Osvita.ua Вища освіта Реферати Міжнародні відносини Суть провідних ринків облігацій. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Суть провідних ринків облігацій. Реферат

За рахунок таких властивостей облігацій як дешевість, порівняно з банківським кредитом, надійність, відносна простота випуску і обігу робить цей папір дуже емісійно і інвестиційно-привабливим. А можливість неемісійного фінансування бюджетного дефіциту, регулювати певні макроекономічні показники робить його необхідною складовою державної грошово-кредитної політики

Облігація – являє собою борговий документ. Як правило, кошти залученні по них потрапляють безпосередньо до емітента і вкладуються в виробництво (за виключенням держаних облігацій). В світовій практиці значна частина позик по облігаціях носить довгостроковий характер і має відносно невеликий процент.

"Дешеві" кредити, іноді їх називають. Останнім часом обсяги залучення коштів за допомогою "дешевих кредитів" значно збільшився на світовому ринку. Враховуючи, життєву необхідність українського виробника в достатньо недорогих і довгострокових позиках можна сказати, що загальні тенденції світового ринку цінних паперів, із збільшення долі облігацій на ньому стануть тенденціями і на українському ринку. [1]

Проте зараз ситуація дещо розбалансована, і виною тому багато чинників. Для визначення їх я розгляну сутність облігації як боргового паперу, чи є він дійсно "дешевим кредитом", яке місце ринку облігацій на ринку цінних паперів. Буде розглянуто характеристику сучасного стану ринку облігацій, коротку ретроспективу його розвитку для визначення причин, що зумовили такий стан.

Метою даної роботи є розкриття сутності облігації, розгляд найбільших світових ринків облігацій та їх сучасного стану. Огляд українського ринку облігацій та його перспективи.

Суть і види облігацій

Облігація – вид боргового інвестиційного цінного паперу, який визначає відносини позики між власником облігації та емітентом і підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації номінальну вартість облігації в передбачений термін, а також певний процент. Тобто облігація - це договір про позику, а отже має відповідати основним її принципам:

Поверненості – сума, що зазначена на облігації має бути повернена її власнику;

Строковості – це повернення має бути здійснено в чітко визначений термін, що зазначений в умові випуску облігацій.

Платності – за користування позикою позичальник виплачує кредитору винагороду, що становить як правило певний процент від суми позики, виплачується або на протязі строку дії облігації поступово або при погашенні.

Проте даний договір позики, яким є облігація вигідно вирізняється від інших видів договорів тим, що по-перше, має стандартизовану форму, а отже менші витрати при розмішені і обслуговуванні боргу. По-друге, документ, що містить цей договір може змінювати свого власника (кредитора), тобто право вимагати від емітента виконання умов позики може бути об’єктом операції купівлі-продажу на ринку, а сам документ може вільно обертатися, слугувати платіжним засобом, бути заставою, передаватися в спадщину.

Облігація може випускатися в документарній і електронній формі. В першому випадку перехід власності фіксується безпосередньо передачею бланків облігацій від продавця покупцю або особі, яка зберігає його цінні папери.

Документ, який представляє собою облігацію має містити наступні реквізити: найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента. [2]

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.

Якщо облігація має електрону форму, то вона існує лише у вигляді записів на банківських рахунках або на депозитних рахунках в депозитаріях (наприклад ОВДП– в Депозитарії НБУ).

Облігація, як і будь-який інший цінний папір, може бути іменною і на пред’явника, що вільно обертаються і з обмеженим колом обігу. Іменні облігації не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист. [3]

Номінальна вартість визначається емітентом при прийнятті рішення про випуск облігацій. Крім номінальної розрізняють ще відсічну і курсову вартість облігації. Відсічна ціна – це ціна за якою розміщуються облігації на первинному ринку. Курсова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції, що склалися на даний момент. Курс як правило виражається в процентах до номіналу облігації. Існує також поняття викупної ціни, під якою розуміють ту суму грошей, за яку ця облігація може бути викуплена емітентом у її власника, якщо це визначено умовами випуску.

