Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Фінансова санація: поняття та управління. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Фінансова санація: поняття та управління. Реферат

Метою інституту санації у процедурі провадження справи про банкрутство є задоволення вимог кредиторів в іншому, ніж це передбачено ліквідаційною процедурою, порядку: на основі реалізації плану фінансового оздоровлення боржника

Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості підприємства-боржника.

План санації може бути у формі:

  • а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);
  • б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

План санації повинен містити:

1. Аналіз причин фінансової кризи.

2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).

4. Інформацію про те, наскільки реалізація плану санації поліпшує шанси задоволення претензій кредиторів у порівнянні з вихідною ситуацією.

5. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та у разі задоволення вимог шляхом проведення ліквідаційних процедур.

6. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

Винести ухвалу про проведення санації боржника та призначити керуючого санацією має право Арбітражний суд на клопотання комітету кредиторів.

Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропонована особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію арбітражний суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії.

З дня винесення ухвали про санацію:

  • припиняються повноваження керівника боржника, управління боржником переходить до керуючого санацією;
  • припиняються повноваження органів управління боржника юридичної особи. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;
  • арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації.

Після закінчення або дострокового припинення процедури санації неустойка (штрафи, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до оплати в розмірах, що були на день прийняття рішення про санацію, з урахуванням положень мирової угоди щодо відстрочки та (або) розстрочки, прощення боргів.

Керуючий санацією має право: самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством; укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди; відмовлятися від виконання договорів боржника у випадках, передбачених чинним законодавством.

Одним з важливих напрямків санації боржника є реструктуризація підприємства. Це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства шляхом його поділу, зміни форми власності, управління, організаційно-правового статусу тощо. Виділяють дві форми реструктуризації:

  • фінансова передбачає заходи щодо зміни суми або терміну сплати боргу, а також реорганізацію інших статей балансу, щоб дати підприємству час відновити платоспроможність;
  • операційна передбачає заходи щодо поліпшення показників підприємства для відновлення його платоспроможності завдяки скороченню витрат, продажу активів, розширенню каналів збуту, покращенню якостей продукції і т.д.

У практичній діяльності можна використовувати наступні методи фінансової реструктуризації.

1. Перепланування боргу:

  • старий борг заморожується (мораторій);
  • частина або увесь старий борг сплачується у погоджену майбутню дату.

2. Реструктуризація боргу:

  • кредиторам пропонується капітал (акції) в обмін на борг;
  • вартість, що сприймається (майбутня вартість, меншість власників акцій);
  • інтерес у довгостроковій життєздатності, який можливо обміняти на гроші;
  • новий стратегічний інвестор отримує контрольний пакет акцій в обмін на інвестиції.

3. Скорочення боргу:

  • частина або увесь борг списується;
  • зменшує витрати боржника та доходи кредитора.

4. Реструктуризація балансу та обмін активів – негайна передача об'єктів невиробничої, зокрема соціальної сфери.

Механізм дії фінансової реструктуризації поданий на рис. 1. Реструктуризація кожного підприємства має свої особливості. Вони зумовлені його фінансово-економічним станом, наміченими завданнями, фінансовими та іншими можливостями тих, хто здійснює реструктуризацію. Типовий зміст плану реструктуризації можна представити наступними розділами.

ДІЯЛЬНІСТЬ

ХАРАКТЕРИСТИКА

БАЛАНСОВА МЕТА

БАЛАНСОВИЙ КОМПРОМІС

Переплану-вання боргу

Збільшення часу повернення боргу або його відстрочка до одноразового платежу

короткостроковий борг зменшується, грошові кошти зберігаються

довгостроковий борг збільшується

Реструктури-зація боргу. Залік боргу за акції

Кредиторам пропонується право співвласності в обмін на винні їм кошти. Збільшує відповідальність, але додає власників та вартість

короткостроковий та довгостроковий борг зменшується

власність розпорошується та/або збільшується акціонерний капітал

Реструктури-зація боргу Інвестор з контрольним пакетом

Новий інвестор бере на себе частину боргу (з обіцянкою сплати) в обмін на акції

короткостроковий та довгостроковий борг зменшується

ніякого

Скорочення боргу

Кредитори погоджуються списати деяку частину боргу

короткостроковий та довгостроковий борг зменшується

ніякого

Обмін активів

Керівництво аналізує баланс з метою продажу невиробничих активів в обмін на списання боргу

короткостроковий та довгостроковий борг зменшується

активи зменшуються

 

 

Рисунок 1. – Результативність методів фінансової реструктуризації.

Зміст плану реструктуризації

1. Загальна характеристика підприємства:

  • Коротка історія.
  • Структура власності.
  • Організаційна структура (з декількома реченнями про ключових керівників).
  • Короткий огляд продукції (ринків).
  • Теперішнє становище.
  • Цілі реструктуризації.

