Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Особливості фінансового ринку України. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Особливості фінансового ринку України. Реферат

Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні. Інвестиційний ринок України та його учасники. Фондовий ринок України: фондові біржі, інструменти фондового ринку, інфраструктура

Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні. Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів., що регулюють інвестиційну діяльність.

Серед них слід насамперед визначити Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", Закон України "Про господарські товариства", Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Указ президента "Про Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії".

Законодавство визначає, що всі суб’єкти інвестиційної діяльності незалежно від форми власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності, самостійно визначають ціну, напрямки, види та обсяги інвестицій, залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об’єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

  • новоутворені та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
  • цінні папери (акції, облігації та ін.);
  • цільові грошові внески;
  • науково-технічна продукція та інші об’єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є:

  • інвестори (замовники);
  • виконавці робіт (підрядники);
  • користувачі об’єктів інвестиційної діяльності;
  • постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
  • юридичні особи (банківські, страхові посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
  • громадяни України;
  • іноземні юридичні та фізичні особи, державні та міжнародні організації.

Щодо Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", то він визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів на території України. Згідно цього закону: цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншими особами. (Характеристика всіх видів цінних паперів представлена в першому розділі).

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондову біржу може бути створено не менше як 20 засновниками - торговцями цінних паперів, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінним паперам за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли число її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилось 10 членів, її діяльність припиняється у випадку неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок створення та умови їх діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їх учасників. Згідно цьому указу: інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Вони поділяються на відкриті і закриті.

Відкриті фонди створюються на невизначений строк здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду.

Закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду.

Засновниками інвестиційного фонду є юридичні і фізичні особи. Не можуть бути засновниками інвестиційного фонду юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків. Засновники несуть відповідальність перед учасниками інвестиційного фонду в межах вартості належних їм акцій статутного фонду. Акції зберігаються у депозитаріях і не можуть пропонуватися на продаж.

Статут інвестиційного фонду повинен становити не менше 2 тисячі мінімальних зарплат, встановлених на момент його реєстрації, і бути сформований за рахунок внесків засновників в вигляді коштів, цінних паперів,нерухомого майна (частка нерухомого майна не повинна перевищувати 25 відсотків). Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали інвестиційні сертифікати цього фонду. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифікату повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції,що належить засновникам. Вищим органом управління інвестиційного фонду є загальні збори засновників. Загальні збори засновників скликаються не рідше одного разу на рік.

Інвестиційна компанія - це торговець цінними паперами,який окрім провадження інших видів діяльності, може залучити кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення. Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку встановленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування згідно з цим Положенням.

Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку, встановленому Законом України "Про господарські товариства", і повинен становити не менш як 50 тисяч мінімальних зарплат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії. Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування, зобов’язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.

Вона одержує інвестиційні сертифікати в розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інвестиційні сертифікати засновником зберігаються в депозитарії і не можуть пропонуватися на продаж. Взаємний фонд є філію інвестиційної компанії, що утворюється за рішенням вищого органу. Цей орган затверджує також Положення та інвестиційну декларацію взаємного фонду. Рішення про створення взаємного фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш 3/4 присутніх акціонерів (учасників), які беруть участь у голосуванні на загальних зборах інвестиційної компанії. Взаємний фонд має окремий баланс та окремий поточний рахунок і підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для реєстрації філії суб’єктів підприємницької діяльності. На баланс взаємного фонду інвестиційна компанія може передавати майно у вигляді цінних паперів та об’єктів нерухомості.

Для здійснення спільного інвестування інвестиційні фонди, а також інвестиційні компанії, що заснували взаємні фонди, випускають інвестиційні сертифікати, які пропонуються для розміщення серед учасників. Кошти, отримані від учасників, відкриті фонди інвестують у цінні папери інших емітентів. Закриті фонди мають право здійснення інвестування в цінні папери та придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні господарських товариств в процесі приватизації. Інвестиційні сертифікати відкритих фондів можуть бути придбані за кошти учасників, закритих фондів - за кошти учасників та приватизаційні папери.

