Osvita.ua Вища освіта Реферати Правознавство Організація сучасної адвокатури, адвокат у кримінальному та цивільному процесі
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Організація сучасної адвокатури, адвокат у кримінальному та цивільному процесі

Світовий досвід адвокатської практики був узагальнений у підсумковому документі VIII Конгресу 00Н із запобігання злочинам, який відбувся у серпні 1990 року

В "Основних положеннях про роль адвокатів" на основі принципових засад Статуту 00Н, Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів про громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні права, ряд інших загальновизнаних документів детально висвітлено всі сторони діяльності адвокатів, їх права, обов'язки, а також зобов'язання урядів, судових та адміністративних органів щодо забезпечення ефективної роботи адвокатів з консультування та надання допомоги всім, хто її потребує в судах, трибуналах та адміністративних органах.

Законодавчі акти України враховують міжнародний досвід. Так у статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесені ряд положень, які сприяють діяльності адвокатури і перш за все це пункт, згідно з яким звинувачуваному забезпечується право на захист.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у статті 14 проголошує право кожної людини в разі її звинувачення у вчиненні протиправної дії захищати себе особисто або через посередництво обраного нею захисника. Це ж положення закріплене і в статті 59 Конституції України. Варто вказати, що адвокатура представлена і у Вищій раді юстиції трьома представниками, рекомендованими з'їздом адвокатів України.

Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, перша стаття якого дає визначення адвокатури як добровільного професійного громадського об'єднання, покликаного згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод й представляти законні інтереси громадян України та інших країн, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Організація сучасної адвокатури України

Принципи і гарантії адвокатської діяльності.

Відповідно до Закону України "Про Адвокатуру України" адвокатура є добровільним фаховим суспільним об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та захищати законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційність.

Закон про адвокатуру окремо закріплює норми, котрі стосуються гарантій адвокатської діяльності. Їй встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимога від адвоката відомостей, котрі складають адвокатську таємницю. По цих питаннях вони не можуть допитуватися як свідки.

Не припускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката в справі.

Кримінальна справа проти адвоката може бути відкрита тільки Генеральним прокурором, його заступниками й обласними прокурорами.

Адвокатом може бути:

  • громадянин України, котрий має вищу юридичну освіту;
  • стаж роботи юриста або помічника адвоката не менше двох років;
  • який здав кваліфікаційні іспити, одержав посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю;
  • прийняв Присягу адвоката України.

Для визначення рівня професійних знань осіб, котрі мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (на обласному рівні). Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної і дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів. У неї входять чотири адвокати, чотири судді і по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів і відповідних органів юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

При Раді Міністрів створюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. У її склад входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Мінюсту, Спілки адвокатів.

При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій вручено це свідоцтво, приймає Присягу адвоката.

 України такого змісту:

Організаційні форми діяльності адвокатури.

Особа, котра одержала посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально, відкривати свої адвокатські бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, котрі діють у відповідності із Законом про адвокатуру і зі своїми статутами.

Діяльність адвокатських об'єднань грунтується на принципах: добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності. Вони реєструються в Мінюсті, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання посвідчення.

Адвокати України виконують за Законом такі функції:

  • дають консультації і роз'яснення по юридичним питанням;
  • усні і письмові довідки щодо законодавства;
  • складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;
  • свідчать копії документів у справах, котрі вони ведуть;
  • здійснюють представництво в суді, інших державних органах;
  • надають юридичну допомогу підприємствам, об’єднанням, організаціям;
  • здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
  • виконують свої обов'язки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством, під час дізнання і попереднього слідства.

Фахові і соціальні права адвоката, його обов'язки.

До фахових прав адвоката Закон відносить:

  • представництво, захист прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб по їхньому дорученню у всіх органах, об’єднаннях, організаціях;
  • збір відомостей про факти, котрі можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення.

Закон надає право адвокату мати помічника.

У відповідності із Законом адвокати користуються правом на відпустку і на усі види допомоги по державному страхуванню. Щодо розміру внесків у нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, котра займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи і винятково на його праці.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У випадку участі останнього в кримінальній справі по призначенню і при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість, оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці проводиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення, внесена плата повертається громадянину або юридичній особі цілком або частково, а при виникненні суперечки - за рішенням суду.

