Osvita.ua Вища освіта Реферати Логіка Індуктивні умовиводи: логічні помилки. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Індуктивні умовиводи: логічні помилки. Реферат

Умовивід є найбільш складною базовою формою мислення, яка об’єднує дві попередньо розглянуті форми теоретичного пізнання – судження і поняття. Розташовані за певними правилами судження дають змогу отримувати нові дані про предмет, робити висновок щодо його якісних ознак, властивостей

Людина схильна до помилок. Різних помилок. Серед них досить поширеними є логічні помилки.

Звичайно прийнято логічні помилки поділяти на дві групи: на помилки логічні у власному змісті і помилки, які відбуваються внаслідок неправильності в словесному вираженні думки. У першому випадку помилка полягає в неправильності логічного процесу, у другому в неправильності вираження. З помилок по словесному вираженню визначають наступну:

Homonymia - помилка, яка відбувається внаслідок того, що те саме слово служить для позначення різних понять, тобто вживається в різних значеннях. Наприклад, багато хто думають, що "матеріалізм" філософський є той же саме, що і "матеріалізм" практичний, життєвий. У цьому випадку відбувається змішання понять унаслідок змішання слів. Інші помилки, які відбуваються внаслідок неправильності у словесному вираженні думки, вказуються в граматиці.

1. Поняття про індуктивні умовиводи

Індуктивні умовиводи – це міркування, у яких рух думки йде від часткових випадків до загальної закономірності (Україна – країна Європейського континенту. Білорусь - країна Європейського континенту. Обидві країни – європейські);

Серед принципово іншого виду умовиводів - індуктивних - виділяють такі:

  • повна індукція – заключення належить тільки до тих випадків, які розглянуті у посилках. Наприклад: Прямокутні трикутники мають площу, що дорівнює половині добутку (множенню) основи на висоту. Тупокутні трикутники мають площу, яка дорівнює половині добутку основи на висоту. Гостровугільні трикутники мають площу, яка дорівнює половині добутку основи на висоту. Значить всі трикутники мають площу, яка дорівнює половині добутку основи на висоту.
  • неповна індукція – заключення належить не лише до випадків, які розглянуті у посилках, але і до всіх випадків того ж роду.

2. Найтиповіші помилки в індуктивних умовиводах

До помилок, зв'язаним з індукцією, відносяться насамперед поспішні узагальнення (fallacia fictae universalitatis).

Коли туристи після поверхневого знайомства з яким-небудь народом роблять спроби характеризувати його, наприклад коли вони вимовляють: "греки брехливі"":, "турки жорстокі" і т. п., то вони впадають саме в помилку поспішного узагальнення.

Помилка post hoc ergo propter hoc ("після цього значить через це") називається також помилкою): nоn causa pro causa ("від того, що не є причиною, до причини").

Якщо хто-небудь помітив, що після якої-небудь події виникає яка-небудь дія, то він вважає першу подію причиною, хоча в дійсності, може бути, є події, від яких дана подія знаходиться в більшій залежності і яка власне є справжньою причиною даної дії.

Коли після появи комети виникали які-небудь нещастя, то звичайно комету вважали причиною нещасть.

Коли в трубці виникала порожнеча і вода в ній піднімалася, то думали, що порожнеча є причиною підняття води.

Якщо після введення якої-небудь форми правління виникають які-небудь події, то звичайно ці форми правління вважаються причиною їх, тим часом як справжні причини, можливо, полягають у чому-небудь іншому, наприклад деякою мірою розумового чи морального розвитку суспільства.

Є випадки, які особливо підштовхують до тих чи інших висновків. Це буває звичайно тоді, коли в нас буває інтерес пам'ятати випадки, які підтверджують одне положення, і забувати випадки, що спростовують це положення, якщо пророкування якого-небудь календаря один раз збувається, то неосвічені люди схильні в цьому випадку черпати для себе впевненість у правдивості пророкування цього календаря, зовсім упускаючи з виду тисячу випадків, у яких його пророкування не збувалися. На цьому заснована віра в різних провісників, шарлатанів і т. п.

