Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Селянсько-повстанський рух в Україні: армія Н. Махна. Реферат
Загрузка...

Селянсько-повстанський рух в Україні: армія Н. Махна. Реферат

Найважливішу роль у розгромі денікінського тилу відіграли загони Н. Махна

На початку осені 1919 р. Більшість території України опинилася під владою генерала А. Денікіна. Його армія при фінансовій, збройній і політичній підтримці країн Антанти розгорнула наступ на Москву. Ідеологічною підвалиною білого руху було гасло відновлення єдиної, неділимої Росії, майбутній державний устрій якої мали визначити Установчі збори. Сам Денікін у своїх численних публіцистичних і мемуарних працях не раз наголошував, що він ніколи не був монархістом, його політичне кредо полягало в придушенні більшовизму і збереженні єдності Росії.

Найважливішу роль у розгромі денікінського тилу відіграли загони Н. Махна. Нестор Махно народився 1889 р. в с. Гуляйполе на Катеринославщині в бідній багатодітній сім’ї. Рано втративши батька, Нестор із 7-річного віку наймитував у заможних сусідів і в панських економіях. Неповнолітнім влаштувався на завод і під впливом революційних подій 1905 р. став на шлях боротьби з царизмом. Відтак належав до гуляйпільської групи "хліборобів анархістів-комуністів".

За розбійницькі напади на багатіїв, так званої експропріації, Одеський військово-окружний суд у березні 1910 р. виніс Махну та його 16 товаришам смертний вирок. Однак в останній момент цю страшну кару було замінено на одвічну каторгу. Роки перебування в Бутирській тюрмі стали його університетами. Тут він наполегливо займався самоосвітою, сформувався як особистість.

Після повалення самодержавства Н. Махно у березні 1917 р. повернувся на батьківщину й поринув у політичну діяльність. Революція стала його стихією і покликанням. Ще до жовтня очолюваний Махном земельний комітет Гуляйполя відібрав у навколишніх поміщиків землю й поділив між селянами. Це високо піднесло авторитет Махна. Сотні й тисячі людей перебували під впливом цього зовні непоказного, але напрочуд енергійного й вольового селянського ватажка. Створений ним у серпня 1918 р. невеликий загін повів боротьбу проти німецький і гетьманських органів влади. Лави повстанців швидко зростали, ширилась слава їхнього командира.

На початку 1919 р. Махно вперше вступив у союз з Червоною армією і став комбригом, але влітку Л. Троцький звинуватив його в дезорганізації фронту, партизанщині, заколоті проти радянської влади. Вище командування оголосило Махна поза законом. Він склав свої повноваження, одначе залишився на фронті, продовжуючи з невеликим загоном боротьбу проти денікінців у районі Олександрівська й Нікополя. А в липні, переправившись на правий берег Дніпра, об’єднався із загонами Григор’єва, котрого невдовзі махновці розстріляли. До Махна, який закликав червоних бійців припинити відступ і воювати з ворогом на рідній українській землі, приєдналося чимало солдатів-червоноармійців. На бік повстанців перейшли у повному складі дві бригади 58-ї дивізії червоних.

5 серпня Махно видав наказ про створення Революційної повстанської армії України (махновців).

Уже в серпні-вересні денікінці відчули на собі силу цього військового формування. Штаб командуючого групою військ Новоросії генерала Шилінга, на якого покладалось виконання директиви про наступ на захід і північний захід, інформував ставку Денікіна: "Отже, з групою Махна доводиться рахуватися як із серйозним противником, що не має тилу, відмінно споряджений, значно переважає нас чисельністю і зовсім не чутливий до наших обходів (...). Перш ніж виконувати директиву, необхідно рішуче покінчити з групою Махна біля Новоукраїнки. Цього можна досягти введенням у бій не лише всіх наших сил, а й достатніх сил з боку 2-го корпусу".

27 вересня 1919 р. поблизу с. Перегонівки відбувся вирішальний бій між денікінцями й махновцями. Останні якраз підписали угоду про союз з армією УНР, від якої отримали боєприпаси. З усіх поразок денікінців восени 1919 р. на Правобережній Україні ця була найнищівнішою. Вони втратили близько 18 тис. Бійців. Махновці розгромили Сімферопольський, 2-й Феодосійський, Керч-Єникальський, 51-й Литовський та інші білогвардійські полки.

     

Махновці активно діяли і в інших напрямах. Азовський корпус під командуванням Вдовиченка здобув Великий Токмак, а 8 жовтня підійшов до Бердянська, де розташовувалися денікінські склади боєприпасів. Після 5-годинного бою повстанців заволоділи містом. 14 жовтня Вдовиченко захопив Маріуполь і взяв курс на Таганрог, де була ставка Денікіна.

Загально селянського характеру махновського руху, масштабу, якого набув він за лічені тижні, не могли заперечувати ні білогвардійці, ні більшовики, котрі залишились в підпіллі.

15 листопада газета "Звезда" писала: "Лише цілком короткозорі люди можуть не бачити, що махновське просування в глиб областей, захоплених денікінською клікою, - це щось більше, ніж проста воєнна операція. Це ще й широкий народний рух, який захопив і повів за собою у своєму стихійному й нездоланному розвиткові неосяжні верстви трудових мас, який врешті вилився у сповнену величезних задатків революцію".


03.04.2013

Загрузка...

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!