Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Зростання національної самосвідомості на Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Зростання національної самосвідомості на Україні. Реферат

Кирило-Мефодіївське братство. Т. Шевченко. Політика російського самодержавства в Україні

Суспільно-політична діяльність Т. Г. Шевченка почалася в кінці 30-их років, коли лютувала самодержавно-поміщицька реакція. Царський уряд після повстання декабристів тримав під невсипущим наглядом жандармів усі сфери громадського життя, намагався підпорядкувати інтелігенцію впливові офіціальної ідеології самодержавства, задушити будь-які спроби критично мислити й протестувати проти існуючого ладу.

Незважаючи на такі гнітючі умови, Т. Г. Шевченко сформувався як революційний демократ, став незламним борцем проти самодержавства й кріпосництва, знайшов собі немало однодумців, послідовників і соратників. Під безпосереднім враженням тяжкого підневільного життя селянства України і його боротьби проти гнобителів Т. Г. Шевченко почав свою діяльність як поет і художник.

Визначною подією в історії загальноросійського визвольного руху на дворянському етапі було виникнення на Україні, майже одночасно з організацією петрашевців, таємного Кирило-Мефодіївського товариства з революційною програмою, ідейним натхненником якого став революціонер-демократ Т. Г. Шевченко. Молоді прогресивні сили України замислювались над долею пригнобленого народу, мріяли про його визволення від кріпацької неволі, шукали шляхи повалення самодержавства.

У січні 1846 р. професор Київського університету М. І. Костомаров, чиновник М. І. Гулак та студент В. М. Білозерський заснували політичну організацію, названу на честь слов’янських просвітителів "Слов’янське товариство святих Кирила і Мефодія". Однак товариство ставило не лише освітні цілі, як здавалося б на перший погляд. З самого початку воно мало політичний характер: висувало питання про визволення і єднання слов’янських народів, ліквідацію самодержавства, кріпосництва, запровадження загальної освіти простого народу тощо. Таємне товариство виникло у Києві і діяло 15 місяців (січень 1846 – березень 1847). До нього вступили поет Т. Г. Шевченко, студенти університету О. О. Навроцький, О. В. Маркович, І. Я. Посяда, Г. Л. Андрузький і О. Д. Тулуб, вчителі П. О. Куліш і Д. П. Пильчиков, поміщик М. І. Савич. Товариство об’єднувало 12 осіб.

У квітні 1846 р. відбулася особиста зустріч Т. Г. Шевченка з М. І. Костомаровим у Києві. Його глибоко зацікавило повідомлення про утворення таємного Кирило-Мефодіївського товариства. "Коли я, – писав у спогадах М. І. Костомаров, – розповів Шевченкові про існування товариства, він відразу виявив готовність пристати до нього, але поставився до його ідей з... крайньою нетерпимістю, що призвело до багатьох суперечок між мною і Шевченком". Революційний демократ виступив з рішучою критикою поміркованих ліберально-реформістських принципів програми товариства, яку висував М. І. Костомаров.

Полеміка між Шевченком і Костомаровим виявила наявність двох тенденцій – революційно-демократичної та ліберально-буржуазної – у визвольному русі. Відбувалося поступове розмежування поглядів його учасників на шляхи і методи боротьби проти самодержавства й кріпосництва. Відповідно до цього об’єктивного процесу групувалися й члени Кирило-Мефодіївського товариства.

Під проводом Т. Г. Шевченка у товаристві згуртувалася революційно-демократична частина, яка в питаннях здійснення програми соціальних перетворень стояла на радикальних позиціях, виступала поборницею революційних ідей.

Провідне місце серед буржуазно-ліберальної частини належало М. І. Костомарову і П. О. Кулішу.

Постановка питання про відображення декабристської програми і тактики у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства вимагає попереднього з’ясування можливості знайомства членів цієї організації з документами дворянських революціонерів. На той час усі матеріали слідства, а також програмні документи декабристів залишались замкненими у сховищах жандармів ІІІ відділу. Царський уряд опублікував у газетах маніфест, донесення слідчої комісії кілька інших офіційних повідомлень, де висував свою версію про повстання і програму декабристів.

Реакційна урядова концепція мала на меті приховати від широкої громадськості справжній сенс подій на Сенатській площі та на Україні, не допустити поширення революційної програми декабристів, виставити останніх як злочинців, що прагнули вбити царя й захопити владу заради своїх користолюбних цілей. Але попре все проглядалися справжні наміри декабристів – повалити самодержавство, знищити ненависного царя, скасувати кріпацтво, ввести республіканське правління, здійснити соціальні реформи в країні.