Щодо інших нормативних актів, які регулюють фінансові інвестиції в Україні, то вони забезпечують державне регулювання ринку цінних паперів, контролюють випуск і обіг цінних паперів, визначають основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі, характеризують права інвесторів, їх захист від монополізму на ринку цінних паперів, та представляють іншу інформацію, яка необхідна для ефективного розвитку інвестиційної діяльності і фінансового ринку в Україні.

Інвестиційний ринок України та його учасники. Інвестиційна діяльність нерозривно пов’язана з розвитком інвестиційної структури інвестиційного ринку.

Склад учасників інвестиційного ринку представимо на схемі 1.

Схема 1. Склад інвестиційного ринку

Кожен з перелічених учасників інвестиційного ринку відіграє певну роль в інвестиційній діяльності. Охарактеризуємо учасників інвестиційного ринку більш детально.

1. Міністерство економіки України. Відповідно до Положення про міністерство економіки, воно приймає участь у формуванні державної інвестиційної політики та основних напрямків зовнішньоекономічної діяльності, формує перелік великих інвестиційних проектів, що фінансуються з державного бюджету, розробляє напрямки використання централізованих капітальних вкладень, та централізованих валютних ресурсів, організовує роботу на залучення та використання в економіці України іноземних кредитних ресурсів, встановлює у визначеному порядку квоти експортних поставок сировини та продукції.

2. Фонд державного майна України. Він організовує роботу по приватизації державного майна та інвестуванню приватизаційних підприємств, сприяє створенню інвестиційних фондів (юридичних осіб, заснованих в формі закритого акціонерного товариства і виконуючих виключну діяльність в області інвестиції). Також він контролює діяльність інвестиційного фонду та інвестиційної компанії по розміщенню приватизаційних паперів.

3. Міністерство зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі. На нього покладена розробка та реалізація єдиної державної зовнішньоекономічної політики. Бере участь у розробці програм Уряду України економічного та соціального розвитку в частині, що стосується зовнішньоекономічної діяльності, готує пропозиції про укладення міжнародних угод України з питань торгівельно-економічного співробітництва, перевіряє виконання міністерствами та відомствами, об’єднаннями та підприємствами, організаціями (незалежно від форм власності) та підприємцями зобов’язань, які випливають з міжнародних угод, укладених Урядом України, здійснює контроль за станом розрахунків з зарубіжними країнами.

4. Національний банк України (НБУ). Цей банк являється центральним банком, який представляє інтереси України в центральних банках інших країн, міжнародних банках та інших фінансово - кредитних організаціях, з якими державна інвестиційна співпраця здійснюється на рівні центральних банків. НБУ видає ліцензії на відкриття представництв іноземних банків та інших фінансово - кредитних організацій на території України. Він має право вводити обмеження для банків на обсяги залучення кредитів з-за кордону та на рівень відсоткових ставок на них у межах єдиної грошово-кредитної політики.

5. Українська державна кредитно - інвестиційна компанія. Компанія створена з метою залучення внутрішніх та зовнішніх кредитних ресурсів та інвестиції у пріоритетні галузі економіки України та забезпечення реалізації державної політики у цій сфері. Компанія здійснює свою діяльність на основі Статуту, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Акціонерні комерційні інвестиційні банки в Україні створюються згідно з Законом України від 20 березня 1991 року "Про банки та банківську діяльність". На даний час в Україні діють понад 200 комерційних банків. Проте великими, такими, що здійснюють інвестиційну діяльність поки що можна назвати лише одиниці. Наведемо характеристику окремих великих банків та результати їх розвитку в таблиці 1.

Таблиця 1. Характеристика основних комерційних банків України.

Назва

Основні характеристики

 

І

ІІ

1. Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк

(Промінвестбанк України)

Створений у 1992 році. Являється акціонерним товариством закритого типу. Клієнти: державні та колективні підприємства паливної, енергетичної, хімічної галузей, металургії, транспорту, зв’язку. Він обслуговує:20%-державних підприємств, 3 %-приватних, 42 % - колективних, 4%-зі змішаною власністю, 76%-іноземних підприємств. В 175 містах має філіали. В установах банку працює понад 17 тисяч чоловік. Пропонує спектр банківських послуг, таких як кредитно-фінансове обслуговування, фінансування капітальних вкладень, розрахунково-касове обслуговування, факторинг, консультації, дилерські операції, трастові операції, операції з цінними паперами. Основні напрямки роботи: інвестування коштів, фінансування капітальних вкладень.

