Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Нове бачення громадянської війни в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Нове бачення громадянської війни в Україні. Реферат

В другій декаді листопада минула 81-ша річниця закінчення громадянської війни

17 листопада 1920 року війська під командуванням М. Фрунзе вступили в Ялту – останнє місто кримського півострова. А на західних кордонах України наступного дня Червонокозача дивізія В. Тримакова і кавалерійська бригада І. Котовського увірвалися у Волочиськ. Залишки петлюрівців і білогвардійських загонів С. Булак–Балаховича які на останньому етапі громадської війни спільно воювали проти Червоної армії, перейшли Збруч і пішли у вигнання, в Польщу.

Припинилися воєнні дії, які точилися майже безперервно шість із половиною років. Шість армій Л. Троцького загальною чисельністю в 1,2 млн. стали надійною гарантією стабільності компартійно-радянського режиму в Україні.

Який характер мала громадянська війна, хто брав у ній участь? На ці запитання радянська історіографія давало відповіді, які не можуть нас задовольнити.

Почнемо з того, що на західноукраїнських землях війни практично не було. Українсько-польську війну 1918-1919 рр. громадянською назвати не можна. Це була війна між двома народами, які після розпаду Австро-Угорської імперії прагнули побудувати національні держави, кожен – свою. У нестриманому бажанні відродити Річ Посполиту в кордонах ХVІІІ століття польські правлячі кола зробили все, щоб знищити Західноукраїнську Народну Республіку. В результаті вони формували багатонаціональну нестабільну країну, для існування якої історія відвела невеликий термін.

На українських землях у складі Російської імперії громадянська війна тривала три роки. Варто навіть говорити про низку окремих громадських воєн з перемінним складом учасників, які точилися на багатостраждальній українській землі.

Австро-Угорщина розпалася на національні держави, жодна в яких, включаючи Австрію, не бажала відновлення колишньої імперії. Розпад Російської імперії мав інший характер: національні окраїни прагнули здобути самостійність, а Росія – відновити державну власність у дореволюційних кордонах. Слід зауважити й інші: російська революція мала два різнопланові виміри – національний і соціальний. З одного доку, вона розпадалася на периферійні визвольні революції – українську, білоруську, грузинську та інші, в ході яких виникали національно-демократичні держави. З іншого боку, після повалення самодержавства сформувалися два соціальні табори, які протистояли один одному – радянсько-більшовицький і антибільшовицький.

Антикомуністичні сили були строкатими за походженням – від монархістів до соціалістів. Це стало однією з причин поразки "білої справи". Не менш важливою причиною краху білогвардійців було примітивне прагнення відновити за всяку ціну "єдину й неділиму Росію". Намагаючись реставрувати імперію, вони прагнули придушити національно-визвольний рух і розгромити створені ним військові сили.

Більшовики теж віддавали перевагу знищенню національних держав силовими засобами. Разом з тим вони погоджувалися на утворення підконтрольної Москві національної радянської державності, щоб приборкати визвольний рух із середини. Маючи в Україні шість велетенських армій, В. Ленін ініціював утворення "незалежної" УРСР і уклав з нею 28 грудня 1920 року договір із взаємним визнанням повного суверенітету обох держав – Росії та України.

Призвідниками найбільш руйнівного з усіх військових конфліктів – громадської війни – були більшовики. Від середини 1914 року вони закликали перетворити імперіалістичну війну на громадянську. Влітку 1917 року з метою здобути народну підтримку В. Ленін відмовився від основних комуністичних гасел, зокрема від цього. Він став активним прибічником укладання негативного миру з Німеччиною та її союзниками. Як тільки більшовики перейшли до влади, вони склали перемир’я, а потім розпочали переговори про сепаратний мир.

Та одночасно Ленін ініціював комуністичні перетворення, які на першому етапі означали знищення класу великих власників. Це не могло не призвести до громадянської війни. В Україні відбувалися громадянські війні усередині як російського табору (між червоногвардійцями і білогвардійцями), так і українського (між гетьманцями і петлюрівцями).

Найбільш жорстокий характер мали війни між українськими і російськими військами. Після утворення самостійних держав вони почали втрачати характер громадянської війни. До таких слід віднести російсько-українські війни 1917-1918 і 1918-1919 рр., а також війну між петлюрівцями і денікінцями.

У війні в Україні втручалися зовнішні сили. Закріплюючись на українській території, вони ставали окупаційною силою і викликали протидію з боку населення. Зокрема, опір німецьким і австро-угорським військам став всенародним, хоч Центральні держави були фактично союзниками гетьмана П. Скоропадського.

Вторгнення німецьких і австро-угорських військ в Україну після укладення Брестського миру інтервенцією не було, оскільки здійснювалося з санкції Центральної Ради. УНР потребувала допомоги, тому що радянська Росія майже повністю окупувала Україну.

Вторгнення збройних сил Антанти, навпаки, мало всі ознаки інтервенції, хоч уряд Директорії УНР після цього докладав зусиль, щоб здобути підтримку західних держав у війні з Росією. Характеру інтервенції набуло також вторгнення військ Ю. Пілсудського навесні 1920 року. директорія УНР, яка уклала з Пілсудським союзний договір, у цей час не контролювала території України.

Унікальним епізодом громадянської війни слід вважати появу на Правобережжі в липні 1919 року Української галицької армії. Рятуючись від наступаючих польських військ, вона перетнула кордон і об’єдналася з армією С. Петлюри, але нічим не допомогла українській справі. Командування УГА не знало російській дійсності і не бачило ворогів у денікінцях. Воно віддало Київ білогвардійському генералу М. Бредову, а у листопаді 1919 року взагалі перейшло на службу до А. Денікіна.

Протистояння політичних сил, які формувалися за національними або соціальними ознаками, іноді створювало досить химерні комбінації союзників.

Восени 1919 року ледь не дійшло до союзу між С. Петлюрою і В. Леніним. член Реввійськради 12-ї армії М. Муралов уже мав на руках наказ Л. Троцького видати Петлюрі 20 тисяч рушниць з набоями до них, а також гармати і кулемети. Дивний, і на перший погляд, крок ленінського уряду мав цілком зрозуміли пояснення: Петлюра воював з Денікіним, а Денікін ішов на Москву.

Селянська армія Нестора Махна воювала одночасно з червоноармійцями, петлюрівцями і білогвардійцями. Коли мінялася кон'юнктура, махновці починали воювати в союзі з петлюрівцями або з червоноармійцями проти білогвардійців. Однак в союз із білогвардійцями селянський "батька" не вступав ніколи.

Природна річ, історія громадянської війни при погляді з Києва видається іншою, ніж під московським кутом зору. Важливо зберегти об'єктивність в аналізі подій і причинно-наслідкових зв'язків між ними. Тоді наше минуле допоможе зрозуміти, а не затьмарить розуміння проблем сучасного буття.

Література

  1. Газета "Історія України" №43 2000 р.
  2. Всесвітня історія (1914-1939 р). 10 кл.


06.04.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!