Osvita.ua Вища освіта Реферати Міжнародні відносини Загальна характеристика центральної Азії. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Загальна характеристика центральної Азії. Реферат

Географічне положення, природні умови та ресурси. Господарський комплекс

Географічне положення, природні умови та ресурси

Розпад Радянської імперії кардинально змінив геополітичну ситуацію не лише в Європі, але і Азії. Тому, крім традиційних макрорегіонів Південно-Західної, Південної, Південно-Східної і Східної Азії, назріла необхідність виділити ще один регіон – Центральна Азія. Він включає колишні республіки СРСР – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. Площа Центральної Азії складає 4 647 тис. кв. км.

Центральна Азія знаходиться у центрі Азії, простягаючись від Каспійського моря на заході до Алтайських гір на сході (понад 3000 км) і від боліт Західного Сибіру на півночі до гірських хребтів Гіндукушу на півдні (майже 3000 км).

Віддаленість Центральної Азії від морів та океанів ускладнює розвиток зовнішньоекономічних зв`язків. Найближчі до цих країн порти Індійського океану для них недоступні, тому що відсутні транзитні залізниці через гірські хребти Гіндукушу, Копетдагу та Іранського нагір`я. Між собою та з сусідніми країнами – Росією, Китаєм, Афганістаном, Іраном – держави регіону сполучені залізницями та мережею автомобільних шляхів. Вихід до Каспійського моря забезпечує зв’язок регіону з країнами Закавказзя.

Практично на всій території панує різко континентальний посушливий клімат і переважають пустельні ландшафти. Літо, як правило, сухе й спекотне, з температурами +30 …+40 С удень із різким зниженням вночі до +20 і нижче. Зима на рівнинній частині – помірно морозна (–5 …+3 С), коротка та майже безсніжна. У високогір`ях середньосічнева температура знижується до –26 С, літом піднімається до +4 …+15 С. У пустелях дують гарячі сухі вітри, часті пилові бурі.

Незважаючи на складні природні умови, район володіє величезним природно-ресурсним потенціалом, який може стати доброю базою для розвитку багатогалузевого господарства. Тут розвідані та експлуатуються потужні родовища вугілля, нафти і газу, залізних, мідних і поліметалевих руд, золота, фосфатів, сірки та десятків інших видів корисних копалин. Нововідкриті поклади нафти в західному Казахстані (насамперед Тенгізьке родовище) свідчать про те, що країни Центральної Азії ще довго залишатимуться експортерами нафтогазової сировини. Значну роль вони можуть відігравати і на світовому ринку кольорових металів.

Наявність потужних гірських систем з максимальними висотами понад 7000 м спричинює випадання на схилах гір великої порівняно з прилеглими рівнинами кількості опадів (понад 500 і навіть 1000 мм). Гірські льодовики, що формуються тут, дають початок повноводним порожистим рікам: Амудар`ї, Сирдар`ї, Гільменду, Геріуду, Ілі. Тому високогірні райони Таджикистану, Киргизстану та Східного Казахстану мають великий гідроенергетичний потенціал.

Вода річок, що в усі сторони розтікаються з гір, служить основою для розвитку зрошуваного землеробства. Цим пояснюється найбільша концентрація господарства саме в річкових долинах, а тим часом великі пустельні території залишаються практично незаселеними. Важлива особливість регіону – відсутність стоку річок до океанів. За винятком крайнього сходу Казахстану, район надзвичайно бідний на лісові ресурси. Значної шкоди лісам завдає неорганізована заготівля деревини для побутових потреб.

Лісів на території дуже мало. Для Тянь-Шаню характерна наявність лісового поясу з тяньшаньської ялини та арчі. У високогір`ях поширені субальпійські та альпійські луги, що використовуються тривалий час під літні пасовища для овець. У пустелях і на рівнинах переважають полинь, солянки, піщана акація, саксаул, тамариск та інші злаки й чагарники. У пустелях і напівпустелях водяться ящірки, змії, гризуни, ховрашки та хижаки з родини котячих. Вище в горах живуть бурий ведмідь, гірські барани і козли, газель, сніжний барс, кам`яна куниця, горностай тощо.

Природні рекреаційні ресурси регіону у поєднанні з центрами давньої культури можуть служити для розвитку міжнародного туризму різного профілю. Місцевість навколо озера Іссик-Куль сприятлива для відпочинкового туризму, гірські хребти і вершини вкриті льодовиками, приваблюють гірськолижників і альпіністів, архітектурні ансамблі багатьох старовинних міст (насамперед Бухари і Самарканда) – цікаві об`єкти для пізнавального туризму.

Господарський комплекс

Господарство країн Центральної Азії сформувалося як сировинний придаток Радянської імперії. Тому тут переважають галузі агропромислового комплексу та видобувної промисловості.

Більшість міжгалузевих комплексів, що сформувалися в державах Центральної Азії, не мають завершальних стадій переробки сировини і виготовлення готової продукції, і це знижує ефективність їх функціонування. Найповніше тут представлені комплекси: паливно-енергетичний, кольорової і чорної металургії та агропромисловості.

Найбільше кам`яного і бурого вугілля видобувають у Казахстані (Карагандинський та Екібастузький басейни), нафти – в Узбекистані, Казахстані і Туркменістані, газу – в Узбекистані та Туркменістані. Гірські держави Центральної Азії (Киргизстан, Таджикистан) бідні на паливні корисні копалини, зате мають потужний гідроенергетичний потенціал. В Таджикистані створено каскад ГЕС на річці Вахш, а в Киргизстані – на річці Нарин, які практично забезпечують потреби цих країн в електроенергії і служать основою деяких енергомістських виробництв.

