Osvita.ua Вища освіта Реферати Міжнародні відносини Зовнішньоторговельна політика України: шляхи удосконалення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Зовнішньоторговельна політика України: шляхи удосконалення. Реферат

Розвиток співробітництва з СОТ. Підвищення ефективності торговельних відносин з основними зовнішньоторговельними партнерами

Розвиток співробітництва з СОТ

Формально процес приєднання до Генеральної угоди розпочався розглядом заяви України на засіданні Ради представників ГАТТ 17 грудня 1993 p.

Проте співробітництво з цією організацією було започатковане ще в лютому 1992 p., коли пройшли перші неофіційні консультації між представниками ГАТТ і України у Брюсселі. 14 липня 1992 p. Україна однією з перших республік колишнього СРСР одержала статус спостерігача при цій організації.

28 червня 1994 p. з метою ініціювання переговорів у рамках робочої комісії з питань розгляду заяви України щодо приєднання до ГАТТ був офіційно переданий меморандум про зовнішньоторговельний режим.

Перше засідання робочої комісії пройшло 27-28 лютого 1995 p. Його мета полягала у визначенні готовності України набути членства в системі ГАТТ/СОТ та розпочати двосторонні переговори з країнами – членами СОТ [37].

Друге засідання робочої комісії пройшло 11-12 грудня 1995 p. Мету засідання становило з'ясування подальших заходів у межах розгортання переговорного процесу щодо надання Україні доступу до ринків товарів, капіталів, послуг країн – членів СОТ і відповідно останнім – доступу до ринків України.

Головним завданням третього засідання робочої комісії, яке відбулося 24-25 червня 1996 p., стало вивчення комплексу питань щодо гарантованого взаємного доступу до товарних ринків, який має бути забезпечений шляхом переговорів про тарифні зобов'язання України на підставі Концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 p.

На четвертому засіданні робочої комісії 6-7 травня 1997 p. обговорювалися проект Митного кодексу України та зобов'язання України щодо державного субсидування АПК і приведення системи підтримки АПК у відповідність до вимог Угоди із сільського господарства СОТ.

На п'ятому засіданні робочої комісії 24-25 листопада 1997 p. основна увага приділялася системі державної підтримки АПК в Україні, вдосконаленню податкового законодавства, розвиткові системи стандартизації та сертифікації, санітарного та фітосанітарного контролю, проблемам у сфері захисту прав інтелектуальної власності.

В межах процесу приєднання України до системи ГАТТ/СОТ було визначено шляхи гармонізації українського законодавства відповідно до принципів, закріплених угодами Уругвайського раунду, створено комплексну систему митно-тарифного та нетарифного регулювання в Україні [37].

Законодавчі основи тарифного регулювання в Україні були закладені:

  • Законом України "Про Єдиний митний тариф України";
  • Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 p. "Про Єдиний митний тариф України";
  • Указом Президента України від 6 квітня 1996 p. "Про концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-2005 pp. відповідно до системи ГАТТ/СОТ", яким визначені довгострокові орієнтири тарифної політики держави.

Закон України "Про Єдиний митний тариф України" базується на рекомендаціях та рішеннях ГАТТ і спрямований на забезпечення максимальної відповідності нашого законодавства загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи. Цей закон установлює перелік митних ставок на товари та інші предмети, які ввозяться на територію України або вивозяться за її межі. Він визначає адвалерні, специфічні та комбіновані види мита, порядок розрахунку і сфери використання антидемпінгового та компенсаційного мита [34].

Згідно з Концепцією трансформації митного тарифу, середня ставка тарифу, яка на 1996 p. становила 18,6% (30% на сільськогосподарські та продовольчі товари груп 1-24 ТН ЗЕД і 16,8% на промислові товари), у 2005 p. має скласти відповідно 8,65% (19,4% і 6,94%). Для порівняння: у ЄС простий середній тариф для сільськогосподарської продукції зменшився за 1995-1997 p. на 25% і склав у 1997 p. 20,8%. Середні тарифи на імпорт промислової продукції зменшилися з 6% у 1995 p. до 4,9% у 1997 p. унаслідок виконання угод Уругвайського раунду. Подальше зниження тарифів відповідно до угод Уругвайського раунду приведе до встановлення тарифів на промислову продукцію на рівні, що не перевищуватиме 3% [37].