В залежності від емітентів випускаються наступні види облігацій:

  • облігації державної позики (зовнішньої і внутрішньої);
  • облігації місцевих позик;
  • облігації підприємств.

Будь-яка облігація проходить чотири загальновизнані етапи свого життєвого циклу:

  • емісія;
  • розміщення;
  • обіг;
  • погашення (крім безстрокових облігацій).

На стадії емісії визначаються потреба в додаткових коштах, цілі їх мобілізації, приймається рішення про випуск облігацій і умови цього випуску. Відбувається визначення організацій, які будуть гарантами зобов’язань і представляти права інвесторів і емітентів.

На стадії розміщення визначаються агенти, які будуть представляти емітента на фондовому ринку, виконувати платежі і розрахункові операції, вести облік і зберігання облігацій. На ній же відбувається формування фондів шляхом переходу права власності на облігації від емітента до інвесторів. Цей перехід може відбуватися в формі аукціону, приватного розміщення (коли певна група інвесторів хоче викупити весь випуск) або призначення певних організацій (агентів), які будуть займатися розповсюдженням облігацій.

Стадію обігу - період часу від розміщення до останньої виплати по облігації (погашення). Обіг облігацій - це багаторазовий перехід прав власності на облігації від одного інвестора до іншого. Під час обігу виплачуються (або не виплачуються) проміжні виплати по облігаціях передбачені умовами випуску.

Стадія погашення передбачає задоволення претензій власників облігацій щодо виплати суми боргу (як правило з погашенням останнього купону) і сум, що не були виплачені за умовами випуску. Невиплата по зобов’язаннях може призвести до банкрутства компанії.

Законодавствами більшості країн створено широке поле щодо моделювання цінних паперів, тому існує велика кількість їх різновидів, яка збільшується з розвитком фондового ринку. Проте найбільш розповсюдженими є лише декілька основних видів облігацій з відносно стандартними назвами:

  • іпотечні облігації - являють собою боргові зобов’язання, що забезпечені майном корпорації (емітента).
  • облігації під заставу фондових паперів забезпечені іншими цінними паперами, що зберігаються на умовах трасту.
  • облігації під заставу обладнання, які відомі також під назвою сертифікатів, що забезпечені рухомим майном.
  • незабезпечені облігації являють собою облігації під загальне зобов’язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом.
  • інші види облігацій. Наприклад доходні облігації за своєю суттю більше нагадують привілейовану акцію, аніж облігацію. Виплати процентів по них своєчасно та в повному обсязі не гарантовані, а їх невиплата не несе за собою банкрутства емітента. [1]

Ринок облігацій

Облігації можуть обертатися на фондовому ринку, бути засобом платежу, завдатку, а для банків державні облігації можуть формувати частину його резервного фонду. Все це підвищує привабливість облігації як інструмента позики.

Особливості облігації допомогли зайняти їй чинне місце на фінансовому ринку, і це можна підтвердити кількісними даними. Якщо світове фінансове багатство прийняти за 100%, то готівка (і прирівняні до неї фінансові ресурси) складуть 14%, акції - 40%, а облігації – 46%. Облігації зайняли перше місце серед інструментів мобілізації грошових ресурсів.

Практично в усіх країнах спостерігається зростання внутрішнього державного боргу (облігації внутрішньої державної позики є формою внутрішнього державного боргу). Так, в США в 1992 році державний борг, в порівнянні з 1946, виріс в 16 раз. Причому якщо, 60-ті роки щорічний приріст боргу складав близько $18 млрд., то в період 1988-1992 років – 217 млрд доларів. [5]

Емісія цінних паперів взагалі характеризується швидкими темпами, а облігацій – особливо. Вартість випущених в США цінних паперів перевищила аналогічний показник 1980 року в 5 разів. І, що цікаво: випуск облігацій збільшився в 7 разів, що пояснюється великою популярністю облігацій у інвесторів. В Україні ж дещо деформована ситуація на фондовому ринку. Обсяг ОВДП, що знаходився в обігу на 1.10. 98 складав 11,9 млрд. гривень за даними Мінфіну (13,3 – за даними НБУ), враховуючи те, що ОВДП випускаються з 1995 року (31 трлн. карбованців – близько 304 млн. гривень).

