Osvita.ua Вища освіта Реферати Журналістика Інтеграційні процеси в Україні: роль ЗМІ. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Інтеграційні процеси в Україні: роль ЗМІ. Реферат

Критичний аналіз ЗМІ будується на теорії маніпуляції і гегемонічної теорії. Перша вважає, що ЗМІ використовуються для підтримки існуючої системи (тобто вони відволікають увагу від важливих подій), а відповідно до другої ЗМІ підтверджують домінуючий погляд на світ і легітимують соціальний порядок

Одним із потенційних чинників сприяння розвитку відносин України з провідними державами Західної Європи та її інтеграції до європейських структур співробітництва і безпеки є "стратегічна відкритість" обох партнерів. І Україна, і Європейська спільнота (інституції та національні держави) формують стратегію свого розвитку, намагаються визначити свої специфічні ролі та моделі виживання у майбутньому. Ці пошуки ідентичності у швидкозмінному середовищі надають можливість партнерам брати активну участь у визначенні цілей та пріоритетів одне одного.

Інтеграційні процеси в Західній Європі ніколи не були предметом короткострокових політичних спекуляцій та маневрів, вони залишаються питанням стратегічної ваги. Прихильники та супротивники інтеграції мають сталі усвідомлені позиції, виважені стратегії і змушені адаптувати їх до умов навколишнього середовища.

На теренах України часто відбувається щось протилежне: інтеграція стає поняттям декларативним, використовується як інструмент у політичній боротьбі, проте не є стратегічним усвідомленим пріоритетом. Використання гасел європейської інтеграції лише як козирів у внутрішньополітичній грі та як засобу одержання чергових порцій міжнародної допомоги відштовхне європейців від України, зробить її ще менш привабливою для західноєвропейського капіталу.

Попри декларації про геополітичну значущість орієнтації на європейські держави та структури, Україна не виробила життєздатної стратегії європейської інтеграції як на основі двосторонніх зв'язків, так і інституційної. Під поняттям "стратегія" слід розуміти комплексну модель визначення значущості тієї чи іншої ініціативи, її цілей та пріоритетів, шляхів і засобів їх реалізації та ресурсів, необхідних для досягнення проголошеної мети.

З цієї точки зору Україна не має загальнонаціональної, всеохоплюючої стратегії щодо вирішення комплексних завдань європейської інтеграції. Десятки державних інституцій та формальних груп і комісій залучені до процесу прийняття рішень на цьому напрямку. Їхні зусилля не скоординовані належним чином, сфери відповідальності та повноваження визначені умовно, тому значна частина рішень, які приймаються у надрах бюрократичного апарату, ніколи не реалізується на практиці.

Намагаючись встигнути на всіх напрямках інтеграції, Україна розпорошує інтелектуальні та матеріальні ресурси, часто вирішує другорядні, рутинні проблеми, полишаючи без належної уваги та ресурсного підкріплення справді важливі напрямки. Іншими словами, українська політика стосовно держав Західної Європи та європейських інституцій є занадто широкою та неструктурованою, щоб бути ефективною.

Для досягнення сумісності цінностей, норм і принципів внутрішнього політичного та соціального життя України з нормами та принципами євроспільноти потрібно демократизувати процес прийняття державних рішень. Це буде можливим через перенавчання чиновників, створення умов для ефективної діяльності ЗМІ та недержавних інституцій контролю за процесом підготовки та реалізації рішень.

Що стосується входження України до Європейського Союзу і, ширше, до Європи як політичної, економічної та культурної спільноти, то тут є кілька засадничих проблем, які належать до галузі соціальної філософії.

Перше. Для України, яка тривалий час перебувала за відомою "залізною завісою" і у спотвореному вигляді сприймала загальноцивілізаційні процеси, необхідним є вироблення спеціальних механізмів засвоєння європейського досвіду. Цей досвід не може бути сприйнятим одномоментно не лише з погляду технологічної неможливості цього, а й з погляду необхідності врахування складних механізмів людської психіки. Отже, потрібен певний адаптаційний період, за який крок за кроком український народ засвоюватиме надбання Європи.

