Osvita.ua Вища освіта Реферати Журналістика Суспільне значення журнальної періодики. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Суспільне значення журнальної періодики. Реферат

Донцовський "Вісник" як документ свого часу. Реклама в пресі. Вітчизняний ринок популярних журналівДонцовський "Вісник" як документ свого часу

У добу сумнівів і непевності діяльність Дмитра Донцова стала однією з найсуттєвіших потреб тогочасного українського суспільства. "Вісник" став документом про діяльність філософа.

Характер, стиль, ідейні переконання авторів "Вісника" були не просто новими, але також передовими і революційними, тому помітно відрізнялися від інших періодичних видань Західної України, української еміграції та тих, що видавалися на українських землях під більшовицьким пануванням.

За визнанням Михайла Сосновського, ЛНВісник не був єдиним українським виданням, присвяченим питанням культури, науки, літератури й суспільно-політичного життя, але він був єдиним, по-новому висвітлював українські проблеми, з іншої точки зору розглядав конкретні приклади з тогочасного життя і цікаво їх пояснював.

Протягом 17 років (з 1922 по 1939) журнал Дмитра Донцова ("Літературно-науковий Вісник" та "Вісник") формували світогляд українського народу, особливо прогресивної інтелігенції та молоді, яка щиро і захоплено відгукувалася на сміливі ідеї.

Появу чергового номера журналу чекали і гаряче обговорювали зміст вміщених у ньому статей. "Вісник" був організатором і посередником у спілкуванні, забезпечував безперервний потік цікавої інформації, продовжував знайомити читачів з уже відомими авторами і відкривав для них твори початківців.

"Вісник" був журналом зі скромною обкладинкою, без звичних сучасному оку різнобарвних ілюстрацій, проте кожний його випуск збирав людей у хати-читальні, де вони засиджувалися аж до ранку.

У "Віснику" вміщувалися художні твори, нариси, статті тобто первинна інформація, а також інформація вторинна: наукові огляди, реферати. Читачі писали в редакцію журналу, ставлячи різні запитання суспільно-політичного, історичного, та художньо-літературного характеру. Автори журналу підтримували діалог з читачами своїми статтями, аналітичними оглядами, публікації яких задокументовано у "Віснику".

"Вісник" Дмитра Донцова є справжнім документом своєї доби, її історичним підтвердженням. Для нашого покоління "Вісник" є журнальним свідком настроїв та сподівань українців між двома світовими війнами, намагання наших дідів і прадідів зрозуміти і виокремити роль українського народу у світовій історії та формування його власної долі.

Реклама в пресі

Опрацювання плану використання рекламних засобів у рекламній кампанії передбачає визначення: де, коли, як часто, протягом якого часу публікується (або транслюється) рекламне звернення. При цьому вибір засобів і носіїв реклами тісно пов'язаний з їх іміджем і рейтинговими характеристиками. Зарубіжні дослідження свідчать, що інформація в газетах сприймається як найдостовірніша, натомість телевізійну рекламу вважають надокучливою та недоказовою. Найрозумніший підхід - давати рекламне звернення там, де зосереджено більшість потенційних покупців і в засобах, що мають найвищий рейтинг.

При розробці планів рекламної кампанії необхідно використовувати досягнення сучасних інформаційних технологій і систем. Успіх у бізнесі нині неможливий без інновацій - електронної оргтехніки, комп'ютерних локальних мереж і засобів Internet.

Важливе питання - коли рекламувати продукт, тобто час виходу рекламного звернення у телевізійному ефірі або на радіо. Якщо газети приходять, як правило, зранку, рідко ввечері, то з телебаченням і радіо справа непроста. Тут треба врахувати все: пори року, дні тижня, час, хвилини і навіть секунди. Треба чітко уявляти, що в час виходу в ефір рекламного звернення може робити більшість ваших потенційних покупців, чи є в них час і можливість дивитися (по телевізору) або слухати (по радіо) рекламу. Рекламу, розраховано на домогосподарок, можна транслювати цілий день – у більшості з них вдень працює радіо або телевізор.

