Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Значення науки у незалежній Україні
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Значення науки у незалежній Україні

Важливим чинником і передумовою розвитку освіти, культури, піднесення якості робочої сили завжди була наука. Без потужної наукової бази ефективна ринкова економіка просто не може розвиватись

До здобуття Україною незалежності українська культура була надто зорієнтована на потреби військово-промислового комплексу. Це заважало розвиватися всім її галузям. У перші роки незалежності стало очевидним, що в Україні дуже слабка система інформації, без чого вона як держава не може розбудовуватись і, найголовніше, приєднатися о світової співдружності країн, які мають інформаційне суспільство.

Після розпаду СРСР Україна мала добрі стартові можливості для інформатизації і створення постіндустріального суспільства. Однак за 1991-1995 рр. майже ніяких зрушень у напрямі інформатизації не було зроблено. Більше того, за цей період намітилось значне відставання в галузі від багатьох країн.

В Україні довгі роки система забезпечення інформацією та документальними джерелами була надзвичайно відсталою і не давала змоги організувати ефективне забезпечення вчених та спеціалістів часописами, книжковою продукцією, компактними оптичними дисками, доступом до зарубіжних баз даних. В Україні не було реферативних журналів (крім медичного), не було "Експрес-інформації", не видавались аналітичні огляди різних галузей науки і техніки, різко скоротилась кількість наукових журналів. Не було електронних каталогів бібліографічної інформації. Всі органи наукової, технічної, патентної та іншої інформації, створені в СРСР, залишились в Росії. Літописи журнальних і газетних статей ставали дедалі тоншими. Не було централізованої каталогізації всіх друкованих в Україні видань.

Повільними темпами переходили національні рейки філософська, історична, культурологічна науки. Дещо в кращому стані перебувала політологія - нова для нас наука, яка на хвилі революційних потрясінь у суспільстві випередила своїми прикладними результатами інші гуманітарні. І це незважаючи на те, що політологів наші вищі заклади освіти раніше не готували. В політологію прийшли науковці суміжних наук.

Проте українськими вченими вже розроблено й стверджено програму "Термінологія", якою передбачено розробку концепції та функціонування української науково-технічної термінології, її унормування та комп'ютеризацію процесу стандартизації, - формування банку даних з науково-технічної термінології і його аналізу. Було проведено міжнародні конференції з української термінології, виконано експертизу більш як 300 стандартів з науково-технічної термінології, підготовлено до видання 200 словників різних видів. Відомо, що за роки "небаченого розквіту мов неозорної "батьківщини" українські власні назви латинською абеткою відтворювались лише у російській транскрипції. Наприклад, передавалось "Kiev", а не "Kyiv", "Lvov", а не "Lviv" тощо.

У зв'язку з цим Міністерство закордонних справ видано розпорядження "Про відтворення українських власних назв латинським алфавітом" (1996 р.) (прізвищ, імен, географічних назв, неперекладних назв юридичних осіб тощо). У розпорядженні зазначається, що відтворення українських власних назв латиницею при заповненні закордонних паспортів (чого, на жаль, не скажеш про паспорт внутрішній), укладанні автентичних текстів договорів іноземними мовами, виготовленні різних консульських документів, заповненні громадянами України анкет та оформлення віз іноземних держав, у нотній переписці, при перекладі текстів на інші мови тощо відбувається шляхом транслітерації (політерного запису за допомогою латинського алфавіту) з української мови. Відповідну ноту надіслано посольствам іноземних держав і представництвам міжнародних організацій, у якій повідомляється про розроблену "Нормативну таблицю..." та правила відтворення українських власних назв. Отож, зроблено ще один важливий крок на шляху утвердження української державної мови.

Вчені вищих закладів освіти також одержали ряд результатів світового рівня з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, які свідчать про наявність в Україні потужного інтелектуального потенціалу. Державні премії України в галузі науки і техніки були присуджені великій групі науковців, серед яких провідні вчені Дніпропетровського, Харківського, Львівського університетів, Національного технічного університету (КПУ).

