Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Україна у 1941 році: Акт відновлення незалежності та початок боротьби із фашизмом. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Україна у 1941 році: Акт відновлення незалежності та початок боротьби із фашизмом. Реферат

У рефераті подано відомості про Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. і початок боротьби з німецькою окупацією

Після того, як у 1939 р. радянська влада заборонила діяльність всіх українських легальних партій, взагалі знищила українське громадське і політичне життя, єдиною силою, яка продовжувала боротьбу, залишалася підпільна ОУH.

Політики з демократичних партій, котрі ще зовсім недавно критикували в діяльності "нестриманої", "занадто радикальної", "бездумної" ОУH кожен її крок і постійно повчали її, застерігаючи від крайніх мір, тепер всі вони виявилися такими ж бездіяльними, як і непотрібними народові.

Натомість ОУH, не зважаючи на всі ті криваві втрати і переслідування, незламно і несхитно продовжувала затяту боротьбу з новим окупантом. У моральному кодексі націоналіста не було таких понять, як "тимчасово перечекати", "відступити", "ухилитися від можливості боротьби", "стати на коліна". У моральному кодексі українського націоналіста панувало лиш одне устремління: завжди, за будь-яких умов, не зважаючи на ніякі загрози і небезпеку смерті, йти до свободи, утверджувати ідеали своєї Нації, поборювати ворога.

Тому саме проти ОУH були спрямовані головні удари репресій радянського режиму, бо саме в націоналізмі наш відвічний ворог бачив ту силу, яка єдина могла вистояти і врешті зламати його. За два важкі роки (1939–1941) ОУH зуміла не тільки втриматися в умовах терору, а й розбудувала, перегрупувала свої структури, духовно загартувала своїх людей.

Провід ОУH-Р, який зосереджувався тоді в Кракові, вів активну роботу з підготовки кадрів, належної стратегії до передбачуваних швидких воєнних дій. С. Бандера і його однодумці намічають план створення широкого фронту підпільної боротьби на українських землях. Вже тоді проектується українська визвольна партизанська армія, яка б охопила всі верстви народу, стала б надійним захисником його в час випробувань. Плани активної боротьби повністю збігаються в керівництві ОУH-Р з гідною поставою в зовнішній політиці, у стосунках з Німеччиною перш за все.

Готуючись до війни між Німеччиною і СРСР, тобто до можливості розпочати боротьбу за національні інтереси на власних землях, Провід ОУH-Р ставить собі за мету створення всеукраїнського представницького органу, куди б увійшли всі українські політичні партії і середовища. Цим ОУH ще раз підтвердила, що вона стоїть на платформі широких, загальноукраїнських інтересів, що тільки на рівноправній демократичній основі хоче вирішувати всі національні проблеми і всякі попередні звинувачення її в тоталітаризмі, в нахилі до диктаторства є абсолютно безпідставними.

У цьому випадку ОУH проявила і велику моральну гідність, бо ще зовсім недавно всі ті партії обсипали її звинуваченнями, критикою і навіть явними доносами і зрадою польській поліції на "злісних терористів з ОУH". Загальнонаціональна ідея, почуття відповідальності і великої любові до Батьківщини спонукали Організацію творити цей спільний фронт, підставивши перш за все свої груди під удари ворога.

22 червня 1941 року було створено Український Національний Комітет (УHК) на чолі з д-ром Володимиром Горбовим. Того ж дня УHК видав свій "Меморіал", в якому чітко заявлялося, що український народ прагне Самостійної Української Держави. Німецькі власті, в плани яких не входило сприяти самостійницькому українському рухові, відразу поставили рішучі вимоги перед В. Горбовим і С. Бандерою, як головним ініціаторам УHК, відмовитися від заяви і припинити діяльність УHК.

Але, зрозуміло, отримали негативну відповідь. Ту впертість націоналістів не можна було зламати нічим. Вже 29 червня, з відступом радянських військ під натиском німецької армії, група провідних членів ОУH-Р проривається до Львова, спираючись на підпільну мережу ОУH в Краю. На другий день у місто з німецькими частинами увійшов і батальйон "Hахтігаль" під керівництвом Р. Шухевича. Сам він допоміг організувати, заволодівши кількома точками в місті (в тому числі і радіо), проведення пам'ятної акції.

30 червня 1941 р. у будинку львівської "Просвіти" о 8 год. вечора скликаються Національні Збори, що складалися з представників різних політичних течій, які урочисто проголошують Акт відновлення незалежності Української Держави. Тут же було сформовано Державне Правління на чолі з Я. Стецьком. Цей уряд склали представники різних українських партій. На другий день і пізніше майже по всіх містах і селах Західної України відбулися, організовані ОУH, урочисті маніфестації з проголошеннями цього Акту Незалежності. Потім, з розвитком подій, похідні групи ОУH, що йшли на Схід, проголошували незалежність України в різних містах Центральної і Східної України. Таким чином ця подія отримала ширший резонанс і мала всеукраїнське значення.

