Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Роль макросередовища організації в стратегії розвитку. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Роль макросередовища організації в стратегії розвитку. Реферат

У рефераті розглянуто поняття макросередовища організації і доведена необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку

Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження трьох його складових:

  • макросередовища;
  • мікросередовища;
  • внутрішнього середовища.

Мікросередовище — учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це насамперед споживачі, постачальники, конкуренти, посередники. Внутрішнє середовище — сукупність факторів, що визначають процеси діяльності підприємства. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо.

Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов'язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Розрізняють такі основні компоненти макросередовища: політичні, економічні, природні, соціальні, технологічні та деякі науковці визначають ще такий фактор як випадок. Усі сучасні автори розрізняють:

  • зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу);
  • проміжне або безпосереднє середовище;
  • внутрішнє середовище організації.

Зовнішнє середовище - це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.

Проміжне середовище - це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікацій.

Внутрішнє середовище організації - це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість організації і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

Зовнішнє середовище є джерелом, що забезпечує організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І на них претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси з зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і привести до багатьох негативних для організації наслідкам.

Задача стратегічного управління складається в забезпеченні такої взаємодії організації із зовнішнім середовищем, що дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення її цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі.

Для того щоб визначити стратегію поведінки організації і провести цю стратегію в життя, менеджери повинні мати детальну уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місця, що займає в ній організація. При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням, у першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей і шляхів їх досягнення.

Аналіз макросередовища організації

Макрооточення створює загальні умови перебування організації в зовнішньому середовищі. У більшості випадків макрооточення не має специфічного характеру, безпосередньо до окремої взятої організації, хоча ступінь впливу стану макрооточення на різні організації різна, що пов'язано з відмінностями як у сферах діяльності, так і з внутрішнім потенціалом організацій.

Як зазначалося, підприємство - це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища.

Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища.

Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами:

1. Економічні - фактори, що пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії.

Вивчення економічної компоненти макрооточення дозволяє зрозуміти те, як формуються і розподіляються ресурси. Вивчення економіки передбачає аналіз ряду показників: розміри валового національного продукту, темпів інфляції, рівня безробіття, процентної ставки, продуктивності праці, норм оподатковування, платіжного балансу, норм нагромадження і т.п. При вивченні економічної компоненти важливо звертати увагу на такі чинники, як загальний рівень економічного розвитку, наявність природних ресурсів, клімат, тип і рівень розвитку конкурентних відносин, структура населення, рівень освіченості робочої сили і розмір заробітної плати.

Для стратегічного управління при вивченні перерахованих показників і чинників становлять інтерес не значення показників як такі, а в першу чергу те, які можливості для ведення бізнесу це дає. Також у сферу інтересів стратегічного управління входить і розкриття потенційних загроз для фірми, що зведені в окремі складові економічної компоненти. Дуже часто буває так, що можливості і загрози дуже пов’язані. Наприклад, низька ціна робочої сили, з одного боку, може привести до зниження витрат. Але, з іншого боку, вона таїть у собі загрозу зниження якості праці.

Аналіз економічної компоненти ні в якому разі не повинно зводитися до аналізу окремих її складових. Він повинен бути спрямований на комплексну оцінку її стану. У першу чергу, це фіксація рівня ризику, ступінь конкуренції і рівень ділової привабливості.

2. Політичні - фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

Політична складова макрооточення повинна вивчатися в першу чергу для того, щоб мати ясне уявлення про наміри органів державної влади по відношенню до розвитку суспільства та про засоби, за допомогою яких держава має намір проводити в життя свою політику. Вивчення політичної компоненти повинно концентруватися на з'ясуванні того, які програми намагаються провести в життя різні партійні структури, які групи лобіювання існують в органах державної влади, як уряд відноситься до різних галузей економіки і регіонам країни, які зміни в законодавстві і правовому регулюванні можливі в результаті прийняття нових законів і нових норм, що регулюють економічні процеси. При цьому важливо усвідомити базові характеристики політичної системи: яка ідеологія визначає політику уряду, наскільки стабільний уряд, наскільки він в змозі проводити свою політику, яка ступінь суспільного невдоволення і наскільки сильні опозиційні політичні структури.

3. Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

Вивчення соціальної компоненти макрооточення спрямоване на те, щоб усвідомити вплив на бізнес таких соціальних явищ і процесів, як відношення людей до роботи і якості життя, існуючі у суспільстві звичаї і вірування, демографічна структура суспільства, зростання населення, рівень освіченості, мобільність людей і інше. Особливість соціальної компоненти перебуває в тому, що вона впливає як на інші компоненти макрооточення, так і на внутрішнє середовище організації. Ще однією відмінною рисою соціальних процесів є те, що вони змінюються відносно повільно, але приводять до дуже істотних змін в оточенні організації.

4. Технологічні - фактори, що пов'язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій.