Як показує світова практика, ефективний рівень тарифного захисту коливається в межах 5-15%. Перевищення цього рівня спричинює не зростання надходжень до державного бюджету, а їх скорочення. Більше того, надто високі ставки мита та податків на імпорт, часті їхні зміни не захищають національний ринок, а призводять до значного порушення умов конкуренції [34].

Шосте засідання робочої комісії СОТ, проведене 8-9 червня 1998 p., розглянуло проблеми подальшого прискорення процесу набуття Україною повноправного членства у Світовій організації торгівлі. На засіданні обговорювалися питання розробки проекту доповіді робочої групи і Протоколу приєднання України до СОТ. Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено першочергові заходи щодо забезпечення процесу приєднання України до ГАТТ та вступу до СОТ, а саме: продовження переговорів про приєднання з членами СОТ, визначення терміну реформування зовнішньоторговельного режиму, повна гармонізація національного законодавства з вимогами і нормами системи ГАТТ/СОТ.

12 липня 2000 p. відбулося сьоме засідання робочої групи з питань розгляду заяви України про вступ до Світової організації торгівлі. Українська сторона надала детальну інформацію про законодавчі зміни у сферах, що стосуються компетенції СОТ, підготовила відповіді на запитання країн – членів робочої групи та інформаційні меморандуми з економічних питань (понад 25 документів) [34].

Підсумовуючи результати переговорів, учасники засідання наголосили, що забезпечення процесу вступу України до СОТ багато в чому залежатиме від підготовки, узгодження з робочою комісією та реалізації Плану дій України щодо реформування економічного законодавства відповідно до вимог СОТ на 2000 та 2001 p. [37].

Під час 8-го раунду переговорів, що проходили 13-14 червня 2001 p. у Женеві, робоча група з питань розгляду заявки України про вступ до СОТ відзначила позитивні зрушення на шляху приєднання України до СОТ. Серед них, зокрема:

  • напрацювання Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, у яку входять працівники 16 міністерств та відомств, збільшення кількості урядовців, котрі опрацьовують проблеми, пов'язані зі вступом;
  • прийняття законів "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповідності" та "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", що входять до пакета законопроектів, прийняття яких є обов'язковою умовою для вступу до СОТ.

До важливих питань, що залишаються неузгодженими, належать:

  • Проблема зниження ставок тарифів на імпортні товари. У принципі істотних розбіжностей у поглядах експертів щодо тарифів не було. Більшість тарифних ставок в Україні перебуває на прийнятному рівні, а від захисту кількох груп товарів уряд найближчим часом відмовлятися не збирається. Протекціоністська політика захисту інтересів вітчизняних виробників приводила здебільшого до позитивного ефекту. Як зазначалося під час переговорів, нинішній уряд України підходитиме до визначення тарифних ставок зважено: планується передусім зниження ставок на товари, що не виробляються в Україні.
  • Проблема обмеження державної підтримки сільського господарства – одна з основних умов вступу України у Світову організацію торгівлі. Проте Україна не виявила готовності відмовитися від дотування сільського господарства, тому ця проблема залишиться каменем спотикання в подальших переговорах України і СОТ.
  • Проблема припинення субсидіювання окремих галузей економіки. Йдеться про пільги при сплаті мита, надані деяким галузям, а також спеціальним економічним зонам і територіям пріоритетного розвитку. Іноземні експерти стверджують, що поки такі пільги не буде скасовано, шлях у СОТ Україні закритий. Але вітчизняні чиновники, схоже, не готові виконати цю вимогу, оскільки це завдасть істотного удару державним підприємствам. Однак, надаючи пільги одним підприємствам, влада змушує інших більше платити в держбюджет.
  • Проблема створення українського інформаційного центру в міжнародній системі ISO. NET, гармонізації понад 1000 стандартів відповідно до вимог Міжнародної організації стандартизації.
  • Проблема посилення законодавства із захисту інтелектуальних прав.
  • Головною проблемою лишається обов'язкове прийняття низки законопроектів, насамперед митного і податкового кодексів, закону про страхування, авторське та суміжні права, приєднання до Римської конвенції тощо [37].

