Osvita.ua Вища освіта Реферати Міжнародні відносини Українсько-китайські міжнародні відносини: сфери співробітництва. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Українсько-китайські міжнародні відносини: сфери співробітництва. Реферат

Методи реферування. Загальна інформація про Китай. Характер, перспективи та проблеми розвитку українсько-китайських відносин. Політичні відносини. Торговельно-економічні відносини. Гуманітарне та освітнє співробітництво. Співробітництво в науково-технічній сфері. Співробітництво у військовій сфері. Співробітництво в сфері аерокосмічних технологій. Металургійна та хімічна продукція. Співробітництво в енергетичній сфері

Актуальність: Україна молода, суверенна держава, яка співпрацює і має ділові та партнерські контакти з багатьма країнами світу у багатьох сферах. В наш час ця співпраця є важливою оскільки будь-яка держава не може без неї функціонувати і бути повноцінним об'єктом міжнародних відносин. Однією з таких країн з якими Україна має добре налагоджені стосунки є Китай.

Мета: дослідити характер, історію (від набуття Україною незалежності до наших днів) і перспективи розвитку українсько-китайських відносин.

Завдання: виявити основні сфери співпраці КНР та України та дати їм оцінку.

Предмет: співробітництво у всіх сферах між Україною і КНР.

Об'єкт: КНР та Україна.

Ціль: дослідити чи відносини між обома країнами є взаємовигідними і чи вони потребують подальшого розширення.

Розробленість теми: дана тема часто висвітлюється в таких журналах як: "Віче", "ПІЧ", "ПІК" і газетах таких як: "Голос України", "Україна молода", "2000". В вищезгаданих виданнях добре описане співробітництво КНР і України в таких сферах:

  • науки та техніки;
  • науково-технічне;
  • гуманітарне;
  • аерокосмічне;
  • військовій сфері та ін.

Методи реферування

Найбільш поширеною методикою згортання інформації є реферування. Слід згадати, що реферування - це процес згортання первинної інформації, що міститься у вихідному документі. Реферування є найбільш поширеною методикою згортання інформації, який ґрунтується на аналітико-синтетичних методах опрацювання інформації і дає можливість надавати споживачам змістову інформацію у стислій формі.

Першою і найбільш стислою методикою згортання інформації є бібліографування - це методика представлення інформації у вигляді опису документа. Вона має дуже високий рівень згортання інформації.

Анотування - методика подання інформації у вигляді переліку питань, які розглядаються в змісті документа або певного фрагмента інформації.

Метод фрагментування - це методика подання змісту документів у вигляді окремих фрагментів, що функціонують без логічного взаємозв'язку між ними.

Розрізняють три основних методи викладу інформації у рефераті: екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Екстрагування - це побудова реферату на основі витягу із вихідного тексту речень, що містять змістові аспекти. Тобто текст реферату будується з речень тексту первинного документа. Ці речення визначаються за зовнішніми ознаками, т. з. маркерами (словесними кліше, мовними зразками). Найчастіше цей метод викладу інформації застосовується при автоматизації реферування.

Перефразування - це побудова реферату на основі передачі змісту вихідного документа у перефразованому вигляді. При такому методі допускається заміщення, суміщення та узагальнення текстових речень. Текст реферату лише частково співпадає з вихідним документом.

Інтерпретація - це побудова реферату на основі узагальненого уявлення про зміст вихідного документа. При такому методі референт оперує не самим текстом первинного, а його змістом. Найчастіше зустрічається при реферуванні зарубіжних матеріалів або документів великого обсягу (напр. дисертацій).

Загальна інформація про Китай

Офіційна назва - Китайська Народна Республіка (скорочено: Китай).

Державний устрій - Державний устрій. Китай - "народна" республіка. Вищий орган державної влади - Всекитайські збори народних представників, його постійно діючий орган - Постійний комітет. Глава держава - голова КНР.

Географічне розташування Країна знаходиться у східній частині Азії. Узбережжя континентальної частини Китаю на сході і півдні омивається водами Бохайського, Жовтого, Східно-Китайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. У морях, що омивають Китай, розкидано 5,4 тис. островів.

Площа сухопутної території Китаю - 9 597 000 кв. км. За цим показником країна поступається лише Росії і Канаді. У меридіальному напрямку територія Китаю простягається на 55 тис., у широтному напрямку - на 5,2 тис. км.

Довжина сухопутного кордону - 22,8 тис. км.

Загальна площа територіальних вод - 4,73 млн. кв. км.

Загальна довжина берегової лінії складає 32 тис. км, у тому числі довжина континентальної берегової лінії - 18 тис. км, острівної - 14 тис. км.

Адміністративно-територіальний розподіл. Країна поділяється на 4 міста центрального підпорядкування, 23 провінції, 5 автономних районів і 2 особливі адміністративні райони.

Чисельність населення. За чисельністю населення Китай займає перше місце у світі, у ньому проживають 1,29533 млрд. осіб. В країні проживають представники 56 національностей.

Столиця - 27 вересня 1949 року столицею КНР було оголошено місто Бейпін, також ухвалено перейменування Бейпіну у Пекін (7 200 тис. жителів).