Якщо підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний визнає свою провину у вчиненні злочину, адвокат, при наявності підстав для цього, повинен відстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний узгодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного  недопустима. Адвокат не може визнати доведену провину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, які змусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень і інших відомостей, отриманих адвокатом під час здійснення професійних. обов'язків.

Дисциплінарна відповідальність адвоката.

Дисциплінарне виробництво проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 членів: п'ятьох адвокатів, двох суддів, по одному представнику від керівництва юстиції, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської місцевих держаних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України.

Дисциплінарна палата:

  • розглядає скарги громадян, а також окремі постанови судів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, організацій на дії адвокатів;
  • вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності і розглядає збуджені по цих питаннях справи;

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

  • попередження;
  • призупинення на термін до одного року дії посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю, а також його анулювання.

До адвоката можуть бути використані дисциплінарні стягнення не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку. Вони не можуть бути накладені пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Через шість місяців із дня накладення стягнення дисциплінарна палата може зняти його достроково при бездоганній поведінці адвоката та добросовісному  відношенні до виконання обов'язків.

Адвокат у кримінальному процесі

Адвокат - захисник підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного.

Підозрюваний - це особа, котру  затримали по підозрі у вчиненні злочину  або до якого застосовані запобіжні заходи до винесення постанови про притягнення її як обвинувачуваного.

Обвинувачуваний - це особа, щодо якої є достатньо доказів, котрі  вказують на вчинення злочину, і на цій підставі слідчим винесена постанова про притягнення його як обвинувачуваного.

Після передачі в суд обвинувального називають підсудним, а після винесення вироку - засудженим або виправданим.

Право зазначених осіб на захист включає, як право захищатися від підозри або обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових відношень. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах проходження кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

Функцію обвинувачення в кримінальному процесі здійснюють слідчі органи, прокурор, суспільний обвинувач, а також потерпілий громадянин - позивач і його представники. Це - сторона обвинувачення.

Функцію захисту від підозри й обвинувачення виконує підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний і засуджений, їхній захисник, суспільний захисник, а також громадянин відповідач і його представник. Це - сторона захисту.

Порушення права на захист завжди означає вагоме порушення вимог кримінально-процесуального кодексу і є однієї з найбільш поширених підстав для скасування вироків або інших рішень у справі.

Забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист полягає в тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання котрих дозволяє їм особисто захищатися від підозри або обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси; надає зазначеним особам право скористатися юридичною допомогою захисника (адвоката); покладає на особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суддю і суд обов'язок до першого допиту особи роз'яснити йому його право мати захисника. Скласти про це протокол, надати можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення, забезпечити охорону його особистих і майнових прав.

Закон визнає участь захисника при проведенні дізнання, попереднього слідства й у розгляді кримінальних справ у суді першої інстанції обов'язковим, крім випадків добровільної відмови особи від захисника, причому є випадки, коли добровільна відмова від захисника не можлива. Це відбувається в справах:

  • осіб, котрі підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;
  • осіб, котрі через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі) не можуть самі реалізувати своє право на захист;
  • осіб, котрі не володіють мовою, на якій ведеться судочинство;
  • коли санкція статті, по якій кваліфікується злочин, передбачає страту;
  • при проведенні справи про застосування примусових мір медичного характеру.

Закон передбачає участь захисника в справі за згодою і по призначенню. По загальним правилам захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення і може, таким чином, брати участь у справі в стадії попереднього розслідування і у всіх судових стадіях кримінального процесу, включаючи стадію виконання вироку.

У трьох випадках захисник допускається до участі в справі і пред'явлення обвинувачення:

  • у випадку затримки особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення - із моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанову про застосування цього запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин із моменту затримки;
  • у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами в стані неврівноваженості, а також про злочини осіб, які занедужали психічним розладом після вчинення злочину, - із моменту одержання доказів про психічний розлад;
  • у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, - із моменту ознайомлення неповнолітнього і його батьків або осіб, які їх замінюють, із постановою про закриття справи і з матеріалами справи. У випадку розміщення неповнолітнього в приймач-розподільник - не пізніше 24 годин із моменту розміщення.