Ринок облігацій - це найбільший фінансовий ринок світу. Облігаційне фінансування, на відміну від випуску акцій, не тягне за собою участі у відносинах власності і не дає права голосу її власнику. Особливо широко держава використовує облігації як засіб для отримання позик.

Облігації – це форма кредиту. Емітенту дешевше звернутися за коштами безпосередньо до інвестора без посередництва банку. Облігації продаються і купуються на біржі, і їх ціна залежить від попиту та пропозиції на них, від доходу, який вони приносять на рівні позичкового проценту. Це найбільш надійні цінні папери, і доходи за ними виплачуються в першу чергу.

Вони можуть випускатися з нульовим купоном, за якого процент визначається різницею між курсом випуску та вартістю при погашенні, і з процентною ставкою, яка змінюється через регулярні проміжки часу. Власник облігації отримує фіксований дохід, який виплачується протягом всієї її дії. Облігації можуть випускатися на термін до 10 років (короткострокові) і більше 10 років (довгострокові). [4]

Облігації звичайно поділяються на іноземні облігації і єврооблігації. Перші продаються поза межами країни позичальника, але виражаються в її валюті. Навіть національні облігації, номіновані в іноземній валюті, відносяться до іноземних облігацій. Другі постачаються на ринок синдикатом банків з різних країн і розміщуються у країнах з іншою валютою.

Наприклад, якщо українська компанія поширює свої облігації в Німеччині, випущені в марках, то це означає, що вона поширює іноземні облігації, а якщо ці ж облігації поширюються у Франції, Швейцарії чи Лондоні, то це буде випуск єврооблігацій. Основними центрами торгівлі іноземними облігаціями є Нью-Йорк, Цюрих, Токіо, Лондон, Амстердам, Франкфурт-на-Майні. Найбільш поширеними цінними паперами, які продаються на міжнародних ринках є єврооблігації. Головною перевагою єврооблігацій перед традиційними іноземними облігаціями є можливість їх розміщення на ринках декількох країн, і вони в меншій мірі підлягають державному регулюванню.

Ці облігації не обов’язково повинні продаватися у Європі, але їх основний ринок знаходиться у Лондоні. Єврооблігації не мають національних кордонів і реалізуються одночасно в декількох фінансових центрах за посередництвом міжнародних синдикатів (страховиків). Їх номінал встановлюється у валюті іншої країни, в тому числі й у євродоларах та євроієнах. В наш час всі облігації, які випускаються на ринках євровалют, називають єврооблігаціями. [6] Ринок єврооблігацій – це система стійких відносин по боргових зобов’язаннях у євровалютах, які оформлюються у вигляді боргових зобов’язань, де фіксуються дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядок отримання процентів.

Цей ринок дуже привабливий і доступний для іноземних вкладників. Головними його перевагами є відсутність жорсткого контролю з боку держави, довгостроковий характер позики (10-15 років) і можливість отримати кошти одночасно в декількох країнах. На відміну від єврокредитів єврооблігації не дають можливості їх власнику впливати на грошову політику позичальника.

Тому на ринок єврооблігацій допускаються позичальники з високим рейтингом кредитоспроможності. Процентна ставка по емісії облігацій може бути фіксованою чи плаваючою. Крім уряду країни облігації випускають і місцеві органи влади для фінансування об’єктів соціальної інфраструктури, реконструкції міського господарства. Ці облігації називають муніципальними. Вигідність такого роду цінних паперів обумовлена наявністю податкових пільг.

