Osvita.ua Вища освіта Реферати Правознавство Види та ознаки зобов’язань в цивільному законодавстві
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Види та ознаки зобов’язань в цивільному законодавстві

Поруч із загальними для всіх правовідносин рисами, зобов'язальні правовідносини характеризуються особливими, специфічними ознаками

В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, таку як: передати майно; виконати роботу;

сплатити гроші та інше, або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Із наведеного визначення випливає, що зобов'язання являє собою окремий вид цивільних правовідносин.

Поруч із загальними для всіх правовідносин рисами, зобов'язальні правовідносини характеризуються особливими, специфічними ознаками, що дозволяють розглядати їх як окремий вид цивільних правовідносин:

  • в зобов'язальних правовідносинах приймають участь дві або більше визначених особи, з яких одна є управомоченою стороною, а інша - зобов'язаною, а в правовідносинах, наприклад, власності власнику (управомоченій особі) протистоїть невизначене коло осіб, тобто зобов'язальні правовідносини належать до числа відносних, а не абсолютних;
  • в зобов'язальних правовідносинах обов'язок, як правило, полягає у виконанні певних позитивних дій (у правовідносинах власності від інших осіб в першу чергу вимагається утримуватися від дій, які порушують право .власності);
  • зобов'язальні правовідносини є правовою формою відносин по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, тобто вони в переважній більшості виступають як майнові відносини що виражають динаміку власності;
  • належне виконання зобов'язань забезпечується засобами державного примусу у формі санкцій: окрім відшкодування збитків стягується ще й пеня, штраф, неустойка.

Норми, які регулюють зобов'язання, складають один з найважливіших інститутів цивільного права - зобов'язальне право.

Система зобов'язального права складається із інститутів Загальної частини (підстави виникнення зобов'язань, принципи виконання зобов'язань, забезпечення зобов'язань, зміна суб'єктів зобов'язань, відповідальність за порушення зобов'язань, припинення зобов'язань) та інститутів Особливої частини, до яких відносяться 19 окремих видів зобов'язань (купівля-продаж, міна, дарування та ін.) та три специфічних за змістом зобов'язання, що виникають: із заподіяння шкоди, із рятування майна, із безпідставного збагачення.

Як і будь-яке інше цивільне правовідношення, зобов'язання включає в себе наступні елементи: суб'єкти, об'єкт, зміст.

Суб'єктами в зобов'язанні виступають його учасники, яких законодавець називає кредитором і боржником.

Кредитор - це особа, яка має право вимагати або виконання певної дії, або утриматися від вчинення певних дій. Ця особа довіряє своєму контрагенту, кредитує його, тому і називається "кредитором".

Боржник - протилежна сторона зобов'язання - повинен вчинити певні дії або утриматися від них. Ця особа має борг перед кредитором, тому її звуть "боржником". Кредитора звичайно називають активною стороною, боржника - пасивною.

В окремих правовідносинах одна сторона виступає виключно в ролі кредитора, а інша - виключно в ролі боржника. Так, у зобов'язанні, яке виникає з договору позики, право вимоги має одна сторона, друга ж є зобов'язаною. В більшості зобов'язань кожна із сторін є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки, з одного боку, має права, а з іншого - зобов'язана виконати певні дії (купівля-продаж, поставка, контрактація тощо).

В зобов'язальних правовідносинах може приймати участь один кредитор і один боржник. Якщо ж на боці кредитора чи на боці боржника, або одночасно і на боці кредитора і на боці боржника виступають декілька осіб, то в цих випадках ведуть мову про множинність осіб у зобов'язанні. При множинності осіб законодавець розрізняє зобов'язання дольові (часткові) і солідарні.

Зобов'язання вважається дольовим, якщо кожний із боржників зобов'язаний виконати певну дію в певній частиш. Частки у виконанні зобов'язань вважаються рівними, якщо інше не передбачене законом чи договором.

Солідарні зобов'язання мають місце, коли кожен із боржників повинен виконати зобов'язання повністю. Солідарні зобов'язання виникають лише у випадку, коли це передбачено законом чи договором; Так, ст. 74 Закону України "Про господарські товариства" прямо зазначає, що якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна товариства не вистачає для оплати всіх боргів, то за недостатню частину майна несуть солідарну відповідальність учасники товариства всім своїм майном. Солідарну відповідальність несуть також особи, які спільно заподіяли шкоду.

Особа, яка за певних, визначених законом чи договором, обставин виступила в ролі боржника і надала кредитору належне, набуває права регресу. Регресні зобов'язання це зобов'язання, в силу яких одна особа, що з вини боржника сплатила певну грошову суму третій особі (кредиторові), має право вимагати від боржника відшкодування цієї суми.

Регресні зобов'язання виникають як наслідок виконання іншого зобов'язання. Вони можуть виникнути не лише при солідарності боржників (боржник, який задовольнив вимогу кредитора, сам стає кредитором по відношенню до іншого боржника), а й у випадках наявності вини зобов'язаної особи і відсутності вини кредитора. Скажімо, якщо водій автопарку вчинить дорожньо-транспортну пригоду, то відповідальною особою перед потерпілим буде автопарк (як володілець джерела підвищеної небезпеки), який, у випадку задоволення позову потерпілого, має право звернутися з регресним позовом до безпосереднього винуватця аварії.

Поруч з дольовими (частковими) і солідарними зобов'язаннями законодавець називає і субсидіарні або додаткові зобов'язання. Їх суть полягає в тому, що при невиконанні чи неналежному виконанні боржником своїх зобов'язань відповідальність, за певних обставин, може бути покладена на додаткового боржника. Субсидіарні зобов'язання можуть виникати як на підставі закону (наприклад, при заподіянні шкоди неповнолітніми у віці від 15 до 18 років при відсутності у них майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, заподіяну шкоду відшкодовують їх батьки (усиновителі) або піклувальники, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини), так і в силу укладеного договору (наприклад, договір поруки).

