Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Проектування організації: методи та чинники. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Проектування організації: методи та чинники. Реферат

Дж. Гелбрейт визначив проектування організації як постійний пошук найбільш ефективного поєднання організаційних змінних. Чинники, які впливають на цей процес, як показують досліди, мають ситуаційний характер

Можна виділити чотири групи ситуаційних чинників, які впливають на процес пошуку найбільш ефективного поєднання організаційних змінних:

  • стан зовнішнього середовища;
  • технологія роботи всередині організації;
  • стратегічний вибір керівництва організації по відношенню до її цілей;
  • поведінка працівників.

Рис. 1. Ситуаційні чинники проектування організації.

Вказані чинники можуть окремо чи у взаємодії впливати на рішення з питань проектування організації.

Зовнішнє середовище

Інколи різниця між організаціями полягає в тому, яке середовище оточує ту чи іншу організацію.

Зовнішнє середовище складається з двох рівнів:

  • загальне оточення;
  • безпосереднє оточення.

Інститути зовнішнього середовища, які безпосередньо контактують з даною організацією, є чи організаціями, чи індивідуумами (приватними особами). Вони виконують роль посередників між силами загального оточення та частинами чи підрозділами організації, формуючи через задачі, які вони вирішують, попит на будь-яку функцію організації.

Виявлення цих інститутів є першим кроком у проектуванні організації, тому що допомагає визначити в першому наближенні основні функціональні частини чи підрозділи організації, які здійснюють прямий контакт з ними. Другим кроком є оцінка характеристик цих інститутів та їх важливості для організації. Зовнішнє середовище характеризується:

Складністю. Складність зовнішнього середовища визначається тим, як багато чинників впливає на проектування організації та наскільки вони схожі між собою.

Динамізмом. Динамізм зовнішнього середовища характеризується тим, як швидко змінюються фактори, які впливають на проектування організації. Чи залишаються вони сталими, стабільними, чи змінюються, нестабільні.

У теперішній час переходу до ринкової економіки на підприємства з боку споживачів, постачальників впливають нові вимоги, які змінюються. Тому багато підприємств переглядає свою структуру, створюються нові підрозділи, скорочуються ті підрозділи, які втратили контакт із зовнішнім середовищем.

Така двомірна класифікація чинників зовнішнього середовища, які впливають на проектування організації, дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких відповідає певному виду бізнесу.

1. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю, є найбільш сприятливою для керівництва організації.

Чинників мало, вони схожі та не змінюються. Приклад: виробництво гравію.

2. Ситуація помірної невизначеності є більш напруженою для керівництва. Висока ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент ризику в процес прийняття рішень. Потрібна підготовка, досвід.

Чинників багато, вони не схожі та не змінюються. Приклад: переробка сировини.

3. Ситуація помірно високої невизначеності вимагає від керівництва гнучкості, тому що змінюється характер взаємодії з факторами зовнішнього середовища. Схожість полегшує за допомогою ЕОМ приймати вірні рішення.

Чинників мало, вони схожі, але постійно змінюються.

Приклад: товари народного споживання широкого попиту.

4. Ситуація високої невизначеності - найбільша складність для прийняття рішень. Зовнішнє середовище повне невизначених ситуацій.

Чинників багато, вони не схожі та постійно змінюються.

Приклад: виробництво ЕОМ.

Кожна з розглянутих ситуацій вимагає особливого вирішення щодо структури організації.

Рис. 2. Основні типи ситуації у залежності від характеру факторів (чинників) зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище

Інститути зовнішнього середовища, що вступають з організацією в безпосереднє стикання, є або організаціями, або групами індивідів. Для конкретної аналізованої організації вони виконують роль посередників між силами загального оточення і частинами або підрозділами організації, формуючи через задачі, що вони вирішують, попит на ту або іншу функцію організації. Виявлення цих інститутів є першим кроком у проектуванні організації, тому що допомагає визначити в першому наближенні головні функціональні частини або підрозділи організації, які, як правило, здійснюють прямий контакт із тим або іншим «посередником» із зовнішнього середовища.

Наступним кроком є оцінка характеристик цих інститутів і їхньої відносної важливості для організації.

Зовнішнє середовище характеризують складність і динамізм. Складність зовнішнього оточення визначається тим, як багато чинників впливає на проектування організації і наскільки ці чинники схожі між собою.

