Osvita.ua Вища освіта Реферати Правознавство Політичні права, як можливість впливу в управлінні державними і суспільними справами
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Політичні права, як можливість впливу в управлінні державними і суспільними справами

Політичними називають свободи, які дають можливість громадянину брати участь в управлінні державними і суспільними справами, в політичному житті суспільства

До них належать свобода зборів, мітингів, право на участь в управлінні державою, право об'єднуватися в політичні партії та ін. Цим самим долається відчуження громадянина від держави.

Політичні права, як і особисті, часто називають негативними в тому розумінні, що держава, на відміну від забезпечення соціально-економічних прав, не зобов'язана вживати позитивних дій для їх забезпечення, а повинна утриматися від втручання в політичні права і свободи. Отже, негативні права - це свобода людини від держави, право людини на невтручання з боку держави.

Однак, на відміну від особистих прав, політичні спрямовані не на забезпечення автономії особи, а на реалізацію її як активного учасника політичного процесу. Цінність цієї категорії прав полягає в тому, що вони створюють умови для зміцнення зв'язків між громадянином, суспільством, державою. Політична свобода є однією із складових особистої свободи: людина як розумна істота, носій політичної свідомості та політичної волі може виступати як самостійний та вільний учасник політичного процесу.

Політичні права - це, як правило, права тільки громадян певної країни. Вони пов'язані із участю в політичному житті держави, в управлінні державними справами, і тому мати їх не можуть всі особи, що знаходяться в межах країни.

Фактичне здійснення основних політичних прав і свобод можливе лише за допомогою норм національного права, які повинні передбачати ефективні механізми та процедури їх реалізації.

Право на участь в управлінні державними справами є не тільки правом людини, а й фундаментальним принципом взаємовідносин між демократичною державою та її громадянами. Існує думка, що в разі позбавлення громадян всіх політичних прав і свобод, за винятком права на участь в управлінні державними справами, воно буде декларативним і не зможе бути реалізоване. Однак участь в управлінні державними справами здійснюється не тільки через волевиявлення на виборах та референдумах, а й шляхом безпосередньої участі громадян у роботі законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Тому це право в умовах демократичної держави є важливим правом громадян, а також принципом взаємовідносин держави та громадянина.

Найважливішим компонентом цього права є виборче право, що включає право обирати (активне право) та право бути обраним (пасивне право). Більшість демократичних країн відмовились від різних цензів (майнового, статевого, осілості) і намагаються максимально гарантувати виборче право. Особиста участь громадян в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, а також через обраних представників, є втіленням суверенітету народу та формою здійснення народовладдя. Відповідно до Конституції України право на участь в управлінні державою громадяни реалізують шляхом участі у виборах депутатів різних рад, Президента України, сільських, селищних та міських голів. Кожен громадянин, який досяг 18 років, має право голосу на виборах та референдумах, а також може бути обраний депутатом. Вибори відбуваються за такими принципами: вони є загальними, рівними, прямими, вільними, таємними.

Загальність виборів означає, що в них може взяти участь дієздатний громадянин України, що досяг 18 років.

Рівність виборів означає, що громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, ніхто не має переваги за ознаками статі, кольору шкіри, мови, майнового, соціального чи іншого становища. Кожен виборець має один голос.

Прямі вибори - громадяни віддають голоси безпосередньо за Президента, депутатів.

Таємність виборів - голосування здійснюється бюлетенями, контроль за голосуванням не допускається.

Свобода волевиявлення - громадяни повинні самостійно визначитися із кандидатурою обранця. Неприпустимий будь-який тиск на волевиявлення виборців.

Другим компонентом права на участь в управлінні державними справами є право на референдум. Це право найяскравіше ілюструє суверенітет народу та верховенство його влади. Адже референдум - це спосіб всенародним голосуванням приймати закони чи вирішувати інші важливі питання.

Найбільш повно відображає активність громадян така складова права на референдум як стадія народної ініціативи. Громадяни можуть стати ініціаторами проведення референдумів з будь-якого питання, яке можна вирішити в такий спосіб. Однак більшість громадян не має детальних знань з правознавства, і прорахувати наслідки винесення того чи іншого питання на референдум може тільки висококваліфікований юрист. Виходячи з цього, дуже важливим є те, хто і як сформулює питання, що виноситься на референдум, навіть від імені народу. Тому право на референдум, на нашу думку, повинно використовуватися дуже обережно, адже найвища воля в державі -це воля народу, і від того, як вона буде скерована, дуже часто залежить нормальний розвиток країни. Референдум - двостороння зброя, що може як захищати громадян від сваволі держави, так і, прикриваючись високими ідеалами, допускати зловживання влади державою стосовно власних громадян.

Право петицій або право на звернення - це право громадян звертатися з вимогами, пропозиціями, скаргами, що адресовані до того державного органу чи посадової особи, до компетенції якої входить здійснення запропонованих у зверненні дій. Петиція (від лат. реtіtіо - позов, вимога) - це індивідуальне або колективне звернення (найчастіше в письмовому вигляді) до органів державної влади.

Сучасне розуміння права петицій полягає в тому, що звернення - це переважно не скарга, а можливість висловити своє ставлення до того чи іншого питання державного життя. Зміст петицій може спонукати державні органи до певних дій в інтересах заявників, а може бути і способом вираження політичних поглядів. У період між виборами державна влада повинна дуже уважно прислухатися до звернень громадян, які виступають своєрідним барометром політичної підтримки здійснюваного курсу. Від можливості швидко реагувати на потенційні проблеми і залежить політична довговічність правлячих сил.

