Osvita.ua Вища освіта Реферати Журналістика Поняття "інформація" та "інформаційне суспільство" у різних науках. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Поняття "інформація" та "інформаційне суспільство" у різних науках. Реферат

Важко переоцінити ту роль, яку відіграє у розвитку сучасного суспільства інформація. Можна без перебільшення сказати, що сучасне суспільство є суспільством інформації, її ерою. Ця ера настала з ХХ століття

Інформація дозволяє людству активно працювати з природою, допомагає провести інтеграцію людських зусиль. Причому не тільки у певних галузях, а в усій людській діяльності в цілому. Зараз інформація стала основним ресурсом людства, базою соціального і технічного розвитку.

У наш час проблеми інформації одні з найпопулярніших у науці. Зі створенням теорії інформації посилання на неї часто трапляються в працях учених найрізноманітніших спеціальностей.

Проблеми інформації досліджують інженери, історики, біологи, соціологи, журналісти та представники багатьох інших галузей науки. Деякі розглядають інформацію "як соціальне явище, тобто певний феномен, пов'язаний з діяльністю тих чи інших суб'єктів соціальних спільнот (наприклад, груп) чи соціальних інститутів (наприклад, установ і організацій, які функціонують у суспільстві) ".

Це точка зору соціологів. Предметом вивчення тут виступає інформаційна діяльність тих чи інших соціальних агентів. При цьому зв'язок інформації з діяльністю полягає у тому, що перша виступає у вигляді предмета, засобу і продукту другої.

Крім того, спеціалізована діяльність у суспільстві цих агентів реалізується у формі як спеціалізованої (наприклад, професійної) діяльності, так і неспеціалізованої (спонтанної).

У соціології поняття інформації не набуває якогось якісно іншого змісту, хоча і неповністю використовується у тому ж значенні, як у теорії інформації, бо обов'язково розглядає зміст інформації, що аналізується. В цілому під інформацією в соціології розуміється "будь-яке повідомлення (текст), яке вміщує якісь відомості (нове знання) відносно того чи іншого об'єкта (предмета повідомлення) .

На цьому рівні можна вивчати повідомлення і все, що з ними пов'язано за допомогою комунікаційного ланцюжка Г. Д. Лассвелла. Інформація в соціології виявляється за допомогою знакової системи у вигляді різноманітних текстів. Саме за допомогою знаків відбувається об'єктивна фіксація змісту інформації. Це дає змогу, по-перше, відокремити інформацію від її джерела, по-друге, передати її для сприйняття іншими членами суспільства. Як правило, знаки, в яких фіксується інформація, це природна мова, усна чи письмова. Але ж є й інші знакові системи - від формул до азбуки Морзе тощо.

Треба зауважити, що інформація є глобальною проблемою сучасності, бо саме від неї залежить успішний розвиток суспільства. Крім того, інформаційна взаємодія різних груп людства - найважливіша форма соціальної взаємодії. Саме від цього залежить суспільний поступ. Інформаційний чинник в останні роки спричинив революційні зміни.

Зараз увесь світ включений в єдину інформаційну систему, причому вона працює фактично в режимі реального часу. Інформація для людства є не тільки умовою, але й стимулом до дії, дезінформація та інформаційний хаос викликають почуття невпевненості і безсилля. Велику роль у самопочутті суспільства відіграє також міра задоволення потреби в інформації. У нездоровому суспільстві, як правило, є почуття інформаційного голоду.

Найбільш узагальненим визначенням інформації є її трактування: "як відбиток розмаїття, яке дозволяє розглядати у рамках загальної концепції і інформацію в неживій природі, пов'язану з поняттям впорядкованості, структури, організації, і інформацію в усіх кібернетичних системах (біологічних, механічних, насамкінець, соціальних), перш за все пов'язану з поняттям управління". Інші вчені вважають, що "інформація - це знання, але не все знання, яке має людство, а тільки та його частина, яка використовується для орієнтації, для активної дії, для управління". Справді, те знання, яке не ввійшло в ужиток, не можна вважати інформацією, бо ним не користуються інші члени суспільства, воно до них не дійшло і не може дійти.