Динамізм зовнішнього оточення характеризується тим, як швидко змінюються чинники, що впливають на проектування організації. Чи залишаються вони в головному незмінними, стабільними, або ж вони змінюються, не стабільні. У нашій країні в зв'язку з переходом до ринкової економіки на переважну більшість підприємств із боку споживачів, постачальників, банків, трудових ресурсів і т.д. почали впливати нові вимоги, що сильно змінилися під плином часу. У зв'язку з цим багато підприємств почало переглядати схеми своєї побудови, створювати нові підрозділи, вносити зміни в роботу існуючих служб, скорочувати ті з них, у яких зник контакт з інститутами зовнішнього середовища.

Двомірна класифікація чинників зовнішнього середовища, що впливають на проектування організації, дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожен з яких найбільше відповідає тому або іншому виду бізнесу. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю є найбільш сприятливою для керівництва організацією.

Ситуація, що характеризується помірною невизначеністю, є вже більш напруженою для керівництва. Високий ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент значного ризику в процесі ухвалення рішення. Підвищений ризик підштовхує керівництво організації до більшої альтернативності в діях. Щоб ефективно управляти, керівники в даній ситуації повинні мати серйозну підготовку і наявність досвіду. Наприклад, нафтопереробне підприємство має справу з багатьма несхожими між собою інститутами зовнішнього середовища: охорона навколишнього середовища, постачальники, споживачі, закордонні конкуренти та інші. Проте ця взаємодія відбувається в межах достатньо стабільних процедур і не терпить частих серйозних змін.

Ситуація, що характеризується помірно високою невизначеністю вимагає від керівництва і самої організації достатньої гнучкості. Це необхідно через часту зміну характеру взаємодії з чинниками зовнішнього середовища. Проте схожість чинників дозволяє керівникам справлятися із ситуацією, маючи достатній рівень підготовки і мотивації.

Великою допомогою керівнику в даній ситуації є система електронного опрацювання даних, яка дозволяє відслідковувати зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі.

Ситуація, що характеризується високою невизначеністю являє собою найбільшу складність для керування організацією, тому що зовнішнє середовище повне невизначених ситуацій.

Кожна з розглянутих вище ситуацій потребує свого специфічного підходу до проектування організацій і їх частин. Очевидно, виробництво електронної техніки високої якості можливе тільки для складних організаційних структур. З іншого боку, така складність навряд чи знадобиться солеварному виробництву.

Технологія роботи

Роль технології в проектуванні організації загальновизнана. У даному контексті під технологією роботи маються на увазі не тільки дії робітника, але й матеріали, устаткування, які він використовує для перетворення об'єкта своїх дій. Проектування організації пов'язане з технологією роботи по двох напрямах: поділ праці й угруповання робіт, тобто створення підрозділів. Рівень знань щодо дій по перетворенню об'єкта роботи і використання відповідної технології багато в чому визначають ефективність організації. Розвиток технології в останні роки носить вибуховий характер. Це підсилило увагу керівників до взаємозв'язку між структурою організації і технологією роботи.

Стосовно опису й аналізу відношень між технологією роботи і проектуванням організації використовуються ті ж змінні, які використовувалися для характеристики відношення між технологією і проектуванням роботи. Розходження полягає тільки в тому, що в попередньому розділі ці змінні розглядалися з погляду дії або роботи окремого виконавця, а в даному контексті вони розглядаються стосовно окремого підрозділу, тобто частини організації.

 

Рис. 3 Вплив технологи на проектування організації.

При цьому змінюється назва самих змінних: невизначеність у надходженні роботи і місця її виконання, невизначеність у знанні щодо того, як робити роботу, взаємозалежність робіт в організації.

На рис. показаний можливий взаємозв'язок між двома першими змінними. Обидві змінні, аналізовані в діапазоні високого і низького ступеня невизначеності, дають чотири комбінації.

Помилково припускати, що той або інший підрозділ організації постійно знаходиться в тому самому квадранті матриці. У результаті зміни умов і в ході перепроектування організації можливий «перехід» відділу або служби з одного квадранта в інший. Так, наприклад, сильний знос устаткування може усунути ремонтний цех у квадранті 2. Важливо також мати на увазі, що не зовсім вірно розміщувати підрозділ в одному-єдиному квадранті. Наприклад, бухгалтерія в більшості випадків швидше за все повинна розміщуватися у центрі матриці.

Аналізована матриця в ході проектування організації допомагає сформувати підрозділи з урахуванням схожості технологічних характеристик. Сама ж структура підрозділу повинна при цьому відповідати його становищу на полі матриці. Найбільш прості структурні схеми будуть у тих підрозділів, що потраплять у квадрант 2, а найбільш складні у тих, які будуть знаходитися в квадранті 3.

Стратегічний вибір

У 1962 р. А.Чандлер сформулював принцип, відповідно до якого проектування організації повинно відповідати стратегії, обраній фірмою. Ним був зроблений висновок про те, що зі зміною стратегії перед організацією виникають нові проблеми, вирішення яких безпосередньо пов'язане з проектуванням нової організаційної системи для фірми.