 

2. Градобанк

Створений у 1989 році. Являється інвестиційним акціонерним банком Статутний фонд становить понад 25 млн. Доларів США. Є членом Української міжбанківської валютної біржі. Обслуговує понад 7 000 клієнтів. Має 55 філіалів. Здійснює активну інвестиційну діяльність, спрямовану на розвиток пріоритетних галузей народного господарства. Загальна сума інвестицій за 1995 рік становило 35 млрд. карбованців. Бере участь у здійсненні програми приватизації. На основі дозволу міністерства фінансів України, банк сприяє розвитку ринку цінних паперів у країні. Проводить операції з цінними паперами за дорученням клієнтів на Українській фондовій біржі та поза біржовим ринком цінних паперів, розробляє умови випуску та проспекти емісії цінних паперів. Проводить роботу по розширенню співпраці з міжнародними фінансовими установами, Європейським банком реконструкції та розвитку з метою сприяння фінансування проектів малих та середніх підприємств.

 

3. Український інвестиційний банк (Укрінбанк)

 Створений у 1989 році. Це перший комерційний банк України, який упродовж усієї своєї діяльності стабільно розвивається на українському ринку. Його статутний фонд становить понад 260 млн.крб. Має 35 філіалів, має кореспондентські стосунки з 50 провідними іноземними банками. Входить в число провідних українських банків, які обслуговують "кредитну лінію", яка призначена для розвитку приватного сектора економіки.

 

Фондовий ринок України: фондові біржі, інструменти фондового ринку, інфраструктура. Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною мережею, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестиції в виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Фондовий ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. Цей ринок розмежовується на первинний та вторинний, біржовий і позабіржовий.

Первинний ринок – це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів. Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент передає свої майнові права на свою власність іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій. Як правило більшість цінних паперів згодом переходять від одного власника до другого - відбувається наступна їхня купівля продаж, інші операції, що залежать й в свою чергу, впливають на кон’єктуру ринку. Іншими словами цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів - це прерогатива вторинного ринку.

Одне із найважливіших завдань первинного ринку полягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямованні державні законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрація цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витках на реалізацію.

Біржовий ринок нерозривно пов’язаний з поняттям фондова біржа, власне, це терміни тотожні. Під обома ними розуміють ринок з найвищим рівнем організації (як правило - вторинний), що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу.

Позабіржовий ринок охоплює, як видно з його назви, операції з цінними паперами поза біржею. У більшість випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об’єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу. Організаційно - оформлений ринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами і торговельно-інформаційними системами.

В 1999 році об’єм торгів на організаційно - оформлених ринках України склав 1866, 516 млн.грн. що в 3,57 рази перебільшує аналогічний показник за 1998 рік. На перше січня 2000 року в Україні діє шість фондових бірж. А саме:

  • Українська фондова біржа (УФБ). Вона заснована в 1991 році. На даний момент має сітку філіалів у всіх регіонах України. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 16, 8%.
  • Київська міжнародна фондова біржа. Почала активну діяльність у 1996 році. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 4,42 %.
  • . Українська міжбанківська валютна біржа. В 1997 році отримала ліцензію фондової біржі. Володіє сіткою своїх філіалів в усіх регіонах країни, має необхідну технічну базу і достатньо великий досвід торгівлі облігаціями державного внутрішнього займу. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році- 23,9 %.

Регіональні фондові біржі:

  • Донецька фондова біржа. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 2,28 %.
  • Придніпровська фондова біржа. Отримала статут фондової біржи у 1998 році. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 1,29 %.
  • Кримська фондова біржа (КФБ). Отримала статут фондової біржі у 1999 році.

