Osvita.ua Вища освіта Реферати Правознавство Ознаки і функції юридичної відповідальності. Юридична відповідальність неповнолітніх
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Ознаки і функції юридичної відповідальності. Юридична відповідальність неповнолітніх

Юридична відповідальність це не лише відповідальність перед цільовими юрисдикціями, а й перед народом, який складає основну частку суспільства

На превеликий жаль у державі проти правову діяльність ведуть не лише  посадовці вищих органів, але й підростаюче покоління (цвіт нації), яке буде формувати в майбутньому демократично-суспільну державу.

Тому над питанням юридичної відповідальності та юридичної відповідальності неповнолітніх, ознак і функцій потрібно краще задуматися і зваживши всі за і проти визначити себе у суспільстві. Користуючись фразою грецького філософа: "людина без сім’ї без батьків, без держави не має права на майбутнє". З цими словами нам потрібно не розлучатися і дотримуватись “Святих” законів держави в якій ми існуємо.

Юридична відповідальність: ознаки і функції

Поняття відповідальності доволі містке. Воно охоплює почуття відповідальності, підвищення відповідальності та зняття з себе відповідальності, притягненні до відповідальності та звільнення від неї. Усі ці різні за змістом поняття є складовими одного явища – соціальної відповідальності. Соціальна відповідальність відбиває взаємозв’язок суспільства і окремої людини.

Жити у суспільстві й бути вільним від нього неможливо. Людина в будь-яких життєвих ситуаціях повинна порівнювати свої вчинки з існуючими в суспільстві нормами й цінностями, з інтересами інших людей. Діючи у згоді з ними, вона повинна поводитись відповідально.

У свою чергу, суспільство постійно контролюють поведінку людини, адекватно реагувати на неї – схвалюючи або караючи. Тому відповідальність у широкому соціальному значення – це суспільні відносини між суб’єктом (людиною) і контролюючою його поведінку інстанцією – суспільством, державою, колективом. Соціальна відповідальність забезпечує організованість і порядок у суспільстві.

Оскільки поведінка людини має два полярних різновиди - соціальний корисний і соціально шкідливий, то й відповідальність може бути позитивною і негативною.

Відповідальність у позитивному значенні - це характеристика соціально корисної діяльності особи, усвідомлення нею важливості своїх дій для суспільства. Прагнення виконати їх якісно, якнайефективніше і якнайшвидше. Це відповідальність за доручену справу, за виконання соціальних норм.

У правовій сфері позитивна відповідальність – це активність , ініціатива при виконанні правових приписів. Таким чином, позитивна відповідальність – це відповідальність – це відповідальність за результати виконання соціальних норм.

Відповідальність у негативному значенні – це відповідальність за скоєний негативний вчинок, яким особа зашкодила суспільству, державі. Ця відповідальність може бути моральною, суспільною тощо. Серед видів негативної відповідальності провідне місце посідає юридична відповідальність як найважливіший різновид відповідальності соціальної.

Юридична відповідальність – це застосування до порушника або злочинця передбачених законом заходів державного примусу особистого, організаційного чи майнового характеру.

До основних ознак юридичної відповідальності належать такі:

  • Юридична відповідальність передбачає державний примус;
  • Державний приму, тобто чітко окреслений, певного обсягу кількісний показник, який встановлюється відповідно до міри порушення чи покарання;
  • Юридична відповідальність, що пов’язана з правопорушеннями настає після нього і настає на правопорушника;
  • Юридична відповідальність спричинює негативні наслідки для правпорушника;
  • Характер і обсяг юридичної відповідальності встановлюються в санкції юридичної норми;
  • Державно-примусові заходи застосовуються виключно компетентними державними органами в судово визначених законом порядку і формах. Застосування юридичної відповідальності неможливе без процесуальної форми.

Завдання юридичної відповідальності – регулювати і охороняти існуючий лад і суспільний порядок. Це завдання визначає функції юридичної відповідальності.

Основна функція відповідальності – охоронна. Вона складається з кількох видів.

Штрафна (каральна) функція. Це реакція суспільства в уособленні держави на шкоду “заподіяну правопорушником. Покарання – це засіб самозахисту суспільства, що може виявлятися у вживанні до злочинця моральних, особистих, матеріальних санкцій. Покарання реалізує шляхом зміни юридичного статусу правопорушника, накладення на нього певних обов’язків.

Попереджувальна (превентивна) функція. Полягає у попередженні здійснення правопорушення, у дії на свідомість правопорушника в напрямі усвідомлення їм невідворотності покарання в разі нових правопорушень. Попереджувальне діяння впливає не тільки на правопорушника, а й на оточуючих.