1 липня 1941 року митрополит Греко-Католицької церкви Андрей Шептицький у своєму Пастирському листі привітав український народ з відновленням його незалежної держави, поблагословив новий український уряд. 10 липня з Архіпастирським посланням, у якому виражалася повна підтримка змаганням до самостійності українського народу, виступив православний єпископ Полікарп.

Зрозуміло, що всі ці події не викликали захоплення у німецького керівництва. Невдовзі почалися суцільні арешти членів створеного уряду, провідних діячів ОУH, як головного "промотора" подій. Удар по членству ОУH був дуже сильний. У тюрмах і потім в концентраційних таборах опинилися майже всі члени Проводу Організації, з С. Бандерою і Я. Стецьком в тому числі. Гестапо почало широкі переслідування і репресії проти українського підпілля. В ув'язненні С. Бандера, як керівник цієї акції, тримався з надзвичайною гідністю і перед загрозою смерті не поступився нічим.

Значення Акту про відновлення Української Держави важко переоцінити:

  • По-перше, він чітко поставив мету перед українським народом у Другій світовій війні, вказав на пріоритети, до яких стриміла ОУH.
  • По-друге, він чітко задекларував українську самостійницьку політику і відразу унеможливив для народу будь-які сподівання на "добру волю Німеччини", а, навпаки, поставив її перед фактом української незалежності, поставив саму боротьбу українців на шлях безкомпромісності.

Перед всім світом було заявлено, що український народ не мириться з жодною імперською окупацією, ні з комуністично-московською, а ні з німецькою, що він буде продовжувати боротьбу до кінця.

ОУH зовсім не збиралася відсиджувати і чекати, що хтось подарує Україні свободу. Ще до приходу німецьких військ в Галичину, деякі райони Краю вже контролювалися боївками ОУH-Р (Сколе, Бучач). Активно виступають боївки ОУH-Р і в ліквідації радянської військової системи, оволодіваючи зброєю і боєприпасами. Зрозуміло, що відкрито протиставитися колосальній військовій машинерії гітлерівської Німеччини – означало підставити себе під тотальне знищення. Тому Організація налаштовує свою мережу на тривале підпільне протистояння ворогові.

Після арешту С. Бандери і значної частини провідних діячів ОУH-Р, керівництво Організацією перебрав другий заступник Голови Проводу – Микола Лебедь, що чистим чудом врятувався від ув'язнення. Він займав цю відповідальну посаду до травня 1943 р. Саме на цей період припадають великі випробування для ОУH-Р, коли треба було витримувати шалений тиск, переслідування і удари з усіх боків: і від німецьких окупантів, і від диверсій більшовицьких провокаторів, яких масово залишало на втраченій території HКВД, і від польських шовіністів, які били в спину. Виявився і ще один противник – члени ОУH-М, що за давнім своїм "союзом" з Німеччиною тепер пішли до неї на службу перекладачами. Вони мстили ОУH-Б за поразку в Організації і тому активно видавали її членів гестапо.

Факт: при арешті у 1941 р. Я. Стецька був присутній у формі німецької служби безпеки (СД) один з чільних мельниківців О. Чучкевич. Такі випадки стали масовими і тому ОУH-Б відповіла серією ударів по зрадниках і провокаторах. Так, не зважаючи ні на що, ОУH-Р вистояла, перетривала і, з часом, гідно очолила всенародний рух за національне визволення.

У вересні 1941 р. відбулася Перша Конференція ОУH-Р, яка отримала таку назву тому, що це була перша Конференція всього Проводу, проведена на українській землі. Вона намітила три головні напрямки діяльності ОУH:

  • 1) пропагандивно-роз'яснювальна робота серед населення із закликом до активної боротьби з німецькою окупацією і з викриттям німецьких планів поневолення України, а також ідейна боротьба з більшовицькою ідеологією та пропагандою, яка готувала ґрунт для свого повернення на українські землі;
  • 2) важливим завданням намічалося збирати і магазинувати зброю для майбутньої боротьби;
  • 3) готувати нові військові кадри і прагнути охопити своїми впливами щораз більші території. Також було створено Крайовий військовий штаб під командуванням Д. Грицая, майбутнього генерала УПА, начальника Штабу УПА; намічалося організувати дві командирські школи, військові курси. ОУH готувалася до війни.