Інші великі міста - Шанхай (9 000 тис. мешканців), Тяньцзінь (6200 тис.), Сянган (5 500 тис.), Шеньян (5 000 тис.), Ухань (4 000 тис.), Гуаньчжоу (4 000 тис.).

Державна мова - китайська.

Релігія. Китай - країна, де одержали поширення не одна, а кілька релігій. Наприклад, буддистська, даосистська, іслам, які є найбільш розповсюдженими релігіями. Поширені також католицизм і християнство.

Державне свято - 1 жовтня (1949 р.) - День проголошення Республiки.

Державний прапор - 27 вересня 1949 року у якості державного прапора КНР затверджено п`ятизірковий червоний прапор. Червоний колір символізує революцію, п'ять зірок та їхній взаємозв'язок символізують велику згуртованість революційних народних мас під керівництвом КПК. Жовтий колір зірок символізує світло.

Державний герб. Державний герб КНР зображує трибуну Тяньаньмень, осяяну сузір'ям з п'яти зірок і обрамлену колоссями і зубчастим колесом, що символізує новодемократичну революційну боротьбу китайського народу з часу руху "4 травня" і народження Нового Китаю, диктатури народної демократії, керованої робітничим класом і заснованої на союзі робітників і селян.

Державний гімн - 27 вересня 1949 року у якості Державного гімна КНР затверджено "Марш добровольців" (слова Тянь Ханя, музика Не Ера).

Грошова одиниця - юань.

Членство у міжнародних організаціях - МБРР, МВФ, ООН, АТЕС, МФЧХ, Шанхайська організація співробітництва та інші.

Характер, перспектива та проблеми розвитку українсько-китайських відносин

Останнім часом дедалі частіше порушується питання про напрями зовнішньої політики України. Так, часто можна почути твердження про пріоритетність відносин із країнами НАТО. Водночас інші політики говорять про можливості вступу нашої країни до Європейського Союзу.

Третя ж сторона вважає, що український зовнішньополітичний вектор повинен бути спрямований у бік Російської Федерації та країн СНД. Отже, Україна черговий раз постала перед важливим вибором, від вирішення якого багато в чому залежить її майбутнє. Саме тому питання вибору стратегічних партнерів залишається для нашої держави найактуальнішим.

До розв'язання подібного питання треба підходити передовсім з позиції забезпечення національних інтересів і за цього враховувати реальні можливості та перспективи нашої країни. На мою думку, одним із найвигідніших стратегічних партнерів для України виступає КНР.

Привабливість цього напрямку зовнішньої політики нашої держави визначається багатьма чинниками, серед яких не останнє місце посідає постійно зростаюча політична та економічна вага КНР у світі і насамперед в АТР. Впливовим чинником є й певна сумісність економік та технічних стандартів наших країн у багатьох галузях народного господарства.

Китай та Україна, як відомо мають чимало спільного. Це стосується і геополітичного чинника, котрий значною мірою визначає роль і місце України та КНР не тільки в Євразійському регіоні, а у більш широкому, глобальному геополітичному контексті на основі взаємних економічних інтересів і спільності або близькості позицій обох країн щодо ключових проблем сучасного політичного розвитку. Не можна не сказати й про те, що Україна та КНР володіють величезним науково-технічним та культурним потенціалом.

Разом з тим перед обома державами стоять близькі або схожі соціально-економічні проблеми. Обидві держави є державами євразійського регіону, сусідами Росії, знаходяться в колі інтересів єдиної на сьогодні супердержави - США. В обох країнах відбувається перехід до ринкової економіки, відчувається прагнення до політики відкритості. Між нашими державами не було і на наше переконання не було суперечностей.

Дипломатія обох країн ґрунтується на реалістичному врахуванні їх національних інтересів. Україна посідає друге місце за розміром території та сьоме місце за чисельністю населення серед країн Європи і є важливим чинником європейської та світової політики.

Вона з повагою ставиться до зростаючої ролі КНР у сучасних міжнародних відносинах. Обидві країни займають схожі або такі, що співпадають позиції щодо таких питань, як багатополярність сучасного світу, встановлення нового міжнародного економічного та політичного порядку, недопустимість релігійного екстремізму, національного сепаратизму, втручання у внутрішні справи. Україна і КНР плідно й послідовно працюють і координують свою політику в ООН, інших міжнародних організаціях.

Україна для КНР є зоною значних політичних та економічних інтересів. Китай враховує зростаючу роль України у сучасному світовому розвитку. Він виходить з того, що Україна має чималий економічний потенціал, світові досягнення в деяких галузях науки й техніки, і вважає, що розвиток відносин з молодою українською державою відповідає національним інтересам держави і має неабияку перспективу. Взаємне розуміння цих реалій і стало головним з передумов становлення та розвитку українсько-китайських відносин.

Перспективи співробітництва між Україною та Китаєм дуже великі і їх реалізація можлива при деяких умовах. Вже той факт, що уряд України дуже зацікавився реформаційною діяльністю, яка проводилась у Китаї для виводу країни з кризи, говорить про дуже великий потенціал, який криється у взаємовигідних відносинах між двох держав.

Дуже велику цікавість українська сторона приділяє існуванню вільних економічних зон у Китаї. Цю зацікавленість дуже легко пояснити, так як завдяки відкриттю цих зон, з пільговим оподаткуванням, вирішує проблему притоку іноземних інвестицій в економіку держави.

