Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Встановлення радянської влади на Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Встановлення радянської влади на Україні. Реферат

Політична криза в лавах російських есерів наприкінці Української національно-демократичної революції

У 1919-1920 рр. відбувається падіння політичного впливу російських есерів в Україні через відсутність чіткого плану дій, хитання між різними воюючими таборами, бажання якнайкраще пристосуватись до політичної ситуації.

Зростання загрози з боку денікінщини та іншої білої контрреволюції, створило певний вплив на позиції партії есерів. Наприкінці 1918 р. – на початку 1919 р. партія російських есерів почала розглядати питання про зміну своїх взаємовідносин із буржуазними партіями і визнавала неприпустимість збройної боротьби з радянською владою.

Це основне положення "нової" тактики партії дістало найбільш нового виразу в рішеннях дев‘ятої наради партії есерів, яка відбулася 18-20 червня 1919 р. в Москві. В прийнятій значною більшістю голосів резолюції говорилося, що нарада "підтримує рішення зупинити збройну боротьбу проти більшовицької влади і замінити її звичайною політичною боротьбою". Нарада дозволила, але вказувала, що неможливо злити свою боротьбу проти білої контрреволюції з боротьбою більшовицької влади.

Але праві есери Києва, Харкова, Катеринослава, Одеси не тільки ігнорували рішення ЦК, а навіть проводили свою власну лінію, підтримуючи денікінців. У зв’язку з цим, Всеукраїнський комітет есерів уже на початку вересня 1919р. прийняв спеціальне рішення про негайне виключення з партії лідерів київських есерів Є. Рябцева, П. Нєзлобіна, К. Загірного і М. Львова за підтримку денікінців, а київську міську організацію есерів, яка намагалася захистити своїх ватажків і не виконувала рішення Всеукраїнського комітету – розпустити й створити нову організацію, яка буде проводити загальнопартійну лінію ЦК і Всеукраїнського комітету партії есерів.

Уже 12 вересня 1919 р. Всеукраїнський комітет партії есерів розіслав у всі місцеві комітети "циркулярний лист", у якому в категоричній формі заборонялося вступати у Добровольчу армію або підтримувати її, а якщо член партії попав під примусову мобілізацію, то повинен проводити в армії свою революційно-партійну роботу. ЦК закликав усіх місцевих есерів підійматися на боротьбу з білою контрреволюцією, вступати до її лав Червоної Армії, співпрацювати з більшовиками, підтримувати радянську владу.

Політику підтримки радянської влади проводили організації російських есерів Херсона і Миколаєва. Вони виступали за встановлення федерації України і Росії з подальшим об’єднанням у єдине ціле обох держав. Разом з тим. есери Катеринослава стояли на правих позиціях, не бажаючи йти на компроміс з більшовиками. Замість гасла радянської влади есери, як і раніше, висували гасло Установчих зборів.

В цілому, захоплення денікінцями України прискорило процес розшарування серед есерів Києва, Харкова, Катеринослава, Одеси та інших міст на правих, які підтримували білогвардійців, та нових лівих, які, навпаки, закликали до рішучої боротьби з білою контрреволюцією всіх есерів, робітників та селян.

Багато есерів перейшли до рядів партії більшовиків. Згідно з даними проведеного у 1922 р. Всеукраїнського перепису членів РКП (б), в Україні у лавах КП (б) У перебувало тоді 1480 осіб колишніх есерів.

Наприкінці листопада – на початку грудня 1919 р. ЦК партії російських соціалістів-революціонерів надіслав інструкцію до всіх організацій партії, в якій говорилося, що "партія повинна зайняти різко ворожу позицію як по відношенню до дій А. Денікіна, так само і по відношенню до сепаратистсько-самостійницьких планів С. Петлюри". "Українське самостійництво" есери визнавали "найменшим злом" у порівнянні з денікінщиною: "Там, де проти денікінщини прапор повстання підіймають українські націоналісти, тактика наша повинна висловлюватись формулою "Окремо йти, разом бити". Тому есери не заважали Директорії боротися з білою владою, але й не допомагали.

Праві есери еволюціонували вправо, активно підтримували денікінців, пристосовувалися до нової влади. Ліві створювали нові революційні, прокомуністичні партії, течії, і тісно співробітничали з більшовиками.

12 грудня 1919 р. Червона армія звільнила Харків, 16 грудня - столицю Київ, а 7 лютого зайняла Одесу. Майже вся Україна була звільнена від денікінців і тепер остаточно й надовго встановилася радянська влада - влада більшовиків. Враховуючи попередні недоліки, які заважали встановити тверду владу, більшовики переглянули свою політику в Україні. Вона мала на меті надати радянський владі в Україні українського забарвлення.

