Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Організація: роль та значення, функції управління, структура, риси. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Організація: роль та значення, функції управління, структура, риси. Реферат

Роль та значення організації. Функції управління організацією. Групи та риси організації. Структурна побудова організації

Роль та значення організації. Сам термін "організація" в менеджменті вживається в двох значеннях. У першому з них під організацією розуміється підприємство, відомство, а в другому – функція організації людської діяльності. В принципі, друге значення поняття "організація" обов’язково розглядається в контексті першого, бо організація будь-якої людської діяльності залежить від структурної побудови підприємства.

Організація – соціальне утворення, яке об’єднує багато людей, діяльність яких має певну суспільно корисну мету й певним чином координується. В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називаються підприємствами. На практиці використовуються терміни "фірма", "корпорація" тощо.

Організації поділяються на формальні та неформальні. Формальні організації - це такі організації, в яких діяльність людей організовується свідомо й регламентується певними законами, наказами, обов'язками і т.д. Неформальні організації виникають і функціонують спонтанно.

Організація є системою, до якої входить керуюча й керована підсистеми, між якими існує прямий та зворотний зв’язок.

Успіх організації залежить:

  • Від працівників.
  • Від ефективного процесу управління.
  • Від ресурсів, які забезпечують виконання цілей.
  • Від впровадження нової техніки і технології.
  • Від впливу зовнішнього середовища.

Для того, щоб організація утворилася і досягла цілей вона повинна відповідати таким вимогам:

  • наявність не менше двох осіб;
  • наявність не менше, як одної суспільно - корисної цілі;
  • здатність працюючих досягти поставлених цілей.

Будь – яка організація в своєму розвитку проходить етапи життєвого циклу починаючи від народження до припинення існування.

Тривале існування притаманне не багатьом організаціям і свідчить про можливості пристосування до змінного середовища.

Етапи:

1. Народження – пов’язане з задоволенням потреб нового споживача, зайняттям вільної ринкової ніші. Цьому періоду притаманні такі риси: віра в успіх, готовність ризикувати, велика працездатність, невелика кількість працюючих.

2. Дитинство – надзвичайно загрозливий період для організації. Основна загроза полягає в некомпетентності керівників, в нереальності цілей, в тиску зовнішнього середовища.

3. Юність – здійснюється перехід від комплексного менеджменту до диференційованого, з використанням таких функцій, як планування, організування, стимулювання та ін. Управління на цьому періоді слід здійснювати керівниками – засновниками або однодумцями.

4. Зрілості – надзвичайно сприятливий період для організації. Керівництво самовдоволене розвитком організації, отриманням величезних прибутків. Цілі періоду складаються з 3- ох підперіодів:

  • рання зрілість – про організацію дізнаються конкуренти;
  • проміжна зрілість – між організаціями ведеться конкурентна боротьба;
  • остаточна зрілість - конкурентна боротьба досягається найвищої гостроти.

5. Якщо менеджерами не втілюються нові ідеї в розвиток організації, не використовуються впровадження нової техніки, то організація переходить до етапу старіння. Етап старіння – надзвичайно громіздка структура управління, незбалансований бюджет видатків доходів, відсутність ефективної системи менеджменту. Така організація або банкрутує, або переходить до стану відновлення.

6. Відновлення – нова команда менеджерів, з новими ідеями, яка здатна забезпечити успіх і розвиток.

Загальні риси організації:

  • наявність ресурсів (людських, матеріальних, технологічних, фінансових, інформаційних);
  • залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, законів, конкурентів тощо);
  • наявність поділу праці (горизонтального й вертикального);
  • наявність певної структурної побудови і необхідності управління;
  • здійснення певних видів діяльності у відповідності з накресленими цілями.

Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє середовище складають цілі, завдання, технологія та структура організації:

  • Цілі - це очікувані кінцеві результати діяльності організації на певному проміжку часу.
  • Завдання - це види робіт з предметами праці, людьми та інформацією, які необхідно виконати певним способом у відповідні терміни.
  • Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів організації у вихідні.
  • Структура - це рівні управління й види робіт (функціональні обов'язки), які виконують служби або підрозділи.

