Osvita.ua Вища освіта Реферати Міжнародні відносини Сутність територій пріоритетного розвитку та вільних економічних зон. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Сутність територій пріоритетного розвитку та вільних економічних зон. Реферат

Удосконалення територіальної структури України певною мірою пов'язане із створенням вільних економічних зон, міждержавних виробничо-територіальних комплексів, різних транснаціональних компаній. Слід використати особливості геополітичного положення України в цілому і її певних територій, зокрема тих, що мають вигідне економіко-географічне положення

При цьому треба виходити із загальнодержавних інтересів, з позицій єдності і незалежності Української держави. Необхідною умовою для цього є те, щоб Україна, як молода держава, пройшла етап централізації і консолідації тих частин її території, які склалися внаслідок їх тривалого перебування у складі різних держав. Тому без удосконалення державного управління економічними реформами неможливе зміцнення територіальної єдності самої держави.

Це повністю стосується формування вільних економічних зон. У найближчий час вони повинні охоплювати невеликі території. Вільні зони, як і прикордонні територіальні комплекси, мають бути одним із конкретних шляхів інтеграції економіки України в світову.

Першими зонами спільного підприємництва (ЗСП) у світі вважались території великих морських портів, залізничних вузлів, аеропортів. Вони, як правило, відділялись за допомогою митного режиму від основної території країн та функціонували за рахунок безмитного ввезення та вивезення товарів. Утворенню таких зон передувало оголошення "вільних портів", тобто територій, де могли б безмитно зберігатись товари, що привозяться у зону для подальшого їх продажу. Перші звістки про "вільні порти" пов'язані з XVI-XVII ст.

Перші законодавчі акти про митні зони були прийняті у США 1934 p., у Мексиці – 1946 p. Діяльність ЗСП регулюється міжнародними договорами: Конвенцією від 18 травня 1973 p. (м. Кіото, Японія) та Постановою Ради Спільноти країн ЄС від 25 липня 1986 p. "Про вільні митні зони та склади". Сьогодні більше ніж у 80 країнах світу функціонують понад 700 ЗСП. Їхній щорічний торговельний оборот оцінюється на 15-25 млрд. дол.

На перших етапах зони створювались для комерційної діяльності у вигляді консигнаційних (складських) територій. Тут товари складувались та піддавались операціям, скерованим на збереження їхньої якості та поліпшення зовнішнього вигляду. У 60-ті роки з'явились перші варіанти промислово-складських зон, у яких, окрім зберігання товарів, здійснювалась додаткова їх обробка, розфасовка з метою збільшення добавленої вартості товару.

Для залучення іноземного капіталу у ЗСП розроблялась система пільг:

  • скасовувалось оподаткування у рахунок права на експорт;
  • частково або повністю скасовувались податки на прибуток іноземного персоналу, який працює у ЗСП;
  • податки на прибуток на визначений термін;
  • зменшувались мита на ввезену сировину, матеріали, паливо, напівфабрикати та обладнання, а у деяких випадках - і на ввезену готову продукцію.

При цьому країна, що надавала частину своєї території для створення ЗСП, переслідувала такі цілі.

1) Забезпечення повнішої зайнятості робочої сили як у ЗСП, так і в країні. Ця мета є передумовою для створення ЗСП у країнах, що розвиваються, – Китаї, Мексиці, Індії, Таїланді тощо. Іноземні фірми, що вкладають кошти у розвиток цих зон, розраховують одержати додатковий прибуток за рахунок використання дешевої робочої сили порівняно з своїми країнами.

2) Залучення інвестицій, особливо у вільно конвертованій валюті. Цей мотив характерний для створення ЗСП у Китаї та у країнах Східної Європи (зокрема в Україні), де розраховують за допомогою валютних надходжень від ЗСП на своїй території зібрати кошти для модернізації економіки.

3) Організація у економічних зонах таких виробництв, продукція яких пішла б на експорт, а також сприяла б модернізації технологій і залученню "ноу-хау" в провідні галузі виробництва.

4) Розвиток відсталих регіонів, навчання фахівців та робітників новим методам праці та управління. У Китаї ЗСП з 1979 року стали важливою складовою економічної політики держави. Їхня кількість зростає: до таких зон на півдні країни, як Шеньчжень, Чжухай, Сямень, Шань-тоу, додалось ще 14 приморських міст, а також острів Хай-нань. Тепер це суцільна агломерована зона вздовж Тихоокеанського узбережжя, де переважають дві форми залучення капіталу: організація спільних виробництв, у яких статутні фонди створюються за рахунок іноземних та китайських фірм, а також на основі співпраці, коли капітал та технологія – іноземні, а земля та трудові ресурси – китайські.