Основна частина торгового обороту всіх бірж приходиться на продаж акцій приватизованих підприємств, які належать державі, при цьому цей об’єм торгів прямо залежить від інвестиційної привабливості і розмірів пакетів акцій підприємств, пропонуємих Фондом державного майна України. Вторинний ринок на біржах поки що розвинутий слабо. Торги традиційні аукціонні, інституту маркет-мейкерства немає. На 1 січня 2000 року в України діють дві небіржових торговельно - інформаційних системи:

ПФТС. Асоціація "Небіржова фондова торгова система". В сучасний час - Перша фондова торгівельна система. Почала проводити торги з середини 1996 року. По обороту займає перше місце на організованому фондовому ринку. Доля в об’ємі торгівлі на організованому ринку в 1999 році - 51,28 %. Зосереджує основний об’єм вторинного організованого фондового ринку. Програмне забезпечення системи - покращений варіант торгівельної системи Portal, який розроблений компанією NASDAQ в США. Ця програма працює через центральну комп’ютерну сіть і дозволяє торговцям в реальний час:

  • виставляти власні котировки і отримувати котировки опонентів;
  • заключати угоди (акцептовувати), підтримувати двохстороні угоди;
  • обмінюватися інформацією з операторами.

В 1997 році було засноване дочірне підприємство асоціації - "Техцентр ПФТС", яке отримало ліцензію Торговельно-інформаційної системи №1 Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку. З 1 жовтня 1991 року ПФТС почала розраховувати щоденні і щотижневі індекси, які будуються на базі реальних угод, які здійснюються в системі на протязі дня і неділі відповідно. Інститут маркет - майкерства в ПФТС введений, але активно не працює.

ПТІС. Південно - українська торгівельно - інформаційна система. Операційна діяльність в системі в 1999 році дев’ять місяців практично була відсутня. Як зазначалось вище, - згідно законодавчим і нормативним документам в Україні можуть випускатися і обертатися на фондовому ринку слідуючі цінні папери: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних займів, облігації місцевих займів, облігації випущені підприємствами, державні казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні цінні папери, інвестиційні сертифікати, похідні цінні папери.

На 1.01.2000 року загальний об’єм емісій акцій, зареєстрованих Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку, становив 31,318 млрд.грн., в тому числі в 1997 році - 9,97 млрд.грн.; в 1998 році - 12,24 млрд.грн.

На 1.01.2000 року в Україні діє 827 ліцензованих торговців цінними паперами. Такі регіони, як Київська область і місто Київ, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області, де сконцентрована подавляюча більшість торговців цінними паперами, фактично являються центрами торгівлі цінними паперами України. Торговці цінними паперами мають право здійснювати комісійну, комерційну діяльність по випуску цінних паперів.

Об’єм виконаних угод з цінними паперами за дев’ять місяців 1999 року склав 8826,1 млн.грн. Доля комерційних банків в загальному об’ємі виконаних всіма торговцями угод складає 65%. Сама більша питома вага по об’єму виконаних операцій на протязі трьох кварталів 1999 року має комерційна діяльність - 6109 млн.грн.(69,08 % загального об’єму виконаних операції). Об’єм виконаних угод по комісійній діяльності склав 2505,5 млн.грн склали лише 2,59 % (28,33%). Інші види діяльності з цінними паперами склали лише 2,59 % загального об’єму виконаних торговцями операцій з цінними паперами.

При цьому основними цінними паперами, з якими торговці заключали угоди в 1999 році являються векселя (64 %) загального об"ему угод і акцій. Розрахунки по здійсненим угодам на фондовому ринку здійснюються в залежності від місця здійснення угоди чи то в порядку, передбаченому відповідним організатором торгівлі (біржею чи торгівельно - інформаційною системою), чи то в відповідності з умовами договору між сторонами угоди (для договорів, які заключаються на неорганізованому ринку).

На початок 2000 року лише ПФТС розрахунок по угодам здійснюють в відповідності з принципом "платівки проти платежу". Для угод, які заключаються на біржах, характерним являється розрахунок на протязі робочої неділі (тобто Т+5). Для неорганізованого фондового ринку найбільш розповсюдженою формою розрахунку являється передплата. Перед поставка цінних паперів використовується дуже рідко через причину високої ступені ризику.

