Osvita.ua Вища освіта Реферати Менеджмент Інвестиційна діяльність: державне регулювання. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Інвестиційна діяльність: державне регулювання. Реферат

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності, розробка бізнес-плану інвестиційного проекту

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності. Залежно від стану економіки (рівня інфляції, дефіцитності) використовуються опції державного регулювання.

Відомо, що в розвинених країнах існує добре відпрацьована законодавча система її приватних інвесторів, що, в свою чергу, стимулює трансформацію інформації про конкретні компанії у вартість їх акцій, і це призводить до того, що ціни на них змінюються вільно.

У країнах із перехідною економікою ситуація дещо інша. Саме проблема недостатнього дія законодавчого захисту приватних Інвесторів може служити ще одним поясненням взаємопов'язаного руху котировок на фондовому ринку. Цей висновок збільшує достовірність того, що неефективна політична та законодавча системи можуть зробити збір та аналіз і інформації про конкретні компанії відносно незначним для прийняття рішення про Інвестування в їх акції.

Створення фондових ринків у країнах із перехідною економікою не гарантує більш ефективного розподілу капіталу між фірмами. Отже, фондовий ринок може забезпечити необхідний рух капіталу до конкретних ефективних фірм, але лише в тих країнах, уряд яких незначною мірою корумпований, а законодавчі системи надійно захищають права власності приватних акціонерів.

Практика надання економічно необґрунтованих податкових пільг (найбільш яскраво проявляється в кількості створених вільних економічних зон пріоритетних галузях та конкретних підприємствах не сприяє ефективності Інвестицій.

Недостатність коштів призводить до ручного управління державними фінансами, не дозволяє планувати і підтримувати навіть середньострокові пріоритети бюджетної та економічної політики.

За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності відповідають органи влади країни. У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих центральних капітальних вкладень в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.

Із розвитком ринкової економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес будуть звужуватися що дозволить більше уваги зосередити на методах опосередкованого впливу які держава реалізує через свої інститути як учасник інвестиційного процесу.

Формами опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес є:

  • державне кредитування;
  • державні позики;
  • роздержавлення та приватизація;
  • податкове регулювання;
  • амортизаційна політика;
  • державний лізинг:
  • ліцензування і квотування;
  • антимонопольні заходи;
  • стандартизація.

Бюджетні важелі — це встановлена державою система податків, що практично визначають систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування прибуткової частини бюджету та збереження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. З бюджетом не можуть порівнятися фінанси наймогутніших корпорацій.

Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього — стимулювання інвестицій взагалі. Навіть система соціальних бюджетних програм (не кажучи вже про прямі бюджетні інвестиції в державний сектор) впливає на структуру попиту, тому що соціальні виплати з бюджету одержують люди, які мають вірнику споживчих товарів, а це стимулює виробництво та відповідні інвестиції.

Грошово-кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обігу і роботу банківської системи, яка по суті, репродукує збільшення коштів в економічній системі. Вирізняють такі основні інструменти грошово-кредитного регулювання:

  • норми страхових резервів, які зобов'язані мати комерційні банки й тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного використання для кредитування та інвестування;
  • облікова ставка Національного банку, за якою він продає кредитні ресурси осам, збільшуючи або зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;
  • операції з державними цінними паперами відкритому ринку.

Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється через НБУ шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти. Грошово-кредитна політика НБУ залежна економіки проводиться або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду, коли необхідно активізувати кон’юнктуру ринку. Розширити обсяги Виробництва, збільшити зайнятість тощо.

Кредитна експансія — інтенсивне розширення кредитних операцій з метою отримання прибутку. Вона включає зниження офіційних ставок центральних банків і розширення лімітів на їх облікові та ломбардні операції, зміну норм обов'язкових резервів (або їх скасування) кредитних установ, купівлю цінних паперів на відкритому ринку, розширення купівлі комерційних банків іноземної валюти і зниження процентної ставки за операціями, скасування кількісних обмежень на кредити.