Одним з найважливіших програмних документів Кирило-Мефодіївського товариства є "Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія". що складається з двох частин під назвою "Головні ідеї" і "Головні правила". Оскільки товариство створювалося як слов’янське, то і статут присвячений долі слов’янських народів, що зазнавали соціального і національного гноблення.

Ідеї декабристів і Т. Г. Шевченка в питання про визволення та об’єднання слов’янських народів знайшли відображення в програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства, де йшлося про ліквідацію самодержавства і деспотизму, скасування кріпацтва, визволення їх від іноземного поневолення, об’єднання в республіканську федерацію, запровадження освіти серед простого народу. У Кирило-Мефодіївському товаристві Т. Г. Шевченко твердо відстоював ідею ліквідації монархії в Росії.

Прогресивна ідея подолання національної обмеженості народів та їх єднання у визвольній боротьбі захоплювала в той час багатьох прогресивних діячів. Зокрема, В. Г. Бєлінський у 1843 р. писав: "І не далеко вже час, коли зникнуть дрібні, егоїстичні розрахунки так званої політики, і народи обіймуться по-братньому, при урочистому блиску сонця розуму... Якщо нинішнє історичне становище так різко суперечить цій картині і виставляє її нездійсненною мрією розпаленої фантазії, то для умів мислячих і здатних проникати в суть речей це нинішнє історичне становище людства, хоч яке безвідрадне воно, являє всі елементи і всі дані, на основі яких найсміливіші мрії в сучасному стають в майбутньому цілком реальною дійсністю". Саме таку точку зору відстоювали Т. Г. Шевченко та його однодумці в Кирило-Мефодіївському товаристві. При цьому вони виступали за революційний шлях визволення і об’єднання слов’янських народів.

Ліберально-буржуазна частина товариства висувала ідею мирного об’єднання слов’ян у федерацію, причому вирішальна роль відводилася релігії та освіті; визволення і об’єднання слов’ян навіть не обмежувались у часі.

Незважаючи на незрілість окремих положень про можливість визволення і об’єднання слов’янських народів, нерозуміння необхідності врахування історичних умов для здійснення програми, загальна постановка членами таємного виробництва проблеми соціального і національного визволення пригноблених народів на той час була прогресивною і мала певне політичне значення у визвольній боротьбі. Кирило-мефодіївці, розвиваючи у своїй програмі висунуті декабристами ідеї про соціальне й національне визволення слов’янських народів, що перебували під гнітом деспотичних монархій Туреччини, Австрії і Пруссії, намагалися визначити нові шляхи для здійснення цього суспільного завдання.

Прагнучи повалити в країні самодержавство й запровадити "народне правління з представницькою формою" (республіку), кирило-мефодіївці мали намір під час перевороту використати Київську фортецю як місце збору повстанців; критикували "нерозумні розпорядження змовників 1825 р.", що перешкодили їм "здійснити свої наміри"; вважали, що на боротьбу можна підняти вихованців військових учбових закладів, якщо між ними поширити "ідею свободи". Загалом члени товариства планували повстання і "повинен був повторитися 1825 рік". Отже, тактика декабристів могла бути використана борцями нового покоління визвольного руху.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в цілому, і зокрема його революційно-демократичної частини на чолі з Т. Г. Шевченком, високо оцінювали видатні революціонери-демократи того часу. Його програма і тактика дістали подальший розвиток у Харківсько-Київському таємному товаристві (1857 – 1861), революційній організації, яка також прагнула до повалення самодержавства й звільнення селян від кріпосної залежності.

На діяльність Кирило-Мефодіївського товариства звернув увагу у 1878 р. К. Маркс: його зацікавили думки про визволення і об’єднання слов’янських народів у республіканську федерацію, революційні твори Т. Г. Шевченка та його вплив на таємну організацію, жорстка розправа царизму над кирило-мефодіївцями. Більшовицька газета "Путь правды" 25 лютого 1914 р. підкреслювала, що Кирило-Мефодіївське товариство в статуті ставило досить радикальні вимоги – "визволення селян і освіта народу".

Література

  1. Кирило-Мефодіївське товариство збірник документів у ІІІ томах т. ІІІ – К., 1990.
  2. Декабристи і Шевченко – Сергієнко В. Я. – К., 1990.
  3. Історія Української РСР у Х томах – т. ІІІ за ред. А. Г. Шевелєва, А. К. Волощенка –Київ. 1978.


03.03.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!