Osvita.ua Вища освіта Реферати Міжнародні відносини Створення єврорегіону в Чернівецькій області. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Створення єврорегіону в Чернівецькій області. Реферат

У рефераті подано відомості про перспективу створення в Чернівецькій області міжнародного транспортного коридору (єврорегіону)

Єврорегіон

Бурхливий розвиток науково-технічного прогресу в ХІХ - ХХ століттях породили стрімке зростання продуктивності праці, розвиток міжнародного поділу праці, концентрацію та централізацію капіталу, неймовірне розширення асортименту товарів, виникнення нових форм організації виробництва, зростання валового продукту. Усе це прискорило розвиток економічних стосунків між державами, переміщення за кордон товарів, ресурсів, капіталу, набрали високих темпів процеси інтеграції та глобалізації.

У другій половині XX століття інтеграційні процеси зокрема в Європі розвивалися стрімко не тільки на міждержавному рівні, а й на рівні прикордонних регіонів. Це навіть привело до того, що в Західній Європі уряди перейшли до спільної регіональної політики під назвою "Європа регіонів". Законодавчою базою такої політики взагалі і розвитку транскордонних зв'язків зокрема є Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями 1980 року і Додатковий протокол до цієї Європейської конвенції від 1995 року.

Найпоширенішою формою транскордонного співробітництва в Європі, яка забезпечує високий рівень розвитку прикордонних стосунків, є єврорегіон.

Єврорегіон - це транскордонне регіональне об'єднання кількох адміністративно-територіальних одиниць з суміжних країн, які розвиваються за погодженими планами і проектами, розв'язуючи таким чином спільні проблеми. При цьому співробітництво має вигляд розроблення спільних комплексних програм економічної, культурної та гуманітарної взаємодії конкретних транскордонних економічних проектів, розв'язання проблем зайнятості, інфраструктури, науки і освіти, екології.

Інституційну тканину діяльності єврорегіонів становлять міжрегіональні ради місцевої представницької влади різних рівнів, робочі групи, репрезентовані від виконавчих органів та об'єднання підприємців.

Угоди про транскордонне співробітництво, з точки зору міжнародного публічного права, свідчать не про створення нових механізмів міждержавних відносин, а про перерозподіл компетенції у відносинах між центральним урядом та місцевими владами прикордонних територій, що є проявом загальносвітової позитивної тенденції "м'якого" узгодження інтересів центру і регіонів у контексті сучасної переорієнтації розвитку Європейського Союзу від "Європи вітчизн" до "Європи регіонів".

Фінансування інвестиційних проектів єврорегіонів здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, бюджетів країн-учасниць та ЄЄ, який фінансує програми INTERREG Така програма була введена в 1990 році спеціально для розвитку транскордонного співробітництва та для надання допомоги регіонам, які межують з країнами-членами ЄС і країнами, що не є членами €С, з метою подолання проблем, які породжує ізоляція.

Отже, сприяння розвитку прикордонного співробітництва на основі моделей єврорегіонів є виявленням економічних, політичних та гуманітарних настанов саме Європейського Союзу.

Першим транскордонним утворенням є єврорегіон "Регіо-Базелієнсіс". Його створено ще у 1963 році на прикордонних територіях Німеччини (Баден), Франції (Ельзац) та Швейцарії (район Базеля). На сьогодні цей єврорегіон розширив свої кордони до Страсбурга, Карлсруе та Південного Пфальца. Загальна кількість населення в регіоні складає близько 4,6 млн. чол.

Слід зазначити, що співробітництво у цьому регіоні є прикладом використання транскордонного співробітництва з країною, що не є членом ЄС, тобто Швейцарією. Таке співробітництво охоплює різні сфери. У галузі економіки зусилля партнерів спрямовані на постійний моніторинг перспектив регіонального економічного розвитку; у галузі транспорту - на безпосереднє сприяння розвитку спільного транспортного потенціалу.

З цією метою створено транспортний центр у регіоні Базель-Мюлуз-Фрайберг, розроблено проекти будівництва залізниці до європейського аеропорту "Базель-Мюлуз-Фрайберг". У сфері охорони довкілля здійснюються аналізи відповідності господарської діяльності в цьому регіоні екологічним нормам за стандартами Європейської економічної комісії, вирішуються питання подолання наслідків екологічних аварій, реалізуються конкретні проекти щодо вивчення екологічного стану регіону.

У галузі культури зусилля партнерів зосереджені на налагодженні відносин між установами культури, координації їхньої діяльності, уже створено ряд міжнародних культурних центрів. У сфері інформації здійснюється систематичний обмін безпосередньо регіональною інформацією та прогнозами розвитку сусідніх регіонів трьох країн.

Позитивний досвід функціонування єврорегіону "Регіо-Базеліенеіс" спонукав до створення подібних транскордонних регіональних об'єднань по усій Західній (понад 50), а за останніх 10 років і майже по всій Центральній та Східній Європі. Найяскравішим прикладом у Західній Європі є кордон Німеччини, а серед країн Центральної та Східної Європи зразком служить досвід Польщі, яка також з усіма сусідами створила єврорегіони.