Як правило, право петицій є правом громадян певної держави. Однак ст. 40 Конституції України визначає, що це право стосується не тільки громадян України. Таким правом наділяються як іноземці, так і особи без громадянства. До того ж, ця стаття не передбачає жодного обмеження встановленого права. Підняття цього права на рівень конституційного свідчить, що в Україні воно розглядається як дуже важливий інструмент функціонування суспільства. Шляхи здійснення прав громадян на звернення визначаються в Законі України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., в Указі Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р. № 241/97, а також у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації» від 14 квітня 1997 р.

У 1999 р. до органів державної влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб звернулося понад 9 млн. громадян. Це свідчить, з одного боку, про активне використання громадянами України свого права на звернення і, одночасно, з іншого - про існування в суспільстві різноманітних чинників, що змушують їх звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування переважно за захистом порушених прав.

Свобода зборів та маніфестацій виступає як інтегруюче суб'єктивне право, що дозволяє поєднувати ефект колективності та можливість оперативно і незалежно висловлювати власну позицію з певного питання суспільного життя.

Свобода зборів - це необмежена можливість збиратися в закритих приміщеннях, доступ до яких теоретично може бути обмежений організаторами зібрання, але це не обов'язково. У такому випадку діє, як правило, сповіщальний порядок, якщо власник погоджується на проведення такої акції.

Термін «маніфестація» вживається або як синонім термінів «демонстрація», «похід», або як узагальнююче поняття для будь-яких виступів під відкритим небом: мітингів, демонстрацій, походів, пікетів.

У повній відповідності з нормами міжнародного та європейського права знаходиться положення ст. 39 Конституції України щодо сповіщального порядку проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Однак є вимога «завчасного сповіщення, яка гарантує владі можливість втручання, коли відповідальні акції переслідують цілі, що суперечать закону».

Стаття містить певні вимоги до організаторів таких заходів щодо забезпечення їх мирного характеру, а також передбачає випадки обмеження цього права, яке може встановлюватись судом на підставі закону і лише в інтересах національної або громадської безпеки з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Свобода союзів (асоціацій), право на об'єднання у громадські організації - це добровільне об'єднання громадян, що ґрунтується на спільності інтересів його членів та має на меті їх задоволення. Основними видами об'єднання політичного сприяння (політичні партії) та об'єднання для захисту інших інтересів своїх членів (економічних, творчих, тощо).

Конституція гарантує громадянам право об'єднуватися у політичні партії та інші громадські об'єднання. Особливо підкреслюється, що таке об'єднання має відбуватися вільно, без тиску на громадян.

Право на об'єднання у політичні партії та громадські організації, інші об'єднання.

Об'єднання громадян - це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів і спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Політична партія - це об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, головною метою яких є участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади і місцевого самоврядування та представництво в їхньому складі.

Громадська організація - це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. На початок 2001 р. в Україні зареєстровано 1376 всеукраїнських і міжнародних та понад 12,7 тис. місцевих громадських організацій.

Професійні спілки - це громадські організації, що об'єднують громадян, зв'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності.

Згідно з Конституцією (ст. 36, 37) та Законом України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України, які досягли 18-річного віку. Політичні партії в Україні утворюються і діють тільки зі всеукраїнським статусом. Вони реєструються в Міністерстві юстиції, мають свої статут і програму, можуть мати власну символіку. Створення регіональних партій заборонено. У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії мають право: брати участь у виробленні державної політики; брати участь у формуванні органів державної влади, представництва в їх складі; доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації.

Політичні партії мають право на майно, але їм забороняється прямо чи опосередковано одержувати кошти та інше майно від іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян або анонімних спонсорів. Політичні партії не мають права засновувати підприємства, (крім засобів масової інформації) займатися комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.

В Україні зареєстровано понад 110 політичних партій.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильство на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не дозволяється створення і діяльність організованих структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих структурах, органах місцевого самоврядування, у військових формуваннях, а також на підприємствах, у навчальних закладах та інших установах і організаціях.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється у судовому порядку.

Отже, політичні права громадян є обов'язковою умовою функціонування всіх інших видів прав, оскільки вони закладають підвалини існування та функціонування демократії і виступають як система цінностей, що мають обмежувати владу, і на які влада повинна орієнтуватися.

Рекомендована література:

1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К., 1992.

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні договори України. - К., 1992.

4. Конвенція про права дитини. УПФ. - К., 1995.

5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. - М., 1954.

6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - К. 1993.

7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової правової бази. - Політична думка. - 1993, № 1.

8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н. Севастьянова. - М., 1976.

9. Декларація прав людини очима дітей. - Дрогобич, 1994.

10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. - К., 1985.

11. Документи истории Великой французской революции. - М., 1990.

12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.

13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация международно-правовьіх норм во внутреннем праве. - К., 1992.

14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х частях, Ч.1.-М., 1988.

15. История Франции. В 3-х томах. - М., 1972 -73 гг, Т.2.

16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче. -1993.-№ 6.

17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.

18. Коментар до Конституції України. - К., Інститут законодавства ВРУ, 1996.

19. Конституційні акти України 1917 - 1920 рр. - К., 1992.

20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав людини. Виклад фактів. - № 3. - ООН, Женева, 1994.

21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1993. - № 1.

22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. - Л., 1925.

23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний революции XVII в. - М., 1973.


21.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!