Прогрес науки і техніки несе в собі величезні можливості і не менше величезні загрози для фірм. Багато організацій не в змозі побачити нові перспективи, що відкриваються, тому що технічний потенціал для здійснення корінних змін переважно створюється за межами галузі, у якій вони функціонують. Запізнившись із модернізацією, вони втрачають свою частку ринку, що може привести до вкрай негативним наслідкам.

5. Географічні - фактори, пов'язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема корисними копалинами).

Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.С. Віханському, який додає до вищезгаданих правове та міжнародне середовище.

Аналіз правового регулювання, що передбачає вивчення законів та інших нормативних актів, які встановлюють правові норми і межі відносин, дає організації можливість визначити для себе допустимі межі дій у взаємовідносинах з іншими суб'єктами права і прийнятні методи відстоювання своїх інтересів. Важливо звертати увагу на такі аспекти правового середовища, як дієвість правової системи, які склалися традиції в цій сфері та процесуальний бік практичної реалізації законодавства.

При вивченні правової компоненти макрооточення стратегічне управління цікавить ступінь правової захищеності, динамізм правового середовища, рівень суспільного контролю за діяльністю правової системи суспільства.

Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначений за допомогою такої групи показників (чинників):

1. Стан економіки та ринків (економічні фактори):

  • характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція);
  • система оподаткування та якість економічного законодавства;
  • масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);
  • загальна кон’юнктура національного ринку;
  • розміри та темпи зростання чи зменшення ринку;
  • розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми;
  • стан фондового ринку;
  • інвестиційні процеси;
  • ставки банківського проценту;
  • система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;
  • вартість землі.

2. Діяльність уряду (політико-інституційні фактори):

  • стабільність уряду;
  • державна політика приватизації;
  • державний контроль і регулювання діяльності підприємств;
  • рівень протекціонізму;
  • міждержавні угоди з іншими урядами;
  • рішення уряду щодо підтримки окремих галузей;
  • вимоги забезпечення рівня зайнятості;
  • рівень корупції державних структур;
  • рівень економічної свободи держави.

3. Структурні тенденції:

  • структура галузей національної економіки;
  • виникнення нових галузей;
  • згортання діяльності застарілих галузей.

4. Науково-технічні тенденції:

  • технологічні прориви;
  • скорочення або продовження життєвого циклу технологій;
  • питома вага наукоємких виробництв і продукції;
  • вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;
  • вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічного виробництва;
  • вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

5. Природно-економічна складова:

  • природно-економічні умови;
  • територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів;
  • розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів;
  • законодавство з економічних питань;
  • стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

6. Тенденції ресурсного забезпечення:

  • структура і наявність національних ресурсів;
  • імпорт/ експорт;
  • рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами;
  • доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

7. Демографічні тенденції:

  • кількість потенційних споживачів(структура населення, зміни в групах та в їх доходах);
  • наявна та потенційна кількість робочої сили;
  • кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

8. Соціально - культурна складова:

  • сприяння / недовіра до приватного бізнесу;
  • відносини підприємства - громадські організації;
  • ставлення до іноземців;
  • профспілкова активність.

9. Міжнародне середовище:

  • структура господарства країни;
  • характер розподілу доходів;
  • середній рівень заробітної плати;
  • вартість транспортних послуг;
  • інфляція та ставка банківського процента;
  • обмінний курс валюти відносно країни-партнера;
  • рівень ВНП;
  • рівень податків.

При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища потрібно враховувати такі властивості:

  • взаємозв'язок факторів, що характеризується силою, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища;
  • складність системи факторів, що впливає на організацію, зумовлена кількістю, різноманітністю зв'язків і наслідків впливу;
  • динамічність і рухомість, тобто відносна швидкість і різні темпи зміни факторів середовища;
  • невизначеність інформації про середовище та невпевненість у її достовірності.

Підхід до вивчення компонент. Вивчаючи різні компоненти макрооточення, дуже важливо завжди мати на увазі наступні два моменти. По-перше - це те, що всі компоненти макрооточення сильно впливають один на одного. Зміни в одній із компонент обов'язково приводять до того, що відбуваються зміни в інших компонентах макрооточення. Тому їхнє вивчення й аналіз повинні вестися не окремо, а системно, із спостереженням не тільки власне за змінами в окремій компоненті, але і з з'ясуванням того, як ці зміни позначаться на інших компонентах макрооточення.

По-друге - це те, що ступінь впливу окремих компонент макрооточення на різні організації різна. Зокрема, ступінь впливу залежить від розміру організації, її галузевої спрямованості, територіального розташування і т.п. Вважаються, що великі організації мають більшу залежність від макрооточення, ніж дрібні.

Система спостереження за зовнішнім середовищем. Для результативного вивчення стану компонент макрооточення в організації створюється спеціальна система спостереження за зовнішнім середовищем. Проведення спостережень може здійснюватися за допомогою різних способів. Найбільше поширеними способами спостереження є:

  • аналіз матеріалів, опублікованих у періодичній преса, книгах, інших інформаційних виданнях;
  • участь у професійних конференціях;
  • аналіз досвіду діяльності організації;
  • вивчення думки співробітників організації;
  • проведення зборів обговорень усередині організації.