Німецькі землі беруть участь у діяльності єврорегіонів з адміністративно-територіальними комплексами Данії, Нідерландів, Бельгії, Франції, Швейцарії, Австрії, Чехії, Польщі. Там діють такі єврорегіони: "Емс-Доларт", "Гронау", "Рейн-Вааль", "Рейн-Маас-Норд", "Маас-Рейн", "ПАМІНА", "Середній/Північний Верхній Рейн", "Верхній Рейн-Бодензее", "Арж Альп", "Рейн-Вестфалія". Останній особливо цікавий своїми основними принципами функціонування, які можуть слугувати прикладом розвитку єврорегіонів.

У 60-70-х роках вздовж кордону землі Північний Рейн-Вестфалія з Бельгією та Нідерландами були створені чотири регіональні співтовариства: єврорегіон з центром у Гронау, єврорегіон "Рейн-Вааль", єврорегіон "Рейн-Маас-Норд" та єврорегіон "Маас-Рейн".

Регіон "Маас-Рейн" створено в 1976 році як співтовариство між бельгійськими провінціями Люттіх та Лімбург, нідерландською провінцією Лімбург, а також адміністративним округом Кельн (ФРН). У цьому міжрегіональному утворенні представлено 3 держави та 5 їхніх регіональних адміністрацій. З 1991 року єврорегіон отримав статус "Спілка міжнародного транскордонного співробітництва", на його територію поширила дію спеціальна програма Європейського Союзу "ІНТЕРРЕГ" (з обсягом фінансування 22 млн. екю в 1991 році. Основні сфери діяльності в регіоні - економічна, впровадження та розробка новітніх технологій, охорона довкілля, природокористування, ринок праці.

Єврорегіон "Рейн-Вааль" знаходиться на перетині трьох кордонів, має центральне положення в ЄС, тут перетинаються найважливіші транспортні магістралі. Його особливістю є найвища регіональна щільність населення, високий ступінь економічного розвитку, значна концентрація науково-технічного потенціалу. Діяльність єврорегіону спрямована на розв'язання конкретних завдань щодо гармонізації правових систем та систем управління, які створюють умови для прискореного розвитку прикордонних територій, а також на продовження процесу стандартизації інформаційних систем для полегшення обміну інформацією, товарами та послугами. Зазначені процеси стосуються таких галузей, як комунікації, торговельна інфраструктура, туризм, інновації тощо.

Єврорегіон "Рейн-Вестфалія" можна віднести до найактивніших територіальних угруповань з включених до європейського господарського простору. Ефективне використання таких факторів, як вигідне геополітичне положення та високий економічний розвиток територій, що входять до цього єврорегіону, допомагають вирішенню цього питання.

Позитивні результати, отримані єврорегіонами Західної Європи в процесі їхнього уже багаторічного функціонування:

  • Розвиток співробітництва в рамках єврорегіонів за адміністративними лініями відбувається одночасно з усіх сторін і на всіх рівнях: між Європейським Союзом та урядами безпосередньо заінтересованих держав, а також між комунами та районними владами (що сьогодні є найважливішим).
  • Це співробітництво розвивається чітко на основі конкретних проектів, у яких особливо заінтересовані всі суміжні країни, провінції, міста та общини. На місцевому рівні, як правило, забезпечується не менше як 1/5 фінансування, решта надається Євросоюзом, федеральними та провінційними владами. Важливим також є те, що повноправними партнерами у рамках єврорегіонів виступають не держави, а управлінські структури відповідних провінцій та земель. Серед переваг цієї системи виділяється правило обов'язкового врахування інтересів регіону загалом та незавдання будь-якого збитку партнерам по регіону.
  • Заслуговує на увагу досвід розвитку економічних зв'язків між містами регіону. Вони, в основному, здійснюються не за допомогою адміністративних органів. А за участю торгово-промислових палат, у які об'єднуються всі підприємства територій - учасниць єврорегіону.

З огляду на ефективність функціонування єврорегіонів у ЄС, а також у зв'язку із західноєвропейськими геополітичними процесами, що розпочалися в 90-х роках, концепція єврорегіоналізму почала поширюватися і в країнах Центральної та Східної Європи. Прикордонне співробітництво тут відрізняється від його здійснення в Західній Європі у зв'язку з різними рівнями розвитку суміжних територій, слабким розвитком інфраструктури, неврегульованими правовими відносинами між місцевими органами влади країн-партнерів.

Для прикладу можна взяти прикордонні території Польщі, які беруть участь у 9 єврорегіонах, спільних з Німеччиною, Чехією, Словаччиною, Україною, Угорщиною, Бєларуссю, Литвою, Росією:

  • "Померанія",
  • "Про Європа Віадрина",
  • "Шпрева-Ниса-Бубр",
  • "Ниса",
  • "Союз гмін Верхньої Сілезії та Північної Моравії",
  • "Татри",
  • "Карпати",
  • "Буг",
  • "Німан".

Сфери транскордонної співпраці Польщі з сусідами:

  • Торговий обмін;
  • Експлуатація інфраструктури, головним чином у ділянці створення транскордонних переходів і міжнародних туристичних трас;
  • Охорона довкілля;
  • Наукового, культурного та освітнього співробітництва.

Така співпраця вимагає взаємодії на різних рівнях (національному, регіональному, локальному), а також застосування різних організаційних форм. Надзвичайно важливими для цієї співпраці були взаєморозуміння між владами окремих єврорегіонів з метою обміну досвідом (наприклад, як отримувати кошти з Європейського Союзу).