Для ділових людей рекламу на радіо краще передавати з ранку і ввечері у рейтингоних радіостанціях FM - діапазону - в цей час вони їдуть на роботу або з роботи і в машині слухають радіо. Телевізійну рекламу краще передавати у "прайм-таймі" - в часи, коли глядацька аудиторія максимальна (з 19.00 до 23.00). Сказане стосується робочих днів. У вихідні дні рекламу, розраховану на ділову аудиторію, можна обмежити до мінімуму або зовсім не планувати її трансляцію.

Необхідно також враховувати, що більшість фірм мають відповідні рекламно-інформаційні служби, які ретельно відстежують рекламні публікації у пресі, спеціалізованих професійних виданнях, у каталогах та інформаційних повідомленнях. Наприклад, можна бути впевненим, що реклама комплектуючих і складових конфігурації комп'ютерної техніки, опублікована у довідниках і спеціалізованих часописах, обов'язково знайде свого споживача.

Реклама в газетах, журналах і спеціалізованих рекламних виданнях - найпоширеніша форма реклами в світі. На друковану рекламу припадає 93% рекламних витрат у Швеції, 83 - у Голландії, 75 - у Німеччині, 64 - у Великобританії і 53% - у США. Згідно з даними досліджень, у середньому 87% читачів газет звертають увагу на рекламу, однак назву торгової марки або логотип помічають лише 34%.

Приблизно 19% людей читають половину або весь текст рекламного звернення, тобто 44% тих, що помітили рекламу, знайомляться з її змістом.

Розміщуючи рекламу в газетах, важливо враховувати мінімальну ефективну частоту контактів (у подальшому - МЕЧ) - тобто мінімальну кількість контактів за один рекламний цикл, починаючи ч якої реклама "починає діяти". При цьому необхідно вести корегуючи коефіцієнти за двома параметрами форматом і кольором реклами.

Якщо за стандартний формат взяти оголошення розміром одну газетну сторінку, то збільшення його до двох сторінок підвищує ймовірність початкового рекламного контакту на 20% (підвищення МЕЧ в 1,2 рази). Реклама площею половина газетної сторінки зменшує рівень уваги па 30% (МЕЧ дорівнює 0,7), площею чверть сторінки - зменшення на 50% (МЕЧ дорівнює 0,5).

Якщо за кольоровий стандарт взяти чорно-біле оголошення, то додавання кожного нового кольору збільшує увагу на 50% (якщо додати один колір) і на 80% - при додаванні двох кольорів. Таким чином, МЕЧ набуває значення 1,5 і 1,8 відповідно. Зарубіжні спеціалісти рекомендують використовувати наведені значення МЕЧ 1,5 та 1,8, тому що немає прямого зв'язку між подальшим збільшенням кількості кольорів і ефективністю привернення уваги читачів.

Щоб оцінити загальний вплив формату та кольору на привернення уваги читачів, потрібно перемножити ці коефіцієнти.

Третя група коригувальних коефіцієнтів, яку необхідно враховувати при визначенні ефективності привернення уваги, пов'язана з місцем розміщення реклами в газеті. Місце реклами на сторінках газети - важливий фактор. Наприклад, якщо рекламу розмістити в спортивному розділі, то увага до неї з боку жіночої аудиторії зменшується на 50% (МЕЧ дорівнює 0,5). Коли ж рекламу розмістити у новинах моди або у розділі "жіночі історії", то увага до неї чоловіків зменшується на 40% (МЕЧ дорівнює 0,6).

З точки зору привернення початкової уваги до газетного оголошення немає суттєвого значення, буде воно розміщене на лівій чи правій сторінці газети. Однак більшість рекламодавців вважають, що праві сторінки привертають більшу увагу і тому газети встановлюють вищу вартість розміщення реклами на правих сторінках.

Журнали для споживачів (на противагу галузевим виданням, призначеним для спеціалістів) порівняно з газетами не мають можливості широко охопити споживчу аудиторію. У західних країнах - США, Великобританії і Австралії - тільки 50% населення читає журнали більш-менш регулярно. З них тільки 89% можуть бачити рекламні оголошення і тільки 49% звернуть увагу на рекламу, 42% помітять торгову марку і лише 22% ознайомляться з більшою частиною рекламної інформації.

