Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Московський договір 1654 року: характер та значення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Московський договір 1654 року: характер та значення. Реферат

В історичній науці і до цього часу нема сталої думки щодо характеру Переяславського договору. Сучасники вважали, що це був договір, який жодною мірою не порушував суверенних прав України. Першими зрозуміли це в Москві, для якої Україна була окремою державою

В "Статейному списку" Бутурліна протиставляться - "Московское государство й Войско Запорожское Украйни". Заява московського уряду про те, що Ян-Казімір "клятву свою на чем присягал, переступил, а подданьіх своих, вас... тем от подданства учинил свободньіми", підтверджує, що московський уряд визнавав Україну в момент укладення договору свобідною державою.

Треба мати на увазі, що поняття "підданий" у XVII ст., не означало "підданого" в сучасному розумінні: так називали царів, володарів держав, що вступали в договірні відносини з Москвою, шукаючи у неї протекції. Піддані в сучасному значенні слова в XVII ст. називалися "холопами" до бояр та князів включно. За Петра І слово "холоп" замінено словом "раб", і лише Катерина II в 1786 році заступала його терміном "верноподданньій".

В офіційному радянському виданні документів, що стосуються до Переяславської угоди, вміщено 10 листів Хмельницького, в яких просив він московський уряд допомогти в боротьбі з Польщею. Майже всі ці листи редактори називають проханнями про "включение Украйни в состав России" (т. III, стор. 195), або про "воссоединение" (т. II, стор. 132, 177; т. III, стор. 364, 365, 381).

Аналіз цих документів показує щось інше. В деяких листах Хмельницький писав у неясних виразах про своє бажання, щоб цар був для України "государем й царем, яко православное светило" (т. II, стор. 132), або "царем й самодержцем бил" (т. II, стор. 177 - 1669 р., З травня). В пізніших документах виразно йде мова про військову допомогу, прийняття "під високу руку" (т. III. стор. 195 - 3652 р., 21 лютого), "під кріпку руку" (т. III, стор. 364 - 1653 р., серпень), "ратню руку помочі" (т. III, стор. 365 - 1653 р., серпень) і т. ін.

Московський уряд вважав, що договір з Україною був дійсний тільки за життя Богдана Хмельницького, і поновлював його з кожним наступним гетьманом, дещо змінюючи, але завжди називаючи акт 1654 року договором. Навіть Петро 1 писав у наказі 1722 року, утворюючи Малоросійську Колегію: "... чинить... как определено в помянутьіх Хмельницкого договорах".

Якщо так розуміли акт 1654 року навіть у XVIII ст. - є логічним, коли стольник Хлопов писав у 1663 році: "в Малороссийском государстве", а в далекому Пекіні року 1770 на нагробку українського ченця викарбовано: "родом из Королевства Малороссийского, полка Нежинского". "

В Україні твердо знали, що Переяславсько-Московський договір не позбавляв її суверенних прав. Договір цей зафіксував союз з Московією на добровільних засадах, звільняв Україну від підлеглості Польщі.

Року 1655 Богдан Хмельницький казав польському послові, Станіславові Любовицькому: "Я став уже паном всієї Русі і не віддам її нікому". Тут характерний вираз "уже", себто після договору з Москвою. Доказом незалежності України були ті численні союзи, що їх укладала вона після 1654 року з різними державами.

Поняттю про Українську державу відповідали нові титули, з якими зверталися до Богдана Хмельницького: його називали - "Гетьман з Божої милості", "Государ", "Зверхній владця", "Зверхній властитель", "нашої землі Начальник і Повелитель" (так називав митрополит Сильвестр Косів).

1657 року в листах до господаря Волощини Богдан Хмельницький називав себе "Сіетепііа сііуіпа Оепегаііа Оих Ехегсіітп 2арогоуіеп5і вит", а в листі до курфюрста Бранденбурзького - "Оих СоЬогІшп 2арогоуіепзі вит". Іван Виговський у розмові з московськими послами казав: "Як цар у своїй землі, так гетьман у своїм краю князь або король".