Країни Центральної Азії є значними виробниками кольорових металів. Важливі райони кольорової металургії сформувалися: в Рудному Алтаї (поліметали); у Центральному Казахстані – міста Балхаш і Жезказган (мідь, свинець, цинк); в Киргизстані і східному Узбекистані (поліметали, золото). На базі дешевої енергії ГЕС в містах Турсун-заде (Таджикистан) і Павлодар (Казахстан) збудовані потужні алюмінієві комбінати. Враховуючи вже розвідану сировинну базу, нові центри кольорової металургії можуть виникнути у Киргизстані і Таджикистані.

Добре розвинену чорну металургію має лише Казахстан. Вигідне поєднання родовищ коксівного вугілля Карагандинського басейну і Соколовсько-Сарбайських залізних руд, а також запаси марганцевих руд, нікелю, хрому й інших летючих металів сприяють отриманню високоякісної і дешевої сталі. Металургійний комбінат повного циклу діє у місті Теміртау. В інших країнах є лише невеликі сталеплавильні заводи або цехи при машинобудівних підприємствах.

У регіоні є значні запаси сировини для хімічної індустрії. Зараз в основному використовуються ті її види, які необхідні для виробництва міндобрив. На базі видобутку фосфоритів сформувався Каратау-Жамбильський промисловий комплекс в Казахстані, сірку і мірабіліт видобувають в Туркменістані, в містах Навої і Фергана (Узбекистан) є азотно-тукові заводи. Частково використовуються грандіозні запаси мірабіліту затоки Кара-Богаз-Гол, але його комплексна переробка в цьому регіоні не здійснюється.

Основою економіки країн Центральної Азії ще довго буде сільське господарство, спеціалізація якого формувалася тисячоліттями. Природні умови цієї території сприятливі для розвитку екстенсивного напівкочового тваринництва, яке поєднується з інтенсивним поливним землеробством в оазах. У другій половині ХХ ст. тут були створені нові райони землеробства (Казахстан, Киргизстан) на цілинних землях. Але продуктивність цих земель невисока, а врожайність нестабільна – на кілька неврожайних років припадає один-два роки з високими валовими зборами.

Певна відмінність у зволоженні окремих територій, наявності природної кормової бази визначає різну спеціалізацію тваринництва. На півночі Казахстану переважає м`ясо-молочне і м`ясне скотарство у поєднанні з вівчарством і свинарством. На пустельних землях південного Казахстану та інших країн випасають тонкорунних і каракульських овець, а також верблюдів. У північних передгір`ях Тянь-Шаню, особливо в Киргизстані, а також в Туркменістані добре розвинене конярство. У передгір`ях Копетдагу знаходиться основний район розведення всесвітньовідомих ахалтекинських коней. Розвиваються також шовківництво, бджільництво, молочно-м`ясне скотарство, птахівництво, але практично відсутнє свинарство, що пояснюється забороною ісламу на вживання свинини.

У більшості центральноазіатських держав площа орних земель не перевищує 10% їхньої території, а в Туркменістані – лише 1%. Географія землеробства тісно пов`язана із наявністю водних ресурсів. Тому основні землеробські райони прилягають до річкових долин і добре зволожених передгір`їв. Дефіцит орних земель змушує місцеве населення вирощувати найбільш трудомісткі культури, насамперед бавовник. Значну частку земель займають баштанні культури, сади і виноградники. Центральна Азія славиться найкращими сортами динь, кавунів, винограду, яблук, груш та інших фруктів. Теплий сухий клімат сприяє масовому виробництву сушених фруктів: ізюму, кишмишу, кураги тощо.

Зернові й кормові культури (здебільшого пшениця, рис, люцерна) переважно використовуються у сівозмінах з технічними культурами. Лише на освоєних цілинних землях Казахстану і Киргизстану у структурі посівів різко переважають зернові культури: яра пшениця, ячмінь, просо, а в більш теплих районах – кукурудза.

Значними є посіви опіумного маку, який раніше вирощувався для потреб медицини. Але відсутність чіткого контролю за його переробкою і реалізацією може призвести до виробництва продуктів з маку для потреб наркобізнесу.

Радянська імперія залишила місцевим народам великий "букет" екологічних проблем. Масове гідротехнічне будівництво, перевитрата води при зрошенні призводять до засолення земель, породили проблеми Аралу і Балхашу. Аральське море зменшилося більш як наполовину, і з його пересохлого дна вітри розвівають тисячі тонн солі. Крім того, на величезних просторах знищена і до того бідна природна рослинність, що призвело до активної вітрової ерозії і пилових бур.

Джерела

  1. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник /За ред. Кузика С. П. – Львів: Світ, 2003. – 672 с.
  2. Економічна і соціальна географія світу: Атлас. – К.: ДНВП "Картографія", 2005. – 48 с.
  3. Атлас світу /За ред. Т. О. Ремізовської. – К., 1999.
  4. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ "Академія", 2005. – 704 с. (Альма-матер).
  5. Географія світу: підручн. для 8 кл. серед. шк. /В. Ю. Пестушко, В. О. Сасихов, Г. Є. Уварова. – К.: "Проза", 1997. – 304 с.
  6. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. /Б. П. Яценко, В. М. Юрківський, О. О. Любіцева та ін.; За ред. Б. П. Яценка. – К.: Прок-Бізнес, 2004. – 351 с.
  7. Географія. Зразки відповідей до екзаменаційних білетів. 9 клас. – К.: Навчальний центр "ШКОЛА", 2002. – 96 с.
  8. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть /А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
  9. Максаковский В. П. Географическая картина мира: В 2 кн. Кн. ІІ: Региональная характеристика мира. – М.: Дрофа, 2003. – 496 с.
  10. Страны мира 2003: Экономико-политический справочник / Под ред. А. С. Булатова. – М.: Проспект, 2003. – 231 с.


12.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!