Виховна функція. Ефективна боротьба з правопорушеннями, своєчасне і обов’язкове покарання винних створюють у громадіння про твердість існуючого правопорядку, зміцнюють віру у справедливість і міць державної влади, впевненість  у захисті їх законних прав та інтересів. Це, у свою чергу, сприяє підвищенню рівня політичної та правової культури, відповідальність та дисципліні громадян, і зрештою, укріплення законності та правопорядку.

Компенсаційна (право відновлювана) функція. Найчастіше заходи юридичної відповідальності спрямовані не на формальне покарання винного, а на відновлення порушеного інтересу суспільства, особи, Найактивніше ця функція застосовується в цивільному праві, де передбачається така санкція, як відшкодування збитків.

Організаційна, або регулятивна, функція. Власне факт існування і обов’язковості покарання є організаційною засадою діяльності суспільства.

Юридична відповідальність неповнолітніх

Підставою для законного залучення особи до відповідальності є необхідність вважати її суб’єктом для цього виду правопорушень. Однією з вимог до суб’єкта правопорушення вважається досягнення ним певного віку.

У кримінальному праві неповнолітніми вважаються особи віком до 18 років. За загальними засобами кримінальна відповідальність настає з шістнадцяти років, а за окремі види злочинів – з 14 років.

З чотирнадцяти років кримінальна відповідальність настає:

  • За всі види вбивства;
  • Умисне заподіяння тілесних ушкоджень що спричинили розлад здоров’я;
  • Зґвалтування;
  • Крадіжку, грабіж, розбій;
  • Злісне й особливо злісне хуліганство;
  • Умисне знищення або пошкодження державного майна, що спричинилося до тяжких наслідків;
  • Умисне вчинення дій, що можуть призвести до аварії поїзда.

Кримінальна відповідальність для неповнолітніх, що досягли 14 або 16 років. Настає з нуля доби, наступної за днем народження. Якщо є до моменту вчинення злочин особа не досягла встановленого законодавством віку відповідальності за певний злочин, вона або взагалі не підлягає кримінальній відповідальності, або буде звинувачена у скоєнні іншого злочину.

Для неповнолітніх, що не досягли 18 років, закон передбачає кілька положень, що пом’якшують їх відповідальність порівняно з відповідальністю дорослих злочинців.

Позбавлене волі неповнолітньому може бути призначене на термін не більше 10 років, якщо в конкретній статті. Особливої частини Кримінального кодексу України за споєння злочину передбачено суворіше покарання. Факт неповноліття винного повинен розглядатися судом як обставина, що відтягує (полегшує) вину.

Для неповнолітніх злочинців передбачені м’якіші порівняно з дорослими злочинцями умови для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

У разі здійснення неповнолітнім злочину, що не має великої суспільної небезпеки, а також якщо неповнолітній зробив суспільно небезпечне діянні, але не досяг віку кримінальної відповідальності (14 років), до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру до яких належать:

  • Зобов’язання привселюдно чи в іншій формі вибачитись перед потерпілим;
  • Попередження;
  • Передання неповнолітнього під нагляд батькам чи особам що їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремим громадянам на їх особисте прохання;
  • Покладання на неповнолітнього, який досяг 15 років і має майно чи заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяний збиток;
  • Направлення неповнолітнього у спеціальну навчально-виховну установу для дітей і підлітків до його виправлення, але щонайбільше на 3 роки.

Останній захід є найбільш суворим. Він здійснюється примусово незалежно від бажання неповнолітнього. До навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи спеціального призначення (для правопорушників віком 11-14 років) і професійні училища соціальної реабілітації (віком від 14-18 р.).

Доцільно зауважити, що примусові заходи виховного характеру не є покаранням і не спричинюють характерних для покарання негативних наслідків, насамперед судимості. Але якщо ці заходи не мали на порушника належного впливу, суд може вжити до нього суворіші примусові заходи аж до направлення у спеціальні заклади чи засудити до передбаченого законодавством покарання.

В адміністративному праві юридична відповідальність настає з 16 років. Справа про адміністративні правопорушення неповнолітніх повноважені розглядати комісії у справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих рад.