Причому у розвинутих країнах з федеральним устроєм вони складають значну частку фондового ринку. Для США це майже 25% загального обсягу державних і муніципальних цінних паперів, а для Німеччини – більше половини.

Ринок єврооблігацій не регулюється, він майже вільний від оподаткування і є більш гнучким. Емітент, який здійснює випуск єврооблігаційної позики, повинен пройти перевірку провідних європейських рейтингових агентств на кредитоспроможність. Випуск, гарантування та розміщення зобов’язань на цьому ринку звичайно здійснюється групою банків кількох країн.

Однак ринок єврооблігацій ще поступається ринку облігацій США, хоча й переважає ринок облігацій Японії. Ситуація дещо змінилася з введенням єдиної європейської валюти, що дозволило зробити цінні папери різних країн більш зіставленими, а також зник ризик, пов’язаний з коливаннями курсів обміну валют. Виник загальноєвропейський ринок цінних паперів і європеєць може купувати акції, випущені в будь-якій країні ЄС. Пройшла уніфікація державних облігацій, і вони стали більш досяжними. Глобалізація фінансових ринків розвинутих країн ще більше посилилася.

Облігації також випускаються великими компаніями (корпоративні) для залучення додаткового капіталу з метою розширення чи модернізації виробництва. Ці цінні папери забезпечені майном підприємства. Тільки великі та відомі фірми можуть розраховувати на довіру з боку населення. Перед тим, як вийти на ринок облігацій, компанія повинна отримати від спеціалізованого агентства висновки про свою кредитоспроможність.

Від цієї оцінки залежить доля облігацій і ставка процента по них. З метою зробити отримання облігаційної позики більш привабливим для інвесторів, корпоративні облігації випускаються з різноманітними властивостями:

  • індексовані облігації;
  • облігації з правом участі у прибутку;
  • конвертовані в інші цінні папери і, в першу чергу, в акції;
  • повернені облігації (які викуповуються до закінчення терміну позики);
  • облігації з плаваючим процентом.

Існують цінні папери, які поєднують в собі переваги корпоративних і державних облігацій. [4]

На сьогоднішній день у світі склались найбільші центри з торгівлі облігаціями – США, Великобританія, Німеччина, Швеція, Франція, Італія, Данія.

Хоча і повільно, але неухильно змінюється структура світового ринку облігацій підприємств.

Корпорації США утримують позиції світових лідерів у випуску боргових фінансових інструментів. Хоча протягом останніх п’яти років їх частка невпинно знижується, навіть за такої тенденції вона перевищує половину світових обсягів ринку облігацій корпорацій. І, зважаючи на загальноекономічні тенденції, говорити про те, що в найближчому майбутньому хтось зможе похитнути їх лідируючі позиції, немає підстав.

Ще одна специфічна риса сучасного облігаційного ринку – нарощування в його структурі частки країн, що не належать до світових лідерів, – з 6,6% у 1998 р. до 8,8% у 2003 р. До цієї групи входять як ринки країн, що розвиваються, так і "нові" ринки, які виникли в країнах колишнього соціалістичного табору. Тенденції розвитку Згідно з даними російського інформаційного агентства Cbonds, сьогодні ринки облігацій найбільш динамічно розвиваються в Росії, Казахстані, Україні, Узбекистані, Киргизстані та Молдові.

Якщо використати не абсолютні показники розвитку ринків, а відносні, наприклад відношення до валового внутрішнього продукту, то картина майже не зміниться, але перевага американських корпорацій не видаватиметься такою відчутною.