Якщо за стандартний формат реклами взяти одну сторінку журналу для споживачів, то збільшення її до двох сторінок (розворот) збільшить ймовірність привернення уваги читачів тільки па 30% (внесок у МЕЧ = 1,3 контакта). Увага до реклами розміром полонина сторінки журналу на 30% нижча, ніж до реклами стандартного розміру.

Щодо кольору реклами: чотириколірна реклама с стандартною для цієї групи журналів. Якщо кількість кольорів зменшити до двох, то втрата уваги читачів дорівнює 20% (МЕЧ = 0,8).

Місце реклами в журналі має значення тільки в одному випадку - коли реклама розміщена на обкладинці (в цьому разі МЕЧ збільшується до 1,3). Згідно із зарубіжними даними, реклама на 2-й і 3-й сторінках обкладинки збільшує ефект уваги лише на 20%, а конкретне розміщення всередині часопису не має суттєвого значення для збільшення уваги читачів до реклами.

Найважливіший елемент реклами в журналах - це ілюстрація. 70% часу читач витрачає на перегляд ілюстрації і тільки 30% - на "вивчення" заголовка чи рекламного слогану. Як показали дослідження, у читачів журналів реклама без ілюстрацій практично не викликає зацікавленості.

У спеціалізованих галузевих журналах., у зв'язку з професіональною зацікавленістю, початкова увага до реклами має досить високий рівень - майже 64% для чотириколірної реклами. Крім того, виявилося, що для такої реклами колір і формат відіграють важливу роль. Реклама на дві сторінки привертає на 70% уваги більше, ніж односторінкова, а кольорова на чотири кольори - на 20% більше, ніж чорно-біла.

Ще один важливий параметр для цієї групи журналів - місце розміщення реклами. Реклама на обкладинці галузевого журналу збільшує ефект уваги на 30% (МЕЧ = 1,3). Розміщення реклами в край, без полів, веде до збільшення уваги в середньому до рівня МЕЧ = 1,2, що зовсім не характерно для часописів споживчого призначення. Реклама у вигляді окремого додатка збільшує увагу па 30% (МЕЧ = 1,3), що можна пояснити такою особливістю - журнал відкривається саме на тому місці, де розміщені вкладки.

Реклама на "Жовтих сторінках" завжди має свою зацікавлену аудиторію і за багатьма показниками аналогічна рекламі в журналах.

Вітчизняний ринок популярних журналів

Вітчизняний ринок масових популярних журналів визначається у межах України, оскільки закордонний ринок відповідних журналів має свої специфічні особливості функціонування. Можна було б розглядати ринок у межах СНД, але це не є доцільним з точки зору відмінностей у законодавстві, митних бар`єрів, великої території охоплення читачів та інших характеристик.

За розмір ринку прийнято брати все населення України у віці 16 років та старше, що складає понад 34 мільйонів осіб (більша частина населення України). Отже, кількість потенційних споживачів досить велика. Фактична ж аудиторія менша, оскільки кожен журнал має свою цільову аудиторію, яка формується залежно від тематики журналу, його ціни тощо. Слід зазначити той факт, що якщо на Заході кількість читачів одного примірника популярного журналу рідко перевищує п'ять осіб, то в Україні цілком нормальною вважається ситуація, коли один номер видання читають 10 і більше людей (у регіонах цифра набагато вища).

Як показують дослідження, кількість людей, які читають журнали (тобто споживачів, що складають розмір цільового ринку журналів в Україні), достатньо стабільна й обмежена. Сукупна аудиторія читачів журналів зростає значно повільніше ніж загальний тираж видань на ринку. Тому вихід нового журналу приводить скоріше не до збільшення ринку за рахунок завойованих сегментів, а до зростання кількості видань, що поглинаються вже існуючими сегментами. Іншими словами, досить вірогідно, що людина, яка читає журнали, буде ознайомлюватися ще з кількома виданнями.