Зв'язок українських вчених з закордонними колегами

Допомагають світовому співтовариству заявити, донести знання про Україну контакти наших вчених з колегами європейських та американських університетів. За останні роки організовані наукові конференції в Празі, Мюнхені, Штутгарді, Парижі, Відні, Люблені, Римі, Нью-Йорку. Фундація Українського Вільного Університету в США дбає про стипендії для студентів, керуючись благородною метою сприяти розвиткові незалежної наукової думки, зближенню українців, розсіяних по світу, підготовці наукових кадрів для України.

У 90-ті роки головним науковим центром залишається Академія наук України. Тут здійснюються світового значення дослідження в області матеріаловедення, математиці, фізики, астрономії, біології. Але в Академії існує багато проблем. Серед них - пріоритет прикладних досліджень, що значить, перевага інститутів технічного і прикладного профілю. При цьому більше 90% нових технологічних розробок не заглиблюються у виробництво.

Разом з недостатньою матеріально-технічною базою інститутів це привело до загуби Академією наук головних позицій по ряду фундаментальних напрямів.

З ціллю стимулювання творчої діяльності і прискорення розвитку наукомістких і екологічно чистих технологій у 1991 році була заснована Академія технологічних наук України. Аналогічні завдання ставлять перед своїми членами і новоутворена Академія технологічної кібернетики України і Академія оригінальних ідей і проектів.

Деякі видатні закордонні вчені українського походження, працюючи в Україні, діляться своїм досвідом і результатами досліджень. Так, заснований у 1991 році Інститут східно ведення АН України очолив О. Прицак - професор Гарвардського університету (США).

Журнал "Сучасність", видання котрого з 1992 року здійснюється у Києві, редагує Т. Гунчак - професор Радгчерського університету (Нью-Йорк).

Розвиток україністики за кордоном широко фінансують підприємці-меценати. В частості, канадський місіонер українського походження П. Яцик виділил кошти на заснування дослідницького центра української історії при Альбертовськом університеті, на організацію кафедри в Гарвардському україноведійному інституті, на видання україноведійної енциклопедії і др.

Однак низький рівень оплати праці науковців і викладачів, їх соціальна незахищеність знизили в суспільстві престижність їхньої праці, що позбавило багатьох талановитих молодих людей стимулів до занять науковою діяльністю. В багатьох вищих закладах освіти були практично відсутніми конкурси до аспірантури. Існувала також небезпека безповоротного занепаду відомих донедавна наукових шкіл з пріоритетних напрямів розвитку і технологій.

До успіху в галузі науки і освіти відкриття 1992 р. Навчального і наукового закладу нового типу - незалежного університету "Києво-Могилянська академія" (мовний режим - українська та англійська мови) де розпочали навчатися 200 першокурсників. Кілька нових наукових інститутів створено у системі Національної академії наук України: Археографічна комісія Інституту історії АН України переросла в Інститут української археографії ім. М. Грушевського (з двома філіями - у Львові і Дніпропетровську), відкрито Інститут української мови, Інститут східнознавства ім.. А. Кримського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Інститут соціологічних досліджень, Інститут народознавства. Як навчальний і науковий заклад 1992 р. При Київському університеті створено Інститут українознавства (10 кафедр, аспірантура, докторантура, гуманітарний ліцей).

Головні події 1994 року:

  • Підписання угоди між Інститутом електрозварювання ім.. Є. Патона і НАСА.
  • Недостатнє фінансування наукових закладів, у тому числі і НАН України
  • Академія наук України отримала статус національної
  • 16 листопада Україна приєдналась до Умови про нерозповсюдження ядерної зброї (УНЯЗ)
  • Зниження витрат на науку до 1,4% проти 2,5% у 1991 р., а у 1990 р. - 3,1%
  • Нові технічні рішення на рівні винаходу містила кожна четверта розробка, а у 1994 р. - кожна шоста
  • Зовнішній і внутрішній "відплив умів". Щороку складає до 10 тис. Дипломованих спеціалістів
  • Низький рівень матеріальної бази не дозволяє проводити дослідження на рівні світових досліджень
  • США підтримує зв'язки з Україною в області прикладної космічної науки
  • Зменшення кількості наукових шкіл і напрямків
  • Скорочення науково-дослідних організацій, зменшення кількості наукових співробітників
  • Підготовка контракту між "Ожмашем" і фірмою "Спейслорелл" та ін.