Лідируючі позиції зберігає ринок облігацій США (24-25% ВВП країни у 2003-2006 рр.), за ним іде японський ринок (16-18%); значно поступаються ринки провідних європейських країн – від 2% ВВП у Німеччині до 12-14% у Великобританії. Але заради справедливості необхідно зазначити, що саме ринки Європи демонструють найвищі темпи зростання у відношенні до ВВП. [6]

Висновок. За рахунок таких властивостей облігацій як дешевість, порівняно з банківським кредитом, надійність, відносна простота випуску і обігу робить цей папір дуже емісійно і інвестиційно-привабливим. А можливість неемісійного фінансування бюджетного дефіциту, регулювати певні макроекономічні показники робить його необхідною складовою державної грошово-кредитної політики.

Зараз у світі склались найбільші центри з торгівлі облігаціями – США, Великобританія, Німеччина, Швеція, Франція, Італія, Данія. Але на світову арену виходять і інші країни, тобто країни які мають економіку, що розвивається, наприклад, Україна, Росія, Молдова, Білорусія, Киргизстан та інші.

В основному, це країни постсоціалістичного устрою. Особливо прискорено розвиваються ринки облігацій Європи, які мабуть у недалекому майбутньому займуть перші місця рейтингів і цим самим "зіштовхнуть" США на нижчі позиції.

Приклад із періодичного видання. Ринок корпоративних облігацій України: тенденції та суперечності. Ринок облігацій є важливим елементом системи фондового ринку. Забезпечуючи залучення коштів інвесторів через систему облігаційних позик, ринок облігацій України формує інвестиційну базу фондового ринку і тим самим забезпечує його розвиток на перспективу.

Сучасні умови світового фондового ринку характеризуються стрімким зростанням ринку облігацій. Так, за окремими оцінками, світовий ринок корпоративних боргових цінних паперів (з урахуванням фінансових інструментів, що перебувають в обігу) з початку 1998 року до липня 2003 року зріс більш як наполовину — із 3131 млрд. до 4 757,3 млрд. дол. США (приріст — 51,9%). Причому таке зростання відбувалося за умов глобальної кризи на ринку акцій, яка супроводжувалася різким падінням індексів капіталізації, численними корпоративними скандалами та банкрутством провідних корпорацій.

Ринок облігацій виявився тим локомотивом, який забезпечив зростання світового фондового ринку за несприятливих умов розвитку. Український ринок корпоративних облігацій перебуває під впливом тенденцій світового фондового ринку. Інвестиційна привабливість корпоративних облігацій є стимулятором для випуску нових облігацій українськими емітентами. Популярність облігацій як альтернативного інструменту боргового ринку зростає серед українських підприємців.

В умовах зростання економіки зростають і потреби підприємців у нових джерелах інвестування їх, проектів. Водночас процес становлення українського ринку облігацій має свої властивості, притаманні саме нашому фондовому ринку. Це риси як позитивного, так і негативного характеру. Події 2004-го та початку 2005 року внесли свої корективи в динаміку розвитку українського фондового ринку, що потребує осмислення й виваженого аналізу.

Перед українською наукою стоїть завдання — дослідити сучасну тенденцію розвитку ринку корпоративних облігацій, виявити загальні риси і чинники такого розвитку. Це дасть можливість забезпечити об'єктивне бачення процесів, що відбуваються на ринку облігацій України, а отже, дасть підстави для вироблення стратегії й тактики регулювання цього сегмента фондового ринку. Аналіз динаміки обсягів реєстрації емісії корпоративних облігацій України упродовж 1996—2004 років засвідчує факт, що переломним моментом у розвитку ринку був 2001 рік (див. табл.).

Таблиця. Загальні обсяги емісії зареєстрованих корпоративних облігацій, млн. грн.

