Osvita.ua Вища освіта Реферати Історія України Національне життя України в литовсько-польській добі. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Національне життя України в литовсько-польській добі. Реферат

Головним питанням культурного життя України в добі, якій присвячено цей розділ, було національне

Воно давало підложжя всьому політичному, соціальному, економічному і - в першу чергу - духовому життю. У Великому Князівстві Литовському "руський елемент" (не чисто український, бо нарівні з ним виступав і білоруський) був панівним - до мови та церкви включно. Внаслідок поступової перемоги Польщі з її розвиненою культурою, вносився польський елемент, і між цими різними елементами почалася боротьба. Першою потерпіла на тому Галичина.

Вже наприкінці XIV ст. поляки з'являються по містах і дістають найбільші земельні маєтки на Самбірщині, Ярославщині та Ряшівщині. Українські шляхетські роди поставлені були перед дилемою: втратити будь-яке політичне значення або перейти на католицтво і сполонізуватися. В містах і селах починають з'являтися німці і поляки.

У XVI ст. вже не залишається в Галичині українців з верхніх верств, які трималися б своєї культури. Лише дрібна шляхта зберігала національне обличчя. Те саме було і в інших землях: Волзькій, Холмській, Підляській, які протягом XVI ст. втратили українські кадри шляхти. Польська колонізація знищила нечисленну й до того українську шляхту на Поділлі. На всій Київщині та Брацлавщині в XVI ст. не залишилось жадного заможного українського роду. Полонізація захопила міста, де споконвічне українська людність була загнана на передмістя.

У Львові "русини" не мали права мешкати на головних вулицях. Українське селянство було розділене польськими осадниками та німецькими колоністами, але українська стихія в ньому була така сильна, що навіть асимілювала слабші чужі елементи в більшій мірі, ніж українська шляхта міщани. Інше становище було на Волині, цій землі українських князів та заможних магнатів. Поки Велике Князівство Литовське зберігало свою незалежність від Польщі, Волинь була закрита для польських елементів. У привілеї Казіміра обіцяно, що "земель, замків, міст або будь-яких маєтностей... ніяких урядів" жадному чужинцеві не буде дано.

І дійсно, волинська шляхта найдовше зберігала українську культуру. Однак, ще Вітовт почав надавати волинським містам німецьке право, при чому цим правом могли користатися тільки "люди св. Римської Церкви". Так українських міщан усувалося від права самоврядування. Пізніше, в XVI ст., в деяких містах, як Крем'янець, Берестя, дано право брати участь в самоврядуванні і православним українцям, але в певній пропорції з католиками. З часом польська шляхта появляється і на Волині, головним чином через шлюби з місцевими панянками та вдовами.

Пани-Рада вживали заходів, щоб обмежити цей процес: забороняли давати землю в посаг тим, що одружуються з чужинцями, дозволяли замінювати землю грішми. Але це не могло затримати процесу, і багато поляків здобували українські маєтності, а іноді - переводили їх просто під польську владу. Звичайно, українська шляхта, яка чисельно переважала польську, могла б дати відсіч, стати на захист української культури, але трагедія була в тому, що її спокушали польська культура, тісніший зв'язок з нею, привілеї, які забезпечували їх в урядах.

Величезну вагу в цьому процесі мала польська колонізація Задніпрянських земель після Люблінської унії, коли там у басейнах Сули, Удаю, Сніпороду, Ворскли оселялись на величезних латифундіях польські магнати. Доля цих земель виняткова: в них не було жадної адміністрації, ні суду. Єдиним носієм влади на всю країну був воєвода Київський. Таким чином магнати - власники латифундій - фактично були повними господарями країни й сила їх була правом. Такі ж латифундії творяться на Сіверщині, після "вічного" миру з Московщиною. Польські елементи значно слабше просякали в міщанську масу східної України; навіть на Поділлі польський елемент по містах був слабий.

Взагалі Подніпров'я до самої Хмельниччини задержало український характер. У Борисполі, наприклад, в реєстрах 1614 року не було жадного польського прізвища. Так само в новій колонізації України польськими дідичами селяни були українці, а не поляки. Трагедією цього процесу полонізації України було те, що в свідомість широких мас народу твердо входять поняття "вищості" та "нижчості": вищості польської культури, польської мови, католицької віри; нижчості української народності, мови, православної віри. Поняття "лях", "католик" протиставляються поняттю - "русин", "схизматик".

Зростання національного та релігійного шовінізму - явище нове для України. За княжої доби не було ні того, ні другого, навпаки, існувала повна толеранція, яку добре передавали слова: "сина та ону віру Бог дав". Тепер шириться релігійний антагонізм, головним чином внаслідок нетерпимості поляків. Виявів його було багато, починаючи з листа краківського біскупа середини ХІІ ст. Вернардова з Клерво про єретичність русинів. Цю нетолерантність угорці виявляли в не меншій мірі в часах окупації.

З половини XVI ст. становище зміняється. Окремі епізодичні випадки заміняє вже систематично підкреслюване презирство до українського народу, для якого вживається термін "хлоп, а з того - хлопська мова, хлопська віра... Цю "хлопську віру поляки - "юберменші" України - звуть "єретицькою", "схизматицькою", і в поняттях українця православна віра ідентифікується з українською народністю.


12.01.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!