5) Використання власних сировинних і трудових ресурсів для виробництва експортної продукції. Такі зони створені у Гані для переробки бокситів, у Об'єднаних Арабських Еміратах – для експорту та переробки нафти, у Находці – для експорту й часткової переробки деревини, кам'яного вугілля та інших природних ресурсів.

У світі є 23 види ЗСП основні з них такі:

  • безмитні багатопрофільні зони, розташовані на основних перехрестях транспортних систем (Шенон у Ірландії, о. Хайнань, Сінгапур). Сінгапур має тепер валютний запас, що дорівнює валютному запасу Китаю та Індії разом узятих (для порівняння: площа Сінгапуру 0,6 тис кв. км, населення 2,7 млн. чол.; відповідно площа Індії та Китаю – 3288 та 9561 тис. кв. км, а населення – 890 та 1209 млн. чол.). У Сінгапурі найдешевші у світі товари та безмитна торгівля. Сінгапур – третій найбільший центр переробки нафти у світі після Роттердама й Х'юстона, другий найбільший порт світу. Кожних 10 хвилин у цей порт заходить судно, а кожних 20 хвилин – танкер. На рік Сінгапур відвідає 3 млн. туристів, хоча історичних пам'яток тут обмаль. З 70-х років у Сінгапурі пріоритетний розвиток одержали наукомісткі та капіталомісткі галузі. Тут розміщено понад 200 найбільших комерційних та торгівельних банків. Він входить до двадцятьох найбагатших міст світу: валовий національний продукт на душу населення становить 10 500 дол. Морський порт – основа вільного міста – найсучасніший у світі: його відвідають 40 тис. суден на рік, тут розташовані представництва 700 морських компаній, здійснюється повна комп'ютеризація зберігання, облік, навантаження та розвантаження;
  • експортні промислові зони, орієнтовані на зовнішню торгівлю. Китайська зона Шеньчжень займається випуском експортних товарів з вітчизняної сировини та за допомогою вітчизняної робочої сили. За десять років чисельність жителів міста зросла з 30 тис. до 1 млн. чол. Тут працює 2,5 тис. екологічно чистих підприємств, випускається 1115 найменувань товарів, з яких 650 йде на експорт. Площа зони – 327 кв. км, на її території діє 3,8 тис. спільних підприємств, іноземний капітал становить 18,5%. Подібні зони створені у Південній Кореї, на Шрі-Ланці, у Єгипті, Гонконгу, Малайзії, Індії, Мексиці;
  • зони економічного та науково-технічного розвитку – це район країни, де надаються пільгові умови для створення та діяльності національних, спільних та іноземних підприємств. Такі зони створюються переважно у розвинутих країнах. У США є 141 економічна зона, у Швейцарії – 26, в Іспанії – 22, в Італії – 11, у Франції – 1, у Фінляндії – 7, у ФРН – 6. Завдяки цьому підприємці одержують можливість на пільгових умовах імпортувати необхідні компоненти, вести складання виробів, експортувати продукцію; ці зони підвищують конкурентоздатність товарів, стимулюють їхнє виробництво за світовими стандартами;
  • зони страхових та банківських послуг сприяють зміцненню економіки країни, характерні для невеликих країн: Сінгапур, Гонконг, Багамські острови. Бермудські острови, Тайвань, а також Туреччина та Філіппіни. У вільних банківських зонах приймаючою стороною формуються сприятливі умови для проведення кредитно-фінансових операцій (пільговий режим оподаткування банків, а у деяких зонах – повна відсутність такого). Такі зони одержали назву "податкового сховища", або "податкового раю". З 1985 p. у Туреччині з'явились "вільні міста": Мерсин, Ізмир, Адана, Трабзон, Стамбул. Основна мета їхнього створення – залучення інвестицій за максимально низькими ставками. Мінімальна сума сплаченого статутного капіталу спільного банку у ЗСП повинна була складати не менше за 1 млн. дол.;
  • імпортно-промислові зони та зони по заміщенню імпорту. Вони забезпечують сторону, яка приймає, сучасними товарами, а місцеві підприємства – передовою технологією. Такі зони є у Франції, США, Китаї та інших країнах;
  • складські (консигнаційні) зони формуються у районах міжнародних морських та авіапортів. У Русі на Дунаї створена зона безмитної торгівлі зі складськими приміщеннями на площі 100 га. Такі ж зони сформувались під Іллічівськом та у Рені;
  • зони вільної торгівлі, де немає мита на ввезення та вивезення товарів для їхнього продажу. Іноді вони прив'язані до великого морського або авіапорту (Шенон у Ірландії, Сінгапур, Руса, Будапешт, Белград тощо).

