Osvita.ua Вища освіта Реферати Журналістика Штатні журналісти як автори екологічних матеріалів. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Штатні журналісти як автори екологічних матеріалів. Реферат

В українських ЗМК на екологічні теми пишуть переважно штатні журналісти. У Німеччині до авторів належать, насамперед, чимало вільних журналістів. Проте в Україні інститут вільних журналістів - це нове явище журналістської практики

За кордоном кількість вільних журналістів значно перевищує число штатних працівників засобів масової інформації. І це дуже важливо для становлення та розвитку суспільства, бо краще забезпечує конституційні свободи громадянина.

Hа думку дослідника української преси А. З. Москаленка, "є дві основні свободи. Свобода праці, яка означає, що людина вільна вибирати, де, як і до чого докласти свої зусилля і здібності, щоб максимально реалізувати себе і принести найбільшу користь іншим. Ця свобода пов'язана з різноманітними формами власності. І друга з двох основних свобод людини - свобода її духовного "я", свобода мати, висловлювати, поширювати свої погляди, думки, переконання. Обидві ці свободи - економічна і політична - підтримують одна одну, а одна без іншої неповна, неповноцінна".

У процесі роботи вільних журналістів чітко простежується реалізація вищезгаданого. Право мати особисту думку стає основою вільної творчості, яка разом зі свободою висловлювання надає людині за певних умов (насамперед професіонального рівня підготовки матеріалів) можливість ще й заробляти на життя. Громадянам України законодавчо гарантується право вільно й незалежно шукати, отримувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію.

Закони України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення та радіомовлення" створили для реалізації цих прав необхідну законодавчу базу.

Разом з тим доводиться констатувати, що це лише передумови виникнення вільних журналістів в Україні, які на практиці ще не призвели до масової появи.

Причини цього пов'язані з:

  • недосконалим виконанням законів, окремі з положень яких носять іноді декларативний характер, бо обмежуються іншими законодавчими актами чи відомчими інструкціями;
  • відсутністю статусу вільного журналіста та механізму, за яким відбувалася та регламентувалася його діяльність хоча б на основі існуючого законодавства;
  • фінансовою ситуацією в країні та рівнем оплати праці, затримкою виплати гонорарів (наприклад, у газеті "День" позаштатні працівники не можуть отримати гроші за матеріали, надруковані одиндва роки тому);
  • недостатньою розробкою системи збору податків із творчих працівників.

Разом з тим навіть за цих важких умов є можливим зростання числа вільних журналістів. Потенційно ними спочатку стануть професіонали, матеріали яких уже мають попит на ринку інформації. Часто за колишнім місцем постійної роботи авторів не було можна вільно підготовити, надрукувати матеріали чи отримати достатню платню. Ставши вільним журналістом, творча особистість звільняється від певних обмежень, які об'єктивно, але частіше суб'єктивно створюються в колективах на чолі з редактором закомплексованого пострадянського чи, навпаки, занадто кон'юнктурно-комерційного типу мислення.

Вільний журналіст, шукаючи орган масової інформації, виходить на інформаційний ринок як продавець власного матеріалу. Він думає, де краще надрукувати чи оприлюднити іншим чином свій доробок, а не навпаки, написати або знімати лише те, що пасує до наявного місця роботи.

Разом з тим свобода думок потребує необхідних технічних засобів їх висловлювання. Найпростіше тим, хто орієнтується на пресу. Для підготовки деяких матеріалів теоретично вистачить лише наявності паперу та олівця. Але вже процес роботи, наприклад над аналітичними статтями чи репортажами, потребує додаткових витрат (відрядження чи замовлення необхідної довідникової інформації).

Вони суттєво зростають для вільних фото, радіо, тележурналістів. І тут уже мова йтиме про наявність чи умови створення первинного капіталу для забезпечення діяльності. Держава має допомогти створити законодавчонормативну базу, яка б обумовила його накопичення.

Стосовно цього цікавим є досвід Німеччини, насамперед, законодавчий. Вільний журналіст може інвестувати зароблені ним гроші в засоби, необхідні в професійній діяльності: автомобіль, комп'ютер, копіювач, факс тощо. У цьому разі зменшується сума податків на певний термін. Існують ще й інші види пільг при оплаті переговорів з домашнього телефону чи при купівлі паперу, бензину, дискет або навіть звичайної ручки. 16 відсотків податку на додану вартість у ціні придбаних для роботи товарів можна буде відрахувати потім при сплаті власних податків.

