Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Антикризове управління підприємством. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Антикризове управління підприємством. Реферат

Кризовий стан більшості підприємств України і спроби знайти вихід з нього все частіше висувають проблему специфіки антикризового управління. У принципі, в умовах ринку кризовий стан окремих підприємств природний. Західний менеджмент приділяє серйозну увагу особливостям управлінського механізму в умовах кризи

Концепція антикризового управління має кілька підходів. Більшість авторів, що мають публікації по даній проблематиці, думають, що антикризові міри варто приймати, коли фінансові результати функціонуючих на ринку підприємств стають уже сумними. Подібний підхід — це все рівно що «ставити віз перед коня».

Головне в антикризовому управлінні — забезпечення умов, коли фінансові ускладнення не можуть мати постійний, стабільний характер. Мови про банкрутство при такому підході бути не може, оскільки повинен бути налагоджений управлінський механізм усунення виникаючих проблем до того, поки вони не прийняли необоротний характер.

Вважається, що якщо основною ознакою економічного лиха підприємства є його неплатежі, то головну роль в антикризовому управлінні повинен грати фінансовий менеджмент. Безумовно, можливості цього управлінського інструмента величезні, але не безмежні, особливо, якщо «пухлина вже стала злоякісною».

Справа в тому, що рішення проблем, які стоять перед фінансовим менеджером підприємства, неможливо без рішення питань, що, здавалося б, до фінансів не мають ніякого відношення (у їхньому числі і наявність добре поставленого управлінського обліку, і якість планування на підприємстві, і забезпеченість його висококваліфікованими менеджерами і т.п.). Результати фінансового менеджменту є похідними від підсумків усієї ринкової діяльності підприємства, якості і працездатності усього його колективу. Звідси оздоровлювати фінанси фірми — це оздоровлювати весь її організм.

Чи може антикризовий менеджмент вирішувати подібні завдання? На це питання потрібно відповісти позитивно, виходячи з наступного:

  • головною метою антикризового управління є забезпечення міцного стану на ринку і стабільно стійких фінансів компанії при будь-яких економічних, політичних і соціальних метаморфозах у країні. Отже, воно повинно бути здатним вирішувати найрізнопланівіші і різнобічні завдання;
  • у його рамках застосовуються, як правило, такі управлінські інструменти, що у специфічних умовах виявилися найбільш ефективними в рішенні всіх поточних завдань підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових фінансових ускладнень;
  • суть антикризового управління — прискорена і діюча реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі заздалегідь ретельно розробленої альтернативи варіантів управлінських рішень, що передбачають різні дії в залежності від ситуації;
  • в основі антикризового управління лежить процес постійних і послідовних нововведень у всіх ланках і областях дій підприємства;
  • антикризове управління націлюється на те, що навіть у самій складній господарській ситуації, у якій виявилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, що дозволили б вибратися з труднощів з найменшими для підприємства втратами.

В економічній літературі є чимало визначень антикризового менеджменту. Нам представляється, що найбільш репрезентативне з них наступне: «Антикризовий менеджмент - така система управління підприємством, що має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер, що дозволяє усунути тимчасові ускладнення, зберегти і препомножити ринкові позиції, при будь-яких обставинах, при опорі в основному на власні ресурси»

У вкрай складних економічних умовах сучасної України реальних успіхів в антикризовому управлінні можуть домогтися тільки всебічно підготовлені менеджери – новатори, оскільки в кожному конкретному випадку необхідні нестандартні, інноваційні рішення.

Загальновідома тріада, що визначає нині успіх у бізнесі – «Люди – продукт – прибуток». Стабільність бізнесу, міцність позицій фірми на ринку, її фінансів забезпечують насамперед люди. Підприємство повинне мати у своєму розпорядженні таких працівників, що здатні підходити до справі творчо, прагнути до нововведень, розвивати співробітництво з іншими, домагатися оптимального кінцевого результату. Потрібна не просто група фахівців, а дружна, творча, самонастроювальна колектив-команда. Без цього ніякі хитрування у фінансовій області справи не врятують.

Але найголовніше – голова, менеджер. У кожному конкретному випадку успіх залежить від особистих якостей і достоїнств менеджера, що є сьогодні «мотором ринкової економіки».

Друга по значимості проблема – продукт, те, що фірма здатна запропонувати ринкові. Тут на перший план виходить маркетинг – робота з ринком заради задоволення людських нестатків і потреб. У цій області для українських менеджерів особливого значення набувають:

  • використання новітніх результатів науково-дослідних робіт, відкриттів і винаходів для виробництва й експорту високоефективних наукомістких виробів, технологій і послуг;
  • ретельне і всебічне вивчення стану і перспектив кон'юнктури ринку, збір і обробка інформації про реальні потреби споживачів;
  • орієнтація виробництва на перспективні вимоги ринку, адресність виробленої продукції і наукових результатів;
  • активний вплив на ринок, на сформування його потреб і стимулювання збуту;
  • забезпечення всебічного задоволення потреб суспільства для підвищення якості життя.