Найпершим у Польщі було створено єврорегіон "Ниса" в 1991 році з метою ліквідації кордонного бар'єру між учасниками об'єднання, поліпшення стану навколишнього природного середовища, економічного і соціального розвитку територій. Об'єднує цей єврорегіон регіони Польщі, Чехії та Німеччини.

Цікавим є досвід єврорегіону "Татри". Створювався він у два етапи:

  • У 1993-1997 роках жителі польсько-словацького пограниччя і локальні самоврядні структури самостійно (без дозволу державної влади) почали співпрацювати.
  • Аж у 1997 році уряди Польщі та Словаччини зареєстрували єврорегіон "Татри".

На першому етапі переважала торгова співпраця (базарна торгівля). Це вимагало регулювання руху на транскордонних переходах і відкриття нових переходів. Мала місце також культурна і спортивна співпраця. У 1998 році єврорегіон "Татри" отримав фінансову підтримку від Європейського Союзу. Перші кошти ЄС спрямовував на реалізацію чотирьох екологічних проектів:

  • будівництва велосипедної стежки;
  • екологічного розвитку села;
  • регіональної освіти на прикордонних територіях;
  • збалансованого розвитку туризму в одній частині єврорегіону.

Передбачається реалізація 25 проектів у царині охорони середовища, розвитку спорту, культури і господарства, а також декілька великих інвестицій, які сприяють модернізації транскордонних переходів (будівництво доріг до цих переходів, мостів). Вони будуть фінансуватися, головним чином, з фондів, призначених Європейським Союзом для єврорегіону "Татри".

Найбільші досягнення єврорегіону "Татри":

  • Відкриття нових транскордонних переходів;
  • Створення умов для прикордонної торгівлі;
  • Організація культурних, туристичних, спортивних зустрічей (всього 20 протягом року) на польській і словацькій стороні.
  • Створення умов налагодження співпраці між господарськими фірмами Польщі і Словаччини (Польсько-Словацький Господарський Форум, Форму Міст Єврорегіону, щорічні торги).
  • Значне поширення знання про єврорегіон "Татри" серед жителів пограниччя.
  • Налагодження співпраці з органами влади інших єврорегіонів (особливо з "Ниса-Спрела"), а також з інститутами Європейського Союзу та з різними підрозділами польського уряду.
  • Пошуки політичної підтримки єврорегіону зі сторони політиків (особливо депутатів верхньої і нижньої палат парламенту) і членів Польсько-Словацької Урядової Комісії Транскордонної Співпраці.
  • Підготовка програми "Стратегія розвитку єврорегіону "Татри", який буде основою пошуків засобів від Європейського Союзу, а також документом, що окреслює головні напрями розвитку.
  • Організація заходів стосовно інформації про єврорегіон (між іншим, видання карти Єврорегіону, підготовка інформаційного осередку, публікація різних матеріалів).

Існування єврорегіону "Татри" повсюдно підтримане жителями і локальними самоврядними органами як з польського, так і зі словацького боку. Це приносить населенню конкретні господарські вигоди, зокрема завдяки прикордонній торгівлі. Покупці можуть платити за товар власною валютою. Перетин кордону дуже спрощений, оскільки здійснюється через спеціальні переходи.

Стратегічною метою єврорегіону не є подальший розвиток такого типу торгівлі, а створення різносторонніх умов для рівномірного розвитку Татр і Пенін разом з прилеглими територіями.

Заслуговує на увагу і єврорегіон "Німан". Тут цікавість полягає не так в результатах діяльності, як його склад учасників і геополітична природа. Щодо складу учасників, то насамперед впадає у вічі участь Росії своєю Калінінградською областю, а крім неї сюди входять території Білорусі, Литви і, звичайно, Польщі. Якщо усі інші сусіди Польщі, з якими вона має єврорегіони, рано чи пізно мають намір (або змогу) стати членами Європейського Союзу, то Росія напевно навіть за найкращих розкладів не зможе цього зробити в найближчих піввіку.

Білорусь і та при зміні керівництва і зовнішньої політики має добрі шанси на вступ до ЄС. Пояснення тут просте: навіть невеликі країни не можуть швидко адаптуватись до умов членства в ЄС (особливо за рівнем розвитку), а тому розвинені країни цього Союзу змушені фінансово підтримувати їх. Росію ж Європейський Союз не зможе "витягнути", а сама вона швидко не досягне потрібного рівня. Отже, виходить, що в майбутньому єврорегіон "Німан" буде об'єднувати членів ЄС з Росією, яка ще не буде членом Союзу. А якщо союз Білорусі з Росією не розпадеться чи навіть поглибиться, то "Німан" може бути єврорегіоном, що сполучатиме два Союзи.

Для нас така ситуація цікава тим, що єврорегіон "Буг" матиме подібне функціональне та організаційне навантаження. Геополітично досвід "Німану" для нас цікавий розташуванням північно-східних польських територій, які являються зв'язковим містком у даному єврорегіоні, а українські області, що входять у єврорегіон "Карпати", грають подібну роль, зав'язуючи на собі адміністративно-територіальні комплекси Польщі, Словаччини, Угорщини і Румунії. Найвигіднішим у цьому плані є геополітичне розташування Закарпаття, яке самостійно виконує роль такого зв'язкового і могло би створити "свій" єврорегіон.