2. Аналіз ліквідації (сума грошей, яку реально можна отримати від продажу активів з метою сплати боргів).

3. Підсумки руху готівки за попередні 12 місяців роботи.

4. Структура боргу:

  • 4.1. Загальна сума боргу та кількість кредиторів, з якими треба працювати.
  • 4.2. Структура зростання кредиторської заборгованості .
  • 4.3. Сума боргів кожному класу кредиторів.
  • 4.4. Сума боргів критично важливим і критично неважливим постачальникам.
  • 4.5. Ставлення критично важливих постачальників (їхня готовність до співпраці та ймовірність їхньої підтримки щодо реструктуризації).
  • 4.6. Здатність досягти підтримки 51% всіх кредиторів (список усіх кредиторів, що ймовірно готові до співпраці, потрібен, але у вигляді додатку, який можна легко вилучити).

5. Пропозиції щодо операційної реструктуризації.

6. Пропозиції щодо заходів з фінансової реструктуризації та джерел внутрішнього фінансування:

  • 6.1. Відстрочка боргів – скільки та по яких класах кредиторів.
  • 6.2. Обмін боргів на акції — скільки та по яких класах кредиторів.
  • 6.3. Прощення боргів – скільки та по яких класах кредиторів.
  • 6.4. Інші заходи з внутрішнього фінансування: мораторій на сплату боргів, продаж активів та обмін активів на борги.
  • 6.5. Загальні результати заходів з фінансової реструктуризації: коли закінчується період реструктуризації, скільки боргів сплачено і коли.

7. Прогноз фінансових результатів для підприємства, що реструктурується.

  • 7.1. Прогноз прибутків та збитків на декілька років вперед.
  • 7.2. Прогноз руху готівки на декілька років вперед.

8. Заключне порівняння для кредиторів: реструктуризація проти ліквідації.

  • 8.1. Борги, що буде сплачено за кожним з варіантів розвитку.
  • 8.2. Тривалі відносини з постачальниками, сплати до державного бюджету, зарплата робітникам, місцева економічна діяльність.

Розглянемо детальніше складові реструктуризації: приватизацію державного (комунального) підприємства; реорганізацію підприємства, в тому числі зі зміною організаційно-правової форми його господарювання.

Приватизація є необхідною складовою реструктуризації в країнах із перехідною економікою. Щоб досягти мети реструктуризації – забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшити виробництво ним конкурентної продукції – приватизація державних і комунальних підприємств має спрямовуватися насамперед на пошук ефективного власника для них.

Відповідно до законодавства України реорганізація підприємств може здійснюватися одним із нижчезазначених методів: злиття, приєднання, поділ, виділення та перетворення. Реорганізація може супроводжуватися зміною організаційно-правової форми господарювання. Остання є формою існування господарського суб'єкта, яка визначає порядок його заснування, функціонування і припинення діяльності, а також права й обов'язки його засновників і учасників.

Зміни в механізмі керівництва підприємством зумовлюються приватизацією суб'єктів господарювання, формуванням іншого ринкового середовища їх функціонування та необхідністю залучення іноземних інвестицій. Перехід від системи централізованого державного планування й керівництва до ринкових механізмів управління потребує принципово нового розуміння завдань і методів управління. З особливою гостротою питання удосконалення механізмів керівництва постають перед акціонерними товариствами.

Механізм корпоративного керівництва базується на принципах, які покликані сприяти залученню інвестицій, зростанню ефективності виробництва й конкурентності продукції підприємства, збільшенню ринкової ціни його цінних паперів та ринкової вартості самого підприємства. Корпоративне керівництво проголошує необхідність тісної взаємодії органів управління акціонерного товариства – ради акціонерів товариства та виконавчого органу товариства.

Ефективне корпоративне керівництво передбачає, що рада акціонерів передусім захищає інтереси акціонерного товариства. Вона наглядає за розробкою стратегічних планів його діяльності та розвитку і затверджує їх. Ідентифікує можливі ризики товариства й забезпечує відповідне керівництво ними.

Оцінює ефективність менеджменту і, будучи незалежною від нього, забезпечує наявність необхідних систем внутрішньої інформації та контролю для отримання правильної фінансової картини підприємства. Зарубіжні експерти свідчать, що відсутність правильно обраної стратегії та належного контролю за діяльністю виконавчих органів акціонерних компаній нерідко призводить до деструктивних рішень останніх, наслідком яких є неефективне використання залучених фінансових ресурсів, приховування прибутків тощо.