Після розгрому білогвардійців і остаточного утвердження радянської влади в Україні партійний диктат набув всеохоплюючого характеру. В Україні ще діяла організація російських правих есерів. Однак російські соціалісти скомпрометували себе співробітництвом з денікінцями, що для того часу було, за думкою всіх революціонерів, самим страшним злочином.

Більшовики України проводили політику жорстоких репресій з значним посиленням ідейно-політичної боротьби проти російських есерів як центральної течії, так і правого крила. ЦК КП (б) У не бачив, як і раніше, суттєвої різниці між течіями есерів. Не враховувалося також, що серед есерів вже з середини 1919 р. значно посилилося ліве крило, яке почало підтримувати більшовиків, радянську владу.

Есери продовжували проводити політику "третьої сили", підтримуючи радянську владу, вони виступали під своїми, а не більшовицькими прапорами. Прихід до влади більшовиків есери, взагалі, зустріли, нерадісно: "Третій прихід більшовицької влади, ознаменований, перш за все, урочистою заявою, що помилка минулого часу повторюватись більше не буде... В дійсності ж сутність більшовицької влади ні в якій мірі не змінилася… Більшовики в Україні владу зможуть утримати шляхом залізної політики, в іншому випадку вони не зможуть використати українські землі в своїх інтересах…".

У цілому в есерівських організаціях в Україні панував розбрід, вони розпадалися на лівих і правих, невпинно скорочувалась їх чисельність.

Спираючись на довіру і підтримку робітничих мас, більшовики України наносили рішучі удари по есерам. Так, в серпні – вересні 1920 р., коли планувалося провести чергову Всеукраїнську нараду есерів, українські чекісти заарештували всіх її посланців. Хвиля арештів серед есерів прокотилася і по іншим містам України. Безумовно, репресії значно послабили лави російських соціалістичних партій, але їх діяльність в Україні продовжувалась ще кілька років. Процес ліквідації есерівських організацій в Україні остаточно завершився в 1923 р.

Російські есери сподівалися на співпрацю з новою українською соціалістичною владою, але політичні розрахунки есерів на союз з українськими соціалістами не виправдались. Стосунки есерів з Директорією взагалі не склалися і були непослідовні: спочатку російські соціалісти зайняли до неї спостережено-очікувальну, а потім і ворожу, позицію.

Шовіністична політика прибічників С. Петлюри швидко дискредитувала Директорію в очах національних меншин, а її невизначена політична програма, дрібнобуржуазна, на погляд російських соціалістів, соціальна база цієї влади, обмежене виборче право - усе це не сприяло порозумінню сторін. Після другого встановлення радянської влади в Україні головною проблемою для російських есерів стали стосунки з більшовицькою владою, тим більше, що власних сил на реалізацію своєї програми вони не мали. Головні надії на майбутнє України російські соціалісти пов’язували з "демократизацією" радянської влади.

Денікінська окупація подіяла на есерів в Україні як деморалізуючий фактор. Праві есери, вважаючи що ця влада встановилася назавжди, пристосовувалися до неї і активно співробітничали з денікінцями. Ліві соціалісти відразу висловили своє негативне ставлення до А. Денікіна та його політики, засудивши своїх правих товаришів по партії за співробітництво з окупантами. Значна частина лівих есерів і меншовиків виступила у підтримку радянської влади, але не заважала Директорії боротися з білою владою, дотримуючись тактики "окремо йти, разом бити".

Останнє встановлення радянської влади наприкінці 1919 - на початку 1920 рр. передало до рук більшовиків усі важелі тиску на російських есерів, які не могли протистояти більшовикам ні в політичному, ні в ідейному впливі.

Визнавши радянську владу, російські есери лише "умовно" підтримували її, прагнучи "демократизувати". Це призвело до репресій з боку більшовицького уряду, який незабаром остаточно ліквідував загальноросійські організації есерів і меншовиків в Україні, залучивши до себе лівих та репресувавши всіх правих.

Література

  1. Партия социалистов-революционеров после Октябрьского переворота 1917 г.: Документы из архива П. С. -Р. – Amsterdam, 1989. – 541 с.
  2. Рафес М. Очерки по истории "Бунда". – М.: Госиздат, 1923. – 440 с.
  3. Резолюції, листи та інші матеріали Всеукраїнського комітету партії есерів з питань поточної партійної роботи; звіти про роботу, резолюції по поточному моменту Київської та ін. українських організацій партії есерів. 23 квітня 1918 – червень 1920 рр. – РЦЗВДНІ. – Ф. 274. – Оп. 1. – Од. зб. 19. – 161 арк.


04.03.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!