Друге. Таке засвоєння не повинно бути механічним. Історичний досвід, і насамперед досвід розвитку саме на європейських обсягах, доводить, що засвоєння загальних цивілізаційних набутків повинно мати міцне національне підґрунтя. Яким повинно бути таке підґрунтя, якою має бути частка загальноцивілізаційного, якою - національного - це питання у кожному випадку має розв'язуватися відповідно до конкретної ситуації. Філософською мовою це зветься питанням про співвідношення універсального й унікального. Підміна кожного з цих питань іншим на практиці призводить до деформацій суспільного розвитку.

Третє. Інтеграція й адаптація не є одновекторними процесами. Іншими словами, не лише Україна має пристосуватися до об'єднаної Європи та входити до неї, а й об'єднана Європа мусить сприйняти Україну як європейську за своєю сутністю державу, як країну з потужними культурними, науковими, політичними традиціями, що штучно була протягом тривалого часу відірвана від загальноєвропейського буття. Іншими словами, інтеграція України до Європи має відбуватися в режимі політико-культурного діалогу.

І останнє теоретичне зауваження. Без України Європа не є ні повною, ні об'єднаною. І не лише тому, що на території України знаходиться географічний центр Європи. Без українських культурних, людських, інтелектуальних та інших ресурсів об'єднана Європа програватиме у змаганні з іншими впливовими наднаціональними центрами сучасної цивілізації. Останнє припущення не буде настільки фантастичним, якщо згадати, що ще у XVIII столітті класик європейської філософської думки Гердер, чиї ідеї мали неабиякий вплив на формування сучасної Європи як спільноти модерних націй, зауважував, що Україна здатна виконати культурну місію, подібну до місії давньої Еллади.

А тепер про деякі конкретні моменти, що пов'язані з реалізацією загальних засновків щодо європейської інтеграції України.

Зрозуміло, що будь-які проекти інтеграції приречені на провал без підтримки з боку мас-медіа. Адже засоби масової інформації - це один із найважливіших чинників формування громадської думки у сучасному світі. А без налаштованості української громадської думки на "європейський вектор" політичній еліті годі й думати про реалізацію своїх найамбітніших проектів.

Проте чи висвітлюють правдиво українські мас-медіа ситуацію в Європі, чи аналізують вони об'єктивно потребу входження (чи, точніше, повернення) України до Європи? Або більше: чи представлена в українському інформаційному просторі позиція самої Європи стосовно тих чи інших питань політичного, економічного, культурного життя?

Якщо почати відповідати на ці запитання, то вималюється не зовсім гарна картина. Висвітлення подій в європейських країнах українськими мас-медіа у більшості випадків аж ніяк не можна назвати об'єктивним. Із різних причин.

Певна більшість газет, журналів і телеканалів є тією чи іншою мірою партійно заангажованими, отже, подають події під дуже вузьким кутом зору і проводять ретельну селекцію цих подій. Інші - так звана "жовта преса" та приватні радіостанції - прагнуть привернути увагу аудиторії до сенсаційних скандалів, кримінальних новин, приватного життя відомих людей. Нарешті, урядові мас-медіа зосереджуються переважно на офіціозі.

Що ж стосується самої проблеми необхідності входження України до Європи, то вона переважно лише декларується, не підкріплюючись аргументами.

Окремо варто розглянути позицію лівої преси. Здавалося б, ліві мають орієнтуватися на позицію своїх європейських однодумців (представлених у загальноєвропейських органах у вигляді так званих "об'єднаних лівих", до яких входять неокомуністичні партії Європи).

Тобто на гасла спільної боротьби з транснаціональними монополіями, на захисті інтересів людей найманої праці, які становлять значну частину населення європейських країн. Насправді, ліва преса України цілком перейнята антиєвропейськими й антизахідними настроями (дивна річ, бо марксистська доктрина є породженням саме західної цивілізації). Інтереси громадян України, на думку лівої преси, полягають не у рухові до Європи, а у рухові геть від Європи.