Негативні тенденції у розвитку науки

Загальна чисельність наукових кадрів у республіці 1994 р. Була вдвічі більшою, ніж у Франції і становила майже 300 тис. осіб, з яких понад 80 тис. - доктори і кандидати наук. Найавторитетнішим науковим центром лишається Академія наук України, яка з 1994 р. отримала статус національної. Активізації наукового пошуку сприяло створення Міністерства України у справах науки та технологій, заснування низки галузевих академій.

Останнім часом більш як у 20 разів зросла кількість прямих угод про співробітництво між зарубіжними та українськими науковими центрами. Лише 1994 р. у США, Німеччині та інших країнах вийшло понад 20 монографій вчених НАН України.

Водночас у науковій сфері простежується низка негативних тенденцій:

1. Постійне зниження витрат на науку у внутрішньому валовому продукті. Так, вже 1994 р. вона знизилася до 1,4% проти 2,5% у 1991р., 3,1% у 1990 р. і досягла тієї критичної межі, за якою починаються незворотні руйнівні процеси.

2. Недостатня матеріальна база, обмежений доступ до новітньої наукової інформації. Відсутність належного фінансування зумовила відставання українських науково-дослідних установ за оснащеністю засобами автоматизації, науковими приладами, матеріалами, літературою від одно профільних установ розвинутих країн щонайменше на 10-15 років. Вітчизняні науковці мають обладнання та інформації у 100 разів менше, ніж їхні західні колеги, а доступ до найновішої інформації має фактично лише 1% фахівців.

3. Зниження ефективності функціонування наукових установ. Якщо 1990 р. принципово нові технічні рішення на рівні винаходу містила кожна четверта розробка вітчизняних науковців, то 1994 р. - лише кожна шоста. У цей час питома вага розробок, що за своїм техніко-економічними характеристиками перевищили кращі світові аналоги, впала до 4,1% проти 6% 1990 р. Понад 90% нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Фундаментальні дослідження поступаються місцем прикладним, що в перспективі може призвести до значного відставання від інших країн на магістральних наукових напрямках.

4. Внутрішній і зовнішній "відплив умів". Щороку внаслідок міграції Україна втрачає до 10 тис. дипломованих спеціалістів. Найбільше цінуються на Заході українські генетики, фізіологи, біохіміки, фізики-теоретики. Цей процес веде до катастрофічних втрат. По-перше, підготовка спеціаліста з вищою освітою, вченим ступенем, плюс втрачена вигода від використання такого спеціаліста становить, за розрахунками фахівців ООН, 300 тис. доларів. По-друге, за оцінками експертів, процес деградації вітчизняної науки може стати незворотним, якщо країну залишать 10-15% найперспективніших молодих спеціалістів. Не менш загрозливим є внутрішній "відплив умів". Тяжке фінансове становище, падіння соціального престижу вченого призвели до того, що понад 20% науковців республіки перейшло до комерційних структур.

Головні події 1996 року

5 січня 1996 рік

була проведена ліквідація шах тарної пускової установи близько Первомайська з участю міністрів оборони України, США та Російської Федерації. Кабінет міністрів прийняв програму ліквідації ядерної зброї.

7 лютого 1996 рік

Федерація профспілки України заявила про одностайність з страйкуючими вугільниками країни і прийняв рішення оказати Центральному комітету профспілки працівників вугільної промисловості матеріальну допомогу.

9 квітня 1996 рік

відкрилася "Народна культура зраненої землі" у центрі "Український дім". Організували її Мін чорнобиль України, Міністерство культури і мистецтв, Інститут народознавства НАНУ, Історико-культурна експедиція, Київський державний міський центр дозвілля та центр "Український дім". На відкритті експозиції виступили заступник міністра Мін чорнобиля України А. Ринка.

14 лютого 1996 р.

встановлено 100 довічних державних пенсій для видатних діячів. У зв'язку з цим видно розпорядження "Про державні стипендії видатним діячам науки, освіти, культури".