Окремо в плані розвитку прикордонного співробітництва слід виділити досвід Росії, яка в основному межує з країнами, котрі вийшли з колишнього суцільного господарського комплексу і просто приречені на співпрацю з нею загалом і з окремими її регіонами зокрема. Більшість країн, з якими межує Росія, менше розвинені від неї або мають приблизно подібний рівень розвитку. Це не могло не відбитися на характері прикордонного співробітництва, яке в основному має вигляд спроб відновлення порушених зв'язків між підприємствами та організаціями сусідніх регіонів.

З розвиненішими країнами Росія межує лише на північному заході та з Японією на Далекому Сході. Найбільші шанси щодо залучення до системи багатостороннього транскордонного співробітництва Росії мають області зі спільними кордонами з країнами Центральної та Східної Європи, а також вже втягнуті у процес багатостороннього співробітництва в рамках Ради Держав Балтійського моря та Ради Баренцового Євро-Арктичного регіону.

Баренцовий Євро-Арктичний регіон був утворений у 1993 році шляхом підписання міністрами закордонних справ Фінляндії, Норвегії, Швеції та Росії, а також представниками Данії, Ісландії та Європейського Союзу договору про співробітництво - Кіркенеської декларації.

Завдання цього єврорегіону:

  • зміцнювати мирний та стабільний розвиток у регіоні;
  • зміцнювати та розвивати культурні зв'язки між народами регіону;
  • підтримувати встановлення нових та розширення існуючих двосторонніх та багатосторонніх контактів у регіоні;
  • закласти основи дійовому економічному та соціальному розвитку в регіоні, з акцентом на активному і цілеспрямованому використанні природи та ресурсів;
  • сприяти розвитку, який бере до уваги інтереси корінних народів та активно сприяє їхньому залученню до господарської діяльності.

Напрямами діяльності програми єврорегіону є екологія, економічне співробітництво, наука і технологічне співробітництво, регіональна інфраструктура, корінні народи, контакти між людьми та співробітництво в галузі культури, туризм.

Діяльність у єврорегіоні здійснюється в основному шляхом реалізації конкретних спільних проектів, причому фінансову підтримку, як правило, надають європейські країни, російська сторона робить свій внесок роботою спеціалістів, наданням приміщень, частковою оплатою витрат на російському боці. Беруть участь у Баренцовому Євро-Арктичному регіоні з боку Росії: Архангельська та Мурманська області, Ненецький автономний округ і республіка Карелія.

Україна приєдналася до Європейської рамкової конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або владами 14 липня 1993 року. Цей дало можливість Україні брати участь у розвитку вищої еволюційної форми прикордонного співробітництва, а саме в розвитку єврорегіонів шляхом укладання багатосторонніх угод з країнами-сусідами.

Але ще в квітні 1992 року було підписано угоду про співпрацю між Бялоподляським, Хелмським та Любельським воєводствами Польщі, Волинською областю України і Брестською областю Білорусі, яка пізніше (у 1995 році) переросла в угоду про створення єврорегіону "Буг". Першим же єврорегіоном, куди ввійшли 4 області України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська), 14 лютого 1993 року був єврорегіон "Карпати" або, як його слід правильніше називати, Асоціація "Карпатський єврорегіон".

14 серпня 1998 року було підписано угоду про створення єврорегіону "Нижній Дунай", до складу якого увійшли з української сторони — Одеська область, з молдовської - райони Кагул, Кантемір, Вулканешти (після адміністративної реформи вони складають повіт Кагул), з румунської повіти Бреїла, Галац і Тульча.

22 вересня 2000 року є днем народження єврорегіону "Верхній Прут", бо саме цього дня у м. Ботошани (Румунія) підписано Угоду про створення єврорегіону "Верхній Прут" з екоєврорегіоном в його складі та проведено засідання Ради Єврорегіону. До цього об'єднання увійшли Белцький та Єдинецький повіти Республіки Молдова, Ботошанський та Сучавський повіти Румунії і Чернівецька область України.

На даний час існують інші проекти створення єврорегіонів на інших кордонах України. Найнагальнішою виглядає потреба в такому міжнародному транскордонному об'єднанні на стику територій України, Білорусі та Росії. Також мали би певну перспективу єврорегіони на російських та українських землях Слобожанщини, Донбасу. Напевно нікуди не дітися від об'єднання в євроасоціацію приазовським регіонам.

Навіть миттєвий перегляд документації різних єврорегіонів показує, що мета створення кожного з них перекликається - це співпраця, завдання у них також подібні, але це і не дивно, адже загальноправовими засадами їхнього створення і функціонування виступають положення Європейської рамкової конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади. Згідно з Конституцією України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, тобто вони стають актами прямої дії і для регулювання відповідних відносин не потребують додаткових актів внутрішнього законодавства.

Оскільки Верховна Рада України прийняла Постанову "Про приєднання України до Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року", то ця Конвенція за своєю еквівалентністю фактично займає місце серед законів України і прирівнюється за юридичною силою до міжнародних договорів. Звичайно, що прийняті у 1995 році Додатковий протокол і у 1998 році Протокол №2 до Конвенції також входять до законодавства, що регулює транскордонне співробітництво.

Серед українських нормативних документів, що складають основу правового поля у даній сфері, насамперед слід назвати Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991), "Про міжнародні договори України" (1993), "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997), "Про місцеві державні адміністрації" (1999).