Відкриття вільних економічних зон в Україні по прикладу китайських СЕЗів, дозволяє ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами.

На даний час всі визнають, що Китайська Народна Республіка є одним зі світових економічних лідерів, значення якого швидкими темпами росте у багатьох сферах міжнародного життя.

Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших років незалежності до орієнтації на реальне економічне будування потребує переорієнтувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зусилля нашої країни у напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР).

Ця ситуація потребує від України забезпечення як політичних так і економічних інтересів в АТР завдяки поширенню співробітництва з Китаєм. Пріоритетність китайського вектора для зовнішньої політики нашої держави визначається вагою КНР у світі та крім того в АТР; можливість впливу КНР на глобальному та регіональному рівнях; схожість економік та технічних стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства; перспективністю китайського ринку для широкого асортименту вітчизняної продукції.

У свою чергу, великому інтересу китайської сторони до Україні, сприяє незалежна зовнішня політика, що робить можливим двосторонню координацію дій у міжнародних організаціях.

На користь цього свідчать деякі факти. Вже з 27 грудня 1991-го року Китайська Народна Республіка визнала незалежність України, а вже 4 січня 1992-го року були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. З цієї миті почалась дуже кропітка праця між міністерствами та відомствами обох країн.

До цього часу між урядами Китаю та України підписані десятки документів, які де-факто створили правову базу для поглиблення та поширення двосторонніх відносин у різноманітних напрямках. Але як раз на цьому етапі коли відносини між двома країнами почали стрімко розвиватися виникла пауза.

Причина в тому, що реалізація широких намірів ще далека від сучасної ситуації. Внутрішня ситуація в Україні не дуже сприяє розвитку гідних взаємовідносин між Китаєм та Україною, так як в Україні ще не відпрацьована правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість китаєзнавців які сприяли би розвитку "китайського вектору" в зовнішній політиці України.

Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти її з ситуацією яка склалась у Китаї перед початком реформування, ми побачимо як багато український уряд може взяти корисного для себе на шляху виведення держави з кризи.

Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість, та галузі високих технологій.

Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які становили більшу частину українського експорту в Китай.

Крім цього потрібно не зациклюватися лише на господарських відносинах з Китаєм. Як було згадано вище, з Китаєм потрібно розвивати різноманітне співробітництво, особливо у політичній сфері, використовуючи вигідне геополітичне положення України, тобто на перехресті сходу - заходу та півдня - півночі. Розумне використання цих умов дозволить не тільки витягти країну з кризи та ще стати дуже впливовою державою на Євразійському континенті, в чому зацікавлений і уряд Китаю.

Східні вектори у зовнішній політиці потрібно розвивати з неменшим рвінням ніж європейський чи американський.

Переорієнтація на східний вектор зовнішньої політики дозволить Україні скоріше зайняти гідне місце у світовому співтоваристві, та підняти свій статус у міжнародному рейтингу.

Китайська Народна Республіка визнала незалежність України 27.12. 91 р. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 04.01. 92 року. У березні 1993 року було засноване Посольство України в КНР. Надзвичайний і Повноважний Посол України в КНР - Михайло Борисович Резник (вручив Вірчу грамоту - 8.11. 01 р.).

Посольство КНР в Україні функціонує з 1992 року. Посол КНР в Україні - Яо Пейшен (вручив Вірчу грамоту у грудні 2003 р.).

Політичні відносини

Динаміка візитів вищих посадових осіб України і КНР (1992-2002 рр.)

в КНР

в Україну

Посадова особа

рік відвідання

Посадова особа

рік відвідання

Президент України Л. Кравчук

листопад 1992 р.

Віце-прем'єр Державної Ради КНР, Міністр закордонних справ КНР Цянь Цічень

вересень 1993 р.

Голова Верховної Ради України І. Плющ

квітень 1993 р.

Голова КНР Цзян Цземінь

вересень 1994 р.

Віце-прем'єр-міністр, міністр оборони України В. Шмаров

квітень 1995 р.

Прем'єр Державної Ради КНР Лі Пен

червень 1995 р.

Президент України Л. Кучма

грудень 1995 р.

Голова ПК ВЗНП Цяо Ши

березень 1996 р.

Прем'єр-міністр України В. Пустовойтенко

грудень 1997 р.

Віце-прем'єр Державної Ради КНР У Банго

березень 1997 р.

Міністр оборони України О. Кузьмук

квітень 1998 р.

Член Державної Ради КНР, міністр оборони КНР Чи Хаотянь

червень 1997 р.

Міністр закордонних справ України Б. Тарасюк

грудень 1998 р.

Член Державної Ради КНР У Ї

березень 1999 р.

Міністр закордонних справ України А. Зленко

січень 2002 р.

Голова ПК ВЗНП Лі Пен

червень 2000 р.

Голова Верховної Ради України І. Плющ

лютий 2002 р.

Міністр закордонних справ КНР Тан Цзясюань

квітень 2001 р.

Міністр культури і мистецтв України Ю. П. Богуцький

квітень 2002 р.

Голова КНР Цзян Цземінь

липень 2001 р.

 

 

Голова Всекитайського Комітету НПКРК Лі Жуйхуань

травень 2002 р.