Політика кредитної рестрикції проводиться з метою отримання інвестиційної діяльності подорожчання кредитних ресурсів змушує інвесторів вкладати тільки в найбільш ефективні прибуткові проекти, сприяє росту державних інвестицій, залученню на депозити фінансово-кредитних установ.

НБУ проводить і операції на фондовому ринку, тобто здійснює продаж державних цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань).

У світовій практиці операції з цінними паперами вважаються найдієвішими методами грошово-кредитного регулювання економіки. З метою кредитної експансії центральні банки купують державні цінні папери і, навпаки, продають їх, коли прагнуть обмежити розширення кредиту комерційних банків.

Центральні банки опосередковано впливають на інвестиційну діяльність і через регулювання норми обов'язкових або мінімальних резервів. Цей метод полягає у встановленій комерційним банкам норм обов'язкових резервів у вигляді певного проценту від суми їх депозитів. що зберігаються у нього на рахунках. При збільшенні норм обов'язкових зменшується розмір кредитних ресурсів і, навпаки, при їх зниженні комерційні банки отримують можливість для розширення кредитних операцій, збільшення частки довгострокових кредитів імулюючи тим самим інвестиційний процес.

Встановлюючи вигідні умови (у вигляді ціни чи дивідендів) для своїх цінних паперів держава стимулює їх купівлю юридичними та фізичними особами і цим зменшуй кількість вільних грошей, які можуть бути використані для кредитування інвестицій через банківську систему. Погіршуючи цінові та дивідендні умови продажу своїх цінних паперів, держава стимулює їх викуп у юридичних і фізичних осіб. Унаслідок цього в останніх з’являються додаткові кошти кошти, які через банківську систему або безпосередньо використовують для фінансування інвестицій.

Захист національного інвестиційного ринку називається протекціонізмом, який здійснюється за допомогою:

  • високих митних зборів на товари, що імпортуються;
  • податки на іноземні інвестиції;
  • обмеження або заборону ввозу окремих товарів;
  • заохочення розвитку національного товаровиробника;
  • субсидіювання національного інвестора.

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості окремих галузей чи регіонів здійснюється через:

  • податкові пільги чи канікули:
  • пільгові кредити:
  • державні субсидії;
  • заохочення створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних концернів і консорціумів вільних (офшорних) зон.

Отже, ринкова економіка розвивається циклічно: періоди швидкого зростання й інвестування змінюються економічними кризами, падінням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Мета державного регулювання — вирівнювати такі циклічні тенденції, гальмуючи надлишкову інвестиційну активність у періоди піднесення та стимулюючи перед спадами виробництва.

Розробка бізнес-плану інвестиційного проекту

Бізнес-план є стандартним для більшості країн із ринковою економікою документ в якому детально обґрунтовується концепція підготовленого для реалізації реального інвестиційного проекту наводяться його основні характеристики.

У бізнес-плані повинні бути відображені наступні питання:

  • 1)загальна характеристика підприємства: активи і основний капітал, форма власності. самостійності, наявність збутових підприємств, дочірніх підприємств та філій рівень сертифікації продукції;
  • 2)науково-технічний потенціал підприємства, характеристика основного обладнання та технологій;
  • 3)характеристика допоміжних виробництв (складське, транспортне);
  • 4)організація управління, праці, професіонально-кваліфікаційний склад;
  • 5)фінансове забезпечення, основні результати фінансової діяльності попереднього року, оцінка сучасного стану, проектна модель фінансового забезпечення;
  • 6) досвід зовнішньоекономічної діяльності: включаючи експортні поставки;
  • 7)з висновках до проекту робляться основні висновки, вказуються його недоліки, оцінюється ймовірність здійснення та оцінюється ефективність проекту, що оцінюється.

