Osvita.ua Вища освіта Реферати Правознавство Характеристика та завдання цивільно-процесуального права
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Характеристика та завдання цивільно-процесуального права

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини які виникають у державі

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судова влада в Україні реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, кримінального, господарського, адміністративного конституційного  судочинства. Діяльність суду з розглядом справи складається із сукупності дій спрямованих на дослідження доказів за допомогою визначених законом засобів.

Суд – це орган державної влади до компетенції якого входить здійснення правосуддя по розгляду справ та прийняття по них рішень.

Цивільне процесуальне право – це сукупність і система правових норм які регулюють суспільні відносини що виникають між учасниками цивільного процесу та судом при здійсненні правосуддя в цивільних справах. Цивільно процесуальне право є галуззю права і кожна галузь права має свій предмет і метод правового регулювання.

Предмет ЦПП – це суспільні відносини які виникають при здійсненні правосуддя у цивільних справах.

Метод ЦПП – це сукупність правових прийомів регулювання суспільних відносин у процесі здійснення правосуддя у цивільних справах.

Метод ЦПП характеризується:

  • системою процесуальних дій які виконуються судом та учасниками процесу;
  • змістом формою та умовами здійснення процесуальних дій;
  • системою цивільних - процесуальних прав та обов’язків суб’єктів правовідносини які визначають зміст цивільних процесуальних дій;
  • Гарантіями реалізації ЦПП і обов’язків.

За змістом метод правового регулювання ЦПП є імперативно – диспозитивним.

Імперативність – визначає необхідність учасників цивільної справи підкорятися судовій владі, сумлінно виконувати покладені на них обов’язки так як до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу.

Диспозитивність - це навпаки дозволяє суб’єктам вільно використовувати надані їм права у межах встановлених законом.

Система ЦПП – це сукупність обумовлених предметом правового регулювання норм та інститутів розташованих у певній послідовності.

В основу побудови системи ЦПП покладено структуру ЦПКУ. Система ЦПП складається з двох частин:

  • загальної частини;
  • особливої частини.

Загальна частина – містить норми та інститути які мають значення для всієї галузі ЦПП всіх видів проваджень та стадій ЦПП. Сюди входять норми які встановлюють компетенцію суді, судового розгляду справ, склад суду, підстави і порядок відводу суду або судді та інших спеціалістів, присвячені доказом і доказуванні.

Особлива частина – включає норми та інститути які врегульовують порядок розгляду і вирішення цивільних справ за видами провадження та стадіями цивільного права наказне провадження, окреме провадження, а також питання по перегляду судових рішень та здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Норми ЦПП закріпленні у різних нормативних актах цивільного права законодавство – це сукупність нормативних актів у яких містяться норми які регулюють порядок організацій та здійснення правосуддя в цивільних справах. Першим джерелом ЦПП є Конституція України, в ній закріпленні норми які гарантують право громадян на судовий захист, визначають правовий статус у цивільному судочинстві та передбачають принципи організації діяльності суду.

Найважливішим нормативно – правовим актом в системі ЦПП є ЦПКУ врегульовує .порядок судочинства в цивільних справах. До системи цивільно – процесуального законодавства входять також положення інших кодексів та законів це Цивільний кодекс, Сімейний Кодекс, КзпП, житловий кодекс, земельний, Закон України "Про судоустрій України" про виконавче впровадження, про державну  виконавчу службу, про міжнародне приватне право, про прокуратуру, судову експертизу та інші закони. До системи ЦПП входять також укази президента України, постанови В.Р.України, інструкції міністерств і відомств ("Про порядок фіксування судового процесу  технічними засобами в загальних судах України затверджена наказом державної судової адміністрації України від 21.07.05") вона встановлює  єдиний порядок фіксування судового процесу технічними засобами.

Окреме місце в системі ЦП законодавства посідають міжнародні договори . Вони мають приорітетність перед нормативними актами України так як у разі невідповідності закону України міжнародному договору який ратифікований Україною  суд при вирішенні справи застосовує міжнародний договір.

Постанова пленуму Верховного  суду України вони не носять характер  нормативного акту , але вони містять роз’яснення які мають важливе значення для судової практики є обов’язковими для суддів та інших органів і посадових осіб.

Дія ЦП закону щодо осіб полягає в тому що суд захищає права свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, осіб без громадянства, іноземців, іноземних юридичних осіб, органи та посадові особи та міжнародних організацій які мають право звертатися до судів України ,а суд повинен  поважати честь і гідність усіх учасників ЦП та здійснювати правосуддя на засадах рівності перед законом і судом незалежно від раси національності, статті, етнічного походження, соціального походження, майнового стану, місце проживання, мовних та інших ознак.

Дія закону в часі зводиться до того що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів чинних на час вчинення окремих процесуальних дій ,розгляду і вирішення справи по суті. Закон який встановлює нові обов’язки скасовує або звужує права учасників цивільного процесу чи обмежує їх використання нема зворотної дії в часі.

Дія ЦП норм в просторі – поширюються на всю територію України і всі суди цивільної юрисдикції повинні їх застосовувати під час розгляду і вирішення цивільних справ.

