до якої зі збільшенням доходу ставка податку зменшується. Для такого твердження існує ряд причин. По-перше, особливістю оподаткування прибутку юридичних осіб є те, що їхній доход використовується не цілком на споживання, але і на розвиток діяльності.

Отже, стимулюючи збільшення доходу підприємств, держава тим самим стимулює розвиток економіки країни в цілому. Перевагою досліджуваної системи є отримання підприємствами, що швидко зростають відчутних і негайних фінансових вигод від підвищення ефективності господарчої діяльності. По-друге, механізм регресивної шкали підприємницьким структурам, що працюють неефективно або ж імітують таку роботу, висувається більш жорстокіший фіскальний режим.

При цьому розрахунки показують, що організаційно-технічні заходи, спрямовані на збільшення доходу з високою вірогідністю визначають і зростання показника питомого прибутку, що забезпечує підприємству винагороду у виді зниження ставки податку на прибуток. Проведені розрахунки за даними податкового обліку ДЕЗ УкрНДІВЕ доводять, що темпи зростання прибутку до оподаткування зростають разом з показниками рентабельності та темпами зростання обсягу виробництва (реалізації), на відміну від існуючої системи оподаткування, коли зросту зовсім немає або він не значний.

Таким чином, дана система оподатковування враховує інтереси і держави і платників податку.

Важливим елементом податкового менеджменту є розрахунок оптимальності податкових платежів. Для цього досліджуються рух фінансових потоків підприємства за звітний період, оцінюються ресурсний потенціал, економічна стратегія підприємства, а також проводиться моніторинг податкового законодавства. У практиці податкового менеджменту визначають кілька шляхів оптимізації податкових платежів.

При визначенні оптимальності оподаткування використовується метод багатоваріантних розрахунків, тобто розглядається якомога більше різних варіантів, потім вони порівнюються і вибирається найсприятливіший та найкорисніший.

Завершується процес розробки оптимальних розмірів податкових платежів визначенням ефективності розробленої політики. При цьому особливе місце відводиться аналізу податкових платежів за ряд років, порівнянню їх та визначенню найсприятливішого з урахуванням конкретних умов і напрямів діяльності.

Оптимізація податкових платежів передбачає вибір таких податкових систем і платежів, які б задовольняли підприємство з погляду отримання доходів, необхідних для розширення виробництва, знаходження працівників, зацікавлених у результатах своєї праці, та давали б можливість зменшити втрати від ризику господарської діяльності.

Розробка оптимального плану податкових платежів повинна базуватись на основі їх мінімізації. Оптимізація податкових платежів на підприємстві відрізняється за змістом від їх мінімізації. Мінімізація передбачає розробку різних заходів щодо сплати податків, яка може здійснюватись як на неза­конних, так і на законних підставах. Мінімізація податкових платежів на незаконних підставах надалі, коли ці порушення будуть викриті, може призвести до збільшення пла­тежів у вигляді штрафів, пені.

У цілому, аналізований принцип стимулюючого зниження ставок оподатковування є адекватним вимогам, що висуваються до систем стимулювання, оскільки його застосування:

  • стимулює збільшення виторгу, діючи тільки у випадку відповідного збільшення питомого прибутку;
  • збільшує (у міру зростання питомого прибутку і виторгу) суму податку на прибуток, що сплачується підприємством державі;
  • зменшує питома вага суми податку на прибуток у виторзі підприємства;
  • збільшує загальну масу чистого прибутку підприємства і її питому вагу у виторзі;
  • на відміну від діючої пропорційної системи оподаткування прибутку підприємств, регресивна система збільшує, за певних умов, не тільки масу прибутку до оподатковування, але і темпи її росту в цілому;
  • забезпечує економію заробітної плати на підприємстві.

Безумовно, запропонована схема не є панацеєю від усіх податкових хвороб української економіки. Разом з цим система регресивного оподаткування є універсальним механізмом гармонізації економічних інтересів суб'єктів господарчої діяльності та держави, що дозволяє вирішувати на її основі багато актуальних економічних завдань.

Відзначимо кілька основних задач удосконалювання оподаткування прибутку, які необхідно вирішити в самий найближчий час. По-перше, важлива задача — зниження реального податкового навантаження на товаровиробників у сполученні з безумовним забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами бюджетів усіх рівнів. Дана проблема може розв'язатися почасти шляхом визначення оптимальної ставки (шкали) податку на прибуток. По-друге, необхідно забезпечити максимально рівномірний розподіл податкового навантаження по податку на прибуток організацій шляхом вирівнювання податкової бази.

За станом на сьогоднішній день існує проблема з регламентацією податкових пільг. Суть у тім, що цивілізована податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих і фактично довели свою ефективність податкових пільг при існуванні жорстко контрольованої системи цільової й адресної фінансової підтримки чи організацій фізичних осіб, дійсно в такій підтримці нужденних.

Визначити оптимальний перелік таких пільг на практиці досить складно, не говорячи вже про розробку оптимального рівня їхньої регламентації. Адже при високому рівні регламентації пільг їхня ефективність украй незначна. Найчастіше пільги створюють стимули для розвитку всякого роду посередницьких напівкримінальних структур, що надають послуги по легальним (з формальної точки зору) схемам заниження податкових платежів у бюджет. Дохідна частина бюджету через це несе колосальні втрати.

Складається ситуація, коли чесним платникам податків приходиться нести навантаження не тільки за себе, але і за неплатників. При цьому ефективна ставка податку, що визначається відношенням суми податку до величини податкової бази, обчисленої без обліку пільг, у тих чи інших організацій може відхилятися як убік збільшення, так і убік зменшення на десятки процентних пунктів від загальновстановленої ставки. Такого в принципі бути не повинне.