Закон містить перелік обставин, які виключають участь у справі особи як захисника.

Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брала участь як слідчий, особа яка проводила дізнання, прокурор, суспільний обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач (відповідач), свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або в розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат знаходиться в родинних відношеннях.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Повноваження адвоката на участь у процесі повинно бути підтверджено відповідним свідченням, а також ордером про наявність угоди або доручення на участь у справі.

Одним із найбільш діючих засобів, які дозволяють адвокату виконувати свої професійні обов'язки в кримінальному процесі, є заява клопотань. З їхньою допомогою він доводить до відома слідчого, прокурора і суду свою думку про доведеність обвинувачення, обґрунтованості кваліфікації, доцільності прийняття конкретних процесуальних рішень, сприяє зборові, перевірці й оцінці доказів. Клопотання адвоката - це письмове або усне його звертання до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність по доведенню і прийняттю рішення в справі, про вчинення цими особами дій, які входять у їхню компетенцію, спрямовану на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. У клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і прилучення до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення  допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або заміну запобіжного заходу, про закриття справи і т.д.

Адвокат вправі заявити відвід посадовим особам, що приймають участь у розслідуванні і розгляді справи. Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду, котрий, на його думку заподіюють шкоду законним інтересам його клієнта.

З моменту допуску до участі в справі в стадії попереднього розслідування адвокат вправі: бути присутнім при допиті підозрюваного, пред'явленні обвинувачення, задавати питання учасникам справи. Після завершення попереднього слідства адвокат має право разом з обвинувачуваним або самому ознайомитися з усіма матеріалами справи.

При ознайомленні з матеріалами справи адвокат має право: робити виписки, мати побачення з обвинувачуваним, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обговорювати з ним питання про заяву клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії і рішення слідчого і прокурора.

Адвокат - представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача

Потерпілим признається особа, котрій злочином заподіяний моральний, фізичний або майновий збиток. Цивільним позивачем признається громадянин, підприємство або організація, котрі понесли матеріальний збиток від злочину і пред'явили при виробництві в кримінальній справі до обвинувачуваного або до осіб, котра несе матеріальну відповідальність за його дії, гражданський позов, тобто вимогу про відшкодування збитків, котрий розглядається судом разом з кримінальною справою. Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни або інші особи, а також підприємства, організації і організації, котра у силу закону несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинувачуваного.

Про визнання потерпілим, цивільним позивачем, а також про притягнення як цивільного відповідача особу, котра проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - рішення. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, одержують процесуальні права для захисту своїх законних інтересів, у тому числі і право, мати представника.

Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, котра проводить дізнання, слідчого, судді і суду, а також на вирок або рішення суду і постанови судді.

Представництво адвоката в цивільному процесі

Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі.

Законом України покладено на адвоката виконання в цивільному процесі двох функцій:

У відповідності з ст. 6 Закону "Про адвокатуру" і глави 12 ЦПК при здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Участь адвоката в цивільному  процесі складається в здійсненні ним  представництва і в захисті суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав, що охороняються законом інтересів громадян і юридичних осіб та в сприянні суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді справи, прав і обов'язків сторін. У процесуальному представництві адвоката об'єднуються два види правовідносин - між адвокатом і особою, інтереси якої він захищає, між адвокатом і судом у цивільному  процесі. Правовідносини між адвокатом і довірителем мають матеріально-правовий та процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий грунтується на договорі доручення. Процесуально-правовий зв'язок виникає із приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі.

Процесуально-правові положення адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції.

На підставі наданих повноважень адвокати допомагають зацікавленим особам звернутися в суд за захистом їхніх прав. Для цього використовуються цивільно-процесуальні засоби - позовна заява, у справах, котрі виникають з адміністративно-правових відносин - скарга і заява, а при окремому виробництві - заява.

Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі й у відповідності з визначеним ст. 137 ЦПК утриманням. Суддя, до якого надійшла заява, вирішує питання про його прийняття. Відмова в прийнятті оформляється мотивованою постановою. З прийняттям позовної заяви виникають цивільно-процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат, котрий одержує права й обов'язки процесуального представника.

При оформлених повноваженнях по веденню справи  в суді адвокат відповідача може використовувати загальні процесуальні засоби захисту, передбачені ст. 99, 103 і іншими статтями ЦПК, а також спеціальні засоби - заперечення позову і зустрічний позов.