Отже, за найоптимістичнішими прогнозами, Україна зможе стати членом СОТ не раніше ніж за два роки. Проте, на думку Гектора Мілана, працівника Департаменту зі вступу країн до СОТ, "ми повинні розглядати не час, а результат".

Підвищення ефективності торговельних відносин з основними зовнішньоторговельними партнерами

Єдина життєздатна торговельна політика – це зовнішньо орієнтована стратегія, спрямована на якомога ширшу інтеграцію економіки України з міжнародною торговельною спільнотою. В ідеалі така стратегія має включати скасування усіх ввізних та імпортних мит і податків, а також усунення всіх нетарифних бар'єрів. Мало того, потрібно скасувати субсидії на виробництво та іншу пряму і непряму конкретну галузеву підтримку, а також лібералізувати ринок капіталу, щоб забезпечити рівні умови діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Шляхом повного використання своїх порівняльних переваг у такому лібералізованому середовищі Україна матиме максимальну користь від міжнародної торгівлі в короткостроковій та довгостроковій перспективі [39].

На практиці є принаймні чотири аргументи, чому така стратегія "first-best" не обов'язково найкраще відповідатиме інтересам України:

  • По-перше, можна буде надавати тимчасовий захист деяким галузям, які мають перспективу значного зростання доти, доки вони подолають вади масштабів виробництва, або допоки захищені компанії придбають та опанують сучасні виробничі технології.
  • По-друге, Україна може вирішити, що вона зацікавлена у збереженні деяких заходів, які викривлюють торгівлю, щоб використовувати їх як козирну карту під час переговорів із торговельними партнерами щодо поліпшення доступу до їхніх ринків.
  • По-третє, податки на торгівлю можуть забезпечити надходження до бюджету найменшим коштом.
  • По-четверте, економічні вигоди від вступу до регіонального торговельного блоку можуть переважити наслідки утримання від торговельних зв'язків із країнами поза торговельним блоком.

Перший аргумент є теоретично сильним, але практичний досвід свідчить: промислова політика, що має на меті визначення "майбутніх переможців" (захист "молодих галузей"), часто виявляється марною і в підсумку – дуже дорогою для бюджету. Якщо не зважати на питання, чи можна урядовою постановою надійно визначити "переможців", є небезпека, що запровадження такої політики створить сприятливі умови для посилення влади впливових економічних груп і таким чином призвести до корупції. Іншими словами, промислова політика може сприяти переходу підприємницької мотивації з галузі ринкової діяльності в галузь пошуку ренти, що негативно позначиться на економічному зростанні [39].

Другий аргумент є дещо переконливішим, особливо з огляду на проведення переговорів щодо вступу до СОТ. Проте як тільки Україна вступить до СОТ, торгівлю можна буде лібералізувати ще більше, ніж передбачено зобов'язаннями, прийнятими з метою подальшого поліпшення переваг міжнародної торгівлі. Зокрема, подальша реформа тарифів після вступу до СОТ може проводитися з метою встановлення ввізного мита на рівнях, що дорівнюють або нижчі від прийнятих у ЄС. Таким чином, вітчизняна промисловість зможе краще конкурувати в рамках ЄС, якщо країна колись зможе справді набути членства у цій організації.

Третій аргумент також є переконливим; оскільки на практиці всі податки спричиняють абсолютні економічні втрати (dead-weight economic losses), то збереження торговельних податків може бути економічно ефективним. Важко сказати, чи це справедливо для України. Але якщо буде вирішено зберігати торговельні податки з огляду на фіскальні надходження, ефективна з точки зору податків система ввізного мита швидше за все матиме досить широку базу та невелику кількість тарифних коридорів [39].