 

Україна і Китай надають важливого значення взаємодії у рамках міжнародних організацій. Існує чимало питань, з яких позиції сторін близькі, або збігаються: протидія гегемонізму і політиці сили у міжнародних відносинах, ядерне роззброєння, реформа системи ООН, боротьба з міжнародною злочинністю і тероризмом тощо. Дві країни надають підтримку одна одній у роботі комітетів і комісій ООН. Свідченням високого рівня двосторонньої співпраці стала підтримка Китаєм кандидатури України на виборах до непостійних членів РБ ООН на 2000-2001 роки.

Активно розвивається міжпарламентське співробітництво між двома країнами. У Верховній Раді України та Всекитайських Зборах народних представників створені і функціонують групи Дружби, які очолюють відповідно М. Павловський і Гань Цзиюй.

Регулярність політичного діалогу забезпечується консультаціями між зовнішньополітичними відомствами України і КНР на рівні заступників міністрів закордонних справ двох країн. На сьогоднішній день відбулося сім раундів двосторонніх консультацій: два у Києві (березень 1996 р., квітень 1997 р. та лютий 2002 р.) та п'ять у Пекіні (квітень і грудень 1994 р., грудень 1996 р., грудень 1997 р. та листопад 1999 р.).

Відбулося два раунди консультацій між консульськими та договірно-правовими департаментами МЗС. Під час офіційного візиту до КНР міністра закордонних справ України А. М. Зленка у січні 2002 р. досягнуто домовленості про регулярне проведення консультацій між територіальними департаментами, департаментами політичного аналізу та інформації.

Між двома країнами задекларовані відносини конструктивного партнерства. У квітні 2001 року під час візиту до Києва міністр закордонних справ КНР Тан Цзясюань підкреслив, що двосторонні відносини набули характеру стратегічного партнерства. Китай був першою країною, яка надала Україні гарантії ядерної безпеки у зв'язку з відмовою нашої держави від ядерної зброї.

У липні 2001 року під час другого державного візиту Голови КНР Цзян Цземіня лідерами двох країн підписана Спільна декларація про дружбу і всебічне співробітництво у ХХІ столітті, в якій китайська сторона підкреслила, що гарантії ядерної безпеки Україні не мають часових обмежень. Цю позицію було ще раз підтверджено в ході візиту в КНР міністра закордонних справ України А. М. Зленка у січні 2002 р. Тоді ж сторони домовилися розпочати роботу щодо укладання великого політичного Договору про дружбу і співробітництво.

Торговельно-економічні відносини

Торговельно-економічне співробітництво є найважливішою складовою українсько-китайських відносин. На сьогоднішній день торговельні відносини між Україною і КНР проходять складний етап структурної трансформації від торгівлі українськими товарами низького ступеню обробки і китайськими товарами широкого споживання переважно низької якості до торгівлі високотехнологічною, наукоємнісною і високоякісною продукцією.

Крім того, завершується перехід від бартерних і традиційних товарообмінних операцій до широкого впровадження валютних розрахунків. Однак, питома вага таких форм співпраці, як спільне підприємництво, кредитування експорту, тендерні торги, лізинг тощо у структурі торгових операцій є надзвичайно малою.

Кон'юнктурні коливання китайського ринку (скорочення попиту на металовироби і хімічну продукцію), внутрішньо економічні проблеми в Україні (скорочення виробництва і зростання цін, обмеженість експортних ресурсів), значна віддаленість Китаю від України і, відповідно, високі витрати на транспортування товарів, нерозвиненість структури українських зовнішньоторговельних організацій в КНР (дуже обмежена кількість представництв підприємств і компаній), а також домінування посередників у двосторонній торгівлі є тими чинниками, які негативно впливають на зростання товарообігу між двома країнами.

Протягом кількох останніх років Китай за обсягом двосторонньої торгівлі входить до п'ятірки провідних зовнішньоторговельних партнерів України. Є підстави розраховувати на те, що у разі вірного вибору пріоритетів і вжиття низки відповідних практичних заходів КНР й у довгостроковій перспективі залишатиметься важливим зовнішньоекономічним партнером України.

За китайськими статистичними даними, обсяг торгівлі між Україною і КНР у 2001 році склав 857,7 млн. дол. США, що на 45,1% більше у порівнянні з 2000 роком. При цьому експорт України до Китаю досяг 610,4 млн. дол. США, а імпорт України з КНР склав 247,3 млн. дол. США. Позитивне сальдо України у торгівлі з Китаєм у 2001 р. становило 363,1 млн. дол. США.

Аналіз структури товарообігу між Україною та Китаєм свідчить, що основними товарами українського експорту до КНР в останні роки були чорні метали, продукція машинобудування та електротехнічне обладнання. Ще кілька років тому українські виробники поставляли до Китаю металургійне обладнання, вантажні автомобілі, залізничні вагони, електронні комплектуючі тощо. Однак за останні три роки такі поставки значно скоротилися.

Причинами звуження номенклатури експортної продукції з України до КНР можна назвати освоєння виробництва аналогічної продукції китайськими підприємствами, скорочення обсягів виробництва продукції машинобудування в Україні, посилення загального рівня конкуренції на внутрішньому ринку Китаю завдяки зусиллям, здебільшого, європейських і японських виробників.