Діяльність адвоката як процес представника в стадіях касаційного і наглядового виробництва і перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Касаційні оскарження і перевірка судових рішень і постанов, які не набрали сили, є важливою процесуальною гарантією захисту прав осіб, що приймають участь у справі. Право касаційного оскарження процесуальні представники реалізують шляхом подачі касаційної скарги в письмовому виді за формою, передбаченої законом.

Цивільно-процесуальним засобом реалізації права на оскарження виступає заява співучасників і третіх осіб про приєднання до касаційної скарги. Заява про це подається в письмовому виді, вільного змісту і державним митом не оподатковується. Але заява представника про приєднання співучасника або третьої особи до касаційної скарги рахується такою, коли по правових основах і правових наслідках сходиться з касаційною скаргою. Приєднання до касаційної скарги реалізується подачею заяви в суд першої або касаційної інстанції.

Перевірка в порядку нагляду судових рішень і постанов, котрі набрали законної сили, є процесуальною гарантією, яка забезпечує захист прав сторін і інших осіб, котрі брали участь у справі, а також державних інтересів. Вони, а також їхні представники, вправі звернутися зі скаргою до уповноважених осіб суду і прокуратури про опротестування судових рішень у порядку нагляду.

Процесуальним забезпеченням захисту прав і законних інтересів осіб, котрі беруть участь у справі, є також перевірка законності й обгрунтованості рішень і постанов суду, які набрали сили у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З цією метою особи, які беруть участь у справі, і їхні уповноважені представники мають право збудити справу по перегляду рішення або постанови в зв'язку з нововиявленими обставинами, вступити в процес у справі, брати участь у судовому засіданні, здійснювати іншу процесуальну діяльність.

Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання.

Право на порушення судового виконання у відповідності зі ст. 356 ЦПК мають прокурор і суб'єкти захисту прав інших осіб, а також уповноважені ними представники, коли в їхніх повноваженнях передбачене право на пред'явлення виконавчого документа до стягнення. Реалізація представником цього права поставлена в залежність від наявності визначених умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви в орган судового виконання з прикладеним до нього виконавчим документом; учинення дій після подачі заяви в межах процесуальних термінів із дотриманням правил про підсудність.

Висновок

Адвокат – професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України:

  • сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу;
  • діяти в складі адвокатури України, яка у відповідності з Законом України “Про адвокатуру” (09.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону , незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності;
  • давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз’яснення,  довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом  а здійсненню підприємницької діяльності;
  • володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення – захищати не злочин, а людину.

При підготовці цієї курсової роботи автор керувався декількома принципами:

  • максимально наблизити себе до теми, або можливо, моєї майбутньої діяльності;
  • максимально докладно викласти матеріал, який стосується всіх аспектів діяльності адвоката та взагалі юриста;
  • відкрити перш за все горизонти, перспективи цієї галузі права.

Перечитавши ще раз викладений матеріал, автор прийшов до висновку, що адвокат обов’язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить  нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.

Література:

1. Кримінальний кодекс України, прийнятий 28 грудня 1960 року та введений в дію 1 квітня 1961 року.

2. Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року    № 2887-XII.

3. Закон України "Про атестаційну комісію".

4. Кримінально Процесуальний Кодекс України.

5. Цивільно-процесуальний Кодекс України.

6. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997.

7. С.В. Бородина "Процесуальные акты предварительного расследования". – М. – "Юридическая литература". – 1978.

8. О.В Ефіменко, К.В. Манжул "Основи галузевого законодавства". – Кіровоград. – 1998.

9. "Нравственные основы защиты". – М.1978 "Этика" №5

10. "Слово адвокату". -- М. "Юридическая литература" 1968 г.

11. Борщевский М.Ю. "Бизнес – адвокат в США, Германии" - М. 1995 г.

12. Ермакова С.В. "Практические советы юристам." Симфирополь. 1997 г.

13. "Юридический энциклопедический словарь" - М. 1987

14. Гальченко В. "Беседы юриста" - К. 1976

15. А.Д. Бойко "Этика профессиональной защиты по уголовным делам" – М. 1978


11.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!