Об'єкти зобов'язань - це те, на що спрямовані права та обов'язки суб'єктів, тобто це певні дії щодо речей, грошей, послуг. Ці дії можуть полягати в: а) передачі речі у власність чи в користування; б) виконанні певної роботи; в) сплаті грошей (відшкодування збитків) та ін.

Інколи говорять, що об'єктами зобов'язання є речі, гроші, послуги. Проте варто пам'ятати, що власне дії зобов'язаної особи є юридичним об'єктом зобов'язання, і речі, гроші, послуги - це матеріальні об'єкти зобов'язання.

Змістом зобов'язання є сукупність прав та обов'язків суб'єктів зобов'язання. Зобов'язальне право поруч із правом власності є однією з головних категорій майнового права. Більшість зобов'язань являють собою майнові відносини. Разом з тим деякі зобов'язання можуть бути і немайновими, наприклад, деякі зобов'язання, що виникають у галузі авторського права, коли автор вимагає виправлення перекручень в своєму творі, коли автор виконує планову роботу, за яку не сплачується гонорар; коли виконується доручення немайнового характеру.

Залежно від особливостей змісту, специфіки об'єкта і підстав виникнення зобов'язання в цивільному праві розрізняють односторонні і взаємні види зобов'язань.

У тих випадках, коли одній стороні зобов'язання належить право, а іншій - обов'язок, зобов'язання вважається одностороннім. До односторонніх зобов'язань відносять договори позики, дарування.

Якщо кожна із сторін набуває поруч з правами ще й певних обов'язків, то зобов'язання вважається взаємним (купівля-продаж).

В залежності від ступеня визначеності предмета зобов'язання, вони поділяються на однооб'єктні, альтернативні і факультативні. За однооб'єктним зобов'язанням кредитор має право вимагати від боржника виконання певної визначеної дії. Так, за договором купівлі-продажу будинку продавець повинен передати покупцеві саме будинок, а не якусь іншу річ чи виконати інші дії.

Альтернативне зобов'язання - це зобов'язання, змістом якого є право вимоги і відповідний йому обов'язок здійснити одну з кількох дій на вибір. Здійснення однієї із цих дій і складає виконання зобов'язання. Право вибору, якщо інше не випливає з закону чи тексту договору, або із суті договору, - належить боржнику. Він вирішує, які саме дії має вчинити. В силу спеціальних вказівок закону право вибору може бути надане і кредитору. Так, Закон України "Про захист прав споживачів" надає покупцеві при покупці неякісного товару право вимагати: заміни речі чи її ремонту, чи зменшення її купівельної ціни, чи розірвання договору.

На відміну від альтернативних, факультативні зобов'язання це такі зобов'язання, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому надається можливість замість цієї дії виконати іншу. Наприклад, боржник повинен передати кредитору майно, але замість цього він може виконати певну роботу, якщо виконання першого стає неможливим, при цьому кредитор не має права вимагати вчинення іншої, ніж визначено, дії.

Зобов'язання, за яким боржник повинен виконати певну дію, а кредиторові належить право вимагати вчинення такої дії, називають зобов'язанням з позитивним змістом. Якщо ж кредитор має право вимагати від боржника, щоб той утримувався від вчинення певної дії, і той зобов'язаний її не вчиняти (наприклад, автор не повинен передавати рукопис іншому видавництву), то такі зобов'язання мають назву зобов'язань з негативним змістом.

Цивільне законодавство розрізняє також головні і додаткові (акцесорні) зобов'язання. Додатковим є зобов'язання, мета якого забезпечити виконання головного зобов'язання (так, угода про заставу забезпечує виконання основного договору-позики). Додаткові зобов'язання тісно пов'язані з головним і припинення головного зобов'язання відповідно припиняє і додаткове.

У більшості випадків особистість боржника чи кредитора не впливає на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Після смерті особи, яка є стороною за таким зобов'язанням, її права та обов'язки переходять до спадкоємців. Але деякі зобов'язання настільки тісно пов'язані з особою боржника чи кредитора, що виконати їх в іншому суб'єктному складі неможливо. Такі зобов'язання називаються особистими зобов'язаннями. Так, смерть автора припиняє дію видавничого договору про написання книги, оскільки спадкоємці автора не набувають права на написання визначеного твору.

За підставами виникнення зобов'язання поділяються на договірні, позадоговірні та односторонньо-вольові. Договірні зобов'язання виникають із укладених між сторонами договорів. Підставою виникнення позадоговірних зобов'язань є: заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставне збагачення. Односторонньо-вольові зобов'язання виникають із односторонніх угод (довіреність, заповіт).

Дія зручності вивчення зобов'язання розбиваються на групи за певними економічними та юридичними ознаками. Наприклад:

  • зобов'язання з сплатної реалізації майна (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання);
  • зобов'язання з сплатної передачі майна в користування (майновий найом, найом житлового приміщення);
  • зобов'язання з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, позичка);
  • зобов'язання з виконання робіт (підряд, підряд на капітальне будівництво);
  • зобов'язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);
  • зобов'язання з перевезень (залізничних морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням);
  • зобов'язання з кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель);
  • зобов'язання з страхування (майнове та особисте страхування);
  • зобов'язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);
  • зобов'язання, що виникають з односторонніх правомірних дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);
  • охоронні зобов'язання (зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання чи збереження майна).

Використана література:

  • Бірюков І.А. та ін. Цивільне право України. – К., 2000;
  • Зобов'язальне право: теорія і практика. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 11.


07.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!