Osvita.ua Вища освіта Реферати Правознавство Соціальний захист населення як система: поняття та види
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціальний захист населення як система: поняття та види

Соціальний захист це система економічних, соціальних та організаційних заходів, які здійснюються державою для підтримки незахищених верств населення - пенсіонерів, інвалідів, ветеранів війни, багатодітних сімей та інших малозабезпечених громадян

Динамічний поступ України в напрямі докорінних демократичних змін дістав потужну підтримку в Конституції як основному закону держави, яка дає чітку правову регламентацію суспільних відносин, цивілізованого вирішення проблем взаємовідносин особи, суспільства, держави.

Виходячи з положень Конституції, статті 46, держава зобов'язується вжити відповідних заходів, спрямованих на соціальний захист громадян, які б забезпечували належний рівень життя.

Вже багато років в економіці нашої країни відбуваються істотні зміни у формах власності, трансформується політична система. Але ці зміни майже не торкаються системи соціального захисту - вона і далі існує на старому фундаменті.

Існуючій системі соціального захисту все ще притаманні риси, успадковані від радянської системи. Проте такі безумовні елементи колишньої системи як повна зайнятість та дотації на товари та послуги зазнали серйозного впливу економічних реформ.

Розвиток ринкової економіки обов’язково веде до зростання армії безробітних. Закон народонаселення вперше обгрунтував К. Маркс. Ринкова економіка проголошує правило: хочеш жити краще - заробляй. Це стимулює розвиток підприємництва, усуває зрівнялівку. Абсолютно новою в Україні стала проблема банкрутства підприємств і швидке зростання безробіття. Безробіття - неминучий атрибут ринкової економіки.

В результаті офіційна система соціального захисту має вирішувати набагато більше проблем, ніж раніше, особливо тих, що стосуються бідності та безробіття. Наголошується, що соціальний захист населення спрямований не тільки на боротьбу з бідністю, шляхом організації невідкладних персональних допомог бідним, а й на запобігання бідності, надавши можливість людям створити засади соціального захисту під час свого активного періоду життя.

В сучасних умовах різноманітних форм власності, розширення видів трудової діяльності, виникнення тіньової економіки, відбувається різка поляризація населення України: з одного боку утворюються клас соціальної еліти, чий доход у багато разів перевищує максимальну офіційну заробітну плату, з другого - відбувається падіння життєвого рівня більшості населення. З 1995 року були офіційно визнані поняття "бідності", "інфляції", "соціального захисту".

Основними завданнями соціального захисту в Україні є:

  • забезпечення мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом, встановленим Верховною Радою України;
  • задоволення належного рівня охорони здоров'я та освітньо-культурних потреб задля всебічного розвитку особистості;
  • захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;
  • вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Реалізація цих завдань можлива лише за умови комплексного використання різних методів і важелів, зокрема, реалізації конституційних прав громадян на працю і допомогу з безробіття, запровадження оплати праці не нижче мінімального рівня, індексації зарплати в умовах зростання цін та прожиткового мінімуму, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим сім'ям та сім'ям які мають дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

В результаті аварії на Чорнобильській АЕС, однієї з найтяжчих трагедій ХХ століття, офіційно визнані такими, що потребують допомоги - безкоштовного лікування, забезпечення продуктами харчування, дострокового вихід на пенсію - 3,2 млн. чоловік; 130 тис. складають переселенці із територій, визнаних непридатними, небезпечними для проживання.

З часу катастрофи значна частина українського бюджету йде на ліквідацію її наслідків. У державному бюджеті України на 1999 рік на цю мету було  заплановано 2,6 млрд. грн.

З часу розпаду адміністративної системи виплила ще одна “хвороба” економіки - бюджетний дефіцит, перевищення видатків над доходами. Бюджетний дефіцит мав місце практично в усіх країнах світу, але причини його утворення різні. Дефіцит може бути результатом здійснення значних державних вкладень у розвиток економіки, в силу надзвичайних обставин (війна, стихійне лихо), а також відображати кризові явища в економіці. В Україні найбільший серед країн Східної Європи та колишнього СРСР дефіцит бюджету.

Зростання дефіциту призводить до росту заборгованості по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій і інших виплат. В умовах спаду виробництва, зростання взаємних неплатежів, недонадходження доходів до бюджету зменшити бюджетний дефіцит вдалося шляхом здійснення жорсткої політики обмеження видатків. Через державний бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового національного продукту і національного доходу. За умов перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів є об’єктивною реальністю, але рівень перерозподілу ВВП через бюджети поступово зменшується, зокрема в бюджеті зведеного на 1997 рік - до 36,8% проти 46% запланованих на 1996 рік, а без доходів цільових бюджетних фондів (Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших загальнодержавних фондів) - до 27,4% проти передбачених на 1996 рік 33,6%. (фактично 26,2%).