Важливу роль у двосторонній торгівлі відіграє українсько-китайська Міжурядова комісія з питань торговельно-економічного співробітництва (Комісія). На сьогоднішній день відбулося шість засідань Комісії, почергово у Києві та Пекіні (у 1994, 1995, 1997, 1998, 2000 і 2001 рр.).

З 2000 року головою української частини Комісії є Перший заступник Державного секретаря міністерства економіки та з питань європейської інтеграції А. Гончарук. Китайську частину Комісії очолює заступник Міністра зовнішньої торгівлі та економічного співробітництва КНР Чжоу Кежень. Аналіз діяльності Комісії свідчить, що вона є одним з дієвих чинників, які сприяють поглибленню двосторонніх торговельно-економічних відносин між двома країнами.

Гуманітарне й освітнє співробітництво

Значного розвитку набули двосторонні зв`язки між Україною і КНР у гуманітарній та культурній сферах.

Міністерствами культури України і КНР було затверджено Програму співробітництва в галузі культури і відповідний протокол обміну творчими колективами, виставками тощо, які стали конкретною реалізацією Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про культурне співробітництво від 1993 р. План співробітництва між міністерствами культури України та КНР на 2001-2006 рр. було підписано під час візиту до КНР Міністра культури і мистецтв України Ю. П. Богуцького (23-30 квітня ц. р.).

У квітні 2002 року в КНР вперше в історії українсько-китайських відносин були проведені Дні культури України в Китаї, які сприяли зміцненню традиційної дружби між народами двох країн, ознайомленню китайських громадян з культурною спадщиною України та знайомству з українським мистецтвом, історією та традиціями.

Доказом плідного співробітництва країн у гуманітарній сфері може слугувати створення в грудні 1991р. при Академії наук України Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського, який на тай час очолив член Нобелівського комітету професор Гарвардського університету О. Пріцак.

Відтоді китайська проблематика посіла чільне місце в науково-дослідній роботі українських вчених. Важливою подією в українсько-китайському науковому співробітництві стало проведення 30 серпня - 3 вересня 2002 року в Києві міжнародної конференції "Україна - Китай: шляхи до співробітництва". В роботі конференції брали участь більш як 100 провідних українознавців та синологів.

Важливою подією в науковому та культурному житті Китаю стало відкриття в 1992р. в Уханьському Національному університеті першого спеціального дослідницького центру про Україну. Невдовзі аналогічний центр планується створити і при Шанхайському університеті іноземних мов.

У рамках реалізації Угоди про співробітництво між Міністерством освіти України та Державним Комітетом КНР у справах освіти 14 навчальних закладів України здійснюють результативні прямі контакти з 36 китайськими вищими навчальними закладами. Велика кількість громадян обох країн здобуває освіту у вищих навчальних закладах України і Китаю. За даними Посольства КНР у Києві, у вузах України навчається близько 2,5 тисячі китайських студентів. У червні 2002 року, під час візиту в Україну делегації Міністерства освіти КНР, було підписано Угоду про співробітництво в галузі освіти і науки.

Співробітництво в науково-технічній сфері

Важлива складова українсько-китайських відносин - співробітництво в сфері науки та техніки. Тут, як відомо, і в Україні, і в Китаї в багатьох відношеннях досягнуто видатних успіхів світового рівня. Уряд КНР, як і уряд України, надають великого значення розвитку фундаментальної та прикладної науки. Науковий потенціал України приваблює Китай можливістю знайомитися з методами досліджень на перспективних напрямках, розробками нових і новітніх технологій.

Тому, на наш погляд, дуже показово, що першою угодою між Україною і Китаєм, підписаною після проголошення незалежності України і визнання її КНР, стала Угода про науково-технічне співробітництво між двома країнами. Цей документ передбачав, зокрема, проведення спільних досліджень і розробок, обмін їх підсумками, науково-технічною інформацією, ноу-хау і ліцензіями на компенсаційній основі, підготовка кадрів тощо. З 1992р. діє Угода про співробітництво між НАН України та Академією наук КНР. З науковими центрами і промисловими підприємствами КНР здійснюють співробітництво 14 установ НАН України.

Лідером у науково-технічному співробітництві з КНР є Інститут електрозварювання ім. Є. Патона, який підтримує прямі зв'язки з Інститутом зварювання (Харбін), Всекитайською імпортно-експортною компанією точного машинобудування, Хейлунцзянською компанією "Сай Де", Пекінською корпорацією "Чхун Ке", Міністерством машинобудування КНР, Міністерством залізниць КНР та ін.

Прямі угоди уклали Інститут електродинаміки НАН України та Інститут електромеханіки КНР, Інститут технічної теплофізики НАН України та Інститут технічної теплофізики КНР, Інститут ядерних досліджень України з Інститутом ядерної науки і технологій Сичуанського університету тощо.

Співробітництво у військовій сфері

Головним напрямком просування українських торгівців машинними технологіями та зброєю став саме східний вектор. Україна та Китай беруть участь у виробництві танка "Аль Халід", яке у 2000 році розпочав Пакистан. Україна також веде і закінчує виконання контрактів із Китаєм за такими військово-технічними проектами, як поставки турбін для кораблів і систем радіолокації.