Кількість конкурентів на ринку - невелика. Вони мають різний термін існування на ринку, але є досить помітними та стабільними. Конкуренцію на ринку можна охарактеризувати як монополістичну з невисокою концентрацією журнальної продукції та досить високою інтенсивністю конкурентної боротьби, де більше значення має нецінова конкуренція щодо залучення нових читачів.

Сучасна ситуація на ринку масових популярних журналів стабілізується після фінансової кризи 1998 року і характеризується помірним зростанням тиражів та поверненням на ринок рекламодавців. Криза, як відомо, призвела до зниження купівельної спроможності населення України, що, у свою чергу, спричинило різке скорочення рівня продажу журналів, зменшення тиражів, підвищення витрат і, відповідно, цін на журнали.

Спостерігається підвищення ризику інвестування у галузь, оскільки залишається велика залежність журналів від реклами, рекламодавців. За підрахунками "Української інвестиційної газети", рентабельним може бути журнал, у якому не менше третини всієї площі займають рекламні оголошення.

Галузі масових популярних журналів не властива вертикальна інтеграція, оскільки майже всі популярні кольорові видання друкуються за кодоном: у Фінляндії (наприклад, "Натали", "Ака-демия"), Чехії ("Burda"), Словаччині ("Отдохни!", "Лиза"). Це пояснюється тим, що друкувати за кордоном дешевше ніж в Україні, де ціни на ці послуги значно вищі. Таким чином, галузі характерна скоріше спеціалізація, ніж інтеграція. Видавцям вигідніше віддавати "в інші руки" більшість ланок виробничого процесу, як, власне, й розповсюдження продукції.

Галузь масових популярних журналів є конкурентною, але повністю не заповненою. Тому мають місце часті спроби виходу на ринок та заповнення ще не зайнятих ніш. Однак втриматися на ринку можуть лише ті проекти, які фінансово підкріплені та мають постійну грошову "підтримку", адже виробництво якісних кольорових журналів - задоволення не з дешевих. Така тенденція свідчить про те, що вхідні бар`єри є досить високими. Пов`язані вони передовсім з фінансовою стороною справи: потрібні великі кошти на "розкрутку" журналу, проведення рекламної кампанії, на його підтримку доти, доки журнал не буде окуповувати себе й давати прибуток. А на це може знадобитися рік-два.

Галузь приваблює нових виробників, тому можна припустити, що рентабельність тут вища ніж середня по країні.

На відміну від достатньо високих вхідних бар`єрів, вихідні бар`єри - невисокі, оскільки більшість підприємств, що видають журнали, є технічно та технологічно незалежними (основні засоби виробництва - комп`ютери, які мають прискорену амортизацію). Вихідні бар`єри пов`язують з: втратою висококваліфікованих кадрів; емоційними витратами у зв`язку з втратою іміджу; збитками від нерозпроданого тиражу та розірвання контрактів із рекламодавцями.

Високі вхідні бар`єри та невисокі вихідні свідчать про те, що галузь має стабільні прибутки, тому залишається привабливою для нових виробників і дає змогу працювати в ній уже існуючим у рамках ринку видавцям.

Водночас, видання масових популярних журналів є досить ризикованою галуззю, оскільки має високу залежність від рекламодавців, постачальників паперу, поліграфічних послуг, інформації та значного тиску з боку інших ЗМІ, що намагаються бути універсальнішими й подавати різноманітну інформацію, аби задовольнити запити найширшого кола читачів.

Науково-технічний поступ позитивно впливає на галузь, бо дає можливість підвищити якість інформації, що пропонується, та зменшити терміни її підготовки. Розвиток передавальної мережі Інтернет допомагає діставати необхідну інформацію з усього світу, швидко обмінюватися нею, що економить і час, і гроші.

Висновки. Враховуючи вищевикладене хотілося б сказати, що ми розглянули основоположні принципи преси, дотримання яких - важливий критерій напрямку, характеру, рівня будь-якого видання, зокрема журналу, важливим завданням якого є формування державного мислення, демократизму, гуманізму, плюралізму, повага до загальнолюдських цінностей, розвиток, гарантія свободи слова і совісті.