Ми тільки почали розглядати проблему інформації, а вже переконались, що вчені по-різному трактують це поняття. З одного боку, це природно, бо різні вчені по-різному використовують інформацію, з іншого - не можна, на наш погляд, погодитися з тією точкою зору, що "немає і... не може бути єдиного визначення поняття "інформація". Попри всі особливості розгляду, головні, принципові підходи залишаються ті самі, і, таким чином, явище інформації залишається принципово те саме, різними є тільки підходи до нього.

Існують два підходи до природи інформації - атрибутивний i функціональний. Прихильники першого розглядають інформацію як об'єктивну властивість усіх матеріальних об'єктів (інформація - атрибут матерії); прихильники другого стверджують, що інформація є умовою i результатом спрямованої активності й тому вона виникає тільки на соціально-свідомому рівні.

Не викликає сумніву, що інформація, якою обмінюються члени суспільства, обов'язково пов'язана з відбиттям реальності. Ще Н. Вінер розумів під інформацією позначення змісту, який надходить із зовнішнього світу у процесі пристосування до нього людини. При цьому слід підкреслити різницю у ставленні до пошуку та обробки інформації людини та машини.

ЕОМ, безперечно, значно швидше обробляє інформацію, ніж людина, але це стосується тільки замкнутої системи. Із зовнішнім світом людина працює набагато ефективніше.

У вузькому значенні теорія інформації - це математична теорія передачі повідомлень у системах зв'язку. Виникла вона внаслідок досліджень американського вченого К. Шеннона. Основні її постулати такі.

Повідомлення (точніше, їх коди) надходять з джерела інформації через канал зв'язку до приймача інформації. Ці повідомлення змінюють систему знань (тезаурус) приймача, зменшують рівень його розмаїття, невизначеності, який вимірюється ентропією.

Ентропія системи повідомлень визначається їх вірогідностями як середнє значення логарифмів величин, які є зворотними до цих вірогідностей. Виміряти середню кількість інформації можна по зменшенню ентропії приймача у результаті зміни його уявлень.

До речі, звідси й приходить одиниця виміру інформації. Вона визначається кількістю інформації про те, яка з двох однаково вірогідних подій реалізувалася і називається "біт" (початок і кінець англійського словосполучення binary digit (бінарний розряд).

Теорія інформації знайшла розвиток у кібернетиці. Саме за допомогою теорії інформації вдалося науково довести загальновідомий принцип кібернетики про те, що розмаїття системи управління має бути не нижче розмаїття об'єкта, який керується цією системою.

Багато корисного дали суперечки щодо природи інформації. Одним із результатів було виникнення ідеї щодо двох якісно різних видів інформації - докібернетичного і кібернетичного. Підставою для цієї теорії служить твердження про різницю інформативної природи живої та неживої матерії.

Наприклад, Д. І. Дубровський цікаво трактує відмінність між сигналом та інформацією. Він зазначає, що ця різниця лежить в основі виділення двох процесів - того, що відбувається на допсихічному рівні та рівні людської психіки. На рівні кібернетичної системи, яка ще не досягла висот психічного розвитку, сигнал та інформація злиті воєдино і використовуються разом. Що ж до системи, яка має здатність до психічного управління, "то на рівні психічного управління відбувається ніби роздвоєння єдиного, виділення інформації з сигналу, яке здійснюється у суб'єктивній формі (що рівнозначно виникненню суб'єктивної форми відбиття) ".

Загалом, коли йдеться про інформацію в докібернетичних системах, деякі автори висловлюють думку про те, що краще було змінити у цьому випадку термін "інформація". Р. Акоф і Ф. Емері зауважують, що К. Шеннон, який запозичив термін "інформація" з праць Хартлі 1928 року, вживав його "переважно в обмеженому (технічному) значенні... Усупереч своїй термінології Шеннон займався тим, що можна назвати кількістю переданих повідомлень, а не кількістю повідомленої інформації".

К. Черрі висловився ще більш категорично: "В деякому розумінні шкода, що математичні поняття, які йдуть від Хартлі, взагалі були названі "інформацією". Щодо того, як називати це явище у кібернетичних, тобто і в соціальних системах, то тут суперечок немає. Дискусії точаться тільки навколо змісту поняття "інформація". Н. Вінер вважав, що "інформація - це позначення змісту, який надходить з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів".