Зовнішнє середовище організації складають законодавчі акти, постачальники, споживачі, конкуренти, система економічних відносин у державі, міжнародні події, науково-технічний прогрес тощо.

У процесі управління організацією необхідно враховувати стан її внутрішнього й зовнішнього середовища.

Функції управління організацією

Функція організації полягає в забезпеченні діяльності підприємства (організації) шляхом координації дій працівників її трудового колективу, із врахуванням наявної формальної та неформальної її складової, із формуванням корпоративного духу. У центр уваги при цьому менеджмент ставить людину, працівника.

Планування є головною функцією, за допомогою якої створюється орієнтир майбутньої організації.

Американські і вітчизняні дослідники науки управління (менеджменту) виділяють два типи планування:

  • стратегічне планування;
  • планування реалізації стратегій.

Планування – це є формулювання цілі і перспектив зміни керованих параметрів, глибоке усвідомлення того, що треба зробити. Воно включає у себе обґрунтування та чітке передбачення, прогнозування і складання планів та графіків роботи на декілька років (рік, квартал, місяць, декаду, день, годину).

Стратегічне планування – це процес вибору цілей для організації і вирішення того, що слід зробити для їх досягнення.

Організація як функція управління – це вид управлінської діяльності, який є похідним від структури підприємства і взаємовідносин повноважень керуючої системи.

Організація, таким чином, залежить від таких факторів:

  • поділу організації (підприємства) на підрозділи у відповідності до місії і стратегії;
  • установлення певних взаємозв’язків повноважень між вищими і нижчими рівнями, розподілу, аналізу і координація завдань.

Організація – це коло робіт, спрямованих на визначення раціональних форм розподілу управлінської праці. Функцію організації по суті можна також розглядати у двох аспектах: по - перше, як процес створення системи управління, тобто утворення самих об'єктів управління, формування суб’єктів управління, визначення зв’язку між ними; по - друге, як процес удосконалення системи управління.

Доцільно зауважити, що основними принципами організації виступають спеціалізація, пропорційність, безперервність, ритмічність, надійність.

А умовами виконання функції організації є:

  • затвердження структури виробництва, структури органів управління, схеми взаємозв’язків між підрозділами; регламентація функцій, підфункцій, робіт і операцій, установлення прав та обов’язків органів управління і службових осіб;
  • затвердження положень, інструкцій; підбір, розстановка кадрів і формування штатів працівників у керуючій і керованій системах.

Перед розвитком організаційної структури управління керуючої системи вважаємо за потрібне дати визначення окремих понять, котрі пов’язані з відповідністю керівників та окресленням повноважень.

Відповідність – це обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх виконання. Відповідність не може делегувати.

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси господарської структури та вміння спрямувати зусилля працівників на виконання поставлених завдань.

Делегування – це є передача завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання. Мері Паркер Фолліт делегування назвав "способом добитися виконання роботи іншими людьми".

Але менеджери повинні усвідомити, що повноваження керівників обмежені різними факторами, і підлеглі можуть відмовитися виконувати певні роботи.

Структурна побудова організацій

Структурна побудова організацій – це їх поділ на підрозділи у відповідності з цілями та стратегією. Як уже зазначалося вище у залежності від того, якою буде ця структурна побудова, матиме свою специфіку й функція "організація".

Організація - означає створення певної складової структури, яка могла б виконувати свої завдання і тим самим досягати своєї мети.

Можна виділити два основних типи організаційних структур: механічну і органічну.

Механічна структура має право на існування за відносно стабільних зовнішніх умов, коли низький рівень конкуренції і незначні зміни в технологічних розробках та відчутна стабільність.

А органічна структура швидше властива для нестійких обставин. Функція організації слідує за функцією планування й дає відповідь на питання: хто і як буде реалізовувати план дій, управляти організацією.

Здійснюючи організаційну діяльність, менеджер діє в умовах складної структури підприємства, головними компонентами якої є:

  • формальна організація;
  • неформальна організація;
  • працівник;
  • трудовий колектив;
  • корпорація.