Варто привести кілька прикладів помилок індукції по простому перерахуванню. Деякі часто міркують так: "більшість жінок у минулому не дорівнювало чоловікам по енергії і розуму; тому варто визнати, що жінка взагалі нижче чоловіка".

Але те положення, що в минулому жінки в розумовому житті не дорівнювали чоловікам, є положенням емпіричним, справедливе лише для відомого часу і при відомих умовах.

Іншим часом і при інших умовах може бути зовсім інакше. Помилкою по простому перерахуванню потрібно вважати твердження, що війна завжди буде між народами, тому що дотепер вона завжди була.

Фактично логічні помилки в індуктивних умовиводах, як і в інших міркуваннях, є недотримання основних законів логіки. У наведених вище прикладах переважає порушення закону достатніх підстав.

Серед доведення чи спростування також можуть бути припущені помилки в індуктивних умовиводах.

Ось деякі з них:

  • Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає у тому, що у якості аргументів беруться не істинні, а хибні судження, які видають або намагаються видати за істинні. Класичний приклад такої помилки – хибність аргументів Птоломея, який вважав вірною геоцентричну будову Сонячної системи тому, що Сонце нібито обертається навколо Землі.
  • "Передбачення аргументів" – теза спирається на недоведені аргументи, які можуть бути істинними і тоді теза може бути істинною.
  • "Хибне коло" – теза доводиться аргументами, а істинність аргументів базується на цій же тезі. Прикладом цього може бути таке доведення "Вартість товарів на ринку визначається вартістю праці, а вартість праці повинна залежати від вартості товарів на ринку".
  • Уявне слідування – людина поєднує непоєднувані аргументи словами "значить", "слідує", "отже", "таким чином", "у підсумку маємо" тощо. Тоді складається видимість того, що теза аргументами підтверджується.
  • Аргумент приймається безумовно істинним – він може бути істинним лише з урахуванням певного часу, відношення, місця – він ніколи не є істинним безумовно. Так їжею, отрутою і ліками часто є одна і таж речовина, але її властивості залежать від дози, часу прийняття.

3. Види наукової дедукції та особливості уникнення логічних помилок

Наукова індукція – це умовивід, в якому узагальнення будується шляхом відбору необхідних і виключення випадкових обставин. В залежності від способів дослідження розрізняють:

  • індукцію методом відбору (селекції),
  • індукцію методом виключення (елімінації).

Індукція методом відбору, чи селективна індукція – це умовивід, в якому висновок про приналежність ознаки класу (множині) базується на знанні про взірець (підмножині), отриманий методичним відбором явищ з різних частин цього класу. Тут треба врахувати показовість чи репрезентативність взірця і різноманітність умов спостереження.

Індукція методом виключення, чи елімінативна індукція – це система умовиводів, в якій висновки про причину досліджуваних явищ будуються шляхом виявлення обставин, які підтверджують, і виключення обставин, не задовольняючих властивостям причинного зв’язку. Причинним є таки зв’язок між двома явищами, коли одно з них – причина – передує і викликає інше – дію.

Важливими властивостями причинного зв’язку, які визначають методичність елімінативної індукції, виступають такі її характеристики, як:

  • всезагальність,
  • послідовність в часі,
  • необхідність,
  • однозначність.

(1) Всезагальність причинного зв’язку означає, що в світі не існує безпричинних явищ (крім самого світу);

(2) Послідовність в часі – причина – завжди передує дії (зразу – довго) (poct hoc, ergo propter hoc – після нього значить по причині цього) /Блискавка – грім – одне явище/.

(3) Причинний зв’язок відрізняється властивістю необхідності (дія необхідно є, коли є її причина), однозначний характер причинного зв’язку проявляється в тому, що кожна конкретна причина завжди викликає певну, відповідну їй дію.

Сучасна логіка описує п’ять методів встановлення причинних зв’язків:

  • метод подібності;
  • метод різниці (відмінності);
  • сполучний метод подібності і сумісності;
  • метод супутніх змін;
  • метод залишку (остач.).

Розглянемо логічну структуру цих методів.