Підходи до розробки та викладення бізнес-плану диференціюються залежно від характеру інвестиційного проекту. Для великих інвестиційних проектів, які вимагають значних капітальних а також для проектів, пов'язаних із виробництвом та впровадженням на ринок "нової продукції. товарів чи послуг, які не мають аналогів, розробляють повний варіант бізнес-плану (40-50 стор.). Для невеликих інвестиційних проектів можлива розробка короткого бізнес-плану який у подальшому на вимогу інвестора чи кредитора може уточнюватися чи доповнюватися (10-15 стор.)

Структура бізнес-плану:

1. Резюме (коротка характеристика інвестиційного проекту Із цього розділу інвестор повинен зробити висновок про відповідність проекту:

  • його інвестиційній діяльності та інвестиційній стратегії,
  • потенціалу наявних інвестиційних ресурсів;
  • чи влаштовує його проект за періодом реалізації та термінами повернення.

Резюме повинно включати:

  • викладення концепції інвестиційного проекту, до якої включається обґрунтування мети підприємницької ідеї на основі вивчення ринку та можливостей розширення діяльності;
  • ступінь розробки інвестиційного проекту — наявність проекту намірів із основними фінансово-економічними показниками, типової документації і кошторису за проектом, наявність індивідуальної проектної документації та кошторису затрат з експертною оцінкою незалежного аудитора;
  • необхідну суму інвестиційних ресурсів у національній валюті на момент розробки бізнес-плану при залучення іноземного інвестора, а також при високих темпах інфляції в доларах (США);
  • період здійснення інвестицій до початку ефективної експлуатації окупності об'єкта.

Що проектується:

  • для іноземних інвесторів повинні викладатися основні положення державного та правового регулювання даного бізнесу в Україні.

2. Характеристика галузі, в якій реалізується інвестиційний проект:

  • відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту завданням структурної перебудови економіки України;
  • тенденції розвитку попиту на продукцію галузі;
  • рівень розвитку ринкових відносин у галузі;
  • середній рівень прибутковості капіталу в галузі.

3. Характеристика продукту (послуг):

  • особливості та привабливість для споживачів (клієнтів);
  • достоїнства та переваги порівняно з іншими продуктами (послугами);
  • оцінка конкретно спроможності за основними якісними ознаками, рівнем цін, гарантіями та послугами після продажу;
  • прогнозований загальний період життєвого циклу продукту та можливість його подальшого удосконалення;
  • за окремими, принципово новими продуктами необхідно обумовити норм правового захисту (патент, авторське право, торговий знак).

4. Розміщення об'єкта:

  • дозволить оцінити інвестиційну привабливість регіону;
  • розглянути потенційні переваги його конкретного місцезнаходження з позицій факторів виробництва або ринків збуту;
  • ринкова оцінка земельного наділу, на якій знаходиться об'єкт, і територій, що до нього прилягають.

5. Аналіз ринку (найбільш складний розділ при розробці бізнес-плану). Охоплює не тільки поточний але і прогнозований стан даного ринку:

  • характеристика потенційних покупців (клієнтів) даного продукту (послуги), їх особливості-та можлива чисельність у рамках даного регіону.
  • оцінка нинішнього обсягу попиту (продажу) на продукт чи послуг на цьому ринку така оцінка ,якщо можливо, - повинна проводитися за останні роки та включати як вітчизняні так і імпортні товари;
  • з урахуванням чисельності оптових і роздрібних покупців та характеристики сучасного опиту прогнозується можливий обсяг продаж у межах інвестиційного вглядається;
  • оцінка рівня та динаміки цін на продукцію. Проводиться за внутрішнім ринком. Співвідношенні до світових цін на аналогічну продукцію. Згідно з результатами! виявленими тенденціями складається прогноз динаміки рівня цін а на продукт на інвестиційний період:
  • оцінка сучасного та прогнозного рівня конкуренції на внутрішньому ринку. Розглядається кількість підприємств, які виробляють аналогічну продукцію (послугу).