Вид суб'єкта підприємницької діяльності

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

Комерційні банки

0,7

0,5

-

-

5,0

73,4

87,4

329,2

117,9

Державні підприємства

1.9

102,0

3,5

120,0

-

56,5

150,0

7,0

520,0

Страхові компанії

-

-

-

-

-

-

25,2

1154,0

112,0

Дочірні підприємства

-

-

-

-

-

-

3510,0

438,0

118,0

Інші акціонерні товариства

-

0,0

2,7

-

45,8

168,5

84,9

1093,9

385,9

Товариства з обмеженою відповідальністю

10,2

3,9

2,0

8,0

19,1

352,9

417,2

1102,1

2515,2

Об'єднання (концерни)

-

10,0

-

4,2

-

-

-

 

 

Орендні підприємства

-

-

-

-

-

43,0

-

117,7

327,5

РАЗОМ

12,8

116,4

8,2

132,2

69,9

694,3

4274,6

4241,9

4096,6

 

За даними річних звітів ДКЦПФР. За даними ДКЦПФР України, починаючи з 2001 року, різко збільшилась кількість облігацій, які випускаються корпораціями. На цю обставину вплинули як чинники юридичного характеру — зміна у податковому законодавстві, так і чинники економічного характеру — стабілізація економіки України після кризи 1998 року.

Для інвестиційного ринку корпоративні облігації виявились придатним інструментом, який задовольнив нові інвестиційні можливості, що сформувалися після кризи 1998 року. Наступні 2002-2004 роки фактично зафіксували кількаразове зростання обсягів емісій корпоративних облігацій порівняно з попередніми періодами. При цьому маємо цікаву тенденцію, що стосується загальних обсягів емісії корпоративних облігацій за період 2002—2004 років.

Сягнувши обсягів емісії корпоративних облігацій близько 4,3 млрд. грн. у 2002 році, ринок корпоративних облігацій почав частково зменшуватися, і за 2004 рік сума загальної емісії корпоративних облігацій становила близько 4 млрд. грн. Зважаючи на тенденцію, що спостерігалася упродовж 2002—2004 років, на нашу думку, можна зробити висновок, що для сучасного ринку корпоративних облігацій річний обсяг емісії облігацій у розмірі 4 млрд. грн. є оптимумом, що відображає загальну тенденцію розвитку інвестиційного ринку України в цілому.

Цей оптимум сформувався насамперед під впливом загального розвитку ринку економіки в цілому та динаміки розвитку інвестиційного ринку за останні три роки. Водночас зауважимо, що, на наш погляд, збільшення обсягів реєстрації емісій нових корпоративних облігацій перебуває під впливом розвитку товарного ринку та збільшення інвестиційних сподівань інвесторів. Інфляційні сподівання, гальмування темпів розвитку ВВП, різка ревальвація гривні — усе це негативно впливає на інвестиційну привабливість облігацій.

Потенційні інвестори облігацій втрачають інтерес до облігацій як об'єкта інвестування. Облігація — фінансовий інструмент, який великою мірою залежить від фінансового стану економіки країни. Отож погіршення фінансового стану України або сподівання на погіршення може призвести до зниження обсягів нових випусків корпоративних облігацій.

Інвестиційні сподівання можуть спонукати емітента відмовитись від залучення коштів за рахунок емісії облігацій. За своєю суттю облігація є фінансовим інструментом із підвищеним рівнем інвестиційного сподівання, як результат на динаміку випуску нових облігацій великою мірою впливають раціональні інвестиційні сподівання інвесторів.

Передчуття таких сподівань є ознакою погіршення загального рівня фінансового стану країни. З певними припущеннями та обмеженнями можна констатувати, що динаміка емісії нових корпоративних облігацій відображає інвестиційні сподівання інвесторів і засвідчує зміни в інвестиційному середовищі країни. Зважаючи на такі обставини, на нашу думку, можна зробити висновок, що часткове зменшення обсягів нових випусків корпоративних облігацій упродовж 2002—2004 років є свідченням часткового зменшення інвестиційних сподівань інвесторів, спричиненими різними змінами в економіці України за цей період.

Результати аналізу переконують, що порівняно з періодом до 2001 року сучасний стан українського ринку корпоративних облігацій став набагато вагомішим. Ринок корпоративних облігацій став повноцінним елементом українського фондового ринку і впливає на його функціонування та розвиток. Певною мірою успіхи розвитку ринку корпоративних облігацій у 2003—2004 роках були найістотнішими подіями на фондовому ринку України.