Пануючі у закордонних учених точки зору на інформацію добре систематизував Ф. Махлуп:

  • інформація - процес передачі знань, сигналу чи повідомлення;
  • інформацією є поточні дані про перемінні величини в деякій галузі діяльності, систематизовані відомості щодо основних причиних зв'язків, котрі містяться у знанні як понятті більш загального класу, по відношенню до якого інформація є підлеглою;
  • інформація є знання, які передані кимось іншим чи набуті шляхом власного дослідження чи вивчення;
  • інформація є знання про якусь особу подію, випадок чи щось подібне .

В. З. Коган виділив з усіх визначень спільні моменти. Це чотири компоненти:

  • процес пізнання чогось, про що передається інформація;
  • того, хто передає інформацію;
  • того, хто сприймає інформацію;
  • самої інформації .

На наш погляд, інформація - це знання, яке передається від джерела до приймача інформації. Актуальною проблемою є вивчення взаємодії та взаємовпливу між інформацією та тим, що її викликає. Справді, якісь властивості неживої природи є потенційною інформацією, але стають нею тільки після того, як про них набуває знання людина.

Тут можна погодитися з Ю. І. Черняком, який зазначає: "інформація - це не річ, це й не атрибут речей чи явищ. Говорити про інформацію, яка міститься в якомусь економічному документі, який розглядається сам по собі, так само безпідставно, як і про інформацію, яка міститься в якійсь картині, на яку ніхто не дивиться. Правомірно користуватися поняттям інформації тільки у тому випадку, коли ми маємо справу з системою: більше того, інформація є невід'ємною частиною цієї системи.

В. Н. Тростніков уважав, що "без наявності споживача, хоча б уявного, говорити про інформацію не має рації"14. Він підкреслює, що ті, хто вважає, що інформація існує сама по собі, нібито повторюють помилки хіміків ХVІІІ ст., які вірили в існування теплороду - особливого матеріалу вогню і вважали, що процес горіння є виділенням цього матеріалу. Зараз ми знаємо, що теплота є наслідком хімічної реакції між двома речовинами і залежить від них обох. Аналогія з інформацією проглядається достатньо прозоро. Якщо говорити про інформацію, яка обертається у суспільстві, то її поділяють на семантичну та естетичну.

Семантичною є "інформація, яка підлягає універсальній логіці, має структуру, допускає точне уявлення, яку можна перекласти на інші мови". Естетична - це "інформація, яку не можна перекласти, яка належить не до універсального набору символів, а тільки до набору знань, спільних для приймача та передавача; вона теоретично не перекладається на іншу "мову" чи у систему логічних символів тому, що іншої такої мови для передачі цієї інформації просто не існує".

Але це тільки одна з багатьох пропонованих схем класифікації інформації. В. З. Коган спробував охарактеризувати евристичне функціонування інформації у суспільстві такими ознаками: розмах циркуляції, час циркуляції, напрямок руху, емоційне забарвлення інформації, спосіб виробництва, мета виробництва.

Подивимося, як характеризуються ці складові:

  • Розмах циркуляції. Від мінімального (міжособистісного) до максимального (глобального).
  • Час циркуляції. Від мінімального (однократного) до практично невизначених часових меж.
  • Напрямок руху. Горизонтально (між індивідами чи групами одного соціального рівня) чи вертикально (між індивідами чи групами, які перебувають у ієрархічних відносинах).
  • Емоційне забарвлення. Вона, як правило, має імперативний характер при русі зверху вниз, умовний - при русі знизу вверх, а також при горизонтальному русі.
  • Спосіб виробництва. Він може бути як персоніфікованим, так і безособистісним. У першому випадку ставлення висловлюється безпосередньо, у другому - опосередковано.
  • Мета виробництва. Мета єдина - це вплив. Він може мати різний характер: ідеологічний, економічний, естетичний, якийсь інший.

Слід зазначити, що, згідно з К. Шенноном, кількість інформації, яку отримуєш, тим більша, чим менший запас інформації з цього приводу ти вже маєш. Це, звичайно, не означає, що якщо в повідомленні немає нової для споживача інформації, то це не інформація. Інформаційний характер повідомлення зберігається, бо його мета була повідомити інформацію.