Формальна організація. У специфічному розумінні - це каркас для розміщення окремих працівників, керівників всіх рівнів. Усяка формальна організація має свою структуру управління, під якою слід розуміти впорядковану сукупність органів (підрозділів), які дозволяють управляти організацією та взаємовідносинами в ній.

Організаційні структури являють собою базові блоки, які є в основі усієї організації. Поєднання різних типів структур дає можливість спроектувати таку структуру, яка відповідає поставленим менеджером завданням.

Побудова організаційної структури управління підприємством залежить перш за все від його масштабів (обсягів виготовлюваної продукції, її видів, технологічної і конструктивної складності тощо). Саме масштабність виробництва визначає потребу у виділенні певних видів робіт у несоціальні напрями, які вимагають відповідної координації.

На підприємстві Коломийської виправної колонії (№ 41) розроблена і з роками виробничо-господарської діяльності вдосконалена та доведена до оптимального рівня організаційна структура управління виробництвом. Як у щоденній практичній роботі з організації виробничого процесу, так і при здійсненні планування, підготовці організаційно-технічних заходів, тощо налагоджена взаємодія між відділами і службами по горизонталі.

При розробці різних проектів застосовується сітковий графік виконання проміжних завдань і розрахунків. Приведена схема структури чітко демонструє вертикаль управління, підлеглість і рівень посадових осіб і структурних підрозділів.

Середньоспискова чисельність персоналу підприємства за 9 місяців 2005 року склала 347 чол., в тому числі 68 атестованих і вільнонайманих осіб, з них за категоріями:

  • 21 - особи начальницького складу;
  • 37 - вільнонаймані фахівці і службовці;
  • 10 - вільнонайманих робітники.

Фонд оплати праці підприємства за звітний період склав 457,2 тис. грн., в тому числі штатних працівників 230,0 тис. грн., з них:

  • 110,1 тис. грн. - начальницького складу;
  • 96,6 тис. грн. - вільнонайманих фахівців і службовців;
  • 23,3 тис. грн. - вільнонайманих робітників, що забезпечило середньомісячну заробітну плату даних категорій працюючих в сумі 582 грн. 54 коп., 283 грн. 45 коп.,258 грн. 89 коп. відповідно.

Крім забезпечення єдиноначальства, контролю за виконанням як поточних, так і стратегічних завдань, на підприємстві діє зворотній зв'язок від підрозділів нижчого рівня вертикально вгору, що дає змогу оперативно отримувати інформацію для розробки проектів і прийняття далі оптимальних управлінських рішень. Проте, частина посад не укомплектована, а певні працівники до роботи залучаються за неповним фондом робочого часу.

Групи та риси організації

Будь-яка організація складається з груп (колективів). За визначенням Марвіна Шоу група (колектив) – це дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей (працівників) і одночасно знаходиться під впливом конкретних людей. В організації тісно переплетені два види груп: формальні та неформальні.

Формальні групи створюються за бажанням керівника у результаті вертикального та горизонтального поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. Виділяють 3 типи формальних груп:

  • групи керівників (командні групи): президент компанії і віце-президенти, начальник цеху та його заступники тощо.
  • цільові виробничі (господарські) групи: групи технологів, дизайнерів, конструкторів, фінансистів, економістів тощо.
  • комітети, які у свою чергу поділяються на спеціальні (комітет з усунення браку на виробництві, комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія) та постійні (ревізійна комісія, науково – технічна рада, рада директорів та ін.).

Неформальні групи створюються спонтанно на засадах соціальної взаємодії. Працівники вступають у неформальні групи для задоволення почуття причетності, взаємодопомоги, взаємо захисту, тісного спілкування. У неформальних групах є також певна структура, неформальний лідер, вони використовують у своїй діяльності неписані правила (норми), але управляти ними значно складніше, ніж формальними групами.