Серйозною перешкодою для ОУH-Б була та пропаганда надій на Німеччину, яку посіяли члени ОУH-М, тому що народ частково повірив цьому і залишався пасивним до німецької окупації. Тому потрібний був певний період для відповідної ідейно-психологічної підготовки, щоб налаштувати людей на боротьбу.

Натомість у плани гітлерівської Німеччини зовсім не входило сприяти українським устремлінням до свободи. Німецьке керівництво вирішило перетворити Україну у колоніальний простір для німців, тобто її народ підлягав тотальному вигубленню. Україну розділили на три частини: Галичину приєднали до т. зв. Генеральної губернії, куди входила і територія Польщі, Трансністрію (землі між Бугом і Дністром, з Одесою) приєднали до румунської окупаційної території, нарешті земель створили "Рейхскомісаріат Украйни", а його рейхскомісаром призначили знаменитого своєю жорстокістю Е. Коха, який повинен був тут навести "належний" порядок. Почалися масові розстріли, вивози тисяч людей на роботи до Німеччини, суцільне нищення українського національного життя. Так Німеччина своєю нелюдською політикою позбавила сама себе підтримки, яку вона могла здобути на Україні.

Комуністична російська влада, і на Східній Україні, де вона на той час зуміла створити справжнє пекло з голодоморами, колгоспами і катівнями ЧК, і в Західній Україні, де вона за неповні два роки встигла проявити свою анти-людську природу, повністю на Заході і в значній мірі на Сході України, сприймалася як ворожа. Тому спочатку досить широко народ вітав німців як визволителів. Ще й сьогодні на Наддніпрянській Україні тисячі людей пам'ятають, як у 1941 р. їхні батьки, знайомі виходили з хлібом-сіллю назустріч німецьким військам. І як вони були розчаровані пізніше. Потім за відсутністю сильного українського ґрунту, всі включилися у спільний "радянський фронт".

На Західній Україні сталося дещо по-іншому. До всього радянського довіри не могло бути тут ніякої. У 1941 р., коли радянські війська і влада відійшли, то залишили вони після себе страхітливі катівні-тюрми з тисячами і тисячами по-звірськи замордованими трупами, з розіп'ятими на хрестах священиками, з відвареними у котлах людською шкірою і кістьми (тюрми у Львові, Дрогобичі, Самборі, Рівному, Луцьку, Дем'янів Лаз і в багатьох інших містах і селах Галичини і Волині). А так як тут зберігся міцний національний ґрунт, то довго не доводилося переконувати на чиєму боці і за що треба воювати.

На Східну і Центральну Україну від самого початку війни з Радянським Союзом вирушають похідні групи ОУH обох відламів. ОУH-М головною метою поставила собі Київ і тому всі зусилля спрямувала туди. Також активно бойові групи ОУН-М діяли на Буковині. Дуже часто похідні групи ОУH-М і ОУH-Б, забуваючи про ворожнечу, допомагали одні одним. Все це виявляло, що дух націоналізму і боротьби рядові члени ОУH-М не втратили, він втратився лише на верхах їх Організації. Це робило конфлікт ще більше трагічнішим.

У Києві діяльність ОУH-М була більш ніж успішною. Тут створюється сильна мережа, широкі кола місцевих українців включаються у національне відродження. Відкривається газета "Українське слово", журнал "Літаври", організовується нова Спілка українських письменників. У всіх тих заходах не малу роль відігравали знамениті поети Олена Теліга і Олег Ольжич. Створюється Українська Національна Рада на чолі з М. Величковським, як представницький орган. ОУH-М планувала поступово легітимізувати українську владу. Та довго це не продовжувалося. Вже взимку 1941–1942 рр. німці влаштували тотальні репресії проти українських діячів, мережі ОУH. Олена Теліга, її чоловік Михайло Теліга, поет І. Ірлявський і сотні інших активістів руху гинуть в Бабиному Яру. ОУH-М переходить в глибоке підпілля.

Похідним групам ОУH обох відламів вдалося охопити всю територію України, навіть Кубань, яка офіційно не входила до її складу. Всюди, де з'являлися ці групи кількістю від 100 до 1000 чол., починало закипати українське життя, створювалися нелегальні структури ОУH, мобілізовувалося населення для опору окупантові. Особливо інтенсивно йде цей процес на Півдні. Важливими центрами українського життя стають тоді Одеса, Кривий Ріг, Донбас (на Донбасі героїзм українських підпільників-націоналістів "перекочував" у комсомольську "Молоду гвардію" О. Фадєєва, як це завжди бувало у "взаємозбагачувальних" стосунках між двома "братніми" народами).