Щодо четвертого аргументу стосовно членства в регіональній торговій групі, то оголошеною метою політики України є вступ до ЄС. Вступ до ЄС, швидше за все, принесе значну користь економіці України, принаймні у довгостроковому періоді. Вигоди від членства включатимуть чисті бюджетні трансферти з ЄС, чисті прибутки сільськогосподарського сектору завдяки участі в загальній європейській аграрній політиці (Common Agricultural Policy), а також завдяки поліпшенню доступу до ринків ЄС, особливо підприємств важливої металургійної промисловості (яка генерує 40 відсотків загального обсягу експорту товарів).

Пов'язані із цим витрати на переорієнтацію торгівлі виникнуть через скорочення обсягів торгівлі з країнами СНД (нині на дані країни припадає близько чверті загального обсягу експорту), хоча ці скорочення були б мінімальними, якби країни СНД також мали намір вступити до ЄС. Однак слід визнати, що вступ до ЄС не є наперед вирішеним питанням на цьому етапі – у будь-якому разі це стане реальною метою лише у середньо- та довгостроковій перспективі. Тому Україна має сформулювати стратегію торговельної політики, яка передбачає достатньо довгий проміжний період перед вступом до ЄС [39].

Стратегія торговельної політики країни на етапі до вступу в ЄС або країни, яка знаходиться за межами ЄС, може ґрунтуватися на трьох принципах.

Перший, і, можливо, найголовніший принцип – членство у СОТ. Затягнуті переговори щодо вступу до СОТ повинні завершитися якомога швидше. Це включатиме, крім усього іншого, завершення розробки всієї необхідної вітчизняної юридичної бази. Крім негайного забезпечення легшого та стабільнішого доступу до ринків, членство у СОТ пропонує вельми необхідну юридичну базу для розвитку прозорих торговельних відносин із рештою світу.

По-друге, зважаючи на очікуване розширення ЄС у 2004 році, яке може призвести до негативних наслідків для України у сфері розподілу торгівлі, ЄС має вивчити шляхи подальшого поліпшення торговельних відносин між ЄС та Україною. Таке поліпшене співробітництво, можливо, ґрунтуватиметься на інституційній базі, подібній до так званих Європейських Угод, які ЄС підписав із десятьма країнами Центральної та Східної Європи у 1993-1995 рр. Водночас Україна має продовжувати докладати зусиль до гармонізації своїх нормативних актів щодо стандартизації та сертифікації із законодавством, що превалює в ЄС.

По-третє, Україна може вивчити шляхи, за якими стосунки в СНД чи між окремими країнами, які входять у цю співдружність, могли б розвинутися в ефективніший торговельний блок. У цьому контексті нещодавні ініціативи урядів України, Росії, Білорусі та Казахстану щодо створення Єдиного економічного простору є цікавими. Проте попередній досвід розробки взаємозобов'язуючих торговельних угод зменшує очікування щодо можливих економічних вигод, які можна отримати завдяки цій ініціативі. Тільки із часом стане зрозуміло, чи виявиться ця ініціатива кращою.

Таким чином, перспективними напрямками зовнішньоторговельної політики України слід вважати зовнішньо орієнтовану стратегію, спрямовану на якомога ширшу інтеграцію економіки України з міжнародною торговельною спільнотою.