Суть антикризового маркетингу — діяльність, що перетворює потреби покупця в доходи підприємства. На жаль, вітчизняні виробники звичайно пропонують ринкові не те, що останньому потрібно, а те, що вони можуть робити. Тільки тоді, коли підприємство виявляється здатним дати споживачеві, ринкові те, що йому необхідно, за прийнятною ціною, у потрібній кількості, потрібній якості, у потрібний час і в потрібному місці, з'являються передумови для фінансової стабільності компанії.

Щоб підприємство могло ефективно функціонувати і розвиватися, йому, насамперед, потрібна стійкість грошового виторгу, достатньої для розплати вчасно з постачальниками, кредиторами, своїми працівниками, місцевими органами влади, державою. Необхідний прибуток, що забезпечує розширене відтворення. Стійкий прибуток, міцні фінанси підприємства — не подарунок долі або щасливий випадок історії. Це завжди результат умілого, ретельно переліченого управління всією сукупністю виробничих і господарських чинників, що визначають результати діяльності підприємства (як внутрішніх, так і зовнішніх).

Дослідження показали, що стосовно до української дійсності основні причини неплатоспроможності багатьох підприємств зводяться до недостатнього обліку претензій ринку (по пропонованому асортименту, по якості товару, за ціною і т.д.) і до незадовільного фінансового управління підприємством (неправильний облік ризиків, обтяження надлишковими зобов'язаннями, низька якість фінансового планування і т.д.).

На наших підприємствах, як правило, слабко поставлена аналітична робота, погано організований облік, особливо управлінський. Можна говорити і про хвороби бізнесу, і про хвороби фінансового менеджменту. Поганий фінансовий стан характерний незадовільним розміщенням коштів, їхньою іммобілізацією, слабкою платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальниками і банками, недостатньо стійкою реальною і потенційною фінансовою базою.

Існує чимало шляхів істотного поліпшення фінансового становища підприємства. Однак успіх у бізнесі ніколи не буде стабільним, якщо він не базується на ретельно збалансованому, творчому колективі, що діє, віддаючи пріоритети споживачеві.

Щоб домогтися фундаментального успіху в бізнесі, потрібно повною мірою використовувати можливості планування. На рівні економіки країни в цілому всі невдачі антикризових стратегій, здійснюваних в Україні в останні роки, обумовлені відсутністю якісно розроблених, збалансованих, зважених стратегічних програм, комплексного підходу в рішенні проблем, ізольованістю, незкоординованістю заходів для подолання постійно виникаючих труднощів.

На рівні підприємств проблеми носять аналогічний характер: як повітря, необхідні серйозні, ретельно пророблені стратегічні програми, у яких всі основні аспекти бізнесу розглядалися б у розрахунку на перспективу, у комплексі, у взаємозв'язку. Але на сьогодні на абсолютній більшості підприємств відсутні не тільки стратегічні плани, але навіть поточні програми.

Аксіома підприємництва — на кожен проект підприємства повинен бути розроблений серйозний, відповідно до сучасних мірок і підходами бізнес-план. У нашій же практиці подібне трапляється найчастіше тоді, коли це робиться в розрахунку на залучення інвестицій, насамперед з-за кордону. Тим часом, бізнес-план — це норма звичайної ринкової діяльності підприємства, у рамках якої докладно, у комплексі розглядаються бізнеси-проблеми, у тому числі і фінансові. У багатьох українських компаніях просто немає працівників, здатних кваліфіковано розробити бізнес-план.

Буквально по пальцях можна перерахувати приклади продуктивного використання у вітчизняній практиці таких сучасних інструментів антикризового управління, як реинжинірінг бізнес-процесів, менеджмент по проектах та інші. Поки антикризові заходи виступають як сукупність заходів для «штопання дір», а не багатоплановий комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених дій, що охоплюють всі основні фактори бізнесу (у тому числі, насамперед — людський), на серйозні успіхи в ринкових перетвореннях розраховувати важко.

Особливу роль в антикризовому управлінні грає фінансовий менеджмент, що являє сполучення стратегічних і тактичних елементів фінансового забезпечення підприємництва, що дозволяють керувати грошовими потоками і знаходити оптимальні грошові рішення.

Основним аспектом реалізації даної системи на конкретному підприємстві стає її співвідношення з прибутком цього підприємства. Відзначимо, що прибуток виступає в даному випадку як споконвічний момент, від якого відштовхується будь-яке керівництво при ухваленні рішення про ту або іншу форму фінансового менеджменту на своєму підприємстві, визначаючи тим самим значення, що він буде грати в зміцненні ринкового життя підприємства. Це дозволяє керівництву виділити фактори, що визначають структуру прибутку підприємства, забезпечити їхнє детальне пророблення і, як результат, — формування на підприємстві системи фінансового менеджменту.