(1) По методу подібності порівнюють декілька випадків, в кожному з яких досліджуване явища настає і при цьому всі випадки схожі в одному і відмінні у всіх інших обставинах. Тобто, цей метод знаходження спільного в різному.

АВС – викликає d

МВГ – викликає d

МВС – викликає d

Напевно, В є причиною d.

Цей метод вимагає загального знання про можливі причини досліджуваного явища, повинні бути виключені всі обставини, які не є необхідними, виділяють подібне і те, що повторюється. Для достовірного висновку повинні бути відомі всі передуючі обставини, які є закритою множиною причин, і відомо, що кожна обставина не вступає у взаємодію з іншою.

Modus tol. Pon.

AvBvCvFvM

┐A┐B┐C┐F┐M

Може, В

(2) Метод відмінності – порівнюють два випадки, в одному з яких досліджуване явище настає, а в іншому не настає; при цьому другий випадок відрізняється від першого лише однією обставиною, а всі інші є схожі. Цей метод знаходження різного в схожому.

АВСМ --//-- d

АВСМ не --//-- d.

Може, М є причиною d.

(3) Поєднаний метод – є комбінацією двох перших методів, де виявляють як схоже в різному, так і різне в схожому.

АВС --//-- d

MFB --//-- d

MBC --//-- d

AC не --//-- d

MF не --//-- d

МС не --//-- d

Може, В є причиною d.

(4) Метод застосовується при аналізі випадків, в яких має місце видозмінення одного з передуючих обставин, яке супроводжується видозміною досліджуваної дії. АВС – обставини передуючі, 1, 2,..., n - степінь зміни цих обставин, то:

AВC1 викликає d1

АВС2 --//-- d2

АВСn --//-- d n

Може, C є причиною d.

 

Метод залишку

1) АВС викликаэ хуz

2) A --//-- x

3) B --//-- y

C --//--z

1) ABC --//-- abcd

2) A --//-- a

3) B --//-- b

4) C --//-- c

Напевно, існує деякий Х, який викликає d

 

Особливим видом умовиводів неповної індукції є статистичне узагальнення – умовивід неповної індукції, в якому встановлена в засновках кількісна інформація про частоту певної ознаки в досліджуваній групі (взірці) переносить в висновку на всю множину явищ такого роду (хуліганство – частота – в стані сп’яніння 95% і 5%, отже, частота хуліганств на 95% із-за алкоголю).

Висновки. Умовивід є найбільш складною базовою формою мислення, яка об’єднує дві попередньо розглянуті форми теоретичного пізнання – судження і поняття. Розташовані за певними правилами судження дають змогу отримувати нові дані про предмет, робити висновок щодо його якісних ознак, властивостей.

Істинність умовиводу залежить від істинності його складових і вірності будови. Знаючи теоретичні аспекти формування умовиводу, людина має змогу струнко поєднувати судження для отримання істинних висновків, або принаймні таких, імовірність яких є високою.

До помилок, зв'язаним з індукцією, відносяться насамперед поспішні узагальнення (fallacia fictae universalitatis).

Помилка post hoc ergo propter hoc ("після цього значить через це") називається також помилкою): nоn causa pro causa ("від того, що не є причиною, до причини").

Є випадки, які особливо підштовхують до тих чи інших висновків. Це буває звичайно тоді, коли в нас буває інтерес пам'ятати випадки, які підтверджують одне положення, і забувати випадки, що спростовують це положення, якщо пророкування якого-небудь календаря один раз збувається, то неосвічені люди схильні в цьому випадку черпати для себе впевненість у правдивості пророкування цього календаря, зовсім упускаючи з виду тисячу випадків, у яких його пророкування не збувалися. На цьому заснована віра в різних провісників, шарлатанів і т. п.

Фактично логічні помилки в індуктивних умовиводах, як і в інших міркуваннях, є недотримання основних законів логіки.

Література

  1. Тофтул М. Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 131 – 179.
  2. Конверський А. Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 203 – 254.
  3. Жеребкін В. Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 108 - 202.
  4. Гетманова А. Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 110 – 164.
  5. Войшвилло Е. К., Дегтярев М. Г. Логика. – Москва: Владос, 2001 – С. 333 - 406.


23.10.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!