Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Аналіз фінансових звітів: методичні основи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Аналіз фінансових звітів: методичні основи. Реферат

В даний час фінансовий аналіз в значній мірі залежить від змін у бухгалтерському обліку та звітності. Теоретичним завданням фінансового аналізу є побудова цілісної, логічної та практично доцільної методики аналітичних досліджень і формалізованих розрахункових алгоритмів її використання

Базою фінансового аналізу служать балансові моделі та інші форми фінансової звітності. Адже метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання, визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу. Вона складається з:

  • балансу;
  • звіту про фінансові результати;
  • звіту про рух грошових коштів;
  • звіту про власний капітал.

Положенням бухгалтерського обліку (ПБО) “Загальні вимоги до фінансової звітності” визначаються мета, склад та принципи підготовки до фінансової звітності, а також вимоги щодо розкриття інформації у фінансовій звітності. Під розкриттям мається на увазі надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності. Користувачами звітності є фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. А суттєвою інформацією вважається інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства.

ПБО “Баланс” – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал. Цим стандартом визначається зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей, тобто елементів фінансового звіту, які відповідають встановленим критеріям. Дається загальний опис змісту окремих статей балансу та додається сама форма балансу. Баланс складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

ПБО "Звіт про фінансові результати" – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємств. Останні розглядаються з точки зору того, наслідком якої діяльності вони є. У цьому зв'язку виділяють:

  • звичайну діяльність, яка складається з будь-якої основної діяльності підприємства, а також операцій, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення; при цьому основна діяльність класифікується як операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції, що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу;
  • нетрадиційні операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або у кожному наступному звітному періоді.

У Звіті про фінансові результати мають бути відображені доходи від участі в капіталі. Облік інвестицій може вестись за методом участі у капіталі, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

ПБО "3віт про рух грошових коштів" відображає надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті діяльності підприємства за звітний період. До грошових коштів належать готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Негрошовими операціями вважаються такі, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. Інформація у Звіті про рух грошових коштів подається в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Якщо рух грошових коштів в результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до Звіту не включаються. Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до Звіту.

ПБО "Звіт про власний капітал" відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду, а саме залишок на початок року, різні види корегувань (внаслідок змін облікової політики, виправлення помилок та ін.), переоцінки активів, чистого прибутку (збитку) за звітний період, напрямків розподілу прибутку, внесків учасників, операцій, пов'язаних з вилученням капіталу (викуп акцій, їх перепродаж, анулювання), зменшення номінальної вартості акцій, інші зміни у власному капіталі (списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи), залишок власного капіталу на кінець року.

Важливою складовою звітності є Примітки до фінансової звітності, у яких має відображатись призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу (крім статутного фонду).

Фінансовий аналіз є важливим і одночасно одним з найскладніших блоків при реструктуризації підприємств. У свою чергу, процес діагностики стану підприємства поділяється на декілька етапів, котрі не обов'язково слідують один за одним, а можуть здійснюватись паралельно, мінятись місцями, повертатись до раніше проведених етапів з метою уточнення їх результатів. Надзвичайно важливими для діагностики підприємства є підготовка вихідної інформації, а також фінансовий та маркетинговий аналіз.

Першим етапом є збір вихідної фінансової інформації. Оскільки результати подальшого аналізу залежать від достовірності вихідної інформації, має бути проведена робота з її уточнення та доповнення. На жаль, існуюча в Україні фінансова звітність недостатньо задовольняє потреби фінансового аналізу. Тому має бути зібрана додаткова фінансова інформація.

Фінансовий аналіз перш за все зосереджується на питаннях, пов'язаних з використанням наявних у підприємства фінансових ресурсів. Аналізується структура витрат на виробництво та реалізацію продукції в розрізі її окремих груп. Інформація для такого аналізу подається у формі, подібній до звіту про прибутки та збитки, який складається згідно з вимогами Міжнародних стандартів рахівництва. Результати аналізу мають відповісти на запитання:

  • яка величина змінних та постійних (операційних) витрат у виробництві та реалізації кожного виду продукції?
  • який рівень валової та операційної прибутковості окремих видів продукції?

Згідно з Міжнародними стандартами рахівництва (International Accounting Standards), що встановлюють вимоги до фінансової звітності, змінні витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції. Їх величина змінюється майже прямо пропорційно змінам обсягу реалізації продукції. Постійні (операційні) витрати прямо не залежать від реалізації продукції. Резервом фінансової реструктуризації підприємства може стати зменшення постійних та зниження собівартості змінних витрат.