Така система може стати дуже привабливою для інших категорій людей, які потенційно здатні стати вільними журналістами. Насамперед, мова йде про безробітних колег, які не можуть (або не хочуть з особистих міркувань) знайти постійну роботу.

Зараз з'являються вітчизняні та закордонні агенції, комерційні видання, теле-, радіоканали, які здатні виплачувати гонорари вищі, ніж інші засоби масової інформації. Особливу увагу треба звернути на величезну кількість позаштатних кореспондентів, інститут яких має добрі традиції в нашій країні. Матеріали окремих з них є досить конкурентоздатними. Hайспроможніші стати вільними журналістами зараз ті фахівці, які добре знають певну проблему та вміють її зробити привабливою для інших.

Існує дефіцит журналістів, які добре знають економіку, право, сучасні технології тощо. Тому інші фахівці займають цю нішу все активніше. Часто їх одразу беруть до штату редакцій. Але можна припустити ситуацію, коли вони не погодяться на таку форму праці.

Наприклад, жінка хоче присвятити більше часу сім'ї, але разом із тим зацікавлена й у певному заробітку. Ситуація, коли вільним журналістом є людина з освітою в іншій галузі, є типовою за кордоном.

Добре, коли журналіст є науковцем або принаймні має уяву про наукову діяльність. Для підготовки екологічних матеріалів досить часто необхідна консультація або інтерв'ю з експертом. "Вчені бажають, щоб журналіст, коли збирається брати інтерв'ю, мав хоча б загальну уяву про проблему".

З кінця грудня 1995 по квітень 1996 року авторові випала можливість проходити практику в одній з неурядових організацій Німеччини, де, зокрема, довелося працювати і з європейською документацією. Цікава особливість: багато з матеріалів Інформаційного центру Європейської Спільноти в Бонні підготовлено вільними журналістами.

Наприклад, Центр поширює касети із записами радіопрограм про європейські інституції, які створив доктор філософії Матіас Шмідт, котрий працює як вільний журналіст у сфері радіомовлення та виробництва фільмів.

У ФРH особливо суттєвий внесок вільні журналісти роблять у висвітлення екзотичних та складних тем, які потребують аналітики. Hа думку німецького журналіста Петера Шмідта, без вільних журналістів не обходиться майже жодна редакція країни. І особливо велика зацікавленість - до співробітництва з тими, хто висвітлює дуже актуальні в Німеччині проблеми довкілля.

Так, на радіо "Deutsche Welle" екологічна програма створюється лише одним штатним працівником, якому допомагають 20 вільних журналістів. Через це можна зробити висновок про значну їх роль у збиранні інформації та висвітленні багатьох проблем. Проте мова йшла поки що про позитивні боки роботи вільних журналістів. Хоча багато з них має чимало труднощів.

Так, вільний фотограф із США Ліліана Hіетс на міжнародному семінарі в Києві в 1994 році розповідала, що не має жодного контракту з редакціями. Більшість знімків, які вона зробила за власним проектом, ніколи не надрукують. Ринок вимагає від вільних журналістів професійно підготовлених матеріалів, так би мовити кінцевого продукту, який не треба доопрацьовувати.

Ця вимога чітко проводить межу між вільним журналістом та позаштатним кореспондентом, над творчістю якого іноді доводиться ще працювати редакторові. Але якщо до послуг бажаючих отримати другу професію журналіста або підвищити рівень за кордоном є чимало курсів та навчальних закладів з інтенсивною програмою, то в Україні їх кількість обмежена. І тому вільні журналісти у нас з'являться, коли почнуть масову роботу постійно діючі семінари, курси, розраховані й на них.

Серед інших перепон появи нової категорії творчих працівників є відсутність статусу вільного журналіста, інформаційна блокада. У нашій державі проголошено свободу збирати інформацію. Разом з тим почастішали випадки відмов в акредитації журналістів, наприклад у парламенті, хоча на його засіданнях у більшості країн може бути присутній кожний громадянин.

Зовсім не зрозуміло, як бути зі страхуванням, оподаткуванням та пенсійним забезпеченням вільного журналіста. Треба визначитися, повинен він реєструватися в певних установах чи ні. Це необхідно як для полегшення його роботи, так і для запобігання різноманітних зловживань від випадкових людей, котрі можуть працювати "під журналіста". Не до кінця зрозуміло, на яких засадах має відбуватися співробітництво з іноземними засобами масової інформації, аби не змішувати понять акредитованого журналіста іноземного органу та вільного, який іноді працює на нього.

Це є теж важливим, адже з розширенням інтересу до України в нас починають активно працювати закордонні колеги не тільки із засобів масової інформації, але й із сучасних комп'ютерних та інших мереж, які заохочують українських журналістів до співробітництва.