І, нарешті, регулювання транскордонного співробітництва та створення і функціонування єврорегіонів регулюється міждержавними договорами (зокрема, "Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною та Республікою Молдова", "Договір між Україною та Республікою Молдова про економічне співробітництво на 1998 -2007 роки", "Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво прикордонних областей України та адміністративно-територіальних одиниць Республіки Молдова", "договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією"), угодами, укладеними між місцевими владними структурами, а також статутами самих об'єднань.

Та все місцеві умови накладають і певні особливості. Згідно зі статутом Асоціація "Карпатський єврорегіон" не є наддержавною чи наднаціональною структурою, а лише визначає рамки співробітництва між країнами, що співпрацюють у ньому, у господарській, культурній та науковій сферах, в галузі освіти та охорони довкілля.

Метою створення асоціації є організація та координація спільної діяльності, сприяння економічному, науковому, екологічному, культурному, спортивному, освітньому співробітництву, а також підтримка окремих проектів розвитку прикордонної інфраструктури сусідніх територій, сприяння контактам і співробітництву, а також підтримка окремих проектів розвитку прикордонної інфраструктури сусідніх територій, сприяння контактам і співробітництву міжнародних організацій. Діяльність Асоціації "Карпатський єврорегіон" повністю відповідає принципам Європейської рамкової Конвенції.

Завдання цього єврорегіону:

  • сприяння розробці конкретних планів співробітництва, у якому заінтересовані його учасників;
  • розширення громадських контактів, включаючи контакти між спеціалістами різних галузей, посиленню добросусідських відносин між народами;
  • визначення потенціальних галузей прикордонного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі, реалізації конкретних проектів;
  • сприяння налагодженню контактів учасників об'єднання з міжнародними організаціями, інститутами, агентствами тощо.

З 1995 року Асоціація "Карпатський єврорегіон" має свій власний бюджет, що формується з коштів місцевих органів влади, Фонду братів Рокфеллерів та американського Інституту "Схід-Захід". Це дало можливість розширити і конкретизувати транскордонне співробітництво у єврорегіоні. За допомогою Ради "Карпатського єврорегіону" надається значна підтримка спільним проектам у галузі охорони здоров'я, торгівлі, діяльності університетів та органів правопорядку. Окремо реалізується велика програма розвитку прикордонних переходів єврорегіону.

Єврорегіон "Буг" також має статус транскордонної асоціації консультативно-координуючого типу, основними цілями якої є: використання переваг географічного положення, прискорення соціально-економічного розвитку, охорона довкілля, використання спільних надбань культури і співпраці для найкращого порозуміння між польським, українським і білоруським народами.

Головні завдання цього єврорегіону:

  • розробка стратегії розвитку єврорегіону;
  • створення інформаційної бази єврорегіону;
  • організація рекламної кампанії єврорегіону та залучення іноземних інвестицій;
  • розробка проектів створення комунікаційної інфраструктури;
  • розробка і реалізація екологічних проектів, у тому числі і -"Чистий Буг";
  • організація спільних торговельних, культурних та спортивних акцій.

Добір партнерів для співробітництва зумовлений географічною близькістю та численними господарськими, культурними та суспільно-історичними зв'язками. Через єврорегіон "Буг" пролягають найкоротші шляхи з країн СНД до країн Західної Європи, а також між країнами Балтійського і Чорноморського регіонів.

Оцінюючи можливості розвитку єврорегіону з урахуванням вигідності геополітичного положення, здійснюється декілька напрямів реалізації його потенціалу:

  • розвиток експортних та імпортних виробництв на основі спеціалізації виробництва і кооперування з сусідніми територіями;
  • створення на його території міжнародних господарських об'єктів;
  • налагодження співробітництва в галузях промисловості, сільського господарства, рекреації і туризму;
  • створення транзитних транспортних коридорів;
  • раціональне і комплексне використання природно-ресурсного потенціалу.

Передбачається налагодження контактів з такими ж утвореннями у Східній та Західній Європі з метою обміну досвідом та здійснення можливих спільних господарських заходів (зокрема з "Карпатським єврорегіоном" такі стосунки вже налагоджуються.

Співпраця між партнерами єврорегіону "Буг" розвивається за прямими двосторонніми напрямами. Періодично відбуваються зустрічі та наради керівництва областей і воєводств, на яких обговорюються поточні проблеми та виробляються спільні дії у конкретній ситуації та конкретно можливому руслі співробітництва.

Єврорегіон "Нижній Дунай", як і годиться, за своїм Статутом не підміняє місцеві адміністрації і не діє проти національних державних інтересів, а є формою яка сприяє міжрегіональному співробітництву між його членами.

Мета функціонування єврорегіону "Нижній Дунай" створення сприятливих умов для розвитку і засвоєння потенціалу регіону, вирівнювання існуючих відмінностей в соціально-економічному положенні різноманітних зон.

Завдання діяльності єврорегіону "Нижній Дунай", направлені на досягнення мети:

  • Організація та координація заходів щодо просування співробітництва у сферах економіки, науки, екології, культури, освіти і спорту між своїми членами.
  • Розробка спільних програм прикордонного співробітництва у сферах діяльності, встановлених загальними угодами.
  • Просування і сприяння прямим контактам між економічними агентами, інститутами, неурядовими організаціями та експертами, які діють у різноманітних областях.
  • Посередництво та сприяння співробітництву своїх членів з міжнародними організаціями, інститутами і агентствами.