В практиці можуть виникнути випадки коли в законодавстві відсутня норма яка регулює конкретні відносини, тоді суд повинен застосовувати аналогію закону, що означає використати закон який регулює подібні за змістом відносини. Якщо такого закону не знайдеться, суду треба виходити із загальних засад законодавства. Тобто застосовувати аналогію права.

Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб відбувається у формі судочинства. Цивільне судочинство – це врегульований нормами ЦПП порядок розгляду і вирішення цивільних справ. Завданнями цивільного судочинства:

  • Справедливий;
  • Неупереджений;
  • Своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизначених прав і свобод, чи інтересів фізичних осіб, юридичних осіб та інтересів держави.

ЦПК передбачає три види цивільного судочинства:

  • Позовне;
  • Наказне;
  • Окреме провадження.

Вони відрізняються між собою:

  • За категоріями справ;
  • Підставами порушення;
  • Суб’єктами.

Вид цивільного судочинства – це порядок порушення розгляду і вирішення певної категорії цивільних справ.

Кожна цивільна справа проходить певні етапи, такими етапами є стадії цивільного судочинства.

Цивільне судочинство – це врегульований нормами ЦПП порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Під цивільну юрисдикцію суду підпадають справи які не пов’язані з розв’язаними матеріально правового спору, підставою для порушення такого провадження є заява, і таке провадження називається наказне провадження або його ще називають непозовний вид цивільного судочинства. Непозовне провадження на відміну від позовного не розв’язує спір і його сторонами є заявник і боржник. Наказне – це спрощений вид провадження і участі сторін на такому праві не є обов’язково результатом наказового права є судовий розгляд який має обов’язковий характер.

Позовне провадження, правила такого провадження найширше визначені в цивільно – процесуальному законодавстві є найбільш розповсюдженим видом судочинства, воно є загальним, так як його правила застосовуються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ по відношенню яких виник спір. Основна ознака цього провадження наявність матеріального спору між двома сторонами з протилежними інтересами сторонами такого судочинства є позивач і відповідач при здійсненні цього виду судочинства використовується принцип загальності тобто кожна сторона має право подавати свої докази чи заперечення по справі.

При розгляді такого виду провадження можуть брати участь співучасники перші особи або їх представники може відбутися заміна неналежного відповідача підставою для порушення такого провадження є позовна заява ,яка подається позивачам особисто або може подавати його представником державними органами ,правоохоронними органами в інтересах особи.

Окреме провадження –це вид непозовного цивільного судочинства в порядку якого розглядається цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів , що мають значення охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, а також підтвердити наявність або відсутність неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ,усиновленню визнання особи безвісно відсутнього чи оголошення її померлою встановлення фактів які мають юридичне значення. Цей вид провадження не пов'язаний із вирішеними спору у ньому немає сторін та третіх осіб такі справи сторін суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Не допускається передача справ окремого провадження на розгляд третейського суду і закриття провадження такого у зв’язку з укладеними мирової угоди.

Стадії цивільного судочинства – це сукупність процесуальних дій які об’єднується найближчою процесуальною метою. В юридичній літературі автори виділяють різну кількість стадій у судочинства, але найчастіше зводяться до такої схеми:

  • Відкриття провадження у справі;
  • Провадження у справі до судового розгляду;
  • Судовий розгляд справи;
  • Апеляційне провадження;
  • Касаційне провадження;
  • Провадження у зв’язку з винятковими обставинами;
  • Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами;
  • Виконавче провадження.

Перші три стадії охоплюють провадження у справі в суді першої інстанції, а всі інші є окремими провадженнями у вище стоячому суді.

Усі названі стадії закінчуються винесенням правозастосовчого акту, рішення суду, постанови про закінчення законодавчого впровадження. Кожна стадія у свою чергу складається з трьох під стадій:

  • порушення провадження;
  • провадження у справі до розгляду по суті, перегляду рішень апеляційні чи касацій, їх інстанції чи виконання та розгляд справи, або виконання рішення суду.

Використана література:

  • Цивільний Кодекс України;
  • Гражданское право Украины. — X.: Основа, 1996. — С. 244 Гражданское право. Часть 1: Учеб. / Под ред., А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. — М.-. Проспект, 1998. — С. 293 Гражданское право. Часть первая. Учеб. / Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. - М.: Юрид. лит., 1997. – 411 с.;
  • Грибанов В.П. Гражданское право Украины. - М., 1997. – 45 с.;
  • Кириллова М.Я. Гражданское право. — Москва, 1996. – 261 с. 5. Луць В.В. Стороны в гражданских правоотношениях// Правоведение. - 1999. - № 1. - с. 40;
  • Луць В. В.Цивільне право. — Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1993.- 122 с;
  • Скловский К. Отношения собственника с незаконным владельцем и приобретательная давность // Хозяйство и право. — 2001.  116-119;
  • Цікало В. Держава як суб’єкт цивільно-правових відносин// Право України. — № 14. — С. 95;
  • Цивільне право. - Київ: Beнтypi, 1997. – 518 с.;
  • Цивільне право України: Навчальний посібник, за заг. ред. Біркжова І.А., Заіки Ю.О., Київ, 2004. – 216 с.


27.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!