Можна виділити такі загальні риси організацій:

  • 1.наявність ресурсів: людей, капіталу, матеріалів, технології, інформації тощо.
  • 2.залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, менталітету суспільства тощо.).
  • 3.горизонтальний поділ праці (виділення конкретних завдань), підрозділи, які виникли в результаті горизонтального поділу праці.
  • 4.вертикальний поділ праці, спрямований на координацію роботи, тобто здійснення процесу управління.
  • 5.необхідність управління.
  • 6.наявність формальних та неформальних груп.
  • 7.здійснення певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

Стратегія розвитку виробництва зводиться до:

1. Фінансового оздоровлення і стабілізації підприємства шляхом списання заборгованості (як дебіторської, так і кредиторської);

2. Пожвавлення комерційної діяльності підприємства за рахунок поглиблення співпраці з:

  • МП «Союз – 96» (м. Чернівці) – по виробництву шпону струганого. Фірма спеціалізується на торгівлі шпоном струганим із закордонними споживачами;
  • ТзОВ «Укргідравліка» (м. Чернівці) – по виробництву шпону лущеного. Фірма спеціалізується на експорті шпону лущеного;
  • ТзОВ «Олісма» (м. Хмельницький) – по виробництву шпону лущеного. Фірма має широкі зв'язки зі споживачами ортопедичних меблів на всій території України;
  • ТзОВ «Захід-сталь» (м. Івано-Франківськ) – по виробництву секцій огорожі, габіонних ящиків, решіток арматурних, строп. Взаємовигідні зв'язки з даним споживачем підприємство колонії має протягом двох років, отримуючи від нього металопрокат;
  • ТзОВ «Уніплит» (смт. Вигода Івано-Франківської області) – по виробництву піддонів. Взаємовигідні зв'язки з даним споживачем підприємство підтримує з 2000 року;
  • ПМК-82 (м. Коломия) – по виробництву ящиків габіонних та бордюрів. Взаємовигідні зв'язки з даним споживачем підприємство підтримує з 1990 року.

3. Виконання попередніх завдань дасть змогу збільшити суму обігових коштів для погашення заборгованості по заробітній платі виробничому персоналу, що підвищить матеріальну зацікавленість працівників у кінцевому результаті діяльності підприємства;

4. Зміна структури випуску продукції за рахунок зняття з виробництва 5-ти низькорентабельних чи малоліквідних видів продукції (шлакоблоків, паличок для морозива, виробів " Єгоза ", комплектів заповнень, сап) при одночасному впровадження у виробництво 7-ми нових видів продукції переважно побутового призначення, які мають сталий попит на споживчому ринку;

5. Збільшення обсягів виробництва високоліквідних видів продукції при їх високій рентабельності дасть можливість акумулювати грошові кошти для компенсації збитків при максимальній реалізації продукції, що тривалий час зберігається на складі готової продукції і не може бути продана по діючій ціні;

6. Перерозподіл функцій працівників ВМТПЗіМ з метою відокремлення посадової одиниці для суттєвого і глибокого маркетингового вивчення споживчого ринку, створення відповідного "банку даних", опрацювання наявної інформації для вироблення оптимальних управлінських рішень як щодо розвитку виробництва, так і глибшого проникнення продукції підприємства на ринок;

7. В галузі цінової політики відокремити ціноутворення по філії підприємства та виробничих дільницях цехів 2 і 3 для утримання рівня конкурентоспроможних цін при збільшенні матеріальних витрат на виробництво.

Виконання вказаних вище стратегічних завдань розвитку виробництва зумовить чітке виконання показників фінансового плану підприємства.

Висновки. Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов'язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів. На сучасному етапі усі організації розглядаються як відкриті системи, тобто такі, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, але із зовнішнім середовищем.

Будь-яка організація складається з груп (колективів). За визначенням Марвіна Шоу група (колектив) - це дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей (працівників) і одночасно знаходиться під впливом конкретних людей.

Організації оточують людину протягом усього її життя. Це дитячі садки, навчальні заклади, підприємства, установи й т. ін. Організації виробляють продукцію і послуги, споживаючи які людство живе і розвивається, визначають умови життя в суспільстві й контролюють дотримання їх, дають можливість виражати й реалізувати власні погляди та інтереси. Якщо розглядати організацію як абстрактне поняття, то вона являє собою об'єднання людей, які спільно працюють для досягнення певної мети.

За деякими теоріями, організації бувають бюрократичні й діалектичні. Панівною організаційною структурою є бюрократична організація. Вона відрізняється від інших тим, що індивідуума наділяють правом здійснювати повноваження.


10.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!