Слід зазначити, що навіть у тих мас-медіа, які по-справжньому налаштовані на європейський напрямок розвитку України і які намагаються дати аудиторії правдиве уявлення про життя Західної Європи, майже відсутній аналіз досвіду країн, що вже пройшли стадію реінтеграції. Йдеться про більшість держав колишнього комуністичного блоку. Тим часом досвід цих країн є надзвичайно цікавим і повчальним для України, оскільки певні проблеми на шляху "повернення до Європи" у всіх є спільними. Як і способи їхнього розв'язання.

Нарешті, окремо варто підкреслити, що нині в Україні для пересічного громадянина (який недостатньо володіє, скажімо, англійською чи французькою мовами) майже відсутня можливість ознайомитися з поглядом західноєвропейців на самих себе і на світ. Якщо кілька років тому провідні телеканали України транслювали з синхронним перекладом випуски теленовин провідних західних агенцій, а нерідко - і пізнавальні та розважальні передачі, то тепер цього майже немає. Отож, український глядач практично позбавлений можливості подивитися на світ очима Європи. А це надзвичайно потрібно для адаптації до європейських культурних і світоглядних цінностей.

У сучасній масово-комунікаційній теорії ЗМІ досліджуються принаймні із трьох боків:

  • позитивістський підхід (або вивчення впливу ЗМІ на аудиторію),
  • феноменологічний підхід (або вивчення рівнів розуміння населенням повідомлень ЗМІ),
  • критичний підхід (або пояснення ролі ЗМІ у відтворенні соціальної системи).

У рамках кожного з підходів формується ряд більш вузьких напрямків.

Так, наприклад, вплив ЗМІ на аудиторію пояснюється з позицій біхевіоризму, теорії магічної кулі і теорії підкріплення. В основі біхевіоризму лежить поняття стимул-реакція, коли ЗМІ виступають стимулом, на який безпосередньо реагує читач, слухач, глядач. У теорії магічної кулі вважається, що аудиторія на всі повідомлення ЗМІ реагує прямим і однотипним способом.

Проблеми розуміння інформаційних повідомлень досліджується ринковою теорією, коли ЗМІ подають те, що хоче аудиторія; теорією сприйняття, тобто використання аудиторією продукції ЗМІ; етнометодологією, що орієнтована на вивчення того, як люди конструюють значення в повсякденному житті.

Критичний аналіз ЗМІ будується на теорії маніпуляції і гегемонічної теорії. Перша вважає, що ЗМІ використовуються для підтримки існуючої системи (тобто вони відволікають увагу від важливих подій), а відповідно до другої ЗМІ підтверджують домінуючий погляд на світ і легітимують соціальний порядок.

Отож, чи є прямим і безпосереднім шлях інтеграції України до Європи? Ні. Чи відіграють у цьому мас-медіа ту роль, яку покликані відігравати? Також ні. Чи є такі висновки підставою для песимізму? У жодному разі. Адже "повернення до Європи" - це тривалий, еволюційний, а не одномоментний процес, в якому мають бути зацікавлені й країни об'єднаної Європи, й Україна. Потрібними лишаються зусилля щодо вироблення засад адаптації українського загалу до європейських цінностей фахівцями-гуманітаріями та спеціалістами з проблем мас-медіа.

Література

1. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку / Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин. - К.: НІСД, 1999. - 384 с.: іл.

2. Роль засобів масової інформації у висвітленні процесів інтеграції України в Європейський Союз / збірник матеріалів круглого столу головних редакторів мас-медіа 1998 року. - К.: "Українська книга", 1999. - 33 с.: іл.

3. Мелещенко О. К. Комп'ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір: Монографія / Київський університет імені Тараса Шевченка. - К.: 1998. - 200 с.


08.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!