Сформувалася інвестиційна база для подальшого розвитку українського ринку корпоративних облігацій на перспективу. Водночас було помітне гальмування розвитку ринку корпоративних облігацій у 2004 році порівняно з 2003 роком. Для подолання цього негативного чинника та забезпечення подальшого розвитку ринку облігацій на довготривалу перспективу треба здійснити низку заходів, які забезпечать перманентний розвиток ринку корпоративних облігацій України.

Найважливішим чинником розвитку ринку корпоративних облігацій є інвестиційні сподівання інвесторів. Адже облігації за своєю суттю є довготривалою інвестицією, що вимагає від інвестора передбачення перспективи. Брак стабільності у розвитку економіки країни, різкі зміни монетарної та валютної політики країни, непередбачені зміни на ринку фінансових ресурсів і насамперед негативні інфляційні сподівання є чинниками формування в інвесторів негативного інвестиційного прогнозу. Як результат — зменшення їхньої зацікавленості в інвестиціях у корпоративні облігації.

Для забезпечення подальшого розвитку ринку корпоративних облігацій України треба гарантувати гармонійну фінансову та грошову політику. Не допускати різких змін фінансових та грошових індикаторів. Не можна розв'язувати тимчасові проблеми за рахунок непередбачених фінансових кореляцій та заборон, адже втрата інвестиційної привабливості корпоративних облігацій завдає більшої шкоди, а ніж миттєвий позитивний ефект.

Прогнозованість та стабільність — одна з головних умов розвитку ринку корпоративних облігацій на перспективу. Немає необхідності обмежувати права суб'єктів господарювання щодо обсягів емісії корпоративних облігацій. Корпоративні облігації є борг у широкому розумінні цього слова і за своєю економічною суттю нічим не відрізняються від банківського кредиту чи позики.

Штучне обмеження обсягів емісії корпоративних облігацій акціонерних товариств, тоді як обмеження щодо отримання кредитів та позик не існує, свідчить про відсутність економічного обґрунтування такої заборони. Ефективний ринок вимагає, аби усі його учасники мали рівні права стосовно умов господарювання та фінансування.

Обмеження окремих прав допускається лише за умови економічної доцільності та обґрунтованості, в інших випадках це має негативний характер. Що стосується обмежень у випуску облігацій акціонерними товариствами, це є саме тим негативним чинником, котрий згубно впливає на фінансовий ринок у цілому. Подальший розвиток українського ринку корпоративних облігацій убачаємо у збільшенні не лише обсягів випуску облігацій, а й диверсифікації емітентів облігацій.

В інвестора має бути вибір різноманітних корпоративних облігацій. Це дасть можливість збільшити кількість інвесторів, забезпечить конкурентне середовище серед учасників фондового ринку і стимулюватиме інвесторів та емітентів виважено підходити до процесу купівлі-продажу облігацій. Поділяємо думки, що державна політика у сфері регулювання фондового ринку має стимулювати та заохочувати появу нових емітентів облігацій з-поміж різних об'єктів господарювання.

Збільшення випуску корпоративних облігацій фінансовими інституціями варто підтримувати, зважаючи на ту обставину, що фінансові інструменти такого роду є ефективним об'єктом інвестування. Фінансові суб'єкти господарювання, зокрема банки та страхові компанії, відіграють важливу роль на фінансовому ринку й використання їхніх цінних паперів дасть змогу розширити їхній вплив і впровадити нові напрямки фінансових операцій.

Виявлення тенденцій і чинників, що безпосередньо впливають на розвиток сегмента ринку облігацій банків та страхових компаній, є важливим напрямком для подальших досліджень. За даними журналу "Експерт".