Треба сказати, що семантична модель прийому інформації значно відрізняється від статичної моделі К. Шеннона. На це звернув увагу Ю. А. Шрейдер, який вивчав проблеми машинного перекладу. Він підкреслив, що формальна модель, яка дозволяє описувати процес семантичного аналізу текстів, має містити опис тезауруса - уявлення деякого спостерігача про зовнішній світ. Сам процес змістового сприйняття тексту тут сприймається як зміна тезауруса під впливом даного тексту.

Таким чином, статична модель інформації полягає в тому, що "чим менше знаєш до отримання інформації, тим більше дізнаєшся після нього", а семантична відповідає такій формулі: "щоб знати, треба прийняти і зрозуміти, щоб зрозуміти, треба знати". Як бачимо, перша модуль більше відповідає стану технічних систем, друга - стану людини.

Узагалі, у людському суспільстві інформація відіграє все важливішу роль. Деякі вчені вважають, що інформація за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від її запасів та впорядкованості залежить спосіб розв'язання тієї чи іншої проблеми. Тобто вона первинний продукт, який треба переробити для отримання інших продуктів.

Вони пропонують уважати переробку інформації першим промисловим циклом. Причому виробництво інформації стосується всього суспільства. Як справедливо підкреслив Б. І. Шенкман, духовна праця є виявом людської спільності, вона має розглядатися як загальна форма діяльності. Будь-яке відкриття є "безпосереднім результатом загальної праці і разом з тим передумова загальної праці".

Тут треба звернути увагу на таку важливу обставину. Справа в тому, що виробництво інформації весь час збільшується. Це закономірний процес і боротися з ним - все одно, що воювати з вітряками. Але постає проблема споживання інформації. Людина не може охопити і маленької частки того потоку, який проходить за різними інформаційними каналами кожного дня. Цю проблему можна вирішити тільки шляхом упорядкування інформації, її сортування і спеціалізації.

Література

1 Массовая информация в советском промышленном городе: Опыт комплексного социологического исследования / Б. А. Грушин, Л. Н. Федотова, Е. Я. Таршис и др.; Под общ. ред. Б. А. Грушина, Л. А. Оникова. - М.: Политиздат, 1980. - С. 20.

2 Там же. - С. 21.

3 Сесюнин В. Г. Анализ событийной информации по уровням // Предмет семиотики: теоретические и практические проблемы взаимодействия средств массовой коммуникации: Материалы научного симпозиума "Семиотика средств массовой коммуникации". Москва, 20-23 ноября 1974 г. / Отв. ред. А. Г. Волков. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. - С. 224.

4 Афанасьев В. Г. Системность и общество. - М., 1980. - С. 238.

5 Литвинович В. Ч. Социальная информация и проблема ее надежности // Проблемы эффективности средств массовой информации и пропаганды / Отв. ред. В. С. Коробейников. - Минск, 1981. - Ч. 1. - С. 108.

6 Социологическое исследование: Методы, методика, математика и статистика: Словарь-справочник / АН СССР. ИС; Отв. ред. Г. В. Осипов. - М.: Наука, 1991. - Т. 4. - С. 310-311.

7 Дубровский Д. И. Идеальное как информация, непосредственно "данная" личности // Управление, информация, интеллект. - М., 1976. - С. 236.

8 Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. М., 1974. - С. 147.

9 Cherry C. On human communication. - N. -Y., 1957. - P. 154.

10 Винер Н. Кибернетика. - М.: Сов. радио, 1968. - С. 31.

11 Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США. - М., 1966. - С. 36-37.

12 Коган В. З. Теория информационного взаимодействия: Философско-социологические очерки. - Новосибирск: Изд-во Новосибирск. ун-та, 1991. - С. 18.

13 Черняк Ю. И. Разработка системы экономической информации // Системы экономической информации. - М., 1967. - С. 21.

14 Тростников В. Н. Человек и информация. - М., 1970. - С. 15.

15 Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие. - М., 1966. - С. 203.

16 Коган В. З. Теория информационного взаимодействия: Философско-социологические очерки. - Новосибирск: Изд-во Новосибирск. ун-та, 1991. - С. 28-30.

17 Шрейдер Ю. А. О количественных характеристиках семантической информации // НТИ. - 1963. - № 10. - С. 210.

18 Шенкман Б. И. Духовное производство и его своеобразие // Вопр. филос. - 1966. - № 12. - С. 117, 122.


10.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!