Osvita.ua Вища освіта Реферати Правознавство Трудові спори: особливості підвідомчості
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Трудові спори: особливості підвідомчості

Під судовою підвідомчістю треба розуміти коло спорів та інших правових вимог, розгляд і вирішення яких закон відносить до ведення суду

Стаття 24 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) зазначає, що судам підвідомчі справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів.

Із змісту ст.24 ЦПК випливає, що, вирішуючи питання чи трудовий спір, підвідомчий суду, необхідно з’ясувати зміст спірних правовідносин (трудові правовідносини), суб’єктний склад спірних правовідносин (якщо однією із сторін є громадянин) та відсутність випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів.

З прийняттям Конституції України виникла потреба у перегляді низки положень чинного законодавства, зокрема й тих, які регулюють питання підвідомчості. З урахуванням ст.124 Конституції України Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначив, що судам підвідомчі всі справи про захист прав і свобод громадян [2].

Тому судам підвідомчі будь-які справи, які виникають з трудових правовідносин.

Слід зазначити, що не підлягають судовому розгляду спори, пов’язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування такої постанови трудовий спір вирішується в загальному порядку [3, с.374].

Враховуючи вимогу трудового законодавства чи бажання, волю заінтересованої особи, яка звертається до суду за захистом трудових прав, можна виділити, відповідно, виключну чи альтернативну підвідомчість справ, які виникають з трудових правовідносин.

Суть виключної підвідомчості трудових справ полягає в тому, що ст.232 КЗпП відносить вирішення певних трудових спорів тільки до компетенції суду. Це трудові спори про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи; працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обираються; власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі організації; працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником чи уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації в межах наданих їм прав; про відмову у прийнятті на роботу: працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи організації, молодих спеціалістів, виборних працівників після закінчення строку повноважень тощо.

Альтернативна підвідомчість трудових справ допускається в тих випадках, коли один і той же трудовий спір може бути вирішений як судом, так і КТС. У випадку альтернативної підвідомчості позивач на свій розсуд вирішує, до якого органу звернутися за захистом порушених трудових прав. Виникнення такого виду підвідомчості справ, які виникають з трудових правовідносин, зумовлене тим, що Пленум Верховного Суду України своєю постановою "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" заборонив судам відмовляти особі у прийнятті позовної заяви лише на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку (п.8). Тому звертатися в КТС – це право, а не обов’язок заінтересованої особи.

У зв’язку з цим, потребує законодавчої зміни ст.224КЗпП, яка й надалі передбачає, що КТС є обов’язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях.

Кодекс законів про працю не містить переліку трудових спорів, які можуть розглядати КТС. Аналізуючи трудове законодавство, доходимо висновку, що заінтересована особа вправі звернутися до КТС за вирішенням будь-якого трудового спору, крім тих, які за законом належать до виключної підвідомчості суду.

У контексті підвідомчості судам трудових спорів важливо звернути увагу на те, що ст.232 КЗпП встановлює порядок розгляду індивідуальних трудових спорів. Порядок вирішення колективних спорів, пов’язаних з виконанням колективних договорів та інших угод, передбачений Законом України від 3 березня 1998р. "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" [4], яким встановлено розгляд таких спорів тільки трудовим арбітражем (ст.7).

Однак з урахуванням вимоги Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, такі трудові спори повинні бути підвідомчі судам. Тому доцільно встановити єдиний порядок судового захисту як індивідуальних трудових прав, так і колективних у межах єдиного охоронного механізму.

Аналізуючи підвідомчість зауважимо, що значні труднощі виникають у судах у процесі вирішення спорів про стягнення заробітної плати у тих випадках, коли щодо відповідача (підприємства, організації, установи, іншого суб’єкта підприємницької діяльності) в арбітражних судах порушувалося чи вирішувалося питання про визнання його банкрутом або приймалося рішення про його ліквідацію.

Окремі суди вирішували такі спори по суті, не беручи до уваги наявність спору про банкрутство в арбітражному суді та не з’ясовуючи належно питання про ліквідацію підприємства.

Деякі суди в таких випадках залучали до участі в справі на стороні відповідача ліквідаційну комісію. В окремих випадках суди з метою забезпечення позову забороняли ліквідаційній комісії вчиняти дії стосовно розпорядження майном банкрута, чим фактично зупиняли ліквідаційну процедуру. В такому випадку треба враховувати, що, відповідно до ст.28 Закону України "Про оплату праці" [5], у разі банкрутства підприємства чи його ліквідації у судовому порядку зобов’язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю, виконану за період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, здійснюється відповідно до Закону "Про банкрутство".

Згідно зі ст.5 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про банкрутство", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Арбітражним процесуальним кодексом України (АПК), іншими законодавчими актами.[6]. За ст.1 цього Закону, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника.

Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язаннь мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника (ст.11 Закону). Заяви подаються у місячний строк з дня опублікування до арбітражного суду (ст.15 Закону).

Таким чином, з моменту порушення арбітражним судом справи про банкрутство заяви працівників цього підприємства про стягнення з нього будь-яких коштів, у тому числі заробітної плати, не підлягають розгляду в загальних судах, оскільки зазначені спори за законом підвідомчі арбітражному суду. Тому, відповідно до п.1 ст.136 ЦПК, в прийомі таких заяв повинно бути відмовлено, а провадження по вже порушених справах – закрито (п.1 ст.227 ЦПК).

Отже, до сформування системи судів загальної юрисдикції і внесення змін у ЦПК підвідомчість цивільних справ судам належить визначати з урахуванням як відповідних правил ЦПК, так і положень ст.124, 55 та інших статей Конституції України.

Література:

1. Цивільне процесуальне право України / Під ред. проф. Комарова В.В. – Харків, 1999.

2. Юридичний вісник України. – 1996. – 28 лист., 4 грудня.

3. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України // БЗЮП. – 1995. – №1.

4. Урядовий кур’єр. – 1998. – 2 квітня.

5. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17. – Ст.121.

6. Голос України. – 1999. – 31 серпня.


05.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!