Аналіз прикладу з періодичного видання. Так, підсумовуючи інформацію зі статті можна сказати, що:

  • Ринок облігацій забезпечив зростання світового фондового ринку за несприятливих умов розвитку.
  • Аналіз динаміки обсягів реєстрації емісії корпоративних облігацій України упродовж 1996—2004 років засвідчує факт, що переломним моментом у розвитку ринку був 2001 рік, коли різко збільшилась кількість облігацій, які випускаються корпораціями.
  • Подальший розвиток українського ринку корпоративних облігацій убачається у збільшенні не лише обсягів випуску облігацій, а й диверсифікації емітентів облігацій. В інвестора має бути вибір різноманітних корпоративних облігацій.

До початку 2001 року ринок корпоративних облігацій України перебував у зародковому стані. Прецеденти випусків існували, але в більшості випадків це було не залучення ресурсів з відкритого ринку, а оптимізація оподатковування та інші схеми. Реальний розвиток ринку почався у 2001 році, в кінці якого на ринку оберталося 29 випусків облігацій 16 емітентів на суму близько 340 млн. грн. ($64,7 млн.). У кінці 2002 року на ринку оберталося вже 52 випуски 38 емітентів обсягом близько 740 млн. грн. ($138,4 млн.).

За прогнозами Cbonds, розвитку ринку корпоративних облігацій України може перешкоджати низький обсяг ринку держоблігацій. Каталізатором розвитку ринку можуть стати облігації державних компаній – "Укрзалізниці", "Енерго-атому", "Укртелекому".

Враховуючи те, що тенденції розвитку ринку корпоративних облігацій в Україні деякою мірою схожі на російські, орієнтиром для українського ринку в найближчі роки може бути досягнення рівня співвідношення з ВВП близько 1%, що відповідає зростанню ринку приблизно втричі – до 2,2 млрд. грн. ($410 млн.). Проте такий прогноз зростання не враховує майбутніх випусків облігацій державних компаній, що за своїм змістом ближче до державних запозичень. [5]

Із загальної суми емісії корпоративних облігацій за 2004 рік, яка становила трохи більше 4 млрд. грн., понад 2,515 млрд. грн. припадає на емісію корпоративних облігацій товариствами з обмеженою відповідальністю. Тоді як акціонерні товариства у 2004 році емітували корпоративних облігацій на суму близько 390 млн. грн. Різниця в обсягах емісії корпоративних облігацій товариствами з обмеженою відповідальністю та акціонерними товариствами пояснюється юридичними обмеженнями.

Згідно з чинним законодавством, зокрема Цивільним кодексом та Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", акціонерне товариство може випустити облігації лише на суму, що не перевищує 25% обсягу його статутного фонду. Тоді як товариств з обмеженою відповідальністю такі обмеження не торкаються. Внаслідок чого товариства з обмеженою відповідальністю мають можливість здійснювати емісію корпоративних облігацій без обмежень щодо обсягів емісії облігацій.

Отже, стан ринку корпоративних облігацій в Україні має досить великі перспективи, про що свідчить аналіз обсягів емісії корпоративних облігацій з 1996 по 2004 рр. Український ринок облігацій, як будь-який ринок країн, що розвиваються, перебуває у стадії становлення. Ринок корпоративних облігацій як система у процесі розвитку зазнає низки змін і потребує адекватної оцінки. В українських інвесторів є гроші, котрі вони готові вкладати у цінні папери і в першу чергу, у облігації, до яких є найбільша довіра та впевненість про їх доходність.

Література

  1. Мендрул О. Г. Шевчук И. А. "Ринок цінних паперів", К.: КНЕУ, 1998.
  2. Миркин Я. М." Рынок ценных бумаг", М. "Перспектива", 1995.
  3. Мельник В. А. "Ринок цінних паперів: довідник керівника підприємства.", К., 1998.
  4. www. refine. org. ua/pageid-4794-5.html.
  5. www. diplom. com. ua/roboti.php.
  6. www. bookz. com. ua/22/14.html.


13.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!