Керівництво, у залежності від усвідомлення існуючих у фірмі реалій і своїх здібностей до їхнього аналізу, може відрегулювати механізм планування і розподілу прибутку. Тому для керівника, що приймає рішення про санацію фірми, найбільш важливим аспектом її життєдіяльності виступає визначення джерел наповнення прибутку підприємства, вибір одного або декількох з них, концентрація на них основних зусиль, аналіз можливості їхнього використання в процесі антикризової діяльності підприємства.

Керівництво на базі взаємин з колективом, що враховують використання обраних джерел прибутку, як правило, намагається виробити особливий принцип побудови прибутку на даному конкретному підприємстві. Найчастіше даним принципом є фінансове самозабезпечення. Найбільш значимим моментом для реалізації рішень, прийнятих керівництвом у рамках його взаємин з колективом, є раціоналізація розподілу ресурсів підприємства.

Інвестиції, засновані на ризику і плануванні капіталовкладень усередині підприємства і спрямовані на ліквідність, прибутковість і рентабельність його діяльності на ринку, виступають як один з найважливіших механізмів управління виникаючими в зовнішнім середовищі ризиками і планування норми прибутку підприємства за допомогою аналізу ефективності капіталовкладень і, як результат, інвестиційного проектування. Звідси процес інвестування в рамках системи фінансового менеджменту на підприємстві виявляється як основний критерій раціональності розподілу ресурсів підприємства в умовах ризику і невизначеності його діяльності на ринку.

В Україні нерідко, приступаючи до реалізації інвестиційних проектів, націлених на вихід із кризи, основну увагу приділяють звичайно пошукові джерел фінансування, міркуючи, що якщо будуть гроші, то вся решта додасться.

Однак практика переконує, що інвестиції, потрапляючи в ненадійні або недотепні руки, суцільно і поруч не дають реальної віддачі. Звідси настільки важливо всебічно досліджувати, наскільки надійні і кваліфіковані співробітники. Такий підхід цілком виправданий, особливо в умовах широко розповсюдженої в нас професійної некомпетентності, багаторічної звички одержувати централізовані капіталовкладення, не піклуючись про їхній вік, непристосованість до ринкового середовища, незнання багатьох сучасних технологій.

Тому, вважають більшість дослідників, починати здійснення пріоритетних інвестиційних проектів по удосконалюванню економіки фірми потрібно з навчання і перепідготовки кадрів – від менеджерів до робітників. Надійна кадрова база допомагає успішно вирішувати питання фінансування проектів.

Основний капітал в Україні зараз знаходиться в деяких комерційних банках, ефективних приватних підприємствах, ділків тіньової економіки, а також іноземних інвесторів, що працюють переважно в сфері обертання, оскільки їх відстрашувають політична нестабільність, політичне поле, що постійно змінюється, і великий комерційний ризик. «Живі гроші» є також у частини населення, що готове їх вкладати в будівництво житлових будинків, надійні цінні папери, але нерідко зіштовхується з авантюрними або шахрайськими проектами.

Після рішення питань про фінансування проекту пожвавлення фірми звичайно встає проблема технологічного устаткування. Зараз в Україні багато виробничих приміщень, де простоює устаткування. Але це звичайно застарілі машини, морально і фізично зношена техніка, непридатна для виробництва конкурентоздатної продукції. Приміщення і виробничу інфраструктуру після деякої реконструкції цілком можна використовувати (що робить проект дешевшим і скорочує терміни його реалізації). Однак, як правило, приходиться здобувати нове обладнання. У більшості випадків прагнуть замовити його за кордоном разом з апробованою ефективною технологією. Це, природно, позбавляє вітчизняне машинобудування замовлень, підсилює безробіття в даній галузі і залежність від зовнішніх постачальників.

Звідси потрібно підтримувати орієнтацію замовників на придбання вітчизняного устаткування, широко залучати до проектів конверсійні підприємства. Але для цього необхідно, щоб вітчизняна техніка не поступалася імпортній по своїх параметрах, була дешевше і мала налагоджені обслуговування і ремонт.

Досвід переконує, що дуже важливо при цьому не потрапити в «чорні діри» економіки, тобто підприємства, що, поглинаючи в достатку ресурси, просто не в змозі зробити конкурентоздатну продукцію. Більшість підприємств оснащені технікою вчорашнього дня, не витримують конкуренції з потоком, що заюшив на внутрішній ринок, високотехнічних, барвисто оформлених товарів з могутньою рекламою, що заполонює покупців. У таких умовах вкладати кошти в підтримку виробників застарілої продукції, що не має перспектив збуту, безнадійна справа.

В антикризовому управлінні особливе чільне значення має якість керівництва, здатність основних менеджерів підприємства вирішувати самим, здавалося б, нерозв'язні проблеми бізнесу, використовуючи весь сучасний інструментарій на основі новаторських методів і прийомів.


10.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!