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності України в умовах розширення ЄС за рахунок країн Центральної і Східної Європи може мати значні перешкоди. Коли західний кордон України стане кордоном безпосередньо з ЄС, значно зміняться умови зовнішньої торгівлі, транскордонного співробітництва. В значній мірі реалізації зовнішньоекономічної політики України в цих умовах будуть сприяти Єврорегіони і ВЕЗ.

Як свідчать результати досліджень, на сьогодні вже склався єдиний підхід до визначення поняття ВЕЗ, яка представляє собою частину національної території країни, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування законодавства, що орієнтований на посилення зовнішньоекономічних зв'язків шляхом активного стимулювання процесу залучення іноземного капіталу. Такого типу територіальні утворення стали важливим генеруючим елементом структурних перетворень у світовій економіці.

Нині функціонує понад 700 ВЕЗ – практично в усіх країнах світу. Вони активно впливають на загальноекономічні процеси – збільшують обсяги виробництва товарів та надання послуг, прискорюють зовнішньоекономічний обмін, сприяють зростанню чисельності зайнятих, підвищують рівень життя населення і т. д. На цей час найбільша кількість вільних зон сконцентрована в країнах, що розвиваються. Частка ж продукції, яка вироблена на території всіх ВЕЗ, перевищує 5% від загального обсягу світової торгівлі.

Є два основних концептуальних підходи до створення ВЕЗ:

  • територіальний підхід – ВЕЗ функціонує як конкретно означена територія, на яку поширюється певний режим;
  • режимний підхід – запровадження особливого режиму, який надає певні переваги визначеним фірмам, що розташовані в будь-якій місцевості країни, якщо вони відповідають певним критеріям.

Отже, згідно ст. 1 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Згідно ст. 1. Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області" ТПР – територія пріоритетного розвитку – територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць.

Метою створення ТПР є формування нових та реанімація Існуючих робочих місць шляхом залучення іноземних і національних інвестицій під пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності.

Згідно згаданого закону спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області запроваджується з метою залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, які вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією та перепрофілюванням гірничодобувних та інших підприємств, для впровадження новітніх технологій, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягів високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективного використання природних ресурсів.

Така ж зона пріоритетного розвитку, згідно Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим" створюється в Криму.

Згідно ст. 2 згаданого Закону метою запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та створення спеціальної економічної зони "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим є залучення інвестицій у сферу виробництва, охорони здоров'я, відпочинку та туризму, сільське господарство для збереження існуючих і створення нових робочих місць, впровадження новітніх технологій, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягів високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, збереження й ефективного використання природних ресурсів.

Актуальність створення вільних економічних зон в Україні визначається системою факторів, які умовно можна розділити на такі групи: економічні, ідеологічні, управлінські.

До економічних факторів відносяться:

  • неефективність існуючого методу управління економікою,
  • необхідність радикальних змін в господарській політиці,
  • низька продуктивність державних підприємств,
  • значний тягар бюджетного дефіциту та боргу,
  • численні інвестиційні програми, що фінансуються за рахунок бюджету країни.

До ідеологічних факторів належать:

  • зміни ключових принципів, що лежать в основі управління економікою,
  • відмова держави від виконання нехарактерної для неї ролі виробника і постачальника всіх видів продукції,
  • а також від політики, яка стримує індивідуальну свободу і стимулює монополізм, обмежує можливий вибір покупця.

Не можна не брати до уваги і групи причин, пов'язаних з необхідністю зміни стилю управління. Високий рівень державної власності в країні породжує громіздкі, неефективні бюрократичні структури, які з часом перетворюються в "державу в державі", працюючи на власний достаток, посилення своєї влади.

Саме з цих причин такі територіальні утворення, як ВЕЗ, стають важливим, досить таки мобільним елементом ринкової трансформації. Метою застосування ВЕЗ є створення нових робочих місць, розширення експортної бази, поліпшення платіжного балансу країни, ефективне використання місцевих ресурсів, стимулювання ринкових перетворень. Світовий досвід підтверджує, що використання ВЕЗ – ефективний засіб для залучення в країну іноземних інвестицій, створення пільгових умов їх функціонування.