Як належало дружині монарха, гетьманова Ганна Хмельницька мала свій двір, її штат складався із знатних жінок. Вона сама видавала універсали. Її універсал Густинському монастиреві 22 липня 1655 року підписаний - "Гетьманова Анна Богданова Хмельницька" з печаткою та родовим гербом "Абданк".

Традиція щодо характеру Переяславсько-Московського договору залишалася в Україні довгий час. Пилип Орлик у "Виводі прав України" дав блискучу характеристику Переяславської угоди: "Найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суверенності України - урочистий союзний договір, укладений між царем Олексієм і "станами" України... Цей такий урочистий і докладний трактат, названий вічним, повинен був, здавалося, назавжди установити спокій, вольності й лад на Україні".

Сучасники чужинці добре розуміли нове становище України. Вже 16 березня 1654 року польський шляхтич Павло Олекшич писав полковникові Богунові: "Хмельницький, бувший вашим товаришем, нині став вашим паном". Для Польщі козаки перестали бути "збунтованими рабами", і вона почала шукати шляхів для замирення з Україною.

Року 1655 звернулася вона за підтримкою до Криму. Посол польський сказав ханові, що Богдан Хмельницький будує "осібну державу", яка буде могутньою та небезпечною сусідкою Криму. Року 1656 польські дипломати переконували Семигородського князя, що Богдан Хмельницький, "маючи владу над усіма руськими землями, стане монархом, що матиме 100-тисячну армію".

Так розуміли становище України після 1654 року політики. Шведський король Карл-Г устав IV писав Хмельницькому в 1656 році: "Ми знали, що між Великим князем Московським і народом Запорізьким зайшов певний договір, але такий, що полишив свободу народові цілою і непорушною".

Французькі урядові кола вважали, що Переяславський договір потрібний був Україні як тимчасовий перепочинок у боротьбі з Польщею, що мета Хмельницького - бути володарем України.

1657 року посол австрійського цісаря, архієпископ барон Парцевич, вітав Богдана Хмельницького та його "вельможних і славних радників, що становлять цю славну й войовничу республіку". Дійсно, бачимо низку договорів різних держав з Україною, як повноправною, незалежною державою.

Не зважаючи на таке одностайне розуміння сучасниками суті угоди України з Москвою, в історіографії не лише московській, але й в українській, як вище зазначено, і досі не встановилося твердої лінії про те, що саме являла собою ця угода.

Не зупиняючись на загальноприйнятій російській версії про повне підданство України, яка спростована вже наведеними вище фактами, зупинимося на таких поглядах:

  • 1. Унія України з Москвою: реальна (М. Дьяконов, О. Попов), і персональна (В. Сергеевич, Р. Лащенко);
  • 2. Васалітет (В. Мякотін у своїх перших працях, М. Поіровський, почасти М. Грушевський, І. Крип'якевич, М. Слабченко, Л. Окіншевич, М. Петровський, А. Яковлєв у своїх перших працях);
  • 3. Протекторат (почасти М. Грушевський, 1, Крип'якевич, Д. Дорошенко, Б. Крупницький, А. Яковлєв у пізніших працях);
  • 4. Псевдо-протекторат (Б. Галайчук);
  • 5. Остання думка: Переяславська угода - мілітарний союз двох держав (її висловив перший В. Липинський, а підтримали - І. Борщак, почасти А, Яковлєв в останніх творах, О. Оглоблин).

Мілітарний союз, спрямований в першу чергу проти Польщі, мав деякі риси протекторату Москви. Такого ж типу були договори, що їх укладав Хмельницький з Кримом, Туреччиною.

Григор Орлик писав: "Хмельницький прийняв опіку московського царя для краю й нації з усіма правами вільної нації. Але перфідія московського царя була причиною, що негайно після смерті Хмельницького права козацької нації почали порушатися москалями".


12.01.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!