Динаміка бюджетних показників свідчить, що бюджет, був сильно перевантажений видатками, які пов’язані з економічною функцією держави, тоді як його соціальна функція не отримала необхідної фінансової підтримки для її реалізації.

За розрахунками загальна сума соціальних пільг, що надана чинним законодавством України становить близько 6 млрд. грн., а можливості забезпечення становлять близько 2 млрд. грн. Внаслідок цього ускладнюється реформування системи соціального захисту, перехід від безплатних до платних форм надання соціальних послуг.

Перехід до ринкової економіки потребує зміни підходів до соціальних потреб, необхідність забезпечення соціальних гарантій з боку держави. Позитивними рисами віджилої “командної” економіки були: відсутність явного безробіття, відкритої інфляції, досить висока соціальна захищеність населення.

Основними видами соціального страхування і захисту населення є:

  • пенсійне страхування;
  • соціальне страхування ;
  • пільги ветеранам війни та праці;
  • допомога сім’ям з дітьми;
  • інші види соціальної допомоги;
  • пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
  • утримання установ соціального забезпечення;
  • інші види.

Головною рисою системи соціального захисту в адміністративно-розподільчій економіці, було те, що вона базувалася на обов’язковій участі громадян у суспільному виробництві. Обов’язковість праці виключала питання про безробіття. Питання про страхування від безробіття просто не існувало. Основним джерелом доходів була оплата праці працівників по найму. Перевагою такої системи оплати був її гарантований характер. Форми споживання носили колективний характер. В ринковій економіці переважають індивідуальні форми споживання. Значна кількість соціальних пільг в адміністративно-розподільчій економіці надавалася працівникам в натуральній формі. Це стосується на сам перед, дитячого відпочинку, таборів відпочинку, баз відпочинку, санаторіїв – профілакторіїв. Безкоштовно надавались медичні послуги. Квартирна плата компенсувала лиш незначну частину витрат на створення і отримання житла.

Потреби громадян, що задовольнялися таким чином , а також витрати, що надавались громадянам з суспільних фондів споживання,  були враховані при формуванні низького рівня заробітної плати. Це стало ще одним фактором її значного зниження на Україні. В умовах незалежної держави створення національної системи забезпечення соціальних гарантій населенню має першочергове значення.

В одному з перших законодавчих актів "Про економічну самостійність України" (серпень 1990р.) ст.9 передбачено, що ".... держава створює умови для зайнятості працездатного населення і забезпечує соціальний захист громадян." Стаття 46 Конституції України проголошує "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника та в інших випадках передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом."

Сучасна система соціального захисту України базується на старому фундаменті, який сформувався ще за часів радянської влади. В 2003 році прийнято новий пенсійний закон, який передбачає перехід системи пенсійного забезпечення до системи соціального страхування. Було розширено допомогу сім’ям і підвищено пенсії. В 1992 році створено Пенсійний фонд України, який вперше згодив заробітну плату із розміром допомоги, того ж року почала функціонувати Служба зайнятості населення. В русі комплексних заходів по соціальному захисту населення продовжувався процес підвищення розмірів всіх видів соціальних виплат, розширилось коло осіб, які користуються матеріальною підтримкою держави. Це було закріплено прийнятим цілого ряду законів. ("Про зайнятість населення", "Про мінімальний споживчий бюджет", "Про основи захищеності інвалідів", "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та інші).

Нововведенням стало встановлення диференційованих по соціально-демографічних групах населення компенсаційних виплат у зв’язку з підвищенням роздрібних цін.

В 2003 році було прийняте рішення про індексацію доходів, регулярний (не рідше одного разу в квартал) перегляд розмірів оплати праці, пенсій, стипендій, допомог з врахуванням індексу споживчих цін.

Верховна Рада України прийняла цілий ряд постанов щодо індексації грошових доходів населення, а також грошових заощаджень в ощадному банку України.

В Україні, як і в усіх країнах колишнього СРСР, існувала досить розгалужена система соціального захисту, яка носила державний характер, зумовлений пануванням державної власності на засоби виробництва.

Складність проблеми реформування в тому, що система соціального захисту не може бути механічно перенесена , прив’язана до нової економічної формації.

Країни ринкової економіки в процесі формування сучасних систем соціального захисту переробили положення системи соціального захисту. Цілісно система соціального захисту однак ні в одній із цих країн ще не створена. На думку спеціалістів цих країн, це вимагає не менше 10-15 років.


15.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!