Стратегічні зміни мають системний характер. Вони зачіпають всі сторони організації. Можна виділити дві сторони стратегічних змін в організації:

  • організаційна структура;
  • організаційна культура.

Аналіз організаційної структури спрямований на отримання відповідей на такі запитання:

  • Якою мірою існуюча організаційна структура допомагає чи заважає реалізації обраної стратегії?
  • На які рівні організаційної структури покладено вирішення визначених завдань під час здійснення стратегії?

Вибір організаційної структури залежить від цілого ряду чинників. Найбільш значущими є наступні:

  • розмір та ступінь різноманітності діяльності, які властиві цій організації;
  • географічне розташування;
  • технологія;
  • відношення до організації з боку керівництва та робітників;
  • динаміка зовнішнього середовища;
  • стратегія, яка здійснюється.

Організаційна структура повинна відповідати розміру організації. Вона не повинна бути складною, якщо не має в цьому потреби. Елементарна структура, якщо один керівник здатний керувати. Якщо він вже не здатний (норма керованості), то з'являється проміжний рівень в управлінні і застосовується функціональна структура. Подальше зростання організації викликає необхідність утворення нових рівнів управління, в результаті чого можуть бути застосовані такі організаційні структури, як:

  • дивізіональна (тобто як скоординована децентралізація. Наприклад: завод холодильників, завод автомобілів) «продуктова спрямованість». Багатонаціональна корпорація;
  • матрична структура, якщо виникають комплексні проекти.

На організаційну структуру впливає:

  • Географічне розташування організації. У випадку, якщо регіони досить ізольовані один від одного, відбувається делегування прав у прийнятті рішень, і у зв'язку з цим в структурі з'являються функціональні підрозділи, а якщо вони мають самостійний статус, то застосовують дивізіональну структуру.
  • Вплив технології, який полягає в тому, що вона повинна бути такою, щоб дозволяла здійснювати технологічні інновації.
  • Відношення менеджерів до нетрадиційних форм побудови організації. Працівники творчого спрямування схильні до структур, які дають можливість свободи та самостійності. Звичайні працівники тяжіють до традиційних форм організаційних структур.
  • Динамізм зовнішнього середовища. Якщо середовище стабільне, мало змінюється, то структура може бути механічною - мало гнучка; якщо середовище динамічне, то структура повинна передбачати високий рівень децентралізації, наявність великих прав у структурних підрозділів у прийнятті рішень.

Стратегія має великий вплив на вибір організаційної структури. Зовсім не обов'язково змінювати організаційну структуру щоразу, коли організація переходить до реалізації нової стратегії, але обов'язково необхідно встановити, чи відповідає стратегії існуюча організаційна структура, а вже потім вносити зміни, якщо є в цьому потреба.

Як висновок можемо сказати, що організаційна структура, яка встановлює межі структурних підрозділів та формальні зв'язки між ними, виступає в ролі «хребта» організації. Так би мовити «душею» організації, яка встановлює відносини всередині організації, виступає організаційна культура. Вона виглядає, як цінності, що поділяються членами організації, норми поведінки, вірування та ін.

Вважається, що організаційна культура складається із таких елементів:

  • філософія, яка складає саме існування організації та її відношення до співробітників та клієнтів;
  • домінуючі цінності, на яких базується організація та які становлять цілі її існування або способи досягнення її цілей;
  • норми, що поділяються співробітниками організації, які визначають принципи взаємостосунків в організації;
  • клімат, ритуали поведінки (використання виразів, сленг та ін.).

Організаційна культура формується, як реакція на дві групи проблем:

  • внутрішні проблеми (спільна мова, термінологія, стосунки між співробітниками, їх межі; норми, що регулюють неформальні відносини, оцінки поведінки співробітників, що бажано,що ні);
  • проблеми, які організація повинна вирішувати під час взаємодії із зовнішнім середовищем.

Під час виконання стратегії значні зусилля направляються на те, щоб узгодити організаційну культуру з обраною стратегією. Однак, якщо організаційна структура відносно легко може змінюватися, то організаційна культура дуже важко піддається змінам. Тому цим аспектам треба приділяти досить уваги, передбачаючи зміни у стратегії.

Рис.4 Зміни у стратегії.

Відмова від перепроектування організації призводить до того, що фірма неспроможна досягти поставлених нею цілей. Пізніше, у 1977 р., Дж. Гелбрейт зі своїми колегами визначив елементи сучасного організаційного проектування, а також вплив стратегії на дизайн організації і вплив дизайну на стратегію організації.


04.01.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!