Особливості макросередовища в сучасних комерційних організаціях України

У зв'язку з переходом України до ринкових відносин, макросередовище для організацій різко змінилося. Тому воно має свої особливості на відміну від інших країн, де ці відносини розвиваються протягом багатьох десятиліть і тут навчилися протистояти впливам факторів макросередовища.

Особливості зовнішнього середовища полягають у їх складності і рухливості, сюди також можна включити їх невизначеність. Дуже велику кількість факторів приходиться враховувати менеджерам при плануванні факторів макросередовища. Насамперед можна виділити декілька факторів макросередовища, що заважають ефективної діяльності підприємств такі як: високі податки, урядове регулювання і бюрократія, труднощі в пошуках джерел фінансування і підбір професійних працівників.

Податкове законодавство і взагалі законодавство у нас в Україні настільки не ідеально, що організації не можуть реагувати як слід на його зміни. Закони в Україні змінюються ледве не щотижня.

Штат бюрократичного апарату України настільки зріс, що деякі люди не можуть відкрити свою справу на протязі року, а організації повинні звітувати не перед одним, а декількома чиновниками. І останнім часом все більше виявляється корупція в органах державної влади.

Труднощі в пошуках джерел фінансування не менш важлива проблема. Особливо гостро ця проблема стоїть зараз, коли в країні відбувається економічна і особливо політична криза. В даний момент, коли курс гривні падає, організаціям не вигідно брати кредити в банках, тому що відсотки, під які видається кредит дуже високі.

І особливо важливою проблемою є брак професійних працівників, особливо менеджерів зараз в Україні одиниці менеджерів-професіоналів. Це пояснюється тим, що в зв'язку з переходом від планової економіки до ринкових відносин, не було спеціально підготовлених людей, які б могли керувати в умовах ринкової економіки. Тільки зараз, розуміючи цю проблему, здійснюють підготовку професіоналів-керівників.

Але не тільки вітчизняні організації зіштовхуються з цими факторами, але і закордонні підприємці теж відчувають вищезазначені труднощі, якщо намагаються почати свою діяльність на території Україні. Також для них це ще більші труднощі, тому що такі перешкоди не існують в їхній державі і їм бракує досвіду для швидкого їх вирішення (наприклад, найбільш впливовим аргументом у відносинах з бюрократією в Україні є хабар). Також вони зштовхуються з такими факторами як ненадійність ділових партнерів і постачальників, неналежне банківське обслуговування, злочинність в сфері бізнесу, етичні проблеми. Вони також повинні бути готові до того, що їхні українські співробітники можуть надавати меншого значення проблемам, що часто є важливими з погляду іноземних колег, таким, як управління персоналом, реклама, підвищення кваліфікації працівників, а також їхнє навчання.

Висновки. Аналіз макросередовища і врахування його факторів в стратегії розвитку – це дуже важливий процес для виживання організації в сучасних умовах і дуже складний процес якій потребує пильного відстеження процесів в середовищі, оцінки факторів і встановлення зв'язків між факторами і тими сильними і слабкими сторонами, а також можливостями і погрозами, що укладені в макрооточенні.

Усі фактори макросередовища знаходяться в стані сильного взаємовпливу. Зміна одного з факторів обов'язково приводить до того, що відбувається зміна інших факторів. Тому їхнє вивчення й аналіз повинні вестися не відокремлено, а системно з відстеженням не тільки власне зміни одного фактора, але і з умовою того, як його зміна позначаться на інших факторах.

Також ступінь впливу окремих факторів на різні організації різна. Зокрема, ступінь впливу виявляється по різному в залежності від розміру організації і галузей в яких вони працюють . Крім цього, організація повинна скласти список тих зовнішніх факторів які є потенційними погрозами для організації і розробляти захист проти них, а також план дій на випадок коли ця погроза відбудеться. Також необхідно мати список тих зовнішніх факторів, зміни в який можуть відкрити додаткові можливості для організації і шляхи їх використання.

Для того щоб організація могла результативно вивчати стан макро факторів, повинна бути створена спеціальна система відстеження макросередовища не знаючи і не вивчаючи яке організація не зможе існувати. Однак організація не повинна “плисти” в макросередовищі як човен, що не має керма, весел і вітрила, а повинна вивчати його, щоб забезпечити собі успішне просування до своїх цілей.

Українські підприємства занадто часто слідують методу «проб і помилок», у зв'язку з чим особливого значення набуває співробітництво з іноземними партнерами.

Список використаної літератури

1. Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Прогресс, 1987.

2. Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление. Принципы и международная практика.- К.: Абсолют-В.- 1998.- 351с.

3. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник.- 2-е изд., перераб. И доп.-М.: Гардарика, 1998.- 296с.

4. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: Курс лекций.- М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 1999.- 288с.

5. Попов С.А. Стратегическое управление: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 4.-М.: «ИНФРА», 1999.- 344с.


29.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!