6. Запланований обсяг та структура виробництва продукту здійснення послуг:

  • проводяться розрахунки за окремими асортиментними групами продукту (послуги);
  • спланований обсяг та структура виробництва продукції (послуг) розраховується у кількості одиниць (або інших одиницях виміру); у національній валюті, скорегованій з урахування індексу цін без фактора інфляції; у доларах США.

7. Забезпечення випуску продукції (послуг) основними факторами виробництва

  • забезпечення випуску продукції (послуг) основними видами сировини; матеодатів енергетичних ресурсів;
  • забезпечення випуску продукції (послуг) сучасною технологією (наявність; ініціатора інвестиційного проекту технології, що відповідає сучасним стандартам, придбання вітчизняних чи зарубіжних патентів, ліцензій, ноу-хау);
  • забезпечення випуску продукції (послуг) сучасним обладнанням. Вказується, чи є у наявності в ініціатора інвестиційного проекту необхідне обладнання, чи його потрібно в Україні чи за кордоном;
  • забезпечення випуску продукції (послуг) відповідними виробничими приміщеннями: об'єктами виробничої інфраструктури. Необхідні виробничі приміщення або їх відповідне розширення, придбання чи нове будівництво;
  • аналіз забезпечення випуску продукції (послуг) кадрами відповідної кваліфікації.

8. Стратегія маркетингу. Розробляється як самостійний розділ бізнес-план в наступних випадках:

  • при виході на ринок з принципово новим видом продукції (послуг);
  • при впровадженні на інших регіональних ринках;
  • при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку послуг) щодо регіону;
  • прогнозні цільові показники стратегії маркетингу (перш за все, обсяг свого сегмента на товарному ринку або ринку послуг свого регіону, інших регіонів України);
  • основні заходи, що передбачуються цією стратегією.

9. Управління реалізацією інвестиційного проекту:

  • визначається організаційно-правова форма реалізації проекту. Інвестиційний проект може реалізовуватися в рамках діючої організаційно-правової форми його ініціатора, організаційно-правової форми інвестора, шляхом створення нового акціонерного товариства відкритого чи закритого типу, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.);
  • бажано представити схему організаційної структури управління об'єктом на стадії його експлуатації (у випадку, якщо проект пов'язаний із створенням нової компанії). При цьому може вказуватися кандидатура керівника та відповідні дані про його вік, освіту, базову спеціальність, загальний трудовий стаж і стаж роботи на підприємстві даної галузі;
  • можливість реалізації інвестиційного проекту самостійно (без відповідної організаційної та фінансової підтримки інвестора) чи необхідність залучення підрядника чи субпідрядника;
  • у випадку залучення підрядника чи субпідрядника в бізнес-плані відображаються його характеристики: наявність досвіду роботи в даній галузі та з аналогічними інвестиційними проектами, рівень технологічного і кадрового забезпечення, ділова та фінансова репутація.

10. Оцінка ризиків та їх страхування. Розглядаються наступні ризики:

  • ризик затримки початку реалізації проекту;
  • ризик несвоєчасного закінчення будівельно-монтажних робіт за проектом;
  • ризик суттєвого збільшення кошторисної вартості проекту;
  • ризик невиходу на заплановані показники зовнішньоекономічної діяльності у зв'яжу зі зміною експортної політики держави (введенням ліцензування, квотування, нових процедур митного регулювання, валютного регулювання);
  • ризик зниження запланованого рівня ефективності діяльності та збільшення періоду окупності капіталу у зв'язку з державним регулюванням рівня цін, посиленням податкового регулювання.

За кожним із видів ризиків повинен визначатися їх рівень. Бажано також визначити загальний рівень ризику за інвестиційним проектом.