Журнали можна зберігати, перечитувати матеріали знов, збирати в підшивку. А, оскільки журнали виходять раз на місяць, або раз на тиждень, вони мають змогу і час думати, мислити про завтрашній день та готувати до нього своїх читачів.

Важливо підкреслити, що якість соціальної інформації в пресі, зокрема в журналах, виявляється в об'єктивності, науковості, у повному розкритті характерів, суттєвих рис, у показі основних процесів, тенденцій, явищ. Тільки за таких умов можна оцінити й інші важливі риси: суспільне значення, наявність справжніх духовних цінностей, зображувальні засоби. Лише коли всі вказані елементи виступатимуть в органічній єдності, можна говорити про якість соціальної інформації, яка завжди повинна бути повна, правдива і точна.

Література

  1. Бойко О. Д. Історія України: Навч посібник. —К.: Академвидав, 2003. —655с.
  2. Гламазда М. Храм української книги// Друкарство. —2005. —№ 3. —С. 63-68.
  3. Донцов Д. Від Пілсудського до Скшинського // Літературно-Науковий Вістник. - 1926. - Ч. 1. - С. 73.
  4. Донцов Д. Три роки відновленого Л. Н. Вістника // Літературно-Науковий Вістник. - 1925. - Ч. 7-8, - С. 337.
  5. Животко А. Історія української преси. - Мюнхен, 1989-1990.
  6. Закович М. М. Українська та зарубіжна культура: Навч. Посібник. —К.:Знання, 2001. —550с.
  7. Запаско Я. Мистецька спадщина Івана Федорова. —Львів.: Вища шк., 1974. —325с.
  8. Ісаєвич Я. Д. Літературна спадщина Івана Федорова. —К.: Вища шк., 1989. —300с.
  9. Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. —Львів.: Вища шк., 1975. —150с.
  10. Кирсанова М. В. Современное делопроизводство. – М.: Инфра, 2000.
  11. Кушнаренко Н. Н. Документознавство. - Київ:Знання, 2000.
  12. Леськова М. "Літературно-Науковий Вістник" як культурологічне джерело духовного відродження української нації (20-40-ві роки ХХ ст.). - Київ, 1996.
  13. Маланюк Є. Дмитро Донцов // Книга спостережень. - Торонто, 1966. - Т. 2. - С. 375.
  14. Німчук В. Буквар Івана Федорова. —К.: Дніпро, 1975. —200с.
  15. Сварник Г. Дмитро Донцов як редактор "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вістника" (1933-1939) у Львові // Українська періодика: історія і сучасність: Матеріали другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. - Львів, 1994. - С. 155.
  16. Сварник Г. Дмитро Донцов як редактор "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вістника" (1933-1939) у Львові // Українська періодика: історія і сучасність: Матеріали другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. - Львів, 1994. - С. 156.
  17. Сварник Г. Листи О. Ольжича до Дмитра Донцова // Українські проблеми. - 1994. - ч. 4-5. - С. 134.
  18. Сварник Г. Редакторська та видавнича діяльність Дмитра Донцова львівського періоду (1922-1939) // Україна в минулому. - Київ; Львів, 1996. - Вип. 9. - С. 162.
  19. Семистяга Т. Видавничо-поліграфічна галузь України// Друкарство. —2005. —№2.
  20. Семчишин М. Тисяча років української культури. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. - С. 501.
  21. Сопоставительное исследование руского и украинского языков, лексика и фразеология. (Синхронический и диахронический аспект). – К.: Наукова думка, 1991.
  22. Сосновський М. Дмитро Донцов. Політичний портрет. - Нью-Йорк; Торонто, 1974. - С. 178.
  23. Харківська державна обласна бібліотека для дорослих Міністерства культури Української РСР // Бібліотеки Української РСР: Довідник. - Х., 1974. - С. 111.
  24. Харківська обласна універсальна наукова бібліотека // Бібліотечна Україна: Довідник. - К., 1996. - С. 289.
  25. Ярослав Радевич-Винницький; Мова і нація. – Дрогобич: "Відродження", 1994. – 218 с.


07.11.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!