Державною комісією по цінним паперам і фондовому ринку в квітні 1999 року встановлений порядок видачі дозволу на здійснення професійної розрахунково - клірингової діяльності по операціям з цінними паперами. В травні 1999 року єдиному діючому на сьогоднішній день комерційному депозитарію цінних паперів - "Міжрегіональному фондовому союзу" (МФС) виданий дозвіл на здійснення окремих розрахунків по угодам з цінними паперами.

Також на сьогоднішній день в Україні діє Національний депозитарій України (не виконуючий операційних функцій), один комерційний депозитарій цінних паперів - Міжрегіональний фондовий союз (МФС) і 75 зберігачів цінних паперів.

Зберігач - це комерційний банк чи торговець цінними паперами, які мають дозвіл на депозитарну діяльність зберігача цінних паперів. Зберегачі забезпечують облік прав власності і обіг цінних паперів, які випущені в бездокументарній формі. Зберігачі цінних паперів також мають право на обезрахування (депонування) цінних паперів (сертифікатів цінних паперів), випущених в паперовій (документарній) формі, у власних сховищах і забезпечують їх послідуючий обіг в бездокументарній формі у вигляді записів на рахунках ДЕПО. Діяльність по введенню реєстру власників іменних цінних паперів заключається в зборі, фіксації, обробці, зберіганні і представленні даних про іменні цінні папери, їх емітентах і власниках цінних паперів, які складають систему реєстру.

Реєстр можуть вести підприємства - емітенти самостійно, якщо кількість тримачів іменних цінних паперів не перевищують 500, чи спеціалізовані фірми, які отримали відповідний дозвіл від Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку. На сьогоднішній день в Україні мають діючий дозвіл на здійснення професійної діяльності по веденню реєстрів власників цінних паперів 387 професійних реєструючих компаній.

В 1995 році Указом Президента України була створена державна комісія по цінним паперам і фондовому ринку, до якої з часом, після прийняття поправок до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", перейшли функції Міністерства фінансів відносно ринку цінних паперів.

Остотачно статус Комісії по цінним паперам і фондовому ринку як основного органу державного управління на фондовому ринку був закріплений в 1996 році Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів". Комісія контролює випуск і обіг цінних паперів, назначає державних представників на фондових біржах.

До недержавних організацій, які здійснюють функції регулювання на фондовому ринку, відносять в першу чергу такі саморегулюючі організації, як інститути - організатори торгівлі. До них належать біржі і торгівельно-інформаційні системи. Нормативні акти цих організацій мають обмежену сферу дії, оскільки розповсюджуються лише на тих суб’єктів фондового ринку, які здійснюють свою діяльність в цих організованих системах. В першу чергу нормативні акти цих організацій встановлюють механізми і порядок здійснення операцій на конкретному організованому ринку, і критерій професійної поведінки його учасників.

Більш широкими, з точки зору числа суб’єктів, на яких розповсюджується дія нормативних актів СРО, являється нормотворчість СРО, об’єднуючи учасників, які здійснюють діяльність на конкретному сегменті фондового ринку (наприклад: Українська асоціація інвестиційного бізнесу), чи займається конкретним видом професійної діяльності (наприклад: Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв).

Основним напрямком нормотворчості цих організацій являється встановлення критерій професійної поведінки на ринку й розробка пропозицій до державних органів відносно державного регулювання фондового ринку.

В 1996 році рішенням Комісії затверджено Положення про саморегулюючі організації на ринку цінних паперів (СРО). Сьогодні в Україні діє десять саморегулюючих організацій:

  • КМФБ - Київська міжнародна фондова біржа;
  • ПТІС - Південно - українська торгівельно – інформаційна система;
  • ПФТС - Перша фондова торгівельна система;
  • ПАРД - Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв;
  • УАІБ - Українська асоціація інвестиційного бізнесу;
  • УФБ - Українська фондова біржа;
  • ДФБ - Донецька фондова біржа;
  • ПФБ - Придніпровська фондова біржа;
  • АУФРУ - Асоціація учасників фондового ринку України;
  • УМВБ - Українська міжбанківська валютна біржа.

Досвід функціонування ринку цінних паперів розвинутих країн свідчить, що СРО ефективно виконують ті функції, котрі на сьогоднішній день в Україні виконуються Комісією - ліцензування, регулювання і контроль за діяльністю професійних учасників фондового ринку.


27.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!