Єврорегіон "Нижній Дунай" має певні результати. У рамках єврорегіону сформовано дев'ять комісій:

  • з регіонального розвитку;
  • з питань економіки, торгівлі і туризму;
  • з питань транспорту і комунікацій;
  • з демографії;
  • з освіти, науки, дослідницької діяльності, культури, охорони здоров'я і спорту;
  • з гармонізації нормативних документів, що відносяться до місцевої компетенції;
  • із захисту довкілля;
  • з фінансового аудиту;
  • з ліквідації наслідків стихійних лих і боротьбі з організованою злочинністю.

У сфері транспорту і комунікацій досягнуто порозуміння з таких питань, як розвиток поромного сполучення між Україною і Румунією шляхом відкриття переправи типу РО-РО між містами Рені (Україна) і Галац (Румунія); завершення розробки документації для організації поромного сполучення між пунктами Тульча (Румунія) і Рені (Україна) для вантажних перевезень, а також Тульча-Ізмаїл для легкових автомобілів.

Створюється система взаємного оповіщення про виникнення техногенних аварій і стихійних лих.

Одним з найперспективніших напрямків транскордонного співробітництва в рамках єврорегіону "Нижній Дунай" є розвиток економічних зв'язків і торгівлі. У регіоні проводяться виставки товарів сусідніх країн, які завершуються укладанням міжнародних комерційних контрактів.

Розробляються спільні програми в галузі охорони довкілля. Вивчається питання про доцільність і можливість підписання окремого Протоколу про співробітництво між учасниками єврорегіону "Нижній Дунай" у цій сфері й створенні спільними зусиллями транскордонного заповідника в дельті Дунаю під егідою Ради Європи. Партнери по єврорегіону — Одеська область і повіт Галац - провели роботу із залучення фінансової допомоги по лінії ТАСІ8 і РНАКЕ з метою реалізації проекту відновлення екологічного балансу придунайських озер, розробка якого ведеться Регіональним бюро реконструкції і розвитку Одеської обласної ради і комісією з питань охорони довкілля єврорегіону "Нижній Дунай".

Виходячи з намірів України стати членом Європейського Союзу та для відпрацювання системних завдань державної регіональної політики і субрегіональної європейської інтеграції, на основі Чернівецької області розроблено пілотний проект Програми Єврогегіон "Верхній Прут", учасниками якої визначені Україна, Молдова і Румунія.

Другий етап Концепції державної регіональної політики відносно розвитку міжнародного міжрегіонального економічного співробітництва та удосконалення відповідної нормативно-правової бази передбачає створення економічних і нормативно-правових умов для реалізації основних принципів стабільного та збалансованого розвитку регіонів, формування економічних умов приєднання України до положень регіональної політики в межах ЄС.

Тому проект ґрунтується на існуючих напрацюваннях, перспективах і пріоритетах, які вже сформульовані або розробляються у процесі формування і функціонування Єврорегіону "Верхній Прут", а також на досвіді субрегіонального партнерства Чернівецької області і єврорегіону з адміністративно-територіальними одиницями ЄС.

Основні структурні підрозділи Проекту відповідають головним завданням Програми інтеграції України в Європейський Союз і перспективним напрямам субрегіонального співробітництва, які найбільшою мірою стосуються:

  • пріоритетів, що представляють загальний інтерес членів єврорегіону "Верхній Прут" для забезпечення стабільного (самовідтворювального) економічного і соціального розвитку в транскордонному регіоні і техногенно-економічної безпеки та ресурсоенергокористування;
  • можливостей відпрацювання на основі Чернівецької області тих елементів державної регіональної політики в Україні, які реалізують принципи субсидіальності державних, регіональних і місцевих органів управління.

Водночас розвиток Проекту по "вертикалі" передбачає і "горизонтальну" ув'язку цих паралельних напрямів між собою:

  • шляхом наближення нормативно-правових умов прикордонного співробітництва, виходячи з чинних законодавств України, Молдови і Румунії; таке співробітництво може поєднуватись загальною експериментальною гармонізацією елементів нормативно-правової бази трьох країн з директивами і стандартами ЄС;
  • через залучення субрегіональних структур з боку ЄС і до процесу "постановки завдань" як офіційних партнерів єврорегіону, і до безпосереднього співробітництва з конкретних проектів;
  • за допомогою проектів, які підтримуються впливовими макрорегіональними і міжнародними структурами ІSРА, НАТО, ООН, МБРР, ЄБРР, ЄФРР.

Виходячи з існуючої практики Європейського фонду регіонального розвитку (ЄФРР) і програми ІSРА, європейська допомога (в розмірі до 85% загальних витрат) надається як додаток до власних асигнувань, а не замість них.

Програму передбачається здійснювати таким чином. Ґрунтуючись на окремих проектах і завданнях, які вже фінансуються за рахунок бюджетних, місцевих, міжнародних та інших джерел, всі наступні етапи реалізації Програми передбачають послідовне "включення" державної і місцевої нормативно-правової і фінансової підтримки з одночасним залученням механізмів здійснення технічної допомоги та інших джерел засобів, виходячи з особливостей окремих проектів та їхньої відповідності вимогам міжнародних програм і фондів.