Реалізується проект "Аль Зарат" - модернізація танків Т-59, що відповідають китайській моделі Т-55. Військово-технічне співробітництво України й КНР на сьогодні взагалі являє собою надзвичайний резерв праці.

Співробітництво в сфері аерокосмічних технологій

Контакти з Китаєм в цій галузі пов'язані перш за все з авіабудуванням (контракти з АНТК ім. Антонова), ракетобудуванням (контракти з Дніпропетровським КБ "Південне"), співпраці у космосі тощо.

Відповідно до укладеного між Україною і Китаєм договору, Харківський військовий університет розпочав підготовку китайських фахівців протиповітряної оборони (у військовому містечку "Рогань-1" під Харковом почало працювати Навчальне авіаційне командування). Не виключено, що в майбутньому Україна почне готувати й курсантів-льотчиків із КНР, а також здійснюватиме медичне забезпечення підготовки космонавтів, що особливо важливо для реалізації китайської космічної програми "Проект 921".

Крім того, на аерокосмічній виставці в китайському місті Чжухаї було підписано кілька угод про модернізацію та обслуговування китайської авіатехніки, зокрема модернізацію китайського літака У-8, який є копією українського літака АН-12. Крім того укладено угоду в галузі освоєння космосу.

Зокрема, передбачено спільну роботу над новими космічними технологіями і, в тому числі, над створенням мікросупутника. Одним із головних напрямів співробітництва буде вдосконалення техніки для виведення супутників, створення платформ мікросупутників і просування амбітного проекту космічного повітряного старту. Продовжуються переговори про придбання Китаєм славнозвісного Ан-70, який у своєму класі випередив на кілька років провідні авіаконструкторські бюро світу.

Причому Київ уже погодився продати й технологію для будівництва машин даного класу в КНР. Крім того, Україна підключилася до китайської програми створення літака для регіональних перевезень -APJ-21. Це реактивна машина на 60-90 місць, що має стати основною на регіональних авіалініях у ХХІ столітті. Прототипом для нього може стати АН-74, у який, утім, китайці просять внести низку конструктивних доробок.

Підписання українсько-китайської угоди про захист інтелектуальної власності дає можливість українським фахівцям поділитися з китайцями своїм досвідом у ракетобудуванні та створенні радарних оборонних систем високої точності.

Співробітництво з Китаєм у галузі аерокосмічних розробок є головним шляхом України на космічні ринки Азії. Перші кроки в цьому напрямку вже було зроблено: у 2002 році ракета "Дніпро" вивела на навколоземну орбіту п'ять невеличких іноземних супутників, один із яких належить Малайзії, два - Саудівській Аравії. Є свої космічні програми у Індії, Пакістану та Іраку. Участь Києва може бути розширена як у питаннях створення супутників, так і в реалізації самих запусків.

Металургійна та хімічна продукція

Аналізуючи географічну структуру експорту металургійної та хімічної продукції, слід відзначити істотну вагу східного регіону. Найбільшим споживачем вітчизняного прокату є Китай та країни Південно-Східної Азії, на які, наприклад, 2000 року припадало близько 26,6% (5,85 млн. тонн) експорту. Щодо готової продукції, то і тут основний обсяг експорту прийшовся на Близький Схід (Ірак, Туреччина), Індію, Китай, країни Південно-Східної Азії.

За даними української митниці, у 2001-му році з України до члену ВТО Китаю поставлено 2 602 845 тонн сталі (на суму 415,16 млн. дол.), тобто 75,58% від загального обсягу експорту до цієї азіатської країни, у 2000 році ця цифра досягала 84,7% (532,620 млн. дол.), а в 1999-му - 93,94% (686,089 млн. дол.), що свідчить про існування серйозних проблем у просуванні української металургійної продукції.

Співробітництво в енергетичній сфері

Життєво важливим для України є співробітництво з Китаєм у галузях ПЕК, оскільки це одна з країн в яку ми найбільше експортуємо енергоносіїв. Зокрема сюди Україна експортує трубопрокат. Перспективним напрямком співробітництва також є ремонт та заміна більш сучасним значної кількості раніше встановленого обладнання; науково-технічне співробітництво у нафтогазовій сфері, дослідженні та розробці родовищ.

Більшість проблем, так само як і успіхів, економічного співробітництва України з Китаєм пов'язана із самою структурою експорту.

Основний обсяг експорту приходиться на сировину та ненайсучасніші технології, які недорого коштують на міжнародному ринку, а тому Китаю, як країні, що розвивається є вигідним купувати їх у нас за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні забезпечений. Плідним є й співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

Але така співпраця не буде довгостроковою, оскільки розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника.

Тому необхідно змінити структуру експорту з переважання первинної сировини та застарілої техніки на переважання нової техніки й технології, товарів високого рівня переробки, різних послуг. І оскільки Китай проявляє зацікавленість саме у наукових розробках українських вчених та інженерів, то необхідність інвестицій у розвиток науки та техніки в Україні є очевидним та надійним засобом для затвердження позицій нашої держави на китайському ринку та світових ринках взагалі.