1996 рік

підписана "Сумісна заява" з італійським міністром Антоніо Пурі Пуріні, у котрій "велика сімка" в обмін на зобов'язання зачинити Чорнобильську АЕС у 1997 році повинна відмовити нашій країні фінансову допомогу у формі управління енергетикою.

Фундаментальна наука, яка готує високоосвічених фахівців, здатних відкривати нові закони природи і суспільства, а також через прикладні науки впроваджує у виробництво новітні наукові розробки, починає активно впливати не тільки на мілітаристські, але і суспільні аспекти внутрішнього і зовнішнього життя країн, чим значною мірою обумовлює напрями політики урядів. Реагуючи на цю ситуацію, уряди багатьох європейських країн починають створювати офіційні заклади з забезпечення держави продуктами наукових напрацювань та їх доцільного використання.

Можна сказати, що українській науці поталанило і вона, дійсно, того вата, що біля колиски з немовлям на ім'я Академія наук стояв такий геніальний вчений, як Володимир Ів. Вернадський - засновник геохімії, біології, радіогеології, автор багатьох фундаментальних праць з філософії природознавства та наукознавства.

Треба особливо наголосити, що спадкоємці В. Вернадського на посаді президента АН УРСР академіки Д. Заболотний, О. Палладін зробили все від них залежне для становлення та відродження Академії наук після Великої Вітчизняної війни як вищої наукової установи України.

Українській науці поталанило вдруге - у 1962 році на посаду президента АН УРСР було обрано Бориса Євгеновича Патона. Окрім того, що вже в ті часи він був вченим із світовим ім'ям, як президент він повною мірою виявив та реалізував свої здібності видатного організатора науки.

Скорочення обсягів фінансування за той саме час: дід 2,5% ВВП до 0,4% ВВП. На одного громадянина України у 1996 році припало майже 9 дол. США витрат на науки, що у 15 раз менше, ніж у радянський період, у 50-100 раз менше, ніж у розвинених країнах.

Нині в Україні діє понад 40 законів па підзаконних актів, що дозволяють укладати контракти з певними категоріями працівників. Ними слід керуватись при застосуванні цієї форми трудового договору. Зокрема у галузі освіти і науки таки нормативні акті, які дозволяють укладати контракти:

  • Закон України " Про статус Академії наук Української РСР";
  • Закон України "Про освіту" (працівники керівної ланки закладу освіти, що діє у загальнодержавній власності і підпорядковані Міністерству освіти України, іншім міністерствам і відомствам України (ст. 20);
  • Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" (працівники, що виконують науково-дослідні роботи);
  • Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (працівники, які здійснюють медичне обслуговування, працюють у закладах освіти, культури на забруднених територіях);
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.93. р. №203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівниками підприємств, що є у загальнодержавній власності (корівники державних підприємств, уставів);
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.93р. №170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" (працівники у випадах, прямо передбачених законодавством)

Законодавча база стосовно розвитку науки

1998 року в місті Немирів Вінницької області відбувалася нарада-семінар з питань регіональної екологічної політики. Організатором семінару було Мінекобезпеки України.

Голова комітету Юрій Самойденко виступив з доповіддю "Стратегічні напрями роботи Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи"

Комітет верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на своєму засіданні 29 вересня 1998 року розглянув питання, пов'язані з ліквідацією фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Що 20.06.97 р. Верховна рада України прийняла Закон України "Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення". У статті 7 цього закону зафіксовано, що ставки збору, порядок його обчислення, термін сплати та пільги щодо оподаткування можуть змінюватися лише шляхом внесення змін до цього закону.

Усупереч вимогам пункту 4 розділу XV "Перехідних положень" Конституції України Вами був виданий Указ від 18 червня 1998 року за № 656 "Про встановлення ставки збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення".

Від 7 серпня 1998 року за №857 "Про деякі зміни в оподаткуванні" взагалі зупинено справляння збору до цього фонду з 1 січня 1999 року.

Наступний Указ від 8 серпня 1998 року за №860 зменшив видаткову частину держбюджету-98 на цільові Чорнобильські програми на 42,52%. Зокрема, скорочено фінансування комплексного медико-санітарного забезпечення, самостійного переселення, забезпечення житлом інвалідів Чорнобиля, захисту постраждалих дітей.

Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на своєму засіданні 29 вересня 1998 року розглянув питання, пов'язані з ліквідацією Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Відомо, що 20.06.97 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення". У статти7 цього закону зафіксовано , що ставки збору його обчислення, строк сплати та щодо оподаткування можуть змінюватися лише шляхом внесення змін до цього закону.

Усупереч вимогам пункту 4 розділу XV "Перехідних положень" Конституції України видав Указ від 18 червня 1998 року за № 656 "Про встановлення ставки збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Від 7 серпня 1998 року за № 857 "Про деякі зміни в оподаткуванні".

Наступний указ від 8 серпня 1998 року за № 860 зменшив видаткову частину держбюджету-98 на цільові Чорнобильські програми на 42,52%. Зокрема, скорочено фінансування комплексного медико-санітарного забезпечення житлом інвалідів Чорнобиля, замісту постраждалих дітей.

Комітет звертається до Високоповажного Суду з проханням розглянути подання групи народних депутатів України про відміну антиконституційних указів Президента України з питань скорочення і ліквідації Чорнобильського Фонду.

Наука і основні напрямки виробничого, соціального й політичного життя

Науку України потрібно тісно пов'язати передусім з тими напрямками діяльності, що найбільше притаманні Україні і можуть швидко принести прибуток або є життєво необхідними для всіх. На мою думку, організація науки в Україні має зосередитись довкола шести основних напрямків виробничого, соціального життя, специфічних саме для нашої держави. Які ж ці напрямки? Це три напрямки виробничої діяльності:

  • Сільське господарство - харчова промисловість легка промисловість, основані на врожайних землях України.
  • Індустрія металів - машинобудування, основані на власних копалинах, потужній металургійній базі і величезному потенціалові спеціалістів.
  • Будівельна індустрія - хімія, основані на багатющих покладів гранітів, базальтів, каолінів, каонітів, глин тощо.

Незважаючи на відсталу технологію, одержану нами у спадок від СРСР, ці три напрямку виробничої діяльності можуть стати прибутковими, завдяки наявності у складі кожного з них основного елемента, якій нам дається задарма, а саме: врожайні поля та багаті копалини.

Далі в переліку стоять:

  • Енергетика.
  • Інформаційна система.

Це напрямки життєзабезпечення українського суспільства та його відкритості як всередині держави, так і до зовнішнього світу.

Зупиняючись на названих напрямках, зауважимо, що до нашого завдання входила б переорганізація всіх науково-прикладних груп лабораторій та інститутів в Україні з метою утворення повного науково-проектного супроводу виробничих процесів у цих спрямуваннях, так би мовити, від землі - готової продукції. А може, навіть - до отримання прибутку від реалізації готової продукції.

Для забезпечення цих галузей не буде забагато того наукового люду, що ми його маємо в Україні, і того що ще прийде з університетів. Тут має працювати прикладна наука. Ії діяльність координуватися Державним комітетом з питань науки, техніка та промислової політики. Інновації фінансуватимуся бюджетом інноваційного фонду. В перехідний період причетні до цього наукові підрозділи можуть мати змивану форму фінансування: частково з бюджету, частково від виробництва. Після певного часу реорганізації вони мають повністю перейти на власний заробіток.

Нарешті, шостий, головний напрямок:

Нація - держава - природа. В якості прикладного елемента науки виступають тут гуманітарні й економічні науки.

А в конкретному вигляді одне з головних завдань науки в цьому шостому спрямуванні полягає в ефективному вихованні молодого покоління українців. І це одна з місій, яку несе фундаментальна наука держави.

Фундаментальна наука - сукупність найвищих логічних абстракцій явищ природи і суспільства, що логічно, фізичного чи соціального експерименту і підтверджуються ними. Водночас фундаментальна наука є необхіднішою прикладною наукою у процесі становлення молодого покоління.

В Україні виросли сильні школи фундаментальних досліджень у галузі математики, фізики, астрономії, хімії, біології, геології, енергетики, механіки та ряду інших наук. Цей визначний державний скарб потрібно зберегти, розвивати і надати йому вільний доступ у наукові простори інших країн.


19.01.2009


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!