Треба зазначити, що Україна, займаючи вигідне географічне положення в Європі, далеко не повною мірою використовує транскордонне співробітництво для розв'язання своїх соціально-економічних проблем. Зокрема, це стосується і зовнішньоекономічних зв'язків. Розвиток прикордонної регіональної кооперації як одного з конкретних шляхів інтеграції в загальноєвропейський процес на макрорівні передбачає розподіл влади між центром і адміністративними територіями, що дає можливість оперативніше реагувати на потреби ринку, в тому числі в рамках відповідного транскордонного об'єднання.

Національна економіка і регіони за рахунок залучення Іноземного капіталу отримують такі вигоди:

  • більш раціональне використання місцевих природних ресурсів;
  • впровадження нових технологій;
  • розвиток торгово-експортних операцій, виробництво товарів на експорт;
  • структурна перебудова національної і регіональної економіки;
  • піднесення рівня зайнятості населення, створення робочих місць, зниження рівня безробіття;
  • підвищення добробуту населення, насичення внутрішнього ринку ВЕЗ високоякісними товарами;
  • створення сприятливих умов для міжнародного кредитування;
  • отримання нових джерел фінансування;
  • широкі можливості для підготовки і перепідготовки висококваліфікованих кадрів;
  • розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;
  • соціально-економічне піднесення регіону.

Щоправда, на думку радника Великобританії з питань організації ВЕЗ Джона Хансена, існують дві небезпеки при створенні ВЕЗ:

  • надані пільги не компенсуються роботою зони
  • або ж пільги не стимулюють збільшення інвестицій, і попередня негативна ситуація в регіоні продовжує зберігатися.

В першому випадку за рахунок зниження податкового тиску дефіцит бюджету ще більше зростає. Небезпека другого варіанта криється в надзвичайно високих процентних ставках в Україні й дуже низькому співвідношенні банківських та виробничих активів країни (близько 1:200). Отже, успіх буде мати місце лише тоді, коли ВЕЗ полегшить доступ капіталів до світових ринків. Так, Леонід Мінін вважає, що створення в Україні спеціальних (вільних) економічних зон має дві переваги: тут є найвищим в Європі рівень транзитивності, кваліфікованої і дешевої робочої сили.

Бюджетних втрат при організації БЕЗ практично не буде через те, що господарський комплекс країни занепав настільки, що без корінної реконструкції ніяких серйозних доходів він зараз дати просто не в змозі. При високому рівні криміналізації суспільства уряд серйозно занепокоєний проблемою інтенсивного створення зон зі спеціальним інвестиційним режимом без одночасного створення механізмів контролю. Значно менше турбот викликають класичні зони з відокремленою територією. Дуже гостро постає питання охорони новоствореної зони в фінансовому плані.

Як показує світовий досвід, уже склався досить широкий спектр форм вільних економічних зон. Визначено цілі, напрямки і стратегії розвитку, підходи до поділу зон, сформульовано чіткі поняття термінів і закономірностей розвитку ВЕЗ.

Загальними є також критерії віднесення територіальних утворень до різних типів зон, класифікація яких враховує:

  • місце розташування зон відповідно до географії розміщення щодо державного кордону: внутрішні (у внутрішніх районах країни) і зовнішні (безпосередньо біля державного кордону);
  • характер об'єктів зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів, і комплексні – значні за розвитком територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, які виконують різноманітні функції;
  • взаємовідносини з національною економікою приймаючої країни: інтеграційні, в механізмі яких закладено принцип тісної взаємодії з суб'єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв'язків, і анклавні, що створюються переважно з метою збільшення впливу вільно конвертованої валюти і локалізуються на невеликій території при незначних контактах з рештою економіки;
  • функціональну орієнтацію, коли зони розрізняють за критерієм виконання певних функцій: зовнішньоторговельні, торгівельно-виробничі, науково-технічні, туристичні, банківсько-страхові, інформаційні і т. д..

Виходячи з цієї класифікації, цілями заснування ВЕЗ найчастіше є:

  • створення нових робочих місць і розв'язання таким чином проблем зайнятості;
  • розширення експортної бази;
  • поліпшення платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті; ефективне використання місцевих ресурсів;
  • стимулювання ринкових перетворень.


13.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!