Співробітництво України та КНР

Україна

 

КНР

1. Наукове співробітництво (Інститут електрозварювання ім. Є. Патона);

 

1. Наукове співробітництво (Інститут зварювання (Харбін)

2. Гуманітарна сфера (Інститут сходознавства ім. Агатангела Кримського);

 

 

3. Аерокосмічне співробітництво (АНТК ім. Антонова);

 

 

4. Металургійна продукція

 

 

 

Для проведення контент-аналізу я використав такі видання: "Киевские ведомости" (1.3. -31.3. 2004р.), "Дзеркало тижня" (28.2. -5.3. №8 (483) - 27.3. -2.4. 2004р. №12 (487), "Урядовий кур'єр" (2.3. №40 (2703) - 31.3. 2004р. №60 (2723), "Аргументы и факты" (№9 (447) - №13 (451) березень 2004 року).

Джерело виявлення інформації

Кількість виявлених статей про співробітництво в даних сферах

 

Політична сфера

фінансова сфера

економічна сфера

культурні зв'язки

військова сфера

Дзеркало тижня №12 (487) 27.3. 04. р.

1

-

-

-

-

Урядовий кур'єр

-

-

-

-

-

Киевские ведомости

-

-

-

-

-

Аргументы и факты

-

-

-

-

-

 

З опрацьованих мною джерел видно, що стосунки між КНР та Україною в березні цього року велися вкрай в'яло. Але це не означає, що вони ведуться так завжди. Адже як було зазначено вище Китай є країною з якою Україна має дуже хороші партнерські стосунки. І обидві країни співпрацюють в різноманітних сферах.

4 січня 2004 року минув 12-літній ювілей встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР. Протягом цього порівняно невеликого відрізку історії обидві сторони домоглися суттєвого поступу у взаємовигідному співробітництві в різних галузях. Серед них політична сфера посідає особливе місце, оскільки покликана створити сприятливий клімат для розвитку економічних, науково-технічних, гуманітарних і культурних зв'язків.

Основою українсько-китайського політичного співробітництва стало співпадання або близькість інтересів. Саме вони визначають характер, спрямованість, і масштаби зв'язків. Ці інтереси охоплюють широкий спектр заходів захисту кожною країною свого державного суверенітету і територіальної цілісності, зміцнення мирного довкілля та безпеки, реалізації п. 16:53 політичних цілей на міжнародній арені. Взаємне сприяння зусиллям значно полегшує досягнення результативності у зазначених напрямках.

Політичні зв'язки України та Китаю пройшли за темпами швидку еволюцію, хоча й стартовий момент вже був достатньо високим. Вони одразу набрали необхідного динамізму й широти. Українсько-китайські зустрічі на вищому рівні перетворились в регулярні, постійно здійснюються обміни візитами глав урядів, парламентів, керівників міністерств і відомств.

На основі створеного міцного підґрунтя відкривається можливість фактичного переходу політичного співробітництва Києва і Пекіна на вищий щабель - до політичної взаємодії на міжнародній арені, враховуючи високий ступінь взаєморозуміння між обома сторонами. Можливо найвиразнішою демонстрацією прихильного ставлення до України стало надання Китаєм гарантій ядерної безпеки поряд з іншими ядерними державами - США, Росією, Великою Британією та Францією - гарантувала безпеку України у зв'язку з її рішенням про ядерне роззброєння і приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Важливість і значимість китайського кроку можна належно оцінити, якщо взяти до уваги, що Пекін ні до, ані після, не надавав подібних гарантій окремо жодній країні світу.

Привабливою є координація і періодичне узгодження дій України та КНР в міжнародних організаціях, передусім, в ООН. Це дозволяє обстоювати свої інтереси при розгляді різних питань, пов'язаних з національною, регіональною і глобальною безпекою, соціально-економічним розвитком, подоланням бідності, боротьбою з поширенням хвороб, захистом навколишнього природного середовища, підтримкою науки, освіти, культури тощо. Результатами є домовленості про взаємну підготовку кандидатур при виборах керівних органів системи ООН та їх спеціалізованих організацій, інших міжнародних інституцій.

Політична взаємодія обох держав підкріплюється масштабною співпрацею в торгово-технічних галузях. Перед нею відкриваються нові перспективи в умовах поступового подолання Україною затяжної економічної кризи і відчутним пожвавленням ділової активності. Зростають експортні можливості України. З іншого боку, двосторонньому співробітництву сприяє економічний бум у Китаї. Протягом 1989-2000рр. валовий внутрішній продукт КНР зростав у середньому на 9,7% щорічно. Структурні економічні реформи, політична стабільність і сприятливе інвестиційне законодавство привабили крупно масштабні іноземні капіталовкладення. В 1979-2000рр. КНР одержала близько 250 млрд. прямих іноземних інвестицій.

Вступ КНР до Світової торговельної організації в 2001 році в подальшому стимулюватиме економічний поступ країни і жваві зв'язки із зовнішнім світом, в тому числі з Україною, хоча умови конкуренції для українських товарів можуть ускладнитись. За даними керівника Торгово-економічної місії КНР в Україні Гао Сіюня загальний обсяг україно-китайської торгівлі в 2001р. Досяг 858 млн. дол., тобто значно зріс порівняно з 2000р. (628 млн. дол.). Тепер Китай входить до першої п'ятірки торгових партнерів України.