І, нарешті, важливою функцією спостережної ради є гарантування належного порядку розгляду звернень і пропозицій акціонерів та врахування їхніх інтересів під час прийняття рішень. Ефективна діяльність підприємств неможлива без аналізу ринків збуту, конкурентності продукції, потенційних можливостей виробництва та потенційних постачальників. Адже відомо, що сенс будь-якої діяльності, в тому числі діяльності підприємства, лежить поза її межами.

Підприємство виробляє продукцію не для власного споживання, хоч бувають випадки виробництва із замкненим циклом, а для ринку. Завдання маркетингу полягає у виявленні потреб споживачів, розробці необхідних товарів і встановленні на них відповідних цін, а також у налагодженні ефективної системи розподілу і просування цих товарів на ринок. Будь-який інвестиційний проект має починатися з маркетингового дослідження.

Реструктуризація фінансів підприємства пов'язана зі змінами у структурі формування та використання його фінансових ресурсів, тобто змінами у структурі його грошових потоків. Оптимальна структура фінансових ресурсів (співвідношення власних і позичених коштів, короткострокових і довгострокових боргових зобов'язань) має будуватися з урахуванням структури активів підприємства (співвідношення короткострокових і довгострокових активів), мінімізації ризиків, забезпечення достатнього рівня ліквідності та прибутковості.

На сучасному етапі великою проблемою підприємств в Україні є їхня недостатня ліквідність. Розв'язанню цієї проблеми має сприяти реструктуризація активів підприємств шляхом відчуження неліквідної їх частини (наприклад, об'єктів незавершеного будівництва й соціальної сфери), використання лізингу тощо.

Оголошення підприємства банкрутом є одним із механізмів його фінансової реструктуризації. Наслідком банкрутства може стати ліквідація підприємства або продовження його існування завдяки санації чи можливості функціонування після задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом. Одним із проявів фінансової реструктуризації є створення дочірніх підприємств.

Зміни у фінансовому менеджменті мають орієнтуватися на розуміння нових, ринкових умов існування. Це зумовлює додаткові функції у його системі, появу надзвичайно важливої фігури на підприємстві – фінансового аналітика. Останній зобов'язаний здійснювати щоденний аналіз ефективності діяльності підприємства, структури його витрат, стежити за ринковою кон'юнктурою. Ефективний фінансовий менеджмент передбачає також упровадження рекомендацій міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зміни у виробничо-технологічному процесі мають спрямовуватися на підвищення конкурентності товарів і послуг підприємства. Це пов'язано з виробництвом нових видів продукції, впровадженням сучасних технологій, використанням сировини, матеріалів та комплектуючих, що передбачають зниження матеріаломісткості й енергомісткості продукції, пошуком оптимальної структури витрат.

Кадрова політика підприємств має спрямовуватися на стимулювання праці й підвищення кваліфікації працівників, передусім управлінського персоналу. Важливо, щоб унаслідок реструктуризації на підприємстві були створені умови для творчої діяльності й стимулювання зростання продуктивності праці.

Враховуючи зарубіжний досвід антикризового управління, серед інших важливих процедур фінансового оздоровлення підприємства можна виділити два найбільш розповсюджені види тактики: захисну і наступальну. Перша ґрунтується на проведенні зберігаючих заходів, основою яких є скорочення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом, утриманням основних фондів і персоналу, що веде до скорочення виробництва в цілому.

Така тактика застосовується, як правило, при дуже несприятливому поєднанні зовнішніх факторів підприємства. Вона була характерною для більшості державних і приватних підприємств у 1992-1995 роках – найбільш нестабільний час розвитку всієї економічної системи України. Проте подібна тактика якщо і може стати ефективною для окремих підприємств, то при масовому застосуванні веде до ще більш глибокої кризи національної економіки і тому не сприяє фінансовому благополуччю підприємств, які її застосовують.

Сьогодні, в умовах стабілізації економічного стану підприємств, більш ефективною є наступальна тактика, для якої характерне застосування не стільки оперативних, скільки стратегічних заходів. У цьому випадку поряд з економними, ресурсозберігаючими заходами проводяться активний маркетинг, вивчення і завоювання нових ринків збуту, політика більш високих цін, збільшення видатків на вдосконалення виробництва за рахунок його модернізації, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій.

Відповідно до нової стратегії переглядаються виробничі програми, маркетингова концепція все більшою мірою націлюється на закріплення позицій підприємства на існуючих і завоювання нових сегментів ринку, оновлюється номенклатура продукції. Все це знаходить своє відображення в розроблюваній концепції фінансового, виробничого і кадрового оздоровлення, і відповідно до неї розробляються фінансова, маркетингова, технічна та інвестиційна програми, які дозволять знайти шлях до фінансового благополуччя підприємства.

Література

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 31—32.

7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур'єр від 17.01.2001.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.

9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. — 1996.— №12.

10. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.


07.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!