Структура Програми Єврорегіону "Верхній Прут" передбачає:

  • розвиток транспортно-комунікаційної інфраструктури на рівні транс'європейських коридорів,
  • розвиток енергетичної інфраструктури на рівні взаємодії державних мереж і локальних джерел енергії,
  • удосконалення водокористування і водоканалізаційних систем,
  • лісокористування і розвиток лісової та деревообробної промисловості, агропромислового комплексу й легкої промисловості,
  • розвиток транскордонної торгівлі на місцевому рівні та збільшення транзитної торговельної діяльності,
  • розвиток сучасних видів і форм транскордонного туризму,
  • сприяння малому і середньому підприємництву,
  • розвиток соціальної сфери,
  • послідовне забезпечення стабільного регіонального розвитку шляхом раціоналізації ресурсокористування та застосування сучасних інструментів технологічно-екологічної безпеки,
  • фінансове забезпечення програми й створення інфраструктури фінансування регіональних і транскордонних проектів.

Пріоритетні напрямки здійснення пілотних проектів транскордонного співробітництва в рамках єврорегіону "Верхній Прут":

  • Розбудова інфраструктури кордону: пунктів пропуску, митних постів, паркінгів, консигнаційних складів (будівництво, облаштування, інформаційні технології та обладнання) уніфікація та спрощення процедур перетину кордону.
  • Використання додаткових можливостей співробітництва та інтегрування до ЄС шляхом подальшого розвитку субрегіонального партнерства єврорегіону "Верхній Прут" з адміністративно-територіальними одиницями країн ЄС.
  • Розвиток прикордонної торгівлі, кооперації та спрощення процедур взаємовизнання та сертифікації відповідно до норм і стандартів ЄС.
  • Надання членам Ради Єврорегіону на паритетній основі права спільного підписання транскордонних проектів з визначенням на рівні центральних органів виконавчої влади механізмів попереднього узгодження та наступного затвердження таких проектів.
  • Відновлення транспортних сполучень, розбудованих за часів Австро-Угорської імперії через Буковину, як найкоротшого транзитного шляху зі Сходу до Центральної та Південно-Східної Європи, Середземномор'я і Західного Причорномор'я, а також вздовж майбутніх східних кордонів ЄС з Півдня на Північ.
  • Розвиток інфраструктури транскордонного туризму (зокрема фольклорного. культурно-етнічного, релігійного, сільського, екологічного...) як одного з найбільш ефективних шляхів використання унікального ландшафтно-рекреаційного потенціалу регіону, підвищення рівня зайнятості та швидкого залучення європейського досвіду та кредитів, а також - найбільш сприятливого бізнесу для розвитку системи транскордонних транспортних сполучень.
  • Спільний розвиток регіональної енергетики, транскордонних енергетичних мереж та транзиту енергоносіїв.
  • Використання моделі Екоєврорегіону для одночасного забезпечення сталого розвитку, покращання конкурентоспроможності продукції і послуг та підвищення рівня безпеки, зокрема за рахунок зниження питомої ресурсної енергоємності виробництв, оптимізації поводження з відходами та розробки спільних планів запобігання надзвичайним ситуаціям та сумісної діяльності в разі їх виникнення.

Поряд з поняттям "єврорегіон" сьогодні все частіше використовується термін "міжнародний транспортний коридор" (МТК). Але поки що немає загальноприйнятого визначення цього поняття. Один з варіантів визначення цього поняття запропонували експерти робочої групи Європейської комісії з проблем розвитку транспортних коридорів. Суть його зводиться до наступного: міжнародний транспортний коридор - це наявність автомобільного, залізничного, водного та змішаних видів транспорту, які здійснюють свою діяльність у безпосередній близькості один від одного або віддалених на багато кілометрів, але орієнтованих в одному загальному напрямку.

Основні функції сучасних міжнародних транспортних коридорів зводяться до максимально швидкої доставки вантажів найкоротшим шляхом. При цьому виконуються і такі операції, як перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший, обробка, пакування, сортування тощо. Ці функції разом з обробкою документів на вантажі можуть виконувати консигнаційні склади.

Для ефективного вирішення цих завдань необхідна наявність розвинутої транспортної інфраструктури:

  • автомобільних, залізничних мереж;
  • комплексів (консигнаційних складів) з перевалки, складування, обробки вантажів;
  • водних і повітряних шляхів;
  • залізничних станцій, терміналів, портів, під'їзних шляхів;
  • ремонтних підприємств, станцій технічного обслуговування;
  • готельного господарства, харчування, медичного обслуговування тощо.

Слід виділити окремо важливість в системі міжнародних транспортних коридорів розвинутої інформаційної інфраструктури. Вона акумулює і передає інформацію про наявність вантажів, потреби у транспортних засобах, дозволяє контролювати строки проходження вантажів та їх зберігання.

Сучасний етап розвитку міжнародних транспортних коридорів розпочався з середини 80-х років XX століття, коли тенденція збільшення товарообміну між країнами Західної Європи і Азіатсько-Тихоокеанського регіону набула постійного стійкого характеру. У цей час поширилась ідея розробки загальноєвропейської транспортної політики. Вона була втілена в концепції трансєвропейських транспортних осей (Декларація Комітету Міністрів транспорту ЄЕС, 1983 р.), потім - інтермодальних транспортних мостів (І-ша Загальноєвропейська конференція з транспорту, Прага, 1991 р.); і нарешті, міжнародних транспортних коридорів (ІІ-а Загальноєвропейська конференція з транспорту, Крит, 1994 р.).