Отже, питання про статус вільного журналіста в Україні залишається відкритим. Законодавчі недоліки пропонується розглянути в процесі подальших доповнень до Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", виносячи ці та інші аспекти на обговорення як журналістів, так і громадськості.

Цей Закон визначає правовий статус професійних творчих працівників, правові, соціальні, економічні та організаційні засади діяльності творчих спілок у галузі культури та мистецтва. Професійний творчий працівник, згідно із Законом, - це фізична особа, творча діяльність якої становить її основне заняття, що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона чи не має будь-які юридично оформлені трудові відносини. Статус вільного журналіста потребує конкретизації, якої в цьому визначенні не існує.

За оцінкою Інституту публіцистики університету Мюнстера (Німеччина), майже кожен третій із 60 тисяч німецьких журналістів працює як вільний. Навантаження за часом відповідає не менше ніж 51 годині на тиждень. Але незважаючи на це, вільні журналісти постійно турбуються про подальшу освіту та технічне забезпечення, сподіваючись на кращі часи та пропозиції. Третина має вже зараз добрі прибутки - середня заробітна плата становить понад 5 тисяч німецьких марок. 40 відсотків вільних журналістів із західних земель отримують менше 3 тисяч німецьких марок. У Берліні таку платню мають 60 відсотків вільних працівників ЗМК, а в східних землях уже дві третини задовольняються цією сумою.

З творчими проблемами тісно пов'язані й фінансові. Hаприклад, у ФРH вільні журналісти сплачують соціальну страховку, оренду техніки та багато іншого. Для оренди приміщень об'єднуються в журналістські бюро. Іноді ці суми стають важким тягарем: адже не завжди можна отримати стабільний прибуток. Є чимало вільних журналістів, які працюючи щодня, отримують ледве дві тисячі марок на місяць. Тому держава має для цих осіб певні пільги, якщо їх річний заробіток не перевищує 25 тисяч марок.

Екологічні журналісти активно об'єднуються в різноманітні організації. Міжнародна федерація екологічних журналістів діє в усьому світі, регіональні об'єднання є у США, Німеччині, Росії тощо. В Україні автором у 1995 році проводилося анкетування журналістів, котрі працюють в екологічних виданнях. За його результатами було визначено, що на той час у нашій країні ще не було інституту екологічних журналістів, а ті, хто вважали себе ними, не мали бажання об'єднуватися в будьяку структуру.

Одну з причин цього було названо в анкеті А. С. Льовіна з Асоціації екологічної освіти (Запоріжжя): "не вірю в об'єктивні результати об'єднання - організації". У відповідях висловлювалися недовіра до тих, хто хоче об'єднати ще майже не існуючих екологічних журналістів та побоювання, чи така організація буде відстоювати інтереси насамперед журналістів, а не свої власні.

Результати анкетування підтверджує і довідник "Хто є хто в українських масмедіа". За статистикою першого випуску в 1997 році лише 5 з усіх журналістів, дані яких внесено в це видання, указали екологічну тематику як одну з провідних у власній творчості.

Проте в 1996 році ідею заснування нової структури без урахування фактичної ситуації було використано в Кривому Розі. Там було створено Всеукраїнську екологожурналістську асоціацію (ВЕЖА). Така назва дала змогу залучити до її лав як екологів, так і журналістів. У зв'язку з цим організація втратила ознаку суто професійного об'єднання журналістів, тобто той принцип, за яким створено такі структури в усьому світі.

На сьогодні активність ВЕЖА на всеукраїнському рівні практично не помітна й не відома широкому загалу журналістів, частково зосереджена лише на регіональному рівні. Останнім часом є бажання членів організації реформувати її, провести перереєстрацію, перемістивши центральний офіс до Києва.

В Україні також діє представництво Асоціації "зеленої" преси Соціальноекологічного Союзу (Москва). Його активність на всеукраїнському рівні також поки що малопомітна й зведена до видавничої діяльності у співпраці з іншими екологічними організаціями.

Більш ефективною формою організації журналістів, котрі висвітлюють проблеми довкілля, може бути об'єднання їх на професійних засадах за умови наявності авторитетних лідерів.

У Національній Спілці журналістів України відбувалися засідання клубу, на якому були присутні працівники ЗМК, котрі також висвітлюють і проблеми навколишнього середовища. Об'єднання саме таких професіоналів може сприяти підвищенню активності ЗМК у висвітленні екологічних проблем, а також мати певні координуючі функції, якщо така потреба існуватиме.


09.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!