Література

  1. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. – М., 1997.
  2. Альтовский Е. Мировая внешняя торговля в 1998 – 1999 гг. (обзор) // Внешняя торговля. – 1999 г. – №4. – С. 33-34.
  3. Андрійчук В. На півдорозі до СОТ. Актуальні проблеми вдосконалення механізму регулювання зовнішньої торгівлі України // Політика і час. – 2001. – № 6. – С. 16-23.
  4. Байда Н. В. Ризики зовнішньоторговельної діяльності // Фінанси України. – 2002. – № 11. – С. 44-48.
  5. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посіб. – К.: Академія, 2003. – 688 с.
  6. Белорус О. Г., Лукьяненко Д. Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. – К.: Юрияне, 2000. – 424 с.
  7. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. – К.: Основи, 1996. – 786 с.
  8. Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України. – К.: Знання-Прес, 2002. – 268 с.
  9. Гаврилишин Б. Україна між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем: геополітичні можливості і обмеження. Україна на шляху до Європи. – К.: Кондор, 2001. – 324 с.
  10. Герасимчук З. В., Горбач Л. М. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир'я, 2001. – 328 с.
  11. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело: Учеб. пособ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 654 с.
  12. Дацишин М. Конкурентні переваги структурно слабких територій України // Пріоритети. – 2003. – №5 (11). – С. 26-32.
  13. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. – К.: Либідь, 1996. – 416 с.
  14. Зовнішня торгівля України за відповідні роки. – К.: Держкомстат України, 2001.
  15. Киреев А. Международная экономика: В 2-х ч. – М., 1998. – Ч. 1. – С. 285-320.
  16. Клочко В. П. Зовнішньоторговельні відносини України в умовах посилення інтеграційних зв'язків // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 11. – С.  141-155.
  17. Козик В. В., Панкова Л. А. Світова економіка та міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – Л., 1995. – 158 с.
  18. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини. – Л., 1999. – 277 с.
  19. Козик В. В., Панкова ЛА., Карп'як Я. С. Зовнішньоекономічні комерційні операції та контракти: Навч. посіб. – Л.: Оксарт, 1998. – 252 с.
  20. Корчун B. C. Савчук О. П. Основні напрями зовнішньоекономічної політики України в аспекті процесів європейської інтеграції // Науковий вісник ВДУ. – № 8. – 2003. – С. 83-89.
  21. Кур'янович Ю. Протекціонізм чи свобода торгівлі // Діло. – 1998. – № 1.
  22. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. – М.: Прогресс, 1992. – 520 с.
  23. Максимова Л. М., Носкова И. Я. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. – 152с.
  24. Международные экономические отношения: Учеб. пособие / Под ред. С. Ф. Сутырина, В. Н. Харламовой. – СПб.: Изд-во СПбУ, 1996. – 248 с.
  25. Міжнародна економіка. Збірник наукових праць інституту економіки і міжнародних відносин НАН України. – Вип. 33. – К., 2002. – 356 с.
  26. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А. С. Філіпенко, B. C. Будкін, О. В. Бутенко та ін. – К.: Либідь, 1992. – 191 с.
  27. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підруч. для студентів екон. вузів і ф-тів / А. С. Філіпенко, С. Я.  Боринець, В. А. Вергун та ін. – К.: Либідь, 1992. – 255 с.
  28. Можайська О. О., Корчун B. C. Вдосконалення політики державного регулювання зовнішньої торгівлі в умовах переходу до ринкової економіки // Науковий вісник ВДУ. – № 8. – 2003. – С. 44-47.
  29. Мотиваційні чинники міжнародних економічних процесів // Фінанси України. – 2004. – № 12. – С. 50-57.
  30. Нікітіна М. Г. Світове господарство і міжнародні економічні відносини: просторові аспекти розвитку: Навчальний посібник. – Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. – 192 с.
  31. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
  32. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учебное пособие. – СПб, 1998. – С. 244-350.
  33. Пилипенко С. Основні напрями вдосконалення зовнішньоекономічної політики України // Вісник КНТЕУ. – 2004. – № 3. – С. 5-12.
  34. Розширення Європейського Союзу та зовнішньоторговельна політика України // www. analitik. org. ua.
  35. Рут, Франклін P., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 743 с.
  36. Україна в цифрах у 2001 році. Короткий статистичний довідник. – К.: Техніка, 2002. – 258 с.
  37. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А. С.  Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
  38. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. ред. А. І. Кредисова. – К., 1998. – 448 с.
  39. Фільюолі Л. Україна: політика в галузі зовнішнього сектору у середньостроковому періоді. Основні положення // Вісник НБУ. – 2003. – № 10. – С. 8-9.


13.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!