Справи про адміністративні правопорушення, які розглядаються комісіями поділяються на три основні групи:

  • Справи про суспільно небезпечні дії, вчинені особами до досягнення ними 16 років (за них відповідають батьки);
  • Правопорушення, скоєні особами віком 16-18 років;
  • Скоєння дрібного розкрадання державного або громадського майна, дрібного порушення правил користування дорожнім рухом. Ця група справ розглядається комісією лише тоді, коли вони передаються їм органами внутрішніх справ  або судами. Якщо такі правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років відповідальність за них несуть родичі.

До окремої групи належать справи про інші антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка, наприклад неналежна поведінка у школі, на вулиці, ранні статеві зв’язки, захоплення іграми, що свідчить про звички, які з часом можуть призвести до злочину.

Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає для неповнолітніх поблажливіший режим застосування стягнень порівняно з дорослими правопорушниками. Зокрема, до неповнолітнього не може бути застосований адміністративний арешт.

Крім того, за здійснення правопорушень до неповнолітнього у віці 16-18 років замість стягнень можуть бути застосовані такі заходи впливу:

  • Зобов’язання публічно вибачитись перед потерпілим;
  • Попередження;
  • Оголошення догани або суворої догани;
  • Покладення на неповнолітнього обов’язку відшкодувати заподіяні збитки, якщо він має самостійний заробіток;
  • Накладення на неповнолітнього. Який має заробіток, штрафу;
  • Передання під нагляд батьків, або осіб, які їх заміняють.

Поряд з цим відповідні комісії можуть застосувати примусові заходи виховного характеру, які вважаються доволі суровими, - це направлення у спеціалізовані навчальні заклади.

Як свідчить практики, найчастіше комісії у справах неповнолітніх розглядають такі справи: дрібне розкрадання державного майна, побиття склад в автомашинах, псування телефонів-автоматів, розпиття спиртних напоїв у громадських місцях або поява в них у нетверезому стані, азартні ігри (в рулетку, карти).

Цивільно-правова відповідальність настає з п’ятнадцятирічного віку. Якщо заподіяв неповноті ній що не досяг 15 років, то майнову відповідальність несуть його батьки чи опікун, але тільки тоді, коли заподіяний неповнолітнім збиток виявився результатом нездійснення за ним контролю, неналежного виховання, неправильне застосування до нього свої прав.

Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, заподіяв шкоду в той час, коли перебував під наглядом навчального, виховного чи лікувального закладу, то вони несуть відповідальність, але тільки тоді, коли збиток був заподіяний внаслідок нездійснення чи неналежного здійснення контролю за неповнолітнім під час перебування його під наглядом певного закладу.

У віці 15-18 років неповнолітній відповідає за заподіяний ним збиток на загальних засадах, тобто відштовхує його самостійно. Але якщо у неповнолітнього немає майна чи роботи, достатньої для відшкодування заподіяної шкоди то за нього не роблять батьки чи опікуни. Але вони несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітньою дитиною, тобі коли ця школа є результатом їх протиправної поведінки, тобто їх провина полягає в тому, що вони не виконували своїх обов’язків, щодо виховання дітей.

При цьому до відповідальності залучаються як батько так і мати, навіть якщо шлюб між ними розірваний, оскільки вони мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей. Відповідальність батьків за своїх неповнолітніх дітей віком 15-18 років має субсидіарний характер.

Наприклад якщо мати виплатила більшу частину за заподіяну шкоду, то батько покриває відсутню частину, але потім мати має право зажадати від батька провернути їй частину, витрачену нею, щоб їх частки виплати були порівну.

Обов’язок батьків відшкодувати заподіяну неповнолітнім шкоду припиняється після досягнення ним повноліття (віку 18 років) а також якщо в нього до 18 років з’являються майно чи заробіток, достатньо щоб відшкодувати збиток.

ВИСНОВОК

Доречно зауважити, що батьки чи опікуни, навчальні, виховні або лікувальні заклади, що відшкодували заподіяний неповнолітнім збиток, не мають права регресу до цих осіб.

Вище зачитаний матеріал повинен донести до нас хоч якусь відповідальність перед чимось не конкретизуючи подій. Зробивши певні висновки ми повинні знати короткий вислів із Конституції України: “людина вчинивши злочин або протиправне діяння повинна відповісти за нього”. І при виборі між добрим і поганим нам потрібно звернути події на вислів і ми зрозуміємо правову силу держави і суспільства кожної країни.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України – Київ, 1996 р.

2. Основи правознавства: Навчальний посібник – Київ, 2000 р.

3. За правду, за народ, за Україну. Соціал-демократична партія України у питаннях і відповідях. – Київ. 1999 р.

4. Статті кримінального кодексу України. – Київ, 2001 р., 1960 р.


07.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!