Координації дій у політичній сфері допомагають міжпарламентські зв'язки. У Верховній Раді України і Всекитайських зборах народних представників КНР створені і працюють парламентські групи відповідно "Україна-Китай" і "Китай-Україна". Їх діяльність позитивно позначається на обміні досвідом законотворчої роботи, ініціюванні різних проектів, передусім тих, що потребують державної підтримки.

Дружба і співробітництво можуть бути надійними при опорі на широку громадську основу. Дедалі активнішими стають контакти на рівні областей України та провінцій КНР, зв'язки між містами-побратимами, особливо Київ - Пекін, Київ - Ухань та ін. Передбачається відкриття в Пекіні постійного представництва Києва, Українського культурного центру. Під час проведення Днів української культури в КНР у квітні 2002 року узгоджено план культурного співробітництва на 2002-2006рр.

Українсько-китайські відносини за своїм змістом і характером виходять далеко за межі простого мирного співіснування. Вони позначені взаєморозумінням і взаємною підтримкою, щирою приязню. В КНР повністю усвідомлюють нинішні труднощі в Україні, тому час від часу надають їй і безкорисливу допомогу.

Декілька разів КНР надавала гуманітарну допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, а також тим, хто постраждав під час повені у Закарпатті. Пекін подарував Києву електроосвітлювальної апаратури на 100 тис. доларів. Слід враховувати, що ці щедрі дарунки дає країна, яка ще має вдосталь внутрішніх проблем, в тому числі необхідність подолання бідності для чималої кількості людей.

Відсутність антагонізмів та близькість позицій з переважної більшості основних світових проблем дають реальний шанс Україні й КНР і надалі нарощувати політичну взаємодію на міжнародній арені. "Поле" для такої співпраці становить зокрема, широкий спектр питань, пов'язаних із контролем над ядерною зброєю.

Подавши приклад ядерного роззброєння, Україна життєво зацікавлена в суттєвому зменшенні ядерної загрози, скороченні надмірних арсеналів ядерних держав, непоширення цього найруйнівнішого виду ведення війни. Україні імпонує позиція Пекіна і його офіційне зобов'язання не застосовувати ядерну зброю першим. Як відомо, в цьому питанні і США, і Росія у своїх новітніх військових доктринах допускають застосування першими ядерної зброї, в тому числі проти неядерних держав при особливих загрозах національній безпеці. Отже КНР виявляється найпослідовнішою у своїх гарантіях ядерної безпеки України.

Для України становить великий інтерес досвід Китаю у створенні та діяльності вільних і спеціальних економічних зон, задіянні сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів.

Непересічне значення має також досвід Китаю в обстоюванні своєрідної культури народу, його вікових традицій від негативного впливу "вестернізації", у методах патріотичного виховання, плеканні вітчизняних духовних цінностей, поважанні державної символіки та законів країни. Пекін має серйозні здобутки у політичній консолідації суспільства навколо національної ідеї створення великого, могутнього і процвітаючого Китаю.

Китай становить для України великий інтерес, оскільки останній є постійним членом Ради Безпеки ООН та ядерною державою, що стрімко розвивається і виходить на передові рубежі як велика світова потуга. За оцінками знаних політологів, КНР невдовзі може стати другим після США полюсом впливу і сили в світі. Співробітництво з таким могутнім партнером може обіцяти Україні, яка ще не входить до жодного оборонного союзу, істотне підкріплення її позицій на міжнародній арені.

КНР як велика світова держава є важливим партнером України, за сприяння якого Київ може нарощувати свою економічну і політичну присутність в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. На додаток до взаємовигідних торгово-економічних обмінів стає привабливою ймовірна перспектива спільної координації протидії існуючим та потенційним загрозам і викликам, таким як міжнародний тероризм, забруднення навколишнього середовища, епідемії, поширення зброї масового враження, нелегальна міграція тощо.

Загалом є підстави констатувати - українсько-китайські відносини розвиваються по висхідній і мають добрі перспективи. Розробляється проект договору про принципи відносин і стратегічного співробітництва між Україною і КНР у ХХІ столітті. Цей надзвичайно важливий документ розрахований на дію на 25 років. Подібний великий політичний договір КНР має тільки з Росією.

Отже, можна бачити, що Україна і Китай мають зацікавленість у налагодженні та подальшому розвитку двосторонніх відносин, які будуть взаємовигідні для обох країн. Тому при визначенні зовнішньополітичних орієнтирів української держави не можна відсувати можливість співробітництва з КНР на другий план та віддавати перевагу виключно налагодженню взаємин із країнами НАТО або питанням інтеграції до ЄС, оскільки успішне здійснення саме українсько-китайського партнерства може стати для України запорукою вдалого вирішення внутрішніх проблем

Література

  1. Гайдуков Л. Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи. //Політика і час. -2001. - №7.
  2. Гончарук А. Україна-Китай: нереалізовані можливості та невтрачені перспективи //Політика і час. - 1999. - №2.
  3. Литвин В. Україна і Китай в історичних зв'язках. //Голос України: газета ВРУ. - 2004. - №53 (3303).
  4. Нартов Н. А. Геополитика: учебник для вузов. - М.: 1999.
  5. Науковий вісник дипломатичної академії України. - К.: 2002. - Випуск 7.
  6. Україна і світ: проблеми і перспективи міжнародних відносин. - К.:2003.
  7. www.svit.ukrinfirm.com: 8101.


08.05.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!