Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Дослідження М. Ф. Владимирського-Буданова: історія українського права. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Дослідження М. Ф. Владимирського-Буданова: історія українського права. Реферат

Науковий доробок М. Ф. Владимирського-Буданова вже був предметом дослідження в історіографії

Перші підсумки результатів діяльності, загальний аналіз творчості та огляд і оцінка вартості зібраних ним джерел були вміщені в некролозі І. А. Малиновського на смерть цього видатного вченого, а також в статті "Владимирский-Буданов" в "Біографічному словнику професорів і викладачів імператорського університету Св. Володимира (1834-1884)".

В 1920-х - на початку 30-х років, коли в академічній науці велика увага приділялася дослідженню історії українського права, вийшла стаття С. Г. Борисенка "Російське великодержавництво в концепції західно-руського права", яка є першою спробою комплексного дослідження школи західно-руського права, де знайшла оцінку також і творчість М. Владимирського-Буданова.

Взагалі, в радянській історіографії М. Владимирський-Буданов визначався як буржуазний історик права. В площині політико-правової думки в Україні науковий доробок вченого досліджувала О. Ф. Скакун в праці "Политическая и правовая мысль на Украине (1861-1917)". В окремому розділі вона здійснила аналіз його політичних позицій, відносячи його до вчених ліберально-буржуазного напрямку.

Дослідження сучасних вчених передусім вивчають діяльність М. Владимирського-Буданова як в загальній оцінці наукової спадщини істориків західно-руського права, так і розглядаючи роботу юридичного факультету Київського університету. Серед сучасних студій уваги заслуговує стаття відомої дослідниці концепції західно-руського права Т. І. Бондарук "Основоположники київської історико-юридичної школи. М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович", в якій визначаються світоглядні та методологічні позиції цих вчених.

Михайло Флегонтович Владимирський-Буданов народився у 1838 р. в селі Бороздин Тульскої губернії в родині священика. Навчався в училищі, а потім - у Тульській семінарії та Київській духовній академії, де основними обраними ним предметами були історичні та філософські науки. З 1860 по 1864 роки навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету.

Вже з університетської лави привабливими для нього стали питання розвитку історії права. В значній мірі на формування наукових інтересів М. Владимирського-Буданова впливали такі чинники, як загальне піднесення суспільно-політичного життя Росії часів реформ та сприятливе ліберальне середовище Київського університету, що склалося завдяки діяльності передових адміністраторів-освітян того часу - попечителя учбового округу М. І. Пирогова і ректорі М. Х. Бунге.

Тема кандидатської дисертації М. Владимирського-Буданова - "Древние уставные земские грамоты" - свідчить про його інтерес не до політичних фактів російської історії, а до історії закладів, точніше, до внутрішньої історії права. Надалі це зацікавлення тільки зміцнювалось, і після обрання молодого науковця Радою університету Св. Володимира для приготування до професорського звання, а потім - успішної здачі ним у 1865 р. магістерського екзамену 2,5 роки він присвячує роботі над магістерською дисертацією ні темою "Немецкое право в Польше и Литве". Цей твір став, по суті, першим дослідженням питання про проникнення до Польщі та на українські землі німецького права, зокрема, інститутів войтовства та магдебурзького права. Його праця "Немецкое право в Польше и Литве" була надрукована в "Журнале Министерства народного просвещения" і у 1870 р. удостоєна "Уваровської премії" Російської Академії наук.

Після захисту дисертації у 1869 р. М. Владимирський-Буданов приймає запрошення Демидівського юридичного ліцею в Ярославлі працювати на посаді екстраординарного професора кафедри історії руського права. У 1869 році він вирушає у річне наукове відрядження до Німеччини. У провідних західноєвропейських університетах вчений відвідував курси відомих правознавців та набував необхідні юридичні знання. В Гейдельберзі він познайомився з дослідженнями корифеїв німецької юриспруденції, прослухав курси К. Вангерова та І. Блунчлі.

Протягом перших п`яти років після повернення до Ярославля увага вченого зосередилася, в основному, на викладанні історії руського права. Отже, відчуваючи необхідність надання студентам, яким він читав повний курс історії руського права (у т. ч. литовське-руське право як його складову), комплексного матеріалу юридичних першоджерел, Михайло Флегонтович розробив та видав у 1872, 1873, 1875 три випуски "Хрестоматии по истории русского права". До неї він включив найважливіші пам`ятки давньоруського законодавства з тлумаченням до них, широкою бібліографією та своїми коментарями.