Відповідно до оцінки рівня окремого ризику викладають найбільш доцільні форми їх страхування:

  • розробка відповідних профілактичних заходів для їх запобігання;
  • розподіл негативних фінансових наслідків ризиків серед інвесторів та учасників, що залучені до реалізації проекту;
  • створення відповідних резервних фондів;
  • зовнішнє страхування найбільш суттєвих ризиків;
  • отримання документальних гарантій захисту від окремих видів ризиків від місцевих органів самоуправління.

У цьому розділі розглядаються можливі форми виходу із інвестиційного проекту на будь-якому етапі його реалізації, якщо фактичний рівень ризику значно перевищить розрахунковий та суттєво вплине на ефективність інвестиційного проекту, що реалізується.

11. Фінансовий план. Це найбільш важливий розділ бізнес-плану, головний критерій прийняття інвестиційного проекту до реалізації. Складається із декількох етапів. На першому етапі розрахунків показників цього плану, виходячи з кошторисної вартості робіт і етапів їх здійснення, складається графік потоку інвестицій, пов'язаних з будівництвом (розширенням, реконструкцією, технічним переозброєнням) та введенням об'єкта в експлуатацій). В цьому графіку відображаються потрібний обсяг інвестицій в оборотні активи і створення не обхідних резервних фондів.

Па другому етапі розрахунків обґрунтовується план доходів і витрат, пов'язаних з функціонуванням інвестиційного проекту, який реалізується. В ньому відображаються такі показники господарської діяльності, як валовий дохід від реалізації продукту (надання послуг); загальний обсяг і склад основних поточних витрат; податкові платежі: валовий і чистий прибуток; грошовий потік (сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань).

На третьому етапі розрахунків визначається точка беззбитковості інвестиційного проекту, що розглядається. Вона показує, за якого обсягу продажу продукту (надання послуг) буде досягнута самоокупність господарської діяльності об'єкта інвестування на стадії його експлуатації. Беззбитковість цієї діяльності досягається за такого обсягу чистого доходу від реалізації (валового доходу без податку на додану вартість і акцизного збору), який дорівнює сумі поточних витрат

У четвертому періоді розрахунків визначається період окупності інвестицій у проект.

12. Стратегія фінансування інвестиційного проекту закінчує складення бізнес-плану. Розробляючи цю стратегію, необхідно визначити джерела фінансування інвестиційного Таких джерел може бути три:

  • власні інвестиційні ресурси;
  • залучені інвестиційні ресурси (акціонерний капітал, пайовий капітал тощо);
  • позичені інвестиційні ресурси (кредити банків, випуск облігацій тощо).

Готуючи цей розділ бізнес-плану, необхідно також докладно розглянуті; склад залучених джерел капіталу, у першу чергу можливість залучення коштів іноземних інвесторів. Форми такого залучення можуть бути різноманітними — грошовий внесок в іноземній валюті: майновий ; внесок; забезпечення одержання кредитів іноземних банків; залучення до будівництва іноземного підрядника і його фінансування; передача прав на використання патентів, ліцензій, “ноу-хау”; забезпечення підготовки кадрів для ефективної експлуатації об'єкта та інші.

Сучасна практика підприємництва свідчить проте, що підприємець для реального інвестування у формі капітальних вкладень повинен мати чітке уявлення про запланований бізнес, його-масштаби і форми: найважливіші показники маркетингу, виробничої і фінансової діяльності; сировинне, фінансове і кадрове забезпечення проекту; обсяги необхідних інвестицій і терміни їх повернення; ризик, пов'язаний з реалізацією проекту та інші його характеристики. Розроблений бізнес-план дає можливість ініціаторам інвестиційного проекту і передбаченим всебічно оцінити доцільність його реалізації і очікувану ефективність.

Використана література:

1. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.

2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – Киев: МТ “ИТЕМ” ЛТД Юнайтед Лондон Трейд Лимитед (Москва-Лондон). 1995.

3. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – К, 2001, 364 с.

4. Плоткін Я.Д. Інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студентів факультету економіки та менеджменту – Львів: ДУПЛ, 1996. – 53 с.


26.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!