Наступним кроком фінансового аналізу є дослідження складу та структури активів підприємства з метою визначення серед них ліквідних, менш ліквідних та важко ліквідних. У багатьох підприємств на балансі є чимало незавершеного будівництва та об'єктів соціальної сфери, утримання яких обтяжує їх фінансовий стан. Продаж цих об'єктів або інша вигідна для підприємства форма їх відчуження є резервом підвищення ліквідності активів. Поліпшенню структури активів покликане сприяти і ширше використання, наприклад, лізингу для придбання основних фондів.

Однією з найважливіших особливостей нової звітності є відсутність у ній планових показників і нормативів. В умовах ринку фінансове планування втрачає риси централізованого адміністративного регулювання, що зовні задає підприємству безліч параметрів його діяльності. Воно служить насамперед виробленню гнучкої стратегії і тактики господарської поведінки підприємства, що прагне стабілізувати своє становище при швидко змінюваній у результаті конкуренції ринковій кон'юнктурі.

Використання нормативів у фінансовій діяльності стає справою вибору самого підприємства, тому інформація про нормативи стає комерційною таємницею. Аналіз відхилень від запланованих підприємством нормативів відповідно стає складовою частиною внутрішнього аналізу фінансового стану, здійснюваного фінансистами підприємства на основі всієї достовірної інформації про господарську діяльність.

Фінансовий аналіз, що ґрунтується на бухгалтерській звітності, набуває характеру зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками, державними органами на основі звітних даних, що містять лише обмежену частину інформації про діяльність підприємства.

Нові форми бухгалтерського балансу, додатки до балансу, звіту про фінансові результати і їхнє використання дозволяють зовнішнім користувачам звітності досить об'єктивно оцінювати фінансовий стан підприємства, його ділову активність і рентабельність, не використовуючи інформацію, що є комерційною таємницею.

Методика зовнішнього фінансового аналізу становить великий інтерес для кожного підприємства не тільки з метою оцінки потенційних партнерів, але і для власної самооцінки, здійснюваної з погляду зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності. Будь-якому підприємству далеко не байдуже, за якими показниками будуть оцінювати його фінансову діяльність можливі контрагенти, акціонери, кредитори. Для того, щоб можна було установити відповідність між внутрішніми і зовнішніми фінансовими оцінками, повинно існувати єдине методичне ядро, що поєднує різні види аналізу.

Пропоновані основи методики фінансового аналізу, призначені для забезпечення керування фінансовою діяльністю підприємства й оцінки фінансової стійкості, ділової активності і рентабельності його ділових партнерів в умовах ринкової економіки, включають елементи, загальні для зовнішнього і внутрішнього аналізу.

Розглянуті нижче задачі й алгоритми їхнього рішення визначають головні напрямки аналізу, а їхнє поглиблення на базі всієї достовірної інформації (у тому числі на базі розроблювальних на підприємствах нормативів) проводиться в рамках внутрішнього аналізу. Крім того, основи методики можуть бути адаптовані до вимог конкретного зовнішнього користувача і тому мають деякою мірою універсальний характер. Це випливає з універсальності ринкових відносин, що поєднують різні форми власності і види економічної діяльності.

Основна мета фінансового аналізу – отримання невеликої кількості інформативних параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, зміну в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на ближчу та віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Практика фінансового аналізу виробила основні підходи до "читання" фінансових звітів. Серед них можна виділити:

  • Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з минулим періодом, з відповідною позицією звітності підприємства-аналога;
  • Вертикальний аналіз – визначення структури фінансових показників з визначенням впливу кожної позиції на результат в цілому;
  • Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з минулими періодами і визначення основної тенденції динаміки показника. З допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а значить, ведеться перспективний, прогнозний аналіз (метод екстраполяції);
  • Просторовий аналіз – це як внутрігосподарське порівняння окремих показників фірми, дочірніх компаній, цехів, так і міжгосподарське порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, середньогалузевими тощо;
  • Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник з допомогою детермінованих або стохастичних прийомів.

Для практичного забезпечення цих підходів до фінансового аналізу використовуються різнорідні прийоми. Частина з них розроблена теорією економічного аналізу, інші запозичені з математики, статистики, бухгалтерського обліку. Тому у фаховій літературі здебільшого усі кількісні прийоми фінансово-економічного аналізу поділяють на:

  • статистичні (порівняння, середніх величин, групування, елімінування);
  • бухгалтерські (подвійний запис, баланс);
  • економіко-математичні (диференціювання, інтегрування, лінійне, квадратичне та нелінійне програмування, динамічне програмування, теорія гри, кореляційно-регресійний аналіз).

Література

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 31—32.

7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур'єр від 17.01.2001.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.

9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. — 1996.— №12.

10. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.


10.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!