Діяльність вченого приносила значні результати вже на початковому етапі його наукової кар`єри, адже до нього не було жодного загального курсу з історії руського права, окрім книги історика руського права О. Рейца "Versuch ŭber geschichtilche Ausbildung der russischen Staats – und Rechtsverfassung" (Опыт истории русских государственных и гражданских законов) (1829 р.), яка була перекладена російською мовою і видана у 1836 р. Хрестоматію М. Владимирського-Буданова використовували багато поколінь правознавців.

В Ярославлі М. Ф. Владимирський-Буданов розпочав роботу над докторською дисертацією, темою якої він обрав історію освіти в Росії з часів Петра Великого. Після успішного захисту дисертації "Государство и народное образование в России XVIII в." (1874 р.) він переїжджає до Києва і з 1875 р. працює на посаді ординарного професора кафедри російського права в Київському університеті.

Відкриваючи у 1834 р. університет у Києві, уряд ставив мету посилити контроль над "ополяченою" територією приєднаних до Російської імперії в кінці XVIII ст. після поділів Речі Посполитої українських та білоруських земель до Російської імперії та поступово утверджувати тут російську правову систему і російську мову. З огляду на це новоствореному Київському університету визначалася роль охоронця південно-західних губерній Російської імперії від суспільно-політичного та культурного польського впливу.

В рамках цієї політики Київському університету було визначено вести дослідження західно-руського права. Робота в Києві дала можливість М. Владимирському-Буданову відновити вивчення історії західно-руського права. Тому цей етап діяльності вченого можна розглядати як другий період його наукової творчості. Питання про окреме наукове дослідження західно-руського права виникло після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст.

Т. І. Бондарук визначає чинники, які зумовили появу концепції західно-руського права. До них належав, насамперед, бурхливий розвиток історичної науки, що заклало підґрунтя для розвитку науки історико-юридичної (об`єктами досліджень стають пам`ятки державно-правового змісту); "юридизація історії" та поширення в Росії історичної школи права.

Отже, для досліджень М. Ф. Владимирського-Буданова в галузі західно-руського права в Київському університеті створилася певна законодавча та початкова наукова база. Ще в першому статуті Київського університету 1833 р. було визначено, що на юридичному факультеті викладаються російські державні закони із включенням "тех местных законов, кой действуют в некотормх токмо губерниях". З 1835 р. читання цих місцевих законів в Київському університеті було доручено Г. М. Даниловичу, ординарному професору поліційних та кримінальних законів, який до цього часу вже здобув репутацію серйозного дослідника розвитку литовсько-руського права.

Раніше Г. Данилович обробив та видав найбільш цінні пам`ятки з історії Литовсько-Руської держави та його права: у 1826 р. - "Судебник" Казимира, а у 1827 р. -"Летопись Литви и Руси". М. Ф. Владимирський-Буданов дає високу оцінку діяльності цього вченого. Він вважає, що Данилович не зробився "Сперанським західної Росії" через різкі коливання уряду щодо питання збереження історично-сталих для західних губерній правових норм в межах загальноросійської правової системи. Окрім Г. Даниловича над західно-руською темою в Київському університеті працювали інші дослідники: історики В. Антонович, М. Дашкевич. Історію права розглядав М. Іванішев, увага якого зосереджувалася на слов`янському і, зокрема, литовсько-руському праві. Ці вчені відкривали для російської історії нову галузь - "цілу до цього невідому й чужу половину російської історії, історії західної Русі".

Наголошуючи на важливості вивчення історії західно-руського та польського права, М. Владимирський-Буданов обстоював необхідність відкриття в університеті кафедри історії слов`янського права, яка повинна була існувати згідно зі Статутом 1863-го року. Він вважав, що успіх вивчення стародавнього західно-руського та польського права знаходиться в тісному зв`язку з відкриттям в університеті цієї кафедри. Думка про її створення до того вже висловлювалася Г. Даниловичем. Ідея нової науки - слов`янського права - поступово впроваджувалась і в працях М. Іванішева.