Німецька окупаційна влада дуже швидко перейшла до найжорстокіших репресій проти українців. У різних кінцях України гинуть відважні борці-революціонери, члени ОУH-Б, тепер організатори українського життя: у Миргороді – М. Лемик, виконавець атентату на радянського дипломата Маїлова, у Кривому Розі – С. Шерстюк і Анна Максимець, у Криму – Любак, Бардахівський, Ванькович, на Донбасі – Муха (псевдо), в Києві – Крайовий Провідник Київщини Д. Мирон – "Орлик" і багато інших.

Взагалі, цей момент боротьби похідних груп ОУH на два фронти: проти фашистських окупантів і московської агентури HКВД є одним з найщемкіших і найтрагічніших в історії України. Українські націоналісти, виховані на ідеях соборництва, перейняті духом безмежної відданості всій Україні, вирушають під градом фашистських і провокаторських куль в ту вимріяну, так довго недосяжну Наддніпрянську Україну, святу для них, обітовану землю. Там, серед страшної руїни і запустіння після комуністичного панування, віднаходять вони щирих і завзятих побратимів собі. І в той момент захопленої злуки їх перестрівала смерть.

Спеціально залишені більшовиками провокаторські банди, які йдуть на службу в німецьку поліцію, з особливою доскіпливістю і жорстокістю виявляють і видають фашистам учасників українського національного руху. Свідки цих подій розповідають сьогодні, що законспіровані агенти Москви стали тоді найлютішою зброєю фашизму в нищенні українства. Зрозуміло, що ОУH відповідала найстрашнішими ударами по комуністичному підпіллю.

У цей час на Україні з'явилися й цілі партизанські червоні загони, очолені комуністами. Вони з дивовижною швидкістю порозумілися з фашистами щодо спільних дій проти українських сил. Так український рух опинився між нацистським молотом і більшовицьким ковадлом. Німці влаштовують систематичні каральні експедиції, щоб остаточно задушити дух спротиву в українському народі.

Червоні московські партизани навмисно провокують різні заворушення, хаос в українських селах, щоб спочатку самим розправитися зі свідомим українським елементом як "ворогами народу", "німецькими прислужниками", а потім ще й натравити на ці "непокірні" села німецькі каральні загони. Комуністичним партизанам зовсім не ходило про те, щоб захистити народ. Вони прагнули, навпаки, принести якомога більше руїни, тим самим спустошуючи ґрунт опертя для німців і готуючи плацдарм для повернення радянських військ. Доля і терпіння України і її народу завжди залишалися для них чужими і байдужими.

Так само жорстоко нищиться український визвольний рух в Західній Україні. У тюрмах і катівнях гестапо під час нелюдських знущань гинуть у 1942 р. Крайовий Провідник ОУH І. Климів-"Легенда", один з провідних діячів ОУH на Волині Андрій Марченко, автор відомих пісень "Ми, українські партизани", "Ми зродились із крові народу" та ін., Юліан Петречко – організатор галицького робітництва, І. Равлик, Б. П'ясецький – член уряду, сформованого Я. Стецьком. Щоб морально зламати Провідника ОУH – С. Бандеру, нацисти вбивають у концентраційному таборі в Освенцімі його рідних братів Олександра і Василя Бандерів. (Ще раніше, у 1940 р. більшовики замордували його батька – священика Андрія Бандеру).

Так, знову український народ опинився в стані загнаного звіра на своїй землі. Знову – бути українцем – означало бути переслідуваним і гнаним, а дуже часто і вбитим. Тому український народ звертається спочатку до стихійної, а потім і організованої самооборони. Не було від кого чекати ні допомоги, ні пощади. Або тебе вб'ють, або ти вб'єш.

У квітні 1942 р. ОУH-Б проводить свою Другу Конференцію на рідних землях. У її "Постановах", де накреслювалося широкий план всенародної боротьби, зокрема зазначалося: "... московсько-більшовицькій концепції інтернаціоналізму й німецькій концепції т. зв. "Нової Європи" ми протиставляємо міжнародну концепцію справедливої національно-політично-господарської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом "Свобода народам і людині".

ОУH-Б ще раз рішуче заперечила будь-які орієнтації на чужі сили і пасивне вичікування. Знову підтвердила свої наміри боротися за незалежність у всіх куточках України. Водночас було підкреслено, що народний визвольний рух повинен мати єдиний керівний провід, щоб таким чином забезпечити йому монолітність і міць і застрахуватися від анархії і отаманщини.

Література

  1. Донцов Дмитро. Підстави нашої політики. – Відень, 1921.
  2. Іванишин Василь. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич; Вид. "Відродження", 1992.
  3. Стецько Ярослав. Українська визвольна концепція. Зб. статей. т. 1. – Вид. ОУH, 1987.
  4. Мороз Валентин. Україна у ХХ ст. – Тернопіль, 1992.


12.03.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!