Також необхідно чітко сформулювати основні поняття, зокрема доходів і витрат, що використовуються при визначенні прибутку, який підлягає оподаткуванню. Гармонізувати взаємозв'язок податкового та бухгалтерського обліку. Підвищити регулятивну та стимулюючу ефективність механізму дії податку на прибуток. Основною ідеєю даних реформ з'явився той факт, що яка би високої не була фіскальна функція податків у результаті великого дефіциту бюджету, вона не повинна обмежувати розвитку інших своїх функцій: регулюючої і стимулюючої.

Оскільки завдання полягає не просто в тім, щоб зібрати якнайбільше податків, а в тім щоб при цьому розширювалася база податків, ефективно розвивалися підприємства в сфері виробництва й обороту. Ефективність податкового регулювання підприємницької діяльності за допомогою податку на прибуток прямо зв'язана зі стабільністю податкової ставки і податкової системи взагалі.

Порушення стабільності оподатковування в країні стало одним з найважливіших факторів звуження підприємництва у виробничій сфері і перетікання капіталу в сферу невиробничої діяльності, де перекладання прямих податків на споживача за допомогою збільшення цін здійснюється простіше, а контроль за діяльністю цих підприємств — складніше. Оптимальне сполучення принципу стабільності з принципом рухливості податків важка задача.

Податкова система в цілому і система оподаткування прибутку зокрема, повинна бути гнучкої й активно реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці. Це незаперечний факт, однак створення сприятливих умов для інвестиційної й інноваційної діяльності підприємств у пріоритетних напрямках економіки вимагає наявності стабільного податкового законодавства, що є свого роду гарантом вкладення інвестицій.

Отже, резюмуючи все вище наведене: реформування податкової системи має базуватися на принципі прозорості та фіскальної достатності, тобто формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на засадах забезпечення обов'язковості й рівнонапруженості у сплаті податків; недопущення проявів дискримінації щодо окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного походження, сума податку повинна дорівнювати вартості благ та послуг, що надаються державою.

В сучасних умовах трансформаційної економіки податкова система України повинна будуватися саме на наступних началах: створення сприятливих умов та стимулювання виробництва товарів та надання послуг; забезпечення можливостей щодо помірного і відносно рівномірного збагачення нації в цілому і кожного суб'єкту зокрема.

Висновки. Отже, державне планування податкових платежів відбувається при розробці плану державного бюджету на майбутній період. Головним при цьому є аналіз виконання бюджету за попередній період, витрат держави та розрахунок витратних статей бюджету на майбутній період. Дохідна частина бюджету розраховується, виходячи з витратної частини.

Головним типом податкового планування на рівні державного та місцевих бюджетів є стратегічне податкове планування. Рішення приймаються на підставі розробленого плану податкових платежів і прогнозування. Основна мета його — економічне обґрунтування якісних і кількісних параметрів для забезпечення фінансування соціально-економічного розвитку держави.

Податкове планування базується на результатах наукових досліджень звітних аналітичних даних, їх збору та обробки, визначенні негативних і позитивних рис оподаткування в поточному році, їх впливу на різні напрями економічної діяльності.

Оптимізація податкових платежів передбачає вибір таких податкових систем і платежів, які б задовольняли підприємство з погляду отримання доходів, необхідних для розширення виробництва, знаходження працівників, зацікавлених у результатах своєї праці, та давали б можливість зменшити втрати від ризику господарської діяльності.

Оптимізація податкових платежів передбачає вибір таких податкових систем і платежів, які б задовольняли підприємство з погляду отримання доходів, необхідних для розширення виробництва, знаходження працівників, зацікавлених у результатах своєї праці, та давали б можливість зменшити втрати від ризику господарської діяльності.

Розробка оптимального плану податкових платежів повинна базуватись на основі їх мінімізації. Оптимізація податкових платежів на підприємстві відрізняється за змістом від їх мінімізації. Мінімізація передбачає розробку різних заходів щодо сплати податків, яка може здійснюватись як на незаконних, так і на законних підставах. Мінімізація податкових платежів на незаконних підставах надалі, коли ці порушення будуть викриті, може призвести до збільшення платежів у вигляді штрафів, пені.

Література

  1. Белик М., Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету // Економіст. — 2002. — № 5.
  2. Богословська І. Українська податкова політика як фактор пригнічення ділової активності // Економічний Часопис-XXI. — 2000. — №1.
  3. Д'яконова І.І. Податки та податкова політика України. — К: Наук. думка, 1997.
  4. Загородній А.Г., Єлисєєв А.В. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва // Фінанси України. — 2001. — №8.
  5. Жежера М. Визначення міри податкового тягаря і його впливу на фінансовий стан підприємства.// Економіка. Фінанси. Право. — 1999. — №9.
  6. Каламбет С.В., Удосконалення механізму оподаткування прибутку з метою ефективного регулювання інвестиційної діяльності підприємств в Україні // Вісн.податк.служби. — 2001. — № 8.
  7. Малис Н.И. Плюсы и минусы изменения ставки налога на прибыль // Финансы. — 2003. — №9.
  8. Панасюк Б. Податковий кодекс — барометр стану у суспільстві // Фінанси. Податки. Кредит. — 2003.
  9. Тимченко О.М. Податковий менеджмент: Навч.-метод.посібник для самост.вивч. дисц.-К.:КНЕУ.2001.-150с.
  10. Фiнансове право: Пiдруч. / За ред. Л.К.Воронової. — Xapкiв: Консум, 1998.


13.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!