На цій конференції були визначені дев'ять пріоритетних транспортних коридорів в напрямах захід-схід та північ-південь Європи, будівництво яких оцінювалось в 50 млрд. екю з терміном завершення проекту до 2010 року.

Виходячи з рішень цих конференцій, в грудні 1996 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про першочергові заходи

щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів". Згідно з цією постановою визначені транспортні коридори України, які входять у мережу міжнародних транспортних коридорів:

  • № 3 (Критський): Берлін - Дрезден - Вроцлав - Львів - Київ. Загальна протяжність - 1640 км.
  • № 5 (Критський): Трієст - Люблін - Братислава - Ужгород -Львів. Протяжність - 1595 км. Відгалуження 5а: автомобільним транспортом Сторожниця - Ужгород - Мукачеве.
  • № 7 (Критський) по річці Дунай.
  • № 9 (Критський): Гельсінкі - Київ/ Москва - Одеса/ - Кишинів/ Бухарест - Александрополіс. Протяжність - 3400 км.
  • Відгалуження 9а: Роздільна - Одеса - Ізмаїл з перспективною лінією Ізмаїл - Рені, далі на Румунію.
  • Відгалуження 9с: залізничним транспортом Ніжин - Конотоп - Хутір Михайлівський - державний кордон з Росією, далі на Москву.

Цією ж постановою КМУ затверджено перелік транспортних коридорів України, які пропонується включити як доповнення до мережі МТК:

  • Балтійське море - Чорне море (Гданськ - порти Чорного моря).
  • Євроазіатський (ЄАТК): Іллічівськ - поромна переправа через Чорне море - Грузія - Азербайджан - поромна переправа -Туркменія.
  • Європа - Азія (на Волгоград, Макат, Чарджоу), проходить від державного кордону з Росією через Львів, Фастів, Дніпропетровськ та Червону Могилу.

Крім переліченого, розроблена концепція створення МТК в Чернівецькій області (пропускні автомобільні та залізничні пункти Порубне, Вадул-Сірет та Мамалига), основні положення якої полягають у наступному:

1. Чернівецька область знаходиться у надзвичайно важливому стратегічному місці, закриваючи виходи наземному транспорту між країнами Південної Європи, Ближнього Сходу, Азіатського континенту, СНД, Центральної і Північної Європи, Скандинавії, Балтії. Нині цей транспортний шлях використовується неефективно. Основні вантажопотоки забезпечуються морським транспортом навколо Європи з різницею часу надходження вантажу в 7 - 15 діб.

Транспортний коридор Балтія — Чорне море має декілька основних шляхів, що зв'язують порти Чорного моря з портами різних країн Балтики.

У зв'язку з викладеним Чернівецьку область можна розглядати як кінцевий пункт одного з можливих його маршрутів - Констанца (Румунія) - Гданськ (Польща). Розвиток транспортного комплексу (з орієнтацією на обслуговування транспортних вантажопотоків) може стати пріоритетним напрямком економічного розвитку регіону.

2. Швидкий та ефективний розвиток транспортного коридору неможливий без значних інвестицій, умови для яких у чинному правовому полі недостатньо надійні. Створення комплексу з пільговим режимом оподаткування є вирішальним чинником, що забезпечить відповідні умови його розвитку.

3. Наявні перепускні пункти Порубне (автомобільний), Вадул-Сірет і Мамалига (залізничні) мають досить розвинуту інфраструктуру, пропускну здатність, але використовуються нераціонально. Система інформаційної мережі (навіть на рівні регіонів і великих промислових центрів) на транспорті практично відсутня.

На залізничному транспорті дрібні відправлення майже перестали існувати. На автомобільному транспорті ринок в основному освоєний приватними компаніями, не пов'язаними між собою, робота яких організована значною мірою хаотично, але їх кількість досить велика, і вони охоплюють всі перевезення дрібнооптового товару.

Водночас пропускна здатність цих пунктів висока і при відповідній організації роботи може бути збільшена в 2—3 рази.

4. Вищевикладене дає підстави для створення в Чернівецькій області міжнародного транспортного коридору. МТК буде комплексом, розміщеним на визначеній території області, який складається з взаємопов'язаних підприємств, що забезпечуватимуть:

  • транспортування і комплекс експедитування вантажів;
  • перевалку вантажів, у тому числі між різними видами транспорту;
  • митну обробку вантажів;
  • складування вантажів, у тому числі в режимі митного ліцензійного складу;
  • нагромадження, розподіл, сортування, комплектування партій вантажів;
  • діяльність товарної біржі або торгового дому (оптова та дрібнооптова торгівля, включаючи передпродажну підготовку - пакування, маркування, фасування тощо);
  • виставки-продаж товарів та послуг;
  • страхування вантажів;
  • інформаційно-комунікаційні послуги;
  • юридично-консультаційне обслуговування;
  • сервісне обслуговування (автозаправки, автостоянки, станції технічного обслуговування, готелі, кафе, ресторани, медичне обслуговування, служба побуту тощо).

Створення в Чернівецькій області МТК сприятиме розвитку інфраструктури транспортних мереж, збереженню наявних і створенню нових робочих місць, отриманню значних надходжень до державного і місцевого бюджетів, залученню інвесторів, розширенню різноманітних сфер міжнародного бізнесу.


13.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!