Втім, питання заснування кафедри слов`янського права ще довгий час залишалося на порядку денному університетського життя. Навіть після затвердження Статутом 1863 р. (загальним для всіх російських університетів) кафедри слов`янських законодавств не вщухали дискусії щодо її необхідності. Так, при обговоренні цього пункту у 1867 р. ради юридичних факультеті" Московського та Новоросійського університетів не знайшли доцільним поєднання кафедри історії слов`янських законодавств з кафедрою історії російського права. На їх думку, через це втратилася б можливість самостійного вивчення історії слов`янських законодавств, в той час як Рада Харківського університету висловилася саме за таке поєднання. Таке переконання пояснювалося тими обставинами, що згідно зі Статутом кількість кафедр була обмеженою, а потреба заснування нової кафедри судового права бачилася для них більш нагальною.

Прагнення М. Ф. Владимирського-Буданова відкрити кафедру історії слов`янського права пояснювалося розумінням особливої ролі литовсько-руського права, яке, за переконанням вченого, стало разом з московським правом спадкоємцем давньоруського права. На думку М. Владимирського-Буданова, на російському праві періоду імперії відбилися як особливості московського, так і литовсько-руського права.

Ця ідея лягла в основу періодизації історичного процесу в праці "Обзор истории русского права", в якій автор відокремлює:

  • період земський (або князівський) - ІХ-ХІІІ ст.;
  • період московський (точніше - двох держав: Московської і Литовської) - XIV -XVI ст.;
  • період імперії - XVІІІ-XIX ст.

Такий поділ на періоди означав, що Московська держава не була виключною правонаступницею Київської Русі, і не позбавляв тим самим "західно-руські землі (українські і білоруські) початку історії своєї державності". До того ж, ідея про існування двох незалежних держав Литовської і Московської - розмежовувала наукові дослідження окремих розділів історії права та відстоювала самобутність західно-руського права.

Розуміючи нагальність проблеми очолювання кафедри історії слов`янських законодавств та підготовки для неї кваліфікованих викладачів, юридичний факультет Київського університету у 1880 р. відправляє Михайла Флегонтовича у річне закордонне відрядження. У звіті за результатами відрядження 1880-1881 року М. Владимирський-Буданов зазначає, що він працював у Варшавських і Віленських архівах з метою ознайомлення з невиданими матеріалами та з рідкісними виданими творами із слов`янського права, а також задля особистої наради з відомими юристами-слов`янознавцями про належну постановку цієї майже зовсім нової науки.

Результатами відрядження та усієї наполегливої творчої діяльності вченого стали наступні праці:

  • "Население Юго-Западной России от полов. XIII до полов. XVII";
  • "Обзор истории русского права".

Нариси з історії руського права:

  • І. "Поместья Литовского государства";
  • II. "Черты семейного права XVI в.";
  • III. "Крестьянское землевладение в Западной России до половини XVI в."; "Население Юго-Западной России от полов. XV в. до Люблинской Унии"; "Отношение графа П. А. Румянцева к порядкам бывшей гетманщины"; "Формы крестьянского землевладения в Литовско-Русском государстве XVI в."; "Судебник 1589 г.; его значение и источники".

Праці дослідника, присвячені історії литовсько-руського (західно-руського права) складають найбільшу частину його творчої спадщини.

Таким чином, діяльність М. Ф. Владимирського-Буданова мала величезне значення для виокремлення українського права як окремої галузі правової історії та відображенні його особливостей у багатьох наукових творах.

Література

  1. Борисенко С. Г. Російське великодержавництво в концепції західноруського права// Україна: Журнал циклу наук іст. (ВУАН) -1931. - №3. - С. 88-145.
  2. Прозорова Н. С. Владимирский-Буданов М. Ф. // Украинская советская знциклопедия. - К. -1979. -Т. 2. -С. 262.
  3. Бондарук Т. І. Основоположники Київської історико-юридичної школи. М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. І. Леонтович. - К. - 1995. - 25 с.
  4. Краковский К. Предисловие // Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории... - С. 33.
  5. Бондарук Т. І. Основоположники Київської історико-юридичної школи. - С. 17.
  6. Владимирский-Буданов М. Ф. Отчет о годичной командировке 1 880-1881 г. // Университетскиє известия. - К. - 1881. - № 11. - С. 2.


06.02.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!