• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Дошкільна освіта і виховання – забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Загальна середня освіта – цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Система позашкільної освіти – це освітня підсистема, що включає державні і комунальні приватні позашкільні навчальні заклади, інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час.

У ст. 26 Загальній Декларації прав людини 1948 року відмічено: "Батьки мають право на пріоритет у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей".

У галузі освіти захист прав неповнолітніх регулює державне право України. Статтею 53 Конституції України наголошується, що кожен має право на освіту і повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Реалізація Законів України "Про освіту" від 23 травня 1991 року, "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 року, Державної національної програми "Освіта", затвердженої Кабінетом Міністрів України від 3 листопада 1993 року, Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 року, здійснюється через органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у галузі освіти.

Ці структури встановлюють обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти; забезпечують розвиток мережі закладів освіти; здійснюють соціальний захист працівників освіти та дітей; організовують облік дітей дошкільного і шкільного віку; вирішують питання опіки і піклування; створюють належні умови для виховання дітей за місцем їх проживання.

Законом України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року держава гарантує доступність і безоплатність загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України, а також забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.

Структура освіти для неповнолітніх осіб включає: дошкільну, загальну середню, позашкільну освіту, а також професійно-технічну та вищу освіту.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про освіту" громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

• розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;
• відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів;
• різними формами навчання – очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.
• У системі освіти неповнолітні мають право:
• на навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;
• вибору закладу освіти, форми навчання освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;
• на додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законом для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
• користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти;
• доступу до інформації в усіх галузях знань;
• на участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, семінарах, виставках, конкурсах;
• на особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обслуговуванні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, організації дозвілля, побуту;
• на участь в об’єднаннях громадян;
• на безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;
• на забезпечення інтернатами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
• трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;
• користування послугами закладів охорони здоров’я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров’я;
• захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогів, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність (ст.51 Закону України "Про освіту").

У ст.26 Комплексного плану заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999-2012 роках, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1999 року, передбачено забезпечити широке ознайомлення учнів та їх батьків з положеннями Конвенції ООН про права дитини.

Законодавство України про дошкільну і загальну середню освіту та виховання базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року, Закону України "Про дошкільну освіту" від 11 липня 2001 року, інших нормативно-правових актів. Правами дитини у галузі дошкільної освіти та виховання є:

• отримати безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних дошкільних закладах;
• безпечні та нешкідливі для здоров’я умови виховання;
• захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, приниження гідності;
• здоровий спосіб життя.

Інструкцією з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 року передбачено, що з метою забезпечення здобуття громадянами України повної загальної середньої освіти щороку проводиться облік неповнолітніх шкільного віку. Зазначено, що обліку підлягають діти і підлітки віком від 6 до 18 років та діти, яким до 1 вересня поточного року виповнюється 5 років, що постійно проживають на території України.

На сьогодні в Україні функціонує загальноосвітня школа І, ІІ, ІІІ ступенів. Окрім того, діють заклади освіти для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, а саме:

• які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім’ї (загальноосвітні школи-інтернати);
• для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі і сімейного типу, з повним державним утримуванням);
• які потребують тривалого лікування (дошкільні заклади освіти, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки);
• які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку (спеціалізовані загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші заклади освіти з утриманням за рахунок держави);
• які потребують особливих умов виховання (загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабілітації).

Законом України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 року також передбачається соціально-правовий захист неповнолітніх (ст.21, 22, 29).

Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися, ураховуючи вік та стан здоров’я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, забезпечують органи управління освітою та органи охорони здоров’я.

Учням загальноосвітніх навчальних закладів надається: соціальна і матеріальна допомога за рахунок коштів центральних органів виконавчої влади та місцевих бюджетів; пільговий проїзд міським і приміським пасажирським транспортом.

Діти з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату забезпечуються засобами індивідуальної корекції.

Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні, а ті, які з них навчаються в інших загальноосвітніх закладах, забезпечуються харчуванням, одягом та іншими послугами.

Учні загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням.

Відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах, додержання у них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів, контроль за їх охороною здоров’я та якістю харчування – на органи охорони здоров’я.

Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання, постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей.

Держава також забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки.

Законом України "Про освіту" від 23 травня 1991року визначено, що позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, задоволення їх духовних запитів і потреб у професійному визначенні (ст. 38).

Згідно із Законом України "Про позашкільну освіту" від 22 червня 2000 року систему позашкільної освіти складають:

• загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, у тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації;
• гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об’єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів 1-11 рівнів акредитації;
• клуби та об’єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи;
• фонди, асоціації, діяльність яких пов’язана з функціями позашкільної освіти;
• відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи.

Окрім того, цим законом гарантовано, що:

• вихованці, учні і слухачі мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів (ст.6);
• держава здійснює захист прав вихованців, учнів і слухачів позашкільних навчальних закладів та забезпечує організацію навчання і виховання